Справа №2а-2447/11

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

28 лютого 2011 року                                                         м. Ковель Волинської області

Ковельський міськрайонний суд Волинської  обл. складі: головуючого - судді Логвинюк І. М,

при секретарі Щесюк Н.Й.,

з участю: позивача ОСОБА_1,

представника позивача - адвоката ОСОБА_2,

представника відповідача Горблюка Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ковелі Волинської обл. справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до адміністративної-комісії при виконавчому комітеті Ковельської міської ради про визнання нечинною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, припинення провадження у справі про адмінправопорушення,

ВСТАНОВИВ:

          Позивач ОСОБА_4 16.02.11 р. звернулась до суду із адміністративним позовом до адміністративної комісії при виконавчому комітеті Ковельської міської ради про визнання нечинною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, припинення провадження у справі про адмінправопорушення, мотивуючи тим, що за постановою № 6 від 10.02.11 р., копію якої вона отримала 14.02.11 р., її притягнуто до адмінвідповідальності у вигляді штрафу в сумі 85 грн. на підставі ст. ст. 218, 283 КУпАП. Як зазначено у оскаржуваній постанові, відповідач встановив, що 05.11.10 р. у спільній побутовій кімнаті гуртожитку, розташованого по АДРЕСА_1, нею вчинено самоуправство, а саме: перенесено шафу, належну ОСОБА_5, без відома останньої, чим самовільно здійснено своє гадане право, вчинено правопорушення, передбачене ст. 186 КУпАП. Зазначає, що оскаржувана постанова винесена на підставі протоколу у справі про адмінправопорушення, складеного працівником міліції - дільничним інспектором ОСОБА_9., без відібрання у неї пояснень. Однак, у ньому міститься її підпис, який вона поставила у порожньому бланку протоколу за вказівкою ДІМ ОСОБА_9 Будь - яких пояснень, у т.ч. письмових, з приводу факту самоуправства вона не надавала. Зазначає, що шафа дійсно була перенесена наприкінці жовтня 2010 р., про що було відомо не пізніше 20.10.10 р. А тому строк притягнення її до адмінвідповідальності закінчився наприкінці грудня 2010 р. Просить позов задовольнити, оскаржувану постанову визнати нечинною та скасувати, припинити провадження у справі.

В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали повністю, обґрунтувавши його вищенаведеними доводами, суду позивач додатково пояснила, що 16.12.10 р. вона дійсно надавала пояснення з приводу факту перенесення шафи. У письмовому поясненні від 16.02.10 р., що надано відповідачеві для розгляду, викладене відповідає її поясненням та проти викладеного там вона не заперечує. Зазначає, що про факт перенесення шафи ОСОБА_5 стало відомо понад два місця до дня накладення на неї адмінстягнення. Під час розгляду справи про адмінправопорушення, вона була присутньою, однак, надати пояснення їй перешкоджали члени комісії та запрошені особи. Заперечує те, що вчинила самоуправство та переносила шафу ОСОБА_5. Хоча, разом з тим, не заперечує того, що у зв»язку з перенесенням шафи ОСОБА_5 та речей останньої, спільно з іншими мешканцями 8-го поверху гуртожитку приймала участь у складенні акту перенесення шафи ОСОБА_5 та поставила у ньому свій підпис, розуміючи, що у відсутньої власниці шафи - ОСОБА_5 можуть у подальшому виникнути претензії через

перенесення її шафи. Зазначає, що шафу переносили кілька мешканок 8-го поверху гуртожитку, а не вона одна, та - для наведення порядку. Просить позов задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача позову не визнав, суду пояснив, що при отриманні матеріалів щодо позивача, адмінкомісія, вивчивши їх та врахувавши строки, передбачені ст. 38 КУпАП, прийняла законне рішення.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представників сторін, свідків, дослідивши письмові докази у справі, з'ясувавши обставини справи, приходить до висновку, що позов безпідставний та не підлягає до задоволення.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що дійсно, 27.01.11 р. щодо позивача ДІМ Ковельського МВ УМВС України у Волинській обл. ОСОБА_10 було складено протокол про адмінправопорушення серії ВН № 020802 про притягнення її до адмінвідповідальності за ст. 186 КУпАП, у якому зазначено, що позивач 05.11.11 р., знаходячись у спільній побутовій кімнаті гуртожитку, розташованого по АДРЕСА_1 перенесла звідти шафу, належну гр - ці ОСОБА_5, без відома останньої, здійснивши своє гадане право, чим вчинила самоуправство, тобто, правопорушення, передбачене ст. 186 КУпАП. До протоколу додано пояснення позивача на окремому аркуші від 16.12.10 р., копія постанови від 11.01.11 р. про відмову в порушенні кримінальної справи, фотознімки, копію пояснень ОСОБА_5 У приєднаних письмових пояснення від 16.12.10 р. позивач не заперечувала, що з побутової кімнати гуртожитку, де було встановлено шафи для зберігання побутових речей, шафу, якою користувалась гр - ка ОСОБА_5, кількома мешканцями 8-го поверху гуртожитку, у т. ч. і нею, було пересунуто в іншу побутову кімнату, про що було складено акт. Повідомлення про час, місце розгляду справи відповідачем позивач під розпис отримала 09.02.11 р. Під час засідання адмінікомісії по розгляду адмінпротоколу щодо позивача вона була присутня та своєї винуватості у вчиненні даного правопорушення не визнала, пояснила, що шафу ОСОБА_5 дійсно було перенесено. Та проти даної обставини, дати перенесення шафи, зазначеної у протоколі про адмінправопорушення, позивач не заперечувала. Дана обставина стверджується матеріалами оглянутої в судовому засіданні справи про адмінправопорушення щодо позивача за № 6 за 2010 р..

Також відповідачем за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення та доданих до нього матеріалів, 10.02.11 р. було винесено оскаржувану постанову № 6 у справі про адміністративне правопорушення, якою позивача було визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 186 КУпАП та накладено стягнення у виді адміністративного штрафу в розмірі 85 грн. з тих підстав, що вона 05.11.10 р. у спільній побутовій кімнаті гуртожитку, розташованого по АДРЕСА_1, вчинила самоуправство, перенісши шафу, належну гр - ці ОСОБА_5, без відома останньої, тобто, самовільно здійснила своє гадане право, чим порушила ст. 186 КУпАП. Дана обставина стверджується оригіналом та копією оскаржуваної постанови.

Відповідно до ст. 218 КУпАП, розгляд справ про правопорушення, передбачене ст. 186 КУпАП, покладено на адмінкомісії при виконкомах міських рад.

Ст. 186 КУпАП дійсно передбачено адміністративну відповідальність за самоуправство, тобто, самовільне, всупереч встановленому законом порядку, здійснення свого дійсного або гаданого права, що не завдало істотної шкоди громадянам.

Як слідує із змісту ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об"єктивне з"ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобіганню правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

За змістом ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов"язані діяли лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

з

За змістом ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв"язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно з ч. 2 ст. З 8 КУпАП, у разі відмови в порушенні кримінальної справи, але при наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше як через місяць з дня прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи.

При розгляді даної справи суд перевіряє законність і обгрунтованість винесеної постанови на момент її винесення.

Посилання позивача на те, що не вчиняла правопорушення, зазначеного у оскаржуваній постанові, спростовується як показаннями свідка ОСОБА_8, яка показала, що у листопаді 2011 р. позивач, вона та інші мешканці 8-го поверху гуртожитку переносили шафу, належну ОСОБА_5, так і оглянутими в судовому засіданні матеріалами № 3939 про відмову в порушенні кримінальної справи за засвою ОСОБА_5, де міститься акт від 06.11.10 р., складений мешканцями 8-го поверху, правого крила гуртожитку, розташованого по АДРЕСА_1 у т.ч. - позивачем, свідком ОСОБА_8, про перенесення шафи ОСОБА_5 і інше місце. Як пояснила в судовому засіданні позивач, особисто шафу ОСОБА_5 вона не переносила, однак, шафа переносилась нею спільно з іншими мешканцями гуртожитку та підпис у вказаному вище акті вона постановила, усвідомлюючи можливість виникнення у ОСОБА_5 претензій у зв»язку з перенесенням шафи. Будь - яких повноважень від ОСОБА_5, адміністрації гуртожитку на перенесення шафи, вона не мала, вважала, що перенесення шафи покращить санітарний стан у гуртожитку. Суд приходить до висновку, що матеріали справи свідчать про те, що позивачем було вчинено самоуправство.

Посилання позивача на те, що відповідачем при розгляді справи не було надано їй можливості дати пояснення, не знайшла свого ствердження в судовому засіданні та спростовується оригіналом протоколу № 6 засідання адмінкомісії при Ковельській міськраді від 10.02.11 р., у якому містяться відомості про невизнання позивачем своєї винуватості у вчиненні правопорушення, інформація про обставини перенесення шафи ОСОБА_5, мотиви перенесення. Аналогічні пояснення дала позивач і в суді, зазначивши, що відповідачеві під час розгляду справи пояснила, чому була перенесена шафа, а також мала намір пояснити про ті обставини, що не мають значення для справи, а саме: про переобладнання гуртожитку, стосунки з ОСОБА_5 тощо.

Не знайшли свого ствердження в судовому засіданні також посилання позивача на ту обставину, що відповідачеві було надано протокол про адмінправопорушення та її пояснення від 16.12.10 р., яких вона не надавала, поставивши підписи у порожньому бланку протоколу та на чистому аркуші паперу на вимогу ДІМ ОСОБА_9 та ОСОБА_10.

Так, свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 суду показали, що при з»ясуванні обставин перенесення шафи ОСОБА_5, було опитано позивача 16.12.10 р. І тільки 16.12.10 р. виникли підстави вирішувати питання про притягнення позивача до адмінвідповідальності. 11.01.11 р. було винесено постанову про відмову у порушенні кримінальної справи по факту зникнення шафи ОСОБА_5 та прийнято рішення про притягнення позивача до адмінвідповідальності. Протокол про адмінправопорушення від 27.01.11 р. було надано позивачеві для ознайомлення та підпису із зазначенням паспортних даних про її особу,

4

інших необхідних відомостей. До протоколу додано копію того пояснення, що відбиралось у позивача 16.12.10 р.

Посилання позивача на ту обставину, що відповідач неправомірно наклав на неї стягнення після закінчення строків накладення такого стягнення, спростовуються копією постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 11.01.11 р., згідно з якою ОСОБА_5 09.11.10 р. звернулась до Ковельського МВ УМВС України у Волинській обл. із скаргою з приводу перенесення 05.11.10 р. її шафи та лише 11.01.11 р. було прийнято рішення про притягнення позивача до адмінвідповідальності за ст. 186 КУпАП.

Відповідач при розгляді справи про адміністративне правопорушення мав у своєму розпорядженні копію постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 11.01.11 р., якою вперше з початку проведення перевірок за зверненнями ОСОБА_5, було вирішено притягнути позивача до адміністративної відповідальності за ст. 186 КУпАП.

Таким чином, суд приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем не було допущено порушення вимог закону, тому підстав для визнання оскаржуваної постанови нечинною з моменту її винесення та такою, що підлягає до скасування, суд не вбачає.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 8, 55, ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. ст.
8 - 11, п. 2 ч. 1 ст. 18, ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 72, ст. ст. 86, 87, 159 - 163, 256 КАС України, ст. ст. 7, 9, 186, 245, 251, 252, 268, 278, 280, 256, ч. 2 ст. 38 КУпАП, суд          

                                                      ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова суду остаточна та оскарженню не підлягає.

Суддя           І. М. Логвинюк

судді