Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 11-84/11 Головуючий у суді І-ї інстанції Горбунов
Категорія - 21 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Петрова І. М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2011 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого судді: Драного О.П.,
суддів: Ремеза П.М., Петрової І.М.,
за участю прокурора: Єщенко О.П.,
засудженого: ОСОБА_2,
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді кримінальну справу за апеляцією старшого помічника прокурора м. Олександрії та засудженого ОСОБА_2 на вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 3 березня 2010 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Жовте, П'ятихатського району Дніпропетровської області, українця, громадянина України, не працюючого, не одруженого, проживаючого у АДРЕСА_1, раніше судимого,
- 28 листопада 2001 року Олександрійським районним судом за ч.2 ст.121 КК України на 5 років позбавлення волі, звільнився 23 квітня 2004 року умовно - достроково на 2 роки 4 місяці;
- 18 грудня 2006 року Олександрійським міськрайонним судом за ч.1 ст.309 та ч.3 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі, звільнився 15 січня 2009 року умовно - достроково на 10 місяців 7 днів;
засуджено за ч.2 ст.186 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.
На підставі ст.71 КК України приєднано частково невідбуте покарання за вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 грудня 2006 року у вигляді 6 місяців і остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців.
Вироком Олександрійського міськрайонного суду ОСОБА_2 визнано винним у тому, що 14 липня 2009 року близько 22 години 30 хвилин він знаходився по АДРЕСА_2, де із застосуванням фізичного насильства, яке виражалося у тому, що він штовхнув ОСОБА_3 і відкрито заволодів її майном а саме: грошима у сумі 500 грн. та мобільним телефоном «Nокіа-7070»вартістю 569 грн. 05 коп., сім картою «МТС»вартістю 30 грн. та коштами на ній у сумі 2 грн. на загальну суму 1101 грн. 05 коп. 3 викраденим майном ОСОБА_2 з місця вчинення злочину зник, викраденим розпорядився на власний розсуд.
У поданій апеляції прокурор просить змінити вирок суду першої інстанції, виключити обтяжуючу обставину - рецидив злочину в інший частині вирок суду залишити без зміни, оскільки як за умови кваліфікації дій особи за ознаками повторності, що міститься у диспозиції ч.2 ст.186 КК України, застосування ознаки - рецидив злочину є порушенням вимог ч.4 ст.67 КК України.
В апеляції засуджений ОСОБА_2 просить скасувати вирок суду першої інстанції у зв’язку із невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та грубим порушенням норм кримінального та кримінально - процесуального законодавства. Також, посилається на поверхове розслідування справи досудовими органами, та необ’єктивний розгляд справи у суді першої інстанції.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав свою апеляцію, засудженого ОСОБА_4, який підтримав доводи своєї апеляції, вивчивши матеріали справи та зваживши доводи апеляцій, колегія суддів приходить до висновку, що апеляції не підлягають задоволенню за таких підстав.
Викладені у вироку висновки про винність ОСОБА_2 у вчинені злочину за які його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав всебічну та об’єктивну оцінку.
Так, при розгляді справи судом першої інстанції ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину не визнав і дав пояснення про те, що 14 липня 2009 року він разом з ОСОБА_3 вживали спиртні напої за її кошти. З ним також були ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ОСОБА_3 він не штовхав, телефон йому вона віддала сама. Грошей у потерпілої не було і він не міг їх взяти .Вона від нього пішла сама, залишивши йому телефон, який він взяв з собою та з часом повернув його потерпілій. На другий день у нього можливості віддати телефон потерпілій не було. На слідстві його примусово заставили написати явку з повинною.
Незважаючи на невизнання вини засудженим ОСОБА_2 його вина у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.186 КК України повністю підтверджується оголошеними у судовому засіданні показаннями потерпілої ОСОБА_3 (а.с. 45-46); свідків ОСОБА_5 (а.с.62), ОСОБА_6 (а.с. 64) ОСОБА_7 ( а.с.56-59).
Крім того, вина засудженого підтверджується й іншими доказами, дослідженими у ході судового розгляду справи, а саме: змістом протоколу явки з повинною, згідно якого ОСОБА_2 власноручно написав, що коли потерпіла впала, то у нього виникло бажання забрати у неї телефон та гроші, що він і зробив, витягнувши з її кишені розкладушку та гроші (а.с. 13); поясненнями ОСОБА_2, в якому він підтвердив факт заволодіння мобільним телефоном та грошима, та зазначив, що його товариші ОСОБА_5 та Лена знаходились далеко від них і не бачили як він забирав телефон та гроші (а.с.14); даними відтворення обстановки та обставин події, згідно яких ОСОБА_2 самостійно розповів і показав де і як він заволодів мобільним телефоном та грошима потерпілої (а.с.28-31).
На підставі достовірних і узгоджених між собою доказів міськрайонний суд обґрунтовано визнав ОСОБА_2 винним у вчиненні злочину передбаченому ч.2 ст.186 КК України, правильно кваліфікувавши його дії, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, вчинений повторно.
Призначаючи міру покарання засудженому, суд першої інстанції у відповідності зі ст.65 КК України у повній мірі врахував характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, який відносяться до категорії тяжких злочинів, особу засудженого, який, за місцем проживання характеризується з негативної сторони, матеріальні збитки відшкодував, злочин вчинив у стані алкогольного сп’яніння, допустив рецидив злочинів, злочин вчинив у період умовно-дострокового звільнення, на шлях виправлення не став, залишається особою небезпечною для суспільства і призначив йому покарання, яке є достатнім і необхіднім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Разом с тим районний суд, помилково визнав рецидив злочинів, як обтяжуючу обставину, оскільки згідно ч.4 ст.67 КК України, якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини КК України як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує, тому її необхідно виключити з мотивувальної частини вироку.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляції засудженого, а вирок суду вважає законним та обґрунтованим.
Керуючись ст.ст.362, 366 КПК України, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію прокурора задовольнити.
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 3 березня 2010 року відносно ОСОБА_2 - без зміни.
Виключити з мотивувальної частини вироку вказівку суду про застосування в якості обтяжуючої обставини ОСОБА_2 - рецидив злочину.
В решті вирок залишити без зміни.
Судді: