Справа № 2-50/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

17 січня 2011 г.                                Кам’янобрідський районний суд м. Луганська в складі:

          головуючого судді:                                        Родіонова С.О.

          при секретарі:                                        П’ятак О.Л.

          за участю представника позивача:                    ОСОБА_1

          за участю представника відповідача:           ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5, про визнання договору дарування не дійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач  13.08.2007 р. звернувся до суду з вказаним позовом, в обгрунтування якого вказав, що з ОСОБА_5- третьою особою по справі, він знаходиться у зареєстрованому шлюбі з 1970 р.. За час спільного життя вони  побудували будинок АДРЕСА_1 який належить їм на праві  власності у рівних частках. У серпні 2007 року він дізнався, що без його згоди 03 листопада 1999 року між його дружиною ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було укладено договір дарування  1/2 частки вищевказаного будинку, у зв’язку із чим, вважає, що дії вчинені ОСОБА_5 суперечать цивільному законодавству та просить визнати договір дарування 1/2 частини будинку АДРЕСА_1 недійсним,  поновивши строк позовної давності.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що  03 листопада 1999 р., між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договір дарування частини будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 який був складений та посвідчений приватним нотаріусом  Луганського  міського  нотаріального  округу  ОСОБА_6  Договір дарування  підписано сторонами, а саме: ОСОБА_4 та ОСОБА_5, у присутності приватного нотаріуса ОСОБА_6. Нотаріус  перевірив  належність ОСОБА_5 відчужуваної 1/2 частини будинку та зазначив, що предметом договору дарування є 1/2 частина будинку, що належить ОСОБА_5, на праві приватної власності. 1/2 частина будинку, що належить на праві приватної власності позивачу ОСОБА_3 не була предметом договору дарування, тобто ніяким чином його права порушені не були. Після укладання договору дарування  ОСОБА_4 звернулася до Бюро технічної інвентаризації м. Луганська де на підставі договору дарування від 03.11.1999 року 1/2 частки зазначеного будинку була за нею зареєстрована. Він вважає, що договір дарування від 03.11.1999р. повністю відповідає вимогам закону.

Третя особа ОСОБА_5 у судовому засіданні не заперечувала проти задоволення позову, пояснивши, що дійсно вона не повідомляла позивача про укладення нею договору дарування частини будинку, що цей договір було укладено з метою забезпечення виконання нею договору позики, реально вона не мала наміру щодо відчуження цієї частини будинку.

Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 з 24.10.1970 року знаходяться у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про їх одруження.

Домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 належало у рівних частках ОСОБА_3 та ОСОБА_5, на підставі свідоцтва про право власності від 12.05.1976 р. виданого Ворошиловградським міськвідділом комунального господарства.

          Згідно договору дарування від 03.11.1999 року посвідченого приватним нотаріусом Луганського міського округу ОСОБА_6, реєстровий № 2660 ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_4 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1

Згідно повідомлення Луганського обласного державного архіву від 09.10.07 року за № 01-1255/2-27 договір дарування 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 був посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_6 03.11.1999 р., реєстровий № 2660 на підставі свідоцтва про право власності на домоволодіння, довідки про відсутність заборони, довідки-характеритстики БТІ. Заява ОСОБА_3 про дозвіл відчуження 1/2 частки будинку до договору не додається, у справах приватного нотаріуса Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_6 не зберігається

Як вбачається із довідки наданої головою квартального комітету Кам’янобрідського району м. Луганська за адресою: АДРЕСА_1 проживають ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9. ОСОБА_4 згідно запису у домовій книзі за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстрована та з 1999 року і по теперішній час не проживала і не проживає.

Відповідно вимог ст. 23 КпШС України ( у редакції 1970 р. ) майном, придбаним під час шлюбу, подружжя розпоряджаються з спільної згоди. Для здійснення правочину по відчуженню їх спільного майна, яке потребує обов'язкового нотаріального посвідчення, згода іншого подружжя повинна бути викладена у письмовій формі. Ця ж вимога передбачена п. 35 Інструкції про порядок здійснення нотаріальних дій нотаріусами України ( зареєстрована у Мінюсті України 07.07.1994 р. за № 152/361 ).

Згідно ст. 22 ч. 1 КпШС України ( у редакції 1970 р. ) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

           Відповідно до ст. 60 СК України (у редакції 2002 р.) майно,  набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові  на  праві  спільної  сумісної  власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального  користування,  є об'єктом права спільної сумісної  власності подружжя.

           Відповідно до ст. 65 СК України (у редакції 2002 р.) дружина,  чоловік розпоряджаються майном,  що  є  об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При  укладенні договорів одним із подружжя вважається,  що  він діє за згодою другого з подружжя.  Дружина,  чоловік має право на  звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого,  що укладений другим із подружжя без її,  його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Згідно ч. 1 ст. 48 ЦК України (в редакції 1963 року) недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Згідно ст.58 ЦК України (в редакції 1963 року) фіктивний правочин може бути визнано судом недійсним.

Згідно ст. 728 ЦК України до вимог про розірвання договору дарування застосовується позовна давність тривалістю в один рік.

Позивачем пропущено строк звернення до суду, але враховуючи, що про спірний договір дарування частини будинку позивач дізнався лише у 2007 році, коли ОСОБА_4 було подано позов до суду про розподіл житлового будинку, суд вважає що, це є поважною причиною і тому пропущений позивачем строк слід поновити.

За таких обставин, оскільки спірний договір дарування частини будинку було вчинено без письмової згоди позивача, тобто із порушенням вимог Закону, окрім того, дії відповідача та пояснення третьої особи свідчать, що спірний договір дарування було вчинено ними без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином, тобто  договір є фіктивним,  тому цей договір слід визнати недійсним.

Згідно ст. 88 ЦПК України   з відповідача слід стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 75 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 гривень.

Керуючись ст.ст. 22, 23 Кодексу України про шлюб та сім'ю, ст.ст. 60, 65 СК України(у редакції 2002 р.), ст. 48 ЦК України (в ред. 1963 року), ст.ст. 60, 208, 209, 212 - 215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги  ОСОБА_3 задовольнити.

Поновити ОСОБА_3 строк  звернення  до  суду.

Визнати договір дарування від 03.11.1999 року 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського округу ОСОБА_6, реєстровий № 2660 – недійсним.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 75 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 гривень.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Луганської області через Кам’янобрідський районний суд м. Луганська шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий                                                                                          С.О. Родіонов