Судове рішення #13902421

Апеляційний суд Кіровоградської області

Справа №  11-90/11        Головуючий у суді І-ї інстанції  Проценко

Категорія - 2        Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Петрова І. М.   

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

25 січня 2011 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:  

                                                             головуючого судді: Драного О.П.,

                                                             суддів: Палічука А.О., Петрової І.М.,  

                                                             за участю прокурора: Фомічової І.В.,

                                                             захисника-адвоката: ОСОБА_2,

                                                             виправданого: ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді кримінальну справу за апеляціями заступника Знам’янського міжрайонного прокурора   Мазія Д.В. та потерпілого ОСОБА_4 на вирок Знам’янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 жовтня 2010 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Знам'янка Кіровоградської області, українця, громадянина України, з вищою освітою,  приватного підприємця, одруженого, на утриманні  перебуває одна особа, проживаючого у АДРЕСА_1 раніше  не судимого, -

виправдано за відсутністю у його діях складу злочину передбаченого ч.1 ст.126 КК України.

          Органами досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що 12 січня 2009 року, приблизно о 15 год., контролери ВАТ «Кіровоградобленерго»ОСОБА_5 та ОСОБА_6 виконували письмове завдання начальника ВАТ «Кіровоградобленерго»ОСОБА_7 по відключенню квартири споживача ОСОБА_3, який проживає за адресою: АДРЕСА_2, від електропостачання за несплату ним за користування електроенергією, про що контролери повідомили останнього. Під час виконання ОСОБА_5 робіт по відключенню від електропостачання вказаної квартири ОСОБА_3, маючи умисел на спричинення побоїв, з метою завдання фізичного болю, діючи навмисно та цілеспрямовано, наблизився до ОСОБА_5 та наніс йому близько трьох ударів у правий бік, чим спричинив ОСОБА_5 фізичний біль, тобто, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.126 КК України.

Вироком суду ОСОБА_3, який обвинувачувався в умисному завданні побоїв, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень, виправданий за відсутністю у його діях складу злочину.

В апеляції прокурор просить вирок міськрайонного суду скасувати            у зв'язку з однобічністю і неповнотою судового слідства, невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи,    істотним порушенням кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.

Свої доводи апелянт мотивує тим, що обґрунтовуючи непослідовність показів потерпілого, суд безпідставно зазначав, що у службовій записці (а.с.7) ОСОБА_5 вказує на те, що ОСОБА_3 наніс йому удар в область печінки, оскільки фактично у вказаному документі зазначено «ударив в область печінки», без зазначення кількості нанесених ударів, що не суперечить його подальшим поясненням та показам.

Крім того, судом ставиться під сумнів достовірність показів потерпілого, оскільки у деяких показах ОСОБА_5 вказує, що ОСОБА_3 наніс кілька ударів у правий бік, у деяких - що «наніс 1 удар та 2-3 рази штовхнув у те саме місце». Однак, судом не надано оцінку тому, що потерпілий не є фахівцем в області медицини та юриспруденції, а тому він не може усвідомлювати різницю між ударами, нанесеними з невеликою силою, і поштовхами, та однозначно вказати, наносилися йому удари чи поштовхи. Тобто, суд не об’єктивно віднісся до оцінки рівнозначних доказів, надавши перевагу показам ОСОБА_8, який перебуває з підсудним в приятельських відносинах, перед показами ОСОБА_6, яка перебуває з потерпілим в дружніх відносинах.

Також, у вироку суд вказав, що пояснення свідка ОСОБА_6 спростовуються поясненнями свідками ОСОБА_8, але навпаки, у сукупності з іншими доказами, покази підсудного ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_8 спростовуються показами ОСОБА_6 та іншими доказами.

Крім того, під час судового розгляду справи не вдалося встановити, чи дійсно консультативною комісією лікарів-рентгенологів Кіровоградської обласної лікарні досліджувалися рентгензнімки від 21.01.09 та 28.01.09, чи є досліджувані знімки тими, що були зроблені під час судово-медичного обстеження ОСОБА_5, чи вказані знімки належать сторонній особі, зважаючи на те, що рентгензнімки не є номерними або суворої звітності, та у висновку консультативної комісії лікарів-рентгенологів крім номерів та дат виконання знімків жодні ідентифікуючи ознаки знімків не зазначені.                  У висновку судово-медичної експертизи №151 від 09.03.10, проведеної Кіровоградським обласним бюро судово-медичних експертиз, відсутні будь-які ідентифікуючі ознаки досліджених рентгензнімків; згідно супровідного листа начальника обласного бюро СМЕ від 11.03.10 до суду направлено кримінальну справу № 1-37/10 в 1 томі та висновок експерта № 151 від 09.03.10 (а.с. 192).    У матеріалах справі відсутні жодні дані, щодо рентгензнімків, які досліджувалися комісією лікарів-рентгенологів Кіровоградської обласної лікарні, одже висновок судово-медичної експертизи № 151 від 09.03.10, грунтується на недосліджених судом доказах (рентгензнімках невідомого походження).

В апеляції потерпілий ОСОБА_5 просить скасувати вирок суду першої інстанції, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду, оскільки при проведенні Кіровоградським обласним бюро СМЕ судово-медичної експертизи досліджувалися не його знімки, а знімки іншої особи, на які ОСОБА_3 підмінив його знімки, Тобто, з вказаних причин висновок експертизи є незаконним та не міг братися до уваги судом при постановленні виправдувального вироку відносно ОСОБА_3

Також, посилається на те, що судом першої інстанції грубо порушено його права як потерпілого по справі, так як його до суду не викликали, у наслідок чого, суд позбавив його передбачених законом прав потерпілого, а саме: надавати докази, приймати участь у судовому розгляді справи та у судових дебатах. Про те, що суд виніс вирок по даній кримінальній справі, суд його також не повідомляв.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав доводи своєї апеляції, виправданого ОСОБА_3 та захисника-адвоката ОСОБА_2 в його інтересах, які просили вирок суду залишити без зміни, а апеляції прокурора     та потерпілого ОСОБА_5 без задоволення, перевіривши матеріали кримінальної справи та доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора та потерпілого підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.ст.323, 327 КПК України, вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Виправдувальний вирок повинен бути судом мотивований. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом.   

Згідно з вимогами ст.334 КПК України, мотивувальна частина повинна містити докази, на яких ґрунтується висновок суду, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає одні докази та ложить в основу вироку інші докази.  

Вказані вимоги кримінально-процесуального закону судом грубо порушені.   

 

Так, суд виправдовуючи ОСОБА_3 в умисному завданні побоїв, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_5 вказав, що пояснення підсудного ОСОБА_3 та свідка        ОСОБА_8 є правдивими та достовірними, однак критично віднісся до пояснень потерпілого ОСОБА_5, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_6, яка була присутня під час подій, що виникли 12 січня 2009 року між потерпілим ОСОБА_5 та підсудним ОСОБА_3 Проте, у вироку суд не навів належних мотивів, у зв’язку з чим він відкидає одні пояснення, а інші вважає правдивими.

            Крім того, по справі проведено ряд судово-медичних експертиз, висновки яких мають суттєві протиріччя, але разом з тим судом не вжито заходів по їх усуненню, більше того, судом не наведено належних мотивів, у зв’язку з чим він взяв за основу одні висновки експертизи і відкинув інші.   

На підставі викладеного, суд першої інстанції передчасно прийшов до висновку щодо виправдання ОСОБА_3 за відсутністю у його діях складу злочину, передбаченого ч.1 ст.126 КК України.

            Враховуючи, що у ході розгляду кримінальної справи та постановлення вироку судом грубо порушені вимоги кримінально-процесуального закону, колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції  підлягає безумовному скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, в ході якого необхідно врахувати вищевикладене, шляхом детального допиту та перевірки показів підсудного, потерпілого, свідків, усунути протиріччя в їх показах, а також вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи і в залежності від встановленого, постановити законне і обґрунтоване судове рішення.   

Керуючись ст.ст.362, 366 КПК України, колегія суддів, -   

                                                                    УХВАЛИЛА:   

      

Апеляцію прокурора, та потерпілого ОСОБА_5 –задовольнити частково.

              Вирок Знам’янського міськрайонного суду Кіровоградської області від  22 жовтня 2010 року, стосовно ОСОБА_3 - скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.

 

Судді:          

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація