Долинський районний суд Кіровоградської області

Справа №  1-52/11

В И Р О К

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

16.03.2011м. Долинська

судова колегія Долинського  районного  суду  Кіровоградської  області  в  складі:

головуючого  судді                                                                      Бондарчука  Р.А.,

судді                                                                                              Бойка П.М.,

народних засідателів:                                                                  Бардась Р.В.,

                                                                                                      Доценко Г.М.,

                                                                                                      Патріман А.Г.,

при  секретарі                                                                               Поліщук Т.І.,

з  участю  прокурора                                                                    Цвігуна І.М.,

захисника –адвоката                                                                 ОСОБА_3,

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  залі  суду  в  місті  Долинська  справу  про  обвинувачення  

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та жительки АДРЕСА_1,  українки,  громадянки  України, освіта професійно-технічна,  одруженої, на утриманні 1 малолітня дитина, не працюючої, раніше не судимої,

            у скоєнні  злочинів,  передбачених ст.115 ч.2 п.2, ст.383 ч.1  КК  України, -

В С Т А Н О В И В:

ІНФОРМАЦІЯ_2, близько 11.00 години, підсудна, знаходячись у власному будинку, розташованому по АДРЕСА_1, в приміщенні спальної кімнати, перебуваючи в роздратованому стані в зв’язку з станом безсоння та тривалим плачем дитини, достовірно знаючи, що її син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, є малолітньою дитиною, маючи умисел на заподіяння йому смерті, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини та бажаючи її настання, взяла дитячу ковдру, якою накрила голову дитині та за допомогою фізичної сили рук почала здавлювати ковдру внаслідок чого через декілька хвилин ОСОБА_5 перестав плакати та помер. Смерть малолітнього ОСОБА_5  настала від механічної асфіксії, яка сталась внаслідок закриття отворів рота та носа, що згідно проведеної судово-медичної експертизи № 752 від 13.09.2010 року, підтверджується прикусом яснами кінчика язика, крововиливів у верхнє віко лівого ока, слизисту твердого неба, в перехідну складку верхньої губи, а також ознак смерті, яка швидко настала, повнокров’я внутрішніх органів, рідка кров в пустотах серця та великих судинах, крововиливу під плевру легень, епікард серця.

Скоївши умисне протиправне заподіяння смерті малолітньої дитини, ОСОБА_4 усвідомлюючи, протиправність своїх дій та настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді смерті іншої людини, з метою уникнення кримінальної відповідальності за свої дії, поклала труп малолітнього сина ОСОБА_5 у два поліетиленових пакети, та віднесла і заховала його в приміщенні напіврозваленого нежилого будинку, який розташований по вул. Пархоменка в смт. Новгородка Кіровоградської області.

З метою уникнення кримінальної відповідальності, намагаючись приховати злочин ІНФОРМАЦІЯ_2 о 14 годині 15 хвилин звернулась до Новгородківського РВ УМВС України в Кіровоградській області, який відповідно до ст. 101 КПК України є органом дізнання, із телефонним повідомленням про вчинення злочину, а саме про те, що її малолітнього сина ОСОБА_5 викрали невідомі їй особи, за невідомих їй обставин.

В цей же день ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 17.00 години під час проведення працівниками Новгородківського РВ УМВС України в області оперативно-розшукових заходів, у приміщенні напіврозваленого нежилого будинку, розташованого по вул. Пархоменка смт. Новгородка Кіровоградської області, було виявлено труп малолітньої дитини. Під час явки з повинною про скоєння нею злочину до Новгородківського РВ УМВС України в області ОСОБА_4 вказала, що задушивши свого малолітнього сина, вона сама згодом віднесла його до нежилого будинку, який розташований по вул. Пархоменка, смт. Новгородка Кіровоградської області. З метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєння умисного вбивства свого малолітнього сина, з метою приховати скоєний злочин звернулась до працівників міліції.

Допитана в судовому засіданні підсудна повністю визнала вину у скоєнні умисного вбивства малолітньої дитини, не визнала вину у скоєнні завідомого неправдивого повідомлення органу дізнання про вчинення злочину.

Суду пояснила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 07.00 години її чоловік ОСОБА_6 пішов на роботу, а вона залишилася у себе вдома з малолітніми дітьми: сином ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 та сином ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3. Після сніданку о 08.00 годині старший син пішов гратися на вулицю. Вона попоралася по господарству покормила гусей та курей. Біля 11.00 години молодший син почав голосно плакати, майже кричати. Вона намагалася його заспокоїти, намагалася погодувати, давала ліки від ангіни, але він не замовкав. Її сильно роздратував та схвилював цей крик, в неї сильно боліла голова і вона хотіла, щоб дитина помовчала. Вона взяла ОСОБА_5 та положила його в дитяче ліжко в спальню, накрила його одіялом з головою та почала душити в область голови та обличчя. Душила декілька хвилин після чого дитина затихла. В цей момент вона була сама не в собі, все тіло тремтіло, точний проміжок часу не пам’ятає. Після цього вийшла на двір, а коли повернулась до спальної кімнати, прийшла до тями, побачила, що дитина лежить під одіялом і мовчить та зрозуміла, що задушила його. Дуже злякавшись свого поступку та боячись відповідальності, вона взяла два поліетиленових пакети, замотала в них труп дитини та пройшовши городом віднесла до розваленого нежилого будинку, який знаходиться зліва від їхнього двору, якщо стати лицем до вулиці, у домоволодінні її сусідки ОСОБА_9. В темній кімнаті розваленого будинку вона положила труп під стіну та накрила старими поліетиленовими мішками. В подальшому пішла до себе додому та, щоб захистити себе, з мобільного телефону зателефонувала черговому міліціонеру Новгородківського РВ УМВС, повідомивши, що з двору її домоволодіння викрали дитину, яка перебувала в колясці в дворі. Після цього зателефонувала чоловіку, повідомивши про викрадення дитини. Після приїзду працівників  до її домоволодіння вона написала власноручно написала працівнику міліції письмове пояснення про викрадення дитини. В якому пояснила, що зранку ІНФОРМАЦІЯ_2 нагодувала свого чоловіка ОСОБА_6 та двох своїх синів –ОСОБА_7 та ОСОБА_5. Згодом чоловік поїхав на роботу, а Денис пішов гратися. Меншого сина ОСОБА_5 підсудна залишила в колясці надворі, а сама пішла пилососити, коли повернулася, то дитини не виявила. Про те, що вказане повідомлення є неправдивим вона повністю усвідомлювала, оскільки знала, що трапилось із ОСОБА_5, але таким чином намагалася захистити себе від кримінальної відповідальності. Тому не визнає вину за ст. 383 ч.1 КК України, оскільки її повідомлення до міліції про викрадення було лише способом захисту, а особа має право захищатися будь-якими способами.

Доповнила, що друга дитина, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3, була дуже бажаною дитиною вона його любила та з радістю чекала. ОСОБА_5 народився з родовою гематомою на голові, з видовженим обличчям, в зв’язку з чим вони їздили в дитячу обласну лікарню, щоб відкачати гематому. В зв’язку з цим дитина постійно плакала, спала не більше ніж 4 години на добу. Лікарі не дозволяли  в зв’язку з цим годувати грудним молоком, а лише дитячими сумішами. 24 серпня 2010 року у дитини піднялась температура, вона з дитиною перебувала в лікарні, де дитині робили уколи, а наступного дня в зв’язку покращенням лікарі відпустили  їх додому. Напередодні скоєного ОСОБА_5 заснув близько 23.30 та близько 03.00 години ІНФОРМАЦІЯ_2 прокинувся і розплакався. Вона його близько  години колисала, після чого він заснув. Після цього вона взагалі не спала. Після тяжких пологів вона взагалі не могла ночами спати, перебувала в подавленому настрої, в неї постійно боліла голова. В скоєному вбивстві  вину визнає повністю, щиро розкаюється, яким чином вона це зробила для себе не може зрозуміти, дитину вбивати свідомо не хотіла,  просила  суд  суворо  її  не  карати.

Крім повного визнання підсудної вини в скоєнні умисного вбивства малолітньої дитини, її вина по вказаному епізоду в  судовому  засіданні також доведена  показаннями потерпілого, свідків,  а  також  матеріалами  справи .

Потерпілий ОСОБА_6 підтвердив повністю свідчення дані підсудною, суду пояснив, що   проживав разом із дружиною –підсудною по справі та двома малолітніми дітьми, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3. ІНФОРМАЦІЯ_2 він  зранку пішов на роботу, дружина із двома дітьми залишилась вдома, так як знаходилися у декретній відпустці по догляду за дитиною. З роботи біля 13.00 години він зателефонував на мобільний телефон дружини та поцікавився станом здоров’я  сина ОСОБА_5, так як на передодні у нього була температура. Дружина відповіла, що все нормально із сином. Розмовляли вони біля 12 хвилин, про господарство, та плани на наступний день. Біля 14 годині 00 хвилин, до нього на мобільний телефон зателефонувала його дружина, яка сказала, що сина ОСОБА_5 викрали, пояснивши, що вона прибирала у хаті, а дитина була в колясці на подвір’ї. Він  відразу сказав, щоб вона викликала працівників міліції. Приїхавши, через деякий час, додому помітив там багато працівників міліції. Його дружина говорила, що їхню дитину хтось викрав. Далі працівники міліції шукали дитину. Потім він почув від працівників міліції, що хтось крикнув знайшли дитину. Він в той час був у автомобілі працівників міліції. Пізніше від працівників міліції, дізнався, що його дружина задушила одіялом його сина ОСОБА_5. Чому вона це зробила він повідомити, не може. Його дружина розповідала, що сильно переживала за ОСОБА_5, так як той хворів та плакав, також говорила, що він сильно її виснажував. Він розумів, що дружина виснажувалась з дитиною, особливо вночі, проте вночі не допомагав їй, не вставав до дитини, оскільки працював доба через три сторожем, та постійно здійснював обхід об’єкту. Він лише допомагав обробляв 25 соток городу та косив 45 соток берегу. Стосовно психічного стану дружини може повідомити, що упродовж всіх років спільного проживання із ОСОБА_4, явно виражених розладів психіки вона не виявляла, інколи сильно нервувала, скаржилась на болі в серці і він їй давав таблетки від серця. До народження молодшого сина дружина відносилась добре це була очікувана дитина. Йому відомо, що пологи у ОСОБА_4 проходили погано, під час пологів у ОСОБА_5 на голові була гематома, яку вони відкачували в м. Кіровоград. Далі все було нормально із сином. Після пологів ОСОБА_4 розповідала, що сильно нервувала бо боялась за здоров’я сина, він її заспокоював. Коли ОСОБА_5 було 1,5 місяця то у нього піднялась температура, і вони вияснили, що то від горла. Далі вони збили температуру. ОСОБА_4 сильно переживала, із приводу того, що у сина почала знову підвищуватись температура. З приводу вбивства сина будь-яких претензій матеріального характеру до підсудної немає. Просить суворо не карати підсудну, оскільки на утриманні перебуває старша дитина, яка потребує материнської ласки та турботи,  абудь-хто матері дитини не замінить. Вважає, що вона себе цим поступком найбільше покарала.

Оголошеними  в  судовому  засіданні  показаннями  свідка  ОСОБА_9, яка пояснила, що вона проживає самостійно. По сусідству із нею проживає молоде подружжя ОСОБА_6 з двома маленькими дітьми. Вказана сім’я вела нормальний спосіб життя. Також їй відомо, що у сім’ї ОСОБА_6 у 2010 році родився син. ІНФОРМАЦІЯ_2 вона знаходилась вдома і вдень до неї прийшли працівники міліції, які повідомили, що у ОСОБА_6 викрав хтось новонародженого сина. На території її двору поряд із жилим будинком мається нежилий, напіврозвалений будинок, який дістався в спадок від матері. Біля 18 години, до цього будинку, разом з собакою, прийшли працівники міліції, які виявили труп малолітнього дитини ОСОБА_5. Пізніше вона від працівників міліції дізналась, що ОСОБА_4 задушила свого сина і ніхто дитину не викрадав. Вона не бачила, щоб хтось в цей день заходив до нежилого будинку, бо погано бачить.

т.1 а.с. 73,т.2 а.с.29-30

Оголошеними  в  судовому  засіданні  показаннями  свідка  ОСОБА_12, яка пояснила, що навпроти неї по сусідству протягом останніх трьох років проживає сім’я ОСОБА_6. Влітку 2010 року у них народився син ОСОБА_5. Вказана сім’я вела нормальний спосіб життя, не шуміли, не сварились. ІНФОРМАЦІЯ_2 вона цілий день знаходилась вдома. Десь о 14 год. 10 хв. ОСОБА_4 зупинила її та запитала, чи вона нікого не бачила з маленькою дитиною. При цьому вона виглядала злегка схвильованою. Також на її запитання, що трапилось ОСОБА_4 відповіла, що о 13 год. 00 хв. поспілкувалась по телефону зі своїм чоловіком, дитину у колясці залишила на подвір’ї, щоб поспав, а сама пішла прибирати. Коли повернулась, то хвіртка була відчинена, а коляска –пуста. Мабуть, хтось вкрав ОСОБА_5. Коли ОСОБА_12 запитала, чи телефонувала ОСОБА_4 до міліції, остання обхопила голову руками та сказала: «Що ж мені тепер робити?». При ОСОБА_12 ОСОБА_4 зателефонувала до міліції та повідомила все те саме, що і їй до цього. Потім приїхало дуже багато працівників міліції, які шукали дитину. В подальшому у розваленому будинку ОСОБА_9 міліціонери знайшли труп ОСОБА_5. Дану подію вона бачила з власного подвір’я. Від працівників міліції вона дізналась, що ОСОБА_4 вбила свою дитину.

т.2 а.с.31-33

Свідок ОСОБА_13 суду показала, що у неї є дві доньки старша –підсудна ОСОБА_4 та менша ОСОБА_14. Раніше вони проживали із її чоловіком, який в 2002 році помер. Дитинство, ОСОБА_4 проходило, дуже погано так як її чоловік  - батько підсудної, постійно зловживав спиртними напоями, бив, ображав членів сім’ї. В дитинстві, коли ОСОБА_4 було 9 років, а ОСОБА_14 3,5 роки, будучи у будинку вона готувала їсти і почула, як хтось кричав. Коли зайшла, до кімнати то помітила, як ОСОБА_4 із подушкою лежала на ОСОБА_14, і душила її. Вона відразу почала кричати, і потім забрала у ОСОБА_4 подушку, чому вона те зробила пояснити не могла. Взагалі в дитинстві її діти в зв’язку з неблагополучною атмосферою в сім’ї були дуже вразливі, на ОСОБА_4 не можна було сильно кричати, був такий випадок, що після сварки вона втекла з дому до  родичів і її змусили садити на автобус, щоб повернути додому. Менша дочка після сварок декілька разів намагалася перерізати собі на руці вени, в зв’язку з суїцидними тенденціями перебувала на лікуванні в дитячій психіатричній лікарні. Після народження ОСОБА_4 сина ОСОБА_5, коли вона приходила, до неї то замітила, що та якась Сумна, нерадісна, байдужа до дитини. У ОСОБА_4 в дитинстві інколи змінювався настрій, була знервована, були випадки коли та вибігала на вулицю та кричала. Їй було відомо, що лікарі заборонили ОСОБА_4 годувати сина ОСОБА_5 груддю, через гематому яка була після родів, через це вона сильно переживала. Також ОСОБА_4 говорила, що син ОСОБА_5 сильно кричав. Був такий випадок, що коли вона прийшла до неї додому то хотіла зайти подивитись на внука, але ОСОБА_4 знервовано відповіла, щоб не йшли до кімнати бо дитина заснула. Від працівників міліції, вона дізналась, що її дочка задушила одіялом свого сина.

Свідок ОСОБА_14 суду показала, що підсудна її рідна сестра, яка мешкає із чоловіком в смт. Новгородка. Раніше вони проживали, вчотирьох вона, мама, батько та сестра ОСОБА_4. У 2002 році помер їхній батько, вона та ОСОБА_4 сильно переживали його втрату. В їхній сім’ї ніхто на обліку у лікаря психіатра не знаходиться. Вона пам’ятає в дитинстві коли їй були три чи чотири роки, як сестра ОСОБА_4 накинула їй на голову подушку та душила, але в той момент зайшла мати, яка відразу помішала тій зробити, що та хотіла. Чому ОСОБА_4 душила, їй невідомо. Також в дитинстві, коли батьки на ОСОБА_4 кричали, то вона вибігала на дорогу та кричала. ЇЇ сестра після народження сина ОСОБА_5, часто телефонувала до неї на мобільний телефон та розповідала, що син постійно плакав, і та думала, що у нього щось болить. Також сестра розповідала, що не може ночами спати та в неї постійно болить голова в зв’язку з недосипанням. ОСОБА_4 розповідала, що вона із чоловіком не сварились. Також у сестри, як їй було відомо, постійно мінявся настрій, і та була знервована. Від працівників міліції, вона дізналась, що її сестра задушила одіялом свого сина.

Свідок ОСОБА_15 суду показав, що з 2005 року працює на посаді помічника оперативного чергового штабу Новгородківського РВ УМВС України в області. ІНФОРМАЦІЯ_2 знаходився на чергуванні в Новгородківському райвідділі. Близько 14 години 15 хвилин до чергової частини Новгородківського РВ УМВС України в області зателефонувала ОСОБА_4, жителька АДРЕСА_1, і плачучи та ридаючи повідомила про те, що хтось викрав її дитину віком 2 місяці з території її домоволодіння. Також вона повідомила, що залишила ОСОБА_5 в колясці біля будинку, щоб він поспав, а сама зайшла до будинку, щоб поприбирати. Десь через 10-15 хвилин повернулася, але дитини вже не було. Про вказане повідомлення він доповів черговому, а саме ОСОБА_16. Після цього ОСОБА_16 повідомив про викрадення дитини чергового УМВС України в області, а потім зателефонував та повідомив начальнику Новгородківського РВ УМВС в області, а саме ОСОБА_17 В цей же час зібрали слідчо-оперативну групу та послали на місце події. Під вечір ІНФОРМАЦІЯ_2 у телефонній розмові із начальником РВ УМВС України в області ОСОБА_17 він дізнався, що виявили труп зниклої дитини. Згодом від працівників Новгородківського РВ УМВС в області він дізнався, що ОСОБА_4 сама вбила свою дитину.

Свідок ОСОБА_16, який з листопада 2009 року працює на посаді інспектора дозвільної системи сектору охорони громадського порядку Новгородківського РВ УМВС України в області та ІНФОРМАЦІЯ_2 знаходився на чергуванні підмінним черговим Новгородківського райвідділу дав суду аналогічні свідчення.

Оголошеними  в  судовому  засіданні  показаннями  свідка  ОСОБА_17, який пояснив, що з 16.11.2006 року працює на посаді начальника Новгородківського РВ УМВС України в області. ІНФОРМАЦІЯ_2 знаходився в с. Верблюжка Новгородківського району. Близько 14 години 16 хвилин йому зателефонував черговий Новгородківського РВ УМВС України в Кіровоградській області ОСОБА_16 та повідомив про те, що близько 14 год. 15 хв. ІНФОРМАЦІЯ_2 йому надійшло повідомлення по телефону від ОСОБА_4, жительки АДРЕСА_1, про те, що хтось викрав її дитину віком 2 місяці. Тоді він дав вказівку черговому ОСОБА_16, щоб той направив слідчо-оперативну групу на місце події. Потім повідомив чергового по області УМВС України  та дав команду про збір особового складу по сигналу «тривога». Згодом він особисто виїхав на місце на події, де начальник карного розшуку ОСОБА_18 йому доповів про те, що ОСОБА_4 подала письмову заяву про викрадення невідомою особою її двохмісячної дитини. Крім того, він особисто провів бесіду зі ОСОБА_4, в ході якої уточнив деталі події, остання особисто повідомила, що близько 14.00 вона зайшла у свій житловий будинок, щоб зайнятися прибиранням та залишила свою малолітню дитину на подвір’ї у колясці. Через 20 хв. виглянула на подвір’я та помітила, що з коляски звисало одіяльце, в колясці дитини немає, а хвіртка її домоволодіння відчинена. Тоді вона зрозуміла, що її дитину викрали та зателефонувала в міліцію. Цього ж дня в ході проведення відпрацювання прилеглої території до місця скоєння злочину, працівниками УКР УМВС України в Кіровоградській області за допомогою спеціально навченої собаки в сусідньому покинутому будинку, близько 17.00 години, було виявлено пакет з трупом малолітнього хлопчика. В подальшому ОСОБА_4 зізналась у скоєнні вбивства своєї малолітньої дитини. Протокол явки з повинною вказаної громадянки він  оформив особисто із залученням експерта-криміналіста із застосуванням відеозйомки.

т.2 а.с.27-28

Свідок ОСОБА_18, який з липня 2008 року працює на посаді начальника сектору карного розшуку Новгородківського РВ УМВС України в області та ІНФОРМАЦІЯ_2 спільно із слідчо-оперативною групою виїздив за місцем проживання підсудної для перевірки її заяви про викрадення дитини, дав суду аналогічні свідчення. Уточнив, що він у ОСОБА_4 особисто відбирав пояснення про зникнення дитини, і з її стану, а саме плачу та хвилювання у нього і сумнівів не було стосовно обставин викрадення дитини.

Крім  того  вина підсудної у скоєнні умисного вбивства малолітньої дитини в  судовому  засіданні  повністю  доведена  оголошеними в судовому засіданні матеріалами  справи .

Протоколом усного повідомлення ОСОБА_4 про скоєння злочину –викрадення її малолітньої дитини.

т.1 а.с.5

Рапортом оперативного чергового Новгородківського РВ УМВС України в області молодшого лейтенанта міліції ОСОБА_16 від ІНФОРМАЦІЯ_2 про надходження повідомлення від ОСОБА_4 щодо скоєння злочину –викрадення її малолітньої дитини.

т.1 а.с.4

Пояснення ОСОБА_4 від ІНФОРМАЦІЯ_2 написаними власноручно про скоєння злочину –викрадення її малолітньої дитини.

т.1 а.с.6

Протоколом явки з повинною ОСОБА_4, під час якої застосовувалась відеозйомка, де підсудна самостійно розповіла про обставини вбивства малолітнього сина ОСОБА_5, яке мало місце ІНФОРМАЦІЯ_2.

т.1  а.с.7-10

Протоколом огляду місяця події від ІНФОРМАЦІЯ_2 в АДРЕСА_1, в ході якого було оглянуто домоволодіння ОСОБА_4 виявлено та вилучено: соску, памперс, простирадло, одіяло, слід рук на дитячій колясці. Фототаблицею  до протоколу.

т.1 а.с.11-21

Протоколом огляду місяця події від ІНФОРМАЦІЯ_2 в АДРЕСА_2, в ході якого було оглянуто нежиле приміщення, де в одній із кімнат у двох поліетиленових пакетах було виявлено труп ОСОБА_5, який був загорнутий в поліетиленові пакети, які було вилучено з місця події. Фототаблицею  до протоколу

т.1 а.с.23-29

Протоколом огляду місяця події від ІНФОРМАЦІЯ_2 в ході якого в приміщенні моргу Новгородківської ЦРЛ було оглянуто труп ОСОБА_5, під час якого було вилучено : памперс, колготки, розпашонку.

т.1 а.с.33-36

Протоколом огляду місяця події від 29.08.2010 року в АДРЕСА_1, під час якого було оглянуто домоволодіння ОСОБА_4, в ході якого було вилучено халат у якому вона перебувала під час скоєння злочину.

т.1 а.с.39

Висновком судово-медичної експертизи № 752 від 13.09.2010 року згідно якого смерть ОСОБА_5 настала від механічної асфіксії, яка сталась внаслідок закриття отворів рота та носа, що підтверджується : прикусом яснами кінчика язика, крововиливів у верхнє віко лівого ока, слизисту твердого неба, в перехідну складку верхньої губи, а також ознак смерті, яка швидко настала: повнокров’я внутрішніх органів, рідка кров в пустотах серця та великих судинах, крововиливу під плевру легень, епікард серця. Даного виду асфіксія могла виникнути від удушення одіялом.

т.1 а.с.85-86

Висновком дактилоскопічної експертизи № 27 від 25.09.2010 року згідно якого на поверхні одного з двох пакетів, які вилучені ІНФОРМАЦІЯ_2 під час огляду домоволодіння, що розташоване по АДРЕСА_2, виявлено два сліди пальців рук залишені ОСОБА_4.

т.1 а.с.91-93

Висновком дактилоскопічної експертизи № 28 від 14.10.2010 року, де зазначено, що з трьох слідів рук, які вилучені ІНФОРМАЦІЯ_2 з ручки дитячої коляски, під час огляду домоволодіння, що розташоване по АДРЕСА_1, лише один слід долоні придатний для ідентифікації та належить ОСОБА_4.

т.1 а.с.98-99

Висновком амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 640 від 28.09.2010 року, де зазначено, що ОСОБА_4 під час проведення експертизи у відношенні скоєного повідомила «не знаю, що на мене найшло, він постійно плакав, кричав, а у мене боліла голова, коли я це зробила, я злякалась, зателефонувала в міліцію та чоловіку, що в мене вкрали дитину, в мене в душі все переверталось, я не розуміла, як це сталось»вважає себе винною.

т.1 а.с.80-81

Висновком стаціонарної комплексної психолого-психіатричної експертизи № 345 від 09.12.2010 року, де зазначено, що ОСОБА_4, в період скоєння інкримінуємого їй діяння хронічним психічним захворюванням, тимчасовим розладом психічної діяльності, недоумством або іншим хворобливим станом  психіки, не страждала. За своїм психічним станом в період скоєння інкримінуємого їй діяння могла розуміти  значення  своїх  дій  та  керувати  ними.

За обстежених обставин в період скоєння інкримінуємого їй діяння в стані фізіологічного афекту не перебувала. Разом з тим їй притаманні такі індивідуально-психологічні особливості, як невисокий рівень інтелектуального розвитку, емоційно-вольова неврівноваженість з проявами підвищеної емоційної напруженості, низька фрустраційна толерантність, домінанта емоційних факторів в регуляції поведінки над розсудливістю, ірраціональність механізмів захисту особистості. Дані індивідуально-психологічні особливості в поєднанні зі змістом наявних життєвих обставин сприяли виснаженню адаптаційних можливостей, виснаженню ресурсів врівноваженості поведінки  та привели до розвитку стану підвищеної емоційної напруги, на піці якого вона і скоїла дії, що стали основою даної кримінальної справи. Вказаний стан в певній мірі вплинув на свідомість підсудної, так як в значній мірі обмежував її вольовий контроль над своїми діями, блокував прогноз та оцінку всіх можливих наслідків.

Підсудна а даний час якими-небудь психічними хворобами також не страждає. Застосування примусових мір медичного характеру не потребує

т.1 а.с.116-120

Речовими доказами оглянутими та прилученими до справи: два ДВД диска з записом огляду місця події та явки з повинною, аркуш паперу зі слідами рук, які зберігаються при матеріалах справи, одяг дитини, а саме: простирадло, одіяло, колготки, розпашонка, два памперси, соска; одяг підсудної, а саме: тапочки, халат; два поліетиленових пакети –зданими на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Новгородківського РВ УМВС України в області

т.1 а.с.74-77,102,103

Аналізуючи  всі  зібрані  по  справі  докази  та  оцінюючи  їх  в  сукупності,  судова колегія приходить  до  висновку,  дії  ОСОБА_4 вірно кваліфіковані по епізоду умисного вбивства малолітньої дитини та містить  склад  злочину:

- передбачений ст. 115 ч.2 п.2 КК України - скоєння  вбивства  малолітньої дитини, тобто умисного протиправного заподіяння смерті малолітньої дитини.

          Вирішуючи питання про зміст умислу ОСОБА_4 суд виходить з сукупності всіх обставин вчиненого злочину, способів його приховувння, психічний стан підсудної та її поведінку після злочину.

          Як вбачається з матеріалів справи, на стадії розслідування підсудна, визнаючи факт убивства стверджувала, що не може пояснити мотивів вбивства власної дитини. Проте враховуючи, обставини злочину, а саме накриття на голову малолітньої дитини одіяла та тривале упродовж декількох хвилин, застосування фізичної сили рук з метою перешкоджання життєво-важливих органів –органів дихання, а також зважаючи на те, що лише після припинення ознак життя дитиною підсудна перелякалася та намагалася приховати обставини скоєного злочину, суд вважає, що підсудна виконала всі дії, які вважала необхідними для позбавлення життя дитини, тобто доведення злочину до кінця.

Сукупність усіх доказів у справі свідчить про те, що, перекриваючи роботу життєво-важливий орган –органів дихання дитини, підсудна передбачала та свідомо допускала, що від її злочинних дій можуть бути настати смерть потерпілого, що повністю охоплювалась умислом підсудної.

          За таких підстав дії підсудної вірно кваліфіковані за ст. 115 ч.2 п.2 КК України.

В той же час судова колегія вважає, що в діях ОСОБА_4 відсутній склад злочину, передбачений ст. 383 ч.1  КК України. В діях ОСОБА_4 в частині направлення завідомо неправдивого повідомленням до органу дізнання про вчинення злочину - мало місце «інтелектуальне приховування»злочину. ОСОБА_4 не може бути суб’єктом вказаного злочину, оскільки навіть після порушення кримінальної справи давання підозрюваним чи обвинуваченим завідомо неправдивих показань, у тому числі само обмовляння, не тягне за собою відповідальності. Суд розцінює ці дії, як спосіб захисту від кримінальної відповідальності, які за загальними засадами кримінального права не несуть кримінальної відповідальності. Адже в будь-якому випадку в разі відсутності дитини у матері та відсутності заяви до міліції, в разі встановлення такої ситуації компетентними органами (служба у справах дітей, органи опіки та піклування, дитячий лікар  і т.п. або навіть сусідами та ріднею) в першу чергу під підозру підпадають батьки, які не заявили про зникнення власної дитини.

За умовами ст. 63 Конституції України не несе кримінальної відповідальності особа, яка не бажає давати свідчення стосовно себе та своїх близьких або не повідомляє (приховує) про скоєний нею злочин. Навіть згідно ст. 386 ч.3 КК України особа звільняється від раніше не обіцяного приховування злочину скоєного рідними та близькими.

За таких підстав в частині обвинувачення за ст. 383 ч.1  КК України підсудна  підлягає виправданню.

Згідно з роз'ясненням п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 27 лютого 2003 року  "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи" при призначенні покарання відповідно до статей 65-69 КК України суди мають ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, сукупність усіх обставин, що його характеризують (форма вини, мотив, спосіб, характер вчиненого діяння, ступінь здійснення злочинного наміру, тяжкість наслідків, тощо), особу винного й обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

При  обранні  міри  покарання  суд  враховує  характер  і  ступінь  суспільної  небезпечності  скоєного  злочину,  особу  винної  і  обставини  справи .   

Підсудна  скоїла особливо-тяжкий злочин,  від якого настали тяжкі  наслідки, у вигляді смерті людини,  вину  у скоєному визнала повністю, щиро розкаялася у скоєному,  має на утриманні неповнолітню дитину, щодо якої не позбавлена батьківських прав, знаходиться у відпустці по догляду за дитиною,  одружена, має на утриманні одиноку матір пенсіонера, яка є інвалідом 3 групи в зв’язку хворобою нирок, позитивно характеризується  за  місцем  проживання, раніше не судима, примирилася з потерпілим, потерпілий просив суворо її не карати.

Також суд враховує психічний стан підсудної, що передував злочину, зокрема фізичне та психічне виснаження внаслідок нервового та фізичного перевантаження через відсутність належних умов життя та гідних засобів до існування. Наявних життєвих обставин, що сприяли виснаженню адаптаційних можливостей, виснаженню ресурсів врівноваженості поведінки та згідно            стаціонарної комплексної психолого-психіатричної експертизи привели до розвитку стану підвищеної емоційної напруги, на піці якого вона і скоїла дії, що стали основою даної кримінальної справи, свідчать про наявність у підсудної післяродового неврозу.

Обставиною,  що  обтяжують  відповідальність  підсудної, відповідно до ст. 67 КК України  судовою колегією не встановлено.

Обставинами,  що  пом’якшують  відповідальність  підсудної, відповідно до ст. 66 КК України, судова колегія  визнає, повне визнання вини, щире  каяття, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, скоєння злочину внаслідок нервового та фізичного перенавантаження.

З  урахуванням  викладеного,  пом’якшуючих обставин,  особи  винної,  думки потерпілого стосовно міри покарання –судова колегія  вважає,  що необхідним та достатнім для виправлення та попередження нових злочинів підсудною буде покарання  за умови  ізоляції  її  від  суспільства з призначенням покарання у вигляді позбавлення волі.

Судова колегія вважає можливим застосувати до підсудної ст. 69 КК України та призначити покарання нижче мінімальної межі передбаченої санкцією статті закону. Підсудна вину у скоєнні злочину визнала повністю, в скоєному щиро розкаялася, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні неповнолітню дитину, скоїла злочин в стані емоційної перенапруги, нервового та фізичного виснаження, має на утриманні одиноку матір-пенсіонера інваліда 3 групи, в зв’язку хворобою нирок.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Судові витрати по справі в сумі 1126 грн. 80 коп. за проведення судово –дактилоскопічної експертиз (т.1 а.с.44, 48, 90, 97) підлягають стягненню з підсудної на користь НДЕКЦ при УМВС України в Кіровоградській області так як, вона винна у скоєному злочині .

Речові докази - простирадло, одіяло, колготки, розпашонка, два памперси, соска; одяг підсудної, а саме: тапочки, халат; два поліетиленових пакети, які знаходяться на зберіганні в кімнаті речових доказів Долинського РВ УМВС, відповідно до ст.ст. 81, 330 КПК України слід знищити, як такі, що не представляють матеріальної цінності, два ДВД диска з записом огляду місця події та явки з повинною, аркуш паперу зі слідами рук –залишити зберігати при матеріалах справи (а. с. 74-77,102,103).

На підставі  ст. 69 КК України, керуючись ст. 6 ч.1 п.2, ст. 6 ч.2,ст. 323, ст.324  КПК  України ,  суд , -

З А С У Д И В:

ОСОБА_4 визнати винною і, з застосуванням ст. 69 КК України, призначити  покарання:

-  за ст. 115 ч.2 п.2 КК України у  вигляді  7  ( семи)  років позбавлення  волі;

За ст. 383  ч. 1 КК України ОСОБА_4 –виправдати за відсутністю в її діях складу цього злочину

          Міру  запобіжного  заходу –утримання під вартою, залишити  в  силі до  вступу  вироку  в  законну  силу.

          Строк відбування покарання рахувати з  29 серпня 2010 року.

Стягнути з засудженої на користь НДЕКЦ при УМВС України в Кіровоградській області, код 25575003 на рахунок 35223001000479, банк одержувача ГУДКУ у Кіровоградській області МФО 823016 - судові витрати по справі в сумі 1126 грн. 80 коп. за проведення судово –дактилоскопічних експертиз (т.1 а.с. 44, 48, 90, 97).

Речові  докази: простирадло, одіяло, колготки, розпашонка, два памперси, соска; одяг підсудної, а саме: тапочки, халат; два поліетиленових пакети, відповідно до ст.ст. 81, 330 КПК України - знищити, як такі, що не представляють матеріальної цінності, два ДВД диска з записом огляду місця події та явки з повинною, аркуш паперу зі слідами рук –залишити зберігати при матеріалах справи (т.1 а. с. 74-77,102,103).

          Вирок  може  бути  оскаржений  в  апеляційному  порядку  протягом  15  діб  з  моменту  його проголошення вироку, а засудженою, яка перебуває під вартою, в цей же термін з дня отримання копії вироку.

Головуючий  суддя   Р. А. Бондарчук