Справа № 2-259/11

          РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.11 року Кам’янобрідський районний суд м. Луганська у складі:

головуючого судді                                         Родіонова С.О.

при секретарі                                                  П’ятак О.Л.

за участю представника позивача                    ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл спільного майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в обґрунтування  якого зазначив, що він та ОСОБА_3 з 22.11.03 року перебували у шлюбі, який рішенням Кам’янобрідського районного суду м. Луганська від 22.12.10 року між ними було розірвано. В період шлюбу у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 в якій вони проживали  було придбані будівельні матеріали та здійснено ремонт, за гроші, які є об'єктом спільної сумісної власності на загальну суму 22 389,76 гривень, а саме: металопластикові вікна вартістю 3950 гривень, радіатор в зал та комплектуючи до нього вартістю 1371 гривень, металопластикові труби для ванної кімнати і комплектуючі для їх установки вартістю 769,96 гривень, а також здійснено ремонт у залі вартістю 16 298,8 гривень. Окрім того, в період шлюбу вони придбали автомобіль CHEVROLET AVEO, 2004 року випуску, кузов № НОМЕР_1, який на цей час належить ОСОБА_3. Рішенням Кам'янобрідського районного суду міста Луганська від 15 жовтня 2010 року було з ОСОБА_2 стягнуто борг на користь ОСОБА_4 за  купівлю автомобілю марки CHEVROLET AVEO в період шлюбу в розмірі 82 328 гривень.

Грошове зобов'язання в сумі 82 328 грн., яке виникло в наслідок неповної сплати вартості автомобілю позивач просив визнати спільним боргом подружжя ОСОБА_2 і половину грошового зобов'язання в сумі 41 164 гривні стягнути з ОСОБА_3  Також, оскільки позивач за час окремого з відповідачем проживання  з 05.2009 р. по 03.07.2001р р. самостійно сплатив ОСОБА_4 в рахунок погашення боргу 5200 доларів США, половину цих коштів 2600 грн., що еквівалентно 20617.22 грн. позивач просив стягнути  з відповідача.

Позивач просив визнати майно, а саме: металопластикові вікна вартістю 3950 гривень, радіатор в зал та комплектуючи до нього вартістю 1371 гривень, металопластикові труби для ванної кімнати і комплектуючі для їх установки вартістю 769,96 гривень, будматеріали для ремонту в залі вартістю 16298,8 гривень, а всього на загальну  суму 22 389,76  гривень, таким, що набуте ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за час шлюбу. Розділити майно, що є їх спільною власністю і присудити ОСОБА_3 із покладенням на неї обов'язку надати ОСОБА_2, грошову компенсацію замість його частки у праві спільної сумісної власності у розмірі 1/2 частини вартості зазначеного майна.

          Представник позивача позов підтримала.

Відповідач у судовому засіданні не визнала позовні вимоги та пояснила, що дійсно вони разом з позивачем робили вказаний ним ремонт у квартирі за адресою: АДРЕСА_1, але ця квартира  є власністю  її матері ОСОБА_5, а не її особистою власністю, тому вимоги ОСОБА_2 щодо стягнення з неї 1/2 частини грошової компенсації за ремонт у цій квартирі є необґрунтованими. Вона не визнає борг ОСОБА_6 пред  ОСОБА_4, а тому,  відсутні зобов’язання і у неї перед  ОСОБА_6.

Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 60 СК України  майно набуте подружжям за час шлюбу належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин самостійного заробітку.

Відповідно до ч.1 ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної  власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ст.65 СК України при укладенні договорів одним з подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим з подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого подружжя має бути подана письмово і нотаріально посвідчена.

Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї, створює обов’язки для другого з подружжя, якщо майно одержане за договором, використано в інтересах сім’ї.

Відповідно  до  ч.1 ст. 79 СК України у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 22.11.03 року перебували у шлюбі, який рішенням Кам’янобрідського районного суду м. Луганська від 22.12.10 року між ними було розірвано.

Згідно договору купівлі-продажу від 24.03.99 р., посвідченого приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_7 24.03.1999 р. за № 361 квартира АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить ОСОБА_5.

Під час шлюбу сторонами для здійснення ремонту у квартирі за адресою: АДРЕСА_1, в якій сторони спільно проживали, були придбані будматеріали.

Разом з цим, хоча вказані позивачем витрати  на придбання будматеріалів і було здійснено сторонами у період шлюбу, але оскільки вищевказана квартира не належить відповідачу на праві власності, підстави для стягнення з неї відповідної компенсації відсутні.

          Що стосується вимог про визнання боргу ОСОБА_2 перед ОСОБА_4 спільним  боргом подружжя ОСОБА_2, та стягнення з відповідача в порядку регресної вимоги половини сплачених  коштів за час окремого проживання подружжя в сумі 41164 грн/, то відповідно до рішення  Кам’янобрідського районного суду м. Луганська від 15.10.10 р. було встановлено, що 19 серпня 2008 року ОСОБА_4 була видана довіреність на ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на продаж належного позивачу автомобілю марки CHEVROLET AVEO, 2004 року випуску, кузов № НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2, сірого кольору, зареєстрований в МРЕВ 17 вересня 2005 року.

19 серпня 2008 року ОСОБА_2 була складена розписка про те, що він зобов'язаний сплатити ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 12000 доларів США до 01.01.2009 року за купівлю автомобілю марки CHEVROLET AVEO, 2004 року випуску, кузов № НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2 сірого кольору.

28 листопада 2008 року ОСОБА_2 була складена розписка про те, що він зобов'язаний буде сплачувати ОСОБА_4 вартість автомобілю протягом 4 років (48 місяців) з урахуванням відсотків за розстрочку платежу по 400 доларів США щомісячно починаючи з 01.12.2008 року.

Відповідно до розписок від 03.12.08 р., від 04.01.09 р., від 08.02.09 р.,  04.03.09 р. від 02.04.09 р., від 05.05.09 р., від 07.06.09 р.,  від 05.07.09 р.,  від 09.08.09 р., від 03.09.09 р., від 08.10.09 р., від 10.11.09 р., від 07.12.09 р., від 03.01.10 р., від 04.02.10 р., від 02.03.10 р., від 08.04.10 р., від 10.05.10 р., від 06.06.10 р., від 03.07.10 р. ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості за автомобіль CHEVROLET AVEO, 2004 року випуску, кузов № НОМЕР_1 в загальній сумі 8000 доларів США. Залишок по заборгованості складає 10400 доларів США.

Відповідно до договору дарування автомобіля від 06.08.10 року ОСОБА_8, що діяв на підставі довіреності від ім’я ОСОБА_2 подарував автомобіль марки CHEVROLET AVEO, 2004 року випуску, кузов № НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_3,  ОСОБА_3.

Згідно рішення Кам’янобрідського районного суду м. Луганська від 15.10.10 р. позовні вимоги ОСОБА_4 були задоволені та визнано договір купівлі-продажу транспортного засобу CHEVROLET AVEO від 19.08.08 р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладеним та з останнього на користь ОСОБА_4 було стягнуто борг в сумі 82 328 грн.

Згідно рішення Апеляційного суду Луганської області від 21.12.10 року рішення Кам’янобрідського районного суду м. Луганська від 15.10.10 р. було  скасовано в частині визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу CHEVROLET AVEO, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 від 19.08.08 р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладеним. В іншій частині рішення залишено без змін.

За таких обставин, оскільки рішенням суду встановлено, що у ОСОБА_2 виникло  грошове зобов’язання, в період його шлюбу з ОСОБА_3, враховуючи, що  приймаючи на себе зобов’язання щодо сплати боргу за придбаний автомобіль  позивач  діяв в інтересах сім’ї, оскільки це майно було використано в її інтересах,  що рішення суду  від 15.10.10 р. в частині стягнення з позивача коштів за цим грошовим  зобов’язанням залишено без змін, що відповідач не  скористалась своїм правом відповідно  до  ст.65 СК України щодо звернення до суду з позовом про визнання цього договору недійсним, суд вважає, що вищевказане зобов’язання  слід визнати  спільним  боргом подружжя ОСОБА_3 і тому з відповідача на користь позивача слід стягнути половину суми боргу, яка була стягнута з нього на користь ОСОБА_4, с саме  41  164 грн.

Окрім того, судом встановлено, що сторони з 05.07.2009 р. фактично не проживали спільно однією сім’єю і вели окремий бюджет. Ці обставини суд вважає, відповідно до ст.61 ЦПК України,  не підлягаючими доказуванню, оскільки вони визнані сторонами.

За період з 05.07.2009 р. по 03.07.2010 р. відповідно до розписок позивач сплатив ОСОБА_4 за  купівлю автомобілю 5200 доларів США.

Тобто, гроші, які були сплачені  позивачем в період фактичного припинення шлюбних відносин і окремого проживання подружжя, відповідно до ст.65 ч.4,57 ч.6 СК України, не є їх спільними коштами і повинні  сплачуватись окремо кожним з них.

У зв’язку з тим, що вищевказані гроші були сплачені лише ОСОБА_2 у нього з’явилось право вимагати  стягнення з ОСОБА_3 половини сплаченої ним суми, тобто 2600 доларів США, що еквівалентно 20617.22 грн.(2600* 7.9297) слід стягнути з  ОСОБА_3 на користь позивача.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 60, 65, 69, 70 СК України, ст.358 ЦК України, ст. ст.58-61, 208, 209,212-215 ЦПК України с у д, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати борг ОСОБА_2 перед ОСОБА_4 у сумі 82 328 гривень спільним боргом подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь  ОСОБА_2  61781,22   грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь  ОСОБА_2  пропорційно до розміру задоволених вимог судові витрати у вигляді судового збору у розмірі  617,81 грн.

          В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 відмовити за необґрунтованістю.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Луганської області через Кам’янобрідський районний суд м. Луганська шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати  апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:                                                                                                              С.О.Родіонов

Справа № 2-143/11