Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 11-28/11 Головуючий у суді І-ї інстанції Попова
Категорія - 5 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Петрова І. М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.01.2011 колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Кіровоградської області у складі :
головуючого судді: Драного О.П.,
суддів: Петрової І.М., Паличука А.О.,
за участью прокурора: Фомичової І.В.,
захисника - адвоката: ОСОБА_2,
захисника: ОСОБА_3,
засудженого ОСОБА_4,
потерпілого: ОСОБА_5,
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та захисника-адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_4 на вирок Знам’янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 жовтня 2010 року, яким
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця селища Знам'янка Кіровоградської області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, маючого на утриманні одну неповнолітню дитину, працюючого електрогазозварювальником у Знам'янському вагонному депо, проживаючого у АДРЕСА_1, раніше не судимого, засуджено за ч.2 ст.125 КК України до покарання у виді двох років обмеження волі. На підставі ст.ст.75, 76 КК України ОСОБА_4 від призначеного покарання звільнено, покладено на нього обов’язки повідомляти кримінально -виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з'являтися для реєстрації у кримінально-виконавчу інспекцію.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Знам’янської районної центральної лікарні 126 грн. 24 коп. - витрати на лікування потерпілого у лікарні.
Суд визнав винним ОСОБА_4 у тому, що він 9 травня 2010 року, близько 17 годин 30 хвилин перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, прийшов за місцем проживання своєї дружини ОСОБА_6, з якою він на той час не проживав, за адресою АДРЕСА_2, де вчинив сварку з нею та її донькою ОСОБА_7
Під час сварки ОСОБА_6 покликала на допомогу свого сусіда ОСОБА_5, який почав умовляти ОСОБА_4 залишити домоволодіння ОСОБА_6 На зауваження ОСОБА_4 не реагував, а пішов до приміщення літньої кухні на території вказаного домоволодіння і почав писати листа своїй дружині. ОСОБА_5 продовжив умовляти ОСОБА_4 залишити домоволодіння і почав тягнути останнього, виштовхуючи з літньої кухні. При цьому вони тягали один одного за одяг. Під час цих дій, ОСОБА_4 придавив ОСОБА_5 за шию, від чого тому стало боляче і він, щоб припинити ці дії, схопив чашку, яка стояла на столі і вдарив нею ОСОБА_4 по голові, причинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді крововиливів, саден в області голови, тулуба та кінцівок, які по давності утворення відносяться до строку 9 травня 2010 року і по тяжкості, згідно акту обстеження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Після цього, ОСОБА_4, маючи умисел на заподіяння ОСОБА_5 легкого тілесного ушкодження, виходячи із приміщення літньої кухні взяв зі столу саморобний ніж, яким наніс удар ОСОБА_5 в область задньо-бокової грудної клітини зліва, причинивши потерпілому тілесне ушкодження у вигляді рани на грудній клітці на рівні 7-го міжребір’я по задньо-паховій лінії зліва, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
В апеляціях:
- прокурор просить вирок суду скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та неправильним застосування кримінального закону, а справу направити на новий розгляд у той же суд в іншому складі суду.
Свої доводи апелянт мотивує тим, що на досудовому слідстві дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч.3 ст.15 ч.1 ст.115 КК України, як закінчений замах на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, проте судом першої інстанції при постановленні вироку неправильно кваліфіковано дії засудженого за ч.2 ст.125 КК України та не взято до уваги докази, отримані на досудовому слідстві. Судом не взято до уваги факти, які у своїй єдності відтворюють чітку та повну картину та вказують на вчинення ОСОБА_4 закінченого замаху на вбивство, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, передбаченого ч.3 ст.15 ч.1 ст.115 КК України.
- захисник - адвокат ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_4 просить вирок суду першої інстанції скасувати, а ОСОБА_4 від кримінальної та цивільної відповідальності звільнити, посилаючись на те, що ОСОБА_4 були спричинени тілесні ушкодження, які відносяться до категорії легких, що підтверджується актом судово-медичного обстеження, відтак ОСОБА_4 захищав своє життя та здоров’я на яке зазіхали ОСОБА_5 та ОСОБА_8 наносячи йому удари по голові та тулубу.
Також зазначає, що показання ОСОБА_4 підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_9, яка ніяких погроз з боку ОСОБА_4на адресу ОСОБА_5 не чула. Сам потерпілий ОСОБА_5 не заперечує того факту, що він першим ударив ОСОБА_4 чашкою по голові, після чого в нього потекла кров, але у вироку, суд оцінюючи показання ОСОБА_8 не зважив на це. Свідки ж ОСОБА_10 та ОСОБА_7 знаходилися весь час у будинку; факт спричинення тілесних ушкоджень як Корєйчику. так і ОСОБА_5 вони не бачили.
Крім того, зазначає, що на досудовому слідстві, приймаючи участь як захисник вона заявляла клопотання про перекваліфікацію злочину з ч.3 ст.15, ч.1 ст.115 КК України на ч.2 ст.125 КК України. Але, вже під час судового слідства, з урахуванням тих доказів, які мали місце у суді, у ході дебатів вона просила суд перекваліфікувати дії ОСОБА_4 на ст.36 КК України вважаючи, що його дії являють собою необхідну оборону, а тому звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності. Однак суд, не погодився з її позицією, оскільки доводи вони не знайшли свого підтвердження у суді, а навпаки, спростовуються цілим рядом доказів, досліджених у судовому засіданні.
Також, посилається на те, що суд безпідставно задовольнив у повному обсязі цивільний позов прокурора в інтересах Знам’янської ЦРЛ, і з ОСОБА_4 стягнув 126.24 гри. на витрати на лікування потерпілого в лікарні, оскільки ті додатки, які мають місце при позовній заяві, спростовано при судовому слідстві як самим потерпілим ОСОБА_5, так і довідкою Знам'янської ЦРЛ № 146 від 06.09.2010 року згідно якої на лікування хворого кошти закладу не використовувалися.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який просив вирок суду скасувати а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду, захисника - адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_4, яка підтримала доводи своєї апеляції, захисника ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_4, потерпілого ОСОБА_5, які просять вирок суду залишити без зміни. перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій колегія суддів вважає, що апеляції прокурора та захисника - адвоката ОСОБА_2 задоволенню не підлягають з таких підстав.
Викладені у вироку висновки про винність ОСОБА_4 у вчинені злочину за який він засуджений, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав всебічну та об’єктивну оцінку.
Так, при розгляді справи судом першої інстанції ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину визнав повністю і давав пояснення про те, що 9 травня 2010 року, вранці він випив 2 пляшки пива і вирішив поїхати до своєї дружини ОСОБА_6, яка на той час проживала у своєї матері у АДРЕСА_2, щоб помиритися з нею. Під час з'ясування стосунків між ними та донькою дружини ОСОБА_7 виникла сварка. У двір зайшов сусід ОСОБА_5 і почав казати йому, щоб він вийшов з двору. Але він його не послухав і ОСОБА_5 почав тягнути його за руки та одяг. Він зайшов до літньої кухні і почав писати листа своїй дружині, у цей час до кухні зайшов ОСОБА_5 і знову почав його тягнути за руки. Він піднявся зі стільця і вони почали штовхати один одного, при цьому ОСОБА_5 взяв чашку зі столу і вдарив нею його по голові від чого у нього пішла кров з носу. Він відчув біль в області носу. При цьому в літній кухні знаходились ОСОБА_9 і ОСОБА_8 Коли його ОСОБА_8 почав виштовхувати з літньої кухні, він побачив на столі сапожний ніж. Він взяв ніж у руки і сказав щоб до нього ніхто не підходив. Але ОСОБА_5 підійшов до нього і він зрозумів, що той хоче знову вдарити його, після чого він махнув правою рукою, в якій знаходився ніж, зліва направо і при цьому задів ним ОСОБА_5 Потім на нього накинувся ОСОБА_8 і інші люди, які були у дворі і забрали ніж. Умислу у нього на вбивство ОСОБА_5 не було, ніяких погроз на його адресу він не висловлював (а.с. 291).
Незважаючи на визнання вини засудженим, його вина у вчинені злочину повністю підтверджується показаннями допитаних у ході судового слідства потерпілого ОСОБА_5, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_9 (а.с. 291-292).
Крім того, вина засудженого підтверджується й іншими доказами, дослідженими у ході судового розгляду справи, а саме: рапортом чергового міліції, заявою ОСОБА_5, довідкою із лікарні (а.с. 3, 4, 11, 27); протоколом огляду місця події (а.с. 7, 9); протоколом огляду предметів (а.с. 34, 37, 40); висновком судово-медичної експертизи (а.с. 51-52); додатковим судово-медичним висновком (а.с. 56-57); протоколами зводин віч на віч між ОСОБА_5 і ОСОБА_4, ОСОБА_6 і ОСОБА_4 ОСОБА_14 і ОСОБА_4, ОСОБА_7 і ОСОБА_4 (а.с. 89-91, 108-110, 112-114, 115-117); протоколами відтворення обстановки та обставин події за участю потерпілого ОСОБА_5, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_12 та підсудного ОСОБА_4 (а.с. 85-86, 131-132).
На підставі достовірних і узгоджених між собою доказів районний суд обґрунтовано визнав ОСОБА_4 винним у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.125 КК України кваліфікувавши його дії як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я.
Призначаючи міру покарання засудженому, суд першої інстанції у відповідності зі ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини які пом’якшують та обтяжують покарання і призначив йому покарання, яке є достатнім і необхіднім для можливого виправлення та попередження нових злочинів.
Засуджений вчинив злочин невеликої тяжкості, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується позитивно, займається суспільно - корисною працею.
Обставинами, що пом’якшують покарання засудженого, суд першої інстанції об’єктивно визнав щире каяття у вчиненому, перебування на його утриманні неповнолітньої дитини.
Обставиною, що обтяжує покарання засудженого, районний суд об’єктивно визнав вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння.
За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про те, що виправлення і перевиховання ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляцій, а вирок суду вважає законним та обґрунтованим.
Керуючись ст.ст.362, 366 КПК України, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію прокурора та захисника - адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Вирок Знам’янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 жовтня 2010 року відносно ОСОБА_4 залишити без зміни.
Судді: