Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22ц-4093/11 Головуючий у 1 й інстанції - Черновський Г.В.
Доповідач - Перцова В.А.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 лютого 2011 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі :
Головуючого судді : Перцової В.А.
Суддів: Калиновського А.Б., Лисичної Н.М.
При секретарі: Керімовій Л.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Дніпропетровської міської ради, треті особи: Перша Дніпропетровська державна нотаріальна контора, П'ята Дніпропетровська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування за законом та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа –Перша Дніпропетровська державна нотаріальна контора про визнання права власності у майні подружжя та в порядку спадкування за законом, про виділ в натурі спадкового майна та майна, що знаходиться в спільній власності подружжя, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Дніпропетровської міської ради і, неодноразово уточнивши свої позовні вимоги, просила визнати недійсною передачу ОСОБА_3 ОСОБА_4 всіх прав, пов'язаних з володінням, користуванням, розпорядженням приватним підприємством "Атлант-В", зареєстрованого 27 вересня 1994 року виконкомом Дніпропетровської міськради, розташованого в АДРЕСА_1, здійснену 7 червня 2006 року і посвідчену в нотаріальному порядку; скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів приватного підприємства "Атлант-В", здійснену 9 червня 2006 року; визнати за нею право власності на ? частину майна, яке належало на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5 та ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року, виділивши їй магазин-приміщення № ІНФОРМАЦІЯ_2 загальною площею 86,1 кв. м., розташований по АДРЕСА_6 квартиру АДРЕСА_3 компенсаційну виплату за втрачене майно в квартирі АДРЕСА_1 в розмірі 38 400 грн., а інше майно виділити ОСОБА_3; визнати за нею право власності на вказаний магазин-приміщення; стягнути з ОСОБА_3 на її користь відповідно до рішення сесії 5 скликання Дніпропетровської міської ради № 3/21 від 24 жовтня 2007 року "Про порядок використання коштів резервного фонду державного бюджету, передбачених на проведення (першочергових) заходів ліквідації надзвичайної ситуації, що склалася внаслідок вибуху газу у житловому будинку АДРЕСА_1, відповідно до розпорядження Кабінету міністрів України від 15 жовтня 2007 року № 870-р на компенсаційні виплати потерпілим за втрачене майно та на облаштування житла", компенсаційну виплату за втрачене майно, яке належало ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності в розмірі 38 400 грн.; стягнути з ОСОБА_3 на її користь в рахунок компенсації за відступ від ? частини в спільному майні 49 215 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачка посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року її дочка - ОСОБА_5 та онука –ОСОБА_6 загинули внаслідок вибуху газу у будинку по вул. Мандриківській в м. Дніпропетровську.
За життя дочка перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, але фактично з початку 2006 року шлюбні відносини між ними були припинені, проживали вони окремо.
Після смерті дочки залишилось спадкове майно. На праві спільної сумісної власності їй з ОСОБА_3 як подружжю належали грошові вклади на трьох депозитних рахунках на суму 104 998 грн., магазин-приміщення № ІНФОРМАЦІЯ_2 по вул. Набережній Перемоги, 56 в м. Дніпропетровську, цегляний гараж № НОМЕР_2 в гаражному кооперативі "Залізничник", автомобіль "Мазда 323" реєстраційний номер НОМЕР_1, а також, меблі, побутова техніка та інше майно, яке знаходилось у квартирі і за яке ОСОБА_3 отримав компенсацію від держави у сумі 38 400 грн.
Крім того, в період шлюбу ними було збудовано за спільні кошти складське приміщення А-1 по вул. Фучіка, 30-В в м. Дніпропетровську, яке знаходиться на балансі ПП "Атлант", права на яке ОСОБА_3 фіктивно передав своєму товаришу ОСОБА_4 без згоди ОСОБА_5 і без наміру створення фактичних правових наслідків.
На праві особистої власності за договором дарування ОСОБА_5 належала квартира АДРЕСА_3.
Позивачка посилалась, також, на те, що після смерті дочки вона є єдиною спадкоємицею першої черги.
ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 і просив визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на ? частини спірного магазину-приміщення та ? частину спірної квартири; розділити це майно між ним та відповідачкою, виділивши йому магазин-приміщення, а ОСОБА_2 –квартиру, посилаючись на те, що він і ОСОБА_2 є спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_5, магазин-приміщення є спільним майном його і загиблої дружини –ОСОБА_5, а квартира належала дружині на праві особистої власності.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 4 жовтня 2010 року позов ОСОБА_3 задоволено повністю, а позов ОСОБА_2 –частково; визнано в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 за ОСОБА_2 право власності на ? частину приміщення № ІНФОРМАЦІЯ_2 в будинку АДРЕСА_6 та ? частину квартири АДРЕСА_3, а за ОСОБА_3 право власності, відповідно, на ? частину вказаного приміщення і ? частину квартири; визнано за ОСОБА_3 право власності на ? частини приміщення; проведено поділ майна в натурі і виділено на визнано право власності на магазин-приміщення за ОСОБА_3, а на квартиру – за ОСОБА_2; в задоволені решти позову ОСОБА_2 відмовлено; вирішено питання щодо судових витрат.
Ухвалою районного суду від 4 січня 2011 року виправлено описку, допущену в рішенні суду і зазначено, що частка квартири, на яку мають право ОСОБА_2 та ОСОБА_3 складає ? за кожним.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення її позовних вимог, з тих підстав, що суд при розгляді справи допустив порушення вимог норм процесуального права, не врахував всі обставини справи.
При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_2 є матір'ю ОСОБА_5 (т. 1 а. с. 8а), яка загинула (т. 1 а. с. 12) під час вибуху побутового газу у будинку АДРЕСА_1
ОСОБА_5 за життя перебувала із 1980 року в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 (т. 1 а. с. 9а). Від шлюбу у них була дочка, яка також загинула під час вибуху (т. 1 а. с. 11).
Шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на момент загибелі дружини розірвано не було.
Після смерті ОСОБА_5 залишилось спадкове майно, а саме: належна їй на праві особистої власності на підставі договору дарування від 8 жовтня 2005 року (т. 1 а. с. 19) квартира АДРЕСА_3. Крім того, за період шлюбу нею та ОСОБА_3 було придбано квартиру АДРЕСА_5, яка була переобладнана в нежитлове приміщення –магазин. Правовстановлюючі документи на це приміщення-магазин оформлені на ім'я ОСОБА_5 (т. 1 а. с. 22а). Оскільки, це приміщення є спільним майном подружжя, кожен з них має право на ? його частину.
Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 2749/2750 від 23 лютого 2010 року ринкова вартість спадкової квартири складає 432 815 грн., а вартість приміщення-магазину –823 405 грн. (т. 2 а. с. 111-134).
І ОСОБА_2, і ОСОБА_3 в установлений законом строк звернулись до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини (т. 1 а. с 36, 37).
Враховуючи наведені обставини і вимоги ст. ст. 1261, 1267, 1268, 1269, 1270, 1278 ЦК України, ст. ст. 60, 61, 70 СК України, апеляційний суд вважає, що районний суд, прийшов до обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_5; кожен з них має право на ? частину спадкової квартири як спадкоємець; ОСОБА_5 має право на ? частини приміщення-магазину (1/2 частина в спільному майні подружжя+1/4 частина в порядку спадкування), а ОСОБА_2 має право на ? частину цього приміщення в порядку спадкування, та вирішив питання щодо розподілу спадкового майна, виділивши, з урахуванням належних спадкоємцям часток у майні, його вартості та інших обставин, квартиру - ОСОБА_2, а приміщення-магазин - ОСОБА_3
Крім того, апеляційний суд вважає, що районний суд обґрунтовано, керуючись ст. ст. 57, 61 СК України, ст. 52 ЦК України, відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 щодо визнання недійсною передачі ОСОБА_3 ОСОБА_4 всіх прав, пов'язаних з володінням, користуванням, розпорядженням приватним підприємством "Атлант-В", скасування державну реєстрацію змін до установчих документів приватного підприємства "Атлант-В", здійснену 9 червня 2006 року. ОСОБА_2 пов'язувала ці вимоги із включенням майна підприємства до складу спадщини як належного ОСОБА_5 Однак, майно приватного підприємства чи фізичної особи-підприємця не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, інший з подружжя має право тільки на частку одержаних доходів від цієї діяльності.
Також, районний суд правильно відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про включення до спадкового майна грошових вкладів, зроблених на ім'я ОСОБА_3, під час його шлюбу з ОСОБА_5, так як вони були зняті з рахунків ще за життя ОСОБА_5 (т. 2 а. с. 38-41).
Доводи в апеляційній скарзі ОСОБА_2 про те, що суд не врахував наявність іншої цивільної справи про розділ майна між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, по якій ОСОБА_2 визнана правонаступницею, не можуть бути підставою для скасування даного рішення по спору щодо права на спадкування, так як ці позовні вимоги можуть бути розглянуті окремо.
Не можуть бути прийняті до уваги і посилання в скарзі на те, що суд не витребував і не дослідив всі докази, так як суд розглянув справу у відповідності до вимог ст. ст. 10, 11 ЦПК України щодо змагальності сторін, на підставі наданих ними доказів. Будь-яких клопотань відносно витребування доказів, у витребуванні яких безпідставно було відмовлено судом, або які не були надані до суду першої інстанції з поважних причин, в апеляційній інстанції не заявлено.
Те, що суд не вирішив питання по всім позовним вимогам щодо спадкового майна (гараж, автомобіль), також не може бути підставою для скасування рішення суду, оскільки, сторони не позбавлені можливості вирішити їх у окремому провадженні.
Разом з тим, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про її право, як спадкоємиці, на компенсаційну виплату за втрачене під час вибуху майно, належне ОСОБА_5
Відмовляючи в їх задоволенні, районний суд виходив з того, що право на отримання соціальних виплат мають члени сім'ї спадкодавця, до яких ОСОБА_2 не відноситься, так як не проживала разом із дочкою.
Але, з таким висновком суду погодитись неможливо, оскільки, він не відповідає вимогам норм матеріального права.
Рішенням сесії 5 скликання Дніпропетровської міської ради № 3/21 від 24 жовтня 2007 року "Про порядок використання коштів резервного фонду державного бюджету, передбачених на проведення (першочергових) заходів ліквідації надзвичайної ситуації, що склалася внаслідок вибуху газу у житловому будинку АДРЕСА_1, відповідно до розпорядження Кабінету міністрів України від 15 жовтня 2007 року № 870-р на компенсаційні виплати потерпілим за втрачене майно та на облаштування житла" було затверджено Порядок використання коштів резервного фонду державного бюджету, передбачених на проведення невідкладних (першочергових) заходів з ліквідації надзвичайної ситуації, що склалася внаслідок вибуху газу у житловому будинку АДРЕСА_1 відповідно до вказаного розпорядження на компенсаційні виплати потерпілим за втрачене майно та облаштування житла.
Цим Порядком передбачено право на отримання компенсаційних виплат постраждалими громадянами та спадкоємцями. Однак, виділену суму компенсації за втрачене майно 38 400 грн. отримав тільки ОСОБА_3
Вказана компенсаційна виплата не відноситься до соціальних виплат, вказаних в ст. 1227 ЦК України, на яку послався суд.
Оскільки, втрачене майно, компенсацію за яке отримав ОСОБА_3 належало йому та ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності (доказів іншого суду надано не було), апеляційний суд вважає, що ОСОБА_2 має право на ? частину цієї компенсації як спадкоємиця після смерті ОСОБА_5
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково, рішення районного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 щодо її права на компенсацію за втрачене майно в розмірі 38 400 грн. скасувати, ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги в цій частині задовольнити частково і стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 ? частину отриманої ним компенсації за втрачене майно в сумі 9 600 грн. і, відповідно. судові витрати, витрачені на оплату судового збору в розмірі 96 грн., а в решті рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст.307, 309 ЦПК України, апеляційний суд, -
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 4 жовтня 2010 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 щодо її права на компенсацію за втрачене майно в розмірі 38 400 грн. скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_2 в цій частині задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 9 600 (дев'ять тисяч шістсот) гривень - ? частину отриманої ним компенсації за втрачене майно та 96 грн., витрачених нею на оплату судового збору.
В решті рішення районного суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення; може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.
Судді: