Справа № 2-1054/11

ряд. стат. звіт –56

Код суду –0707

 РІШЕННЯ

 Іменем України

10 березня 2011 року                                                                           м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в складі :

головуючого   Котубей І.І.

при секретарі Бедринець М.Ю.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про повернення незаконно отриманих грошових коштів, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом  до ОСОБА_3 про повернення незаконно отриманих грошових коштів. Свої вимоги мотивує тим, що в 2008 році вона вирішила придбати земельну ділянку для будівництва житлового будинку . Прочитавши оголошення про продаж ділянки в с.Ключарки, Мукачівського району вона зустрілася з її власником –відповідачем ОСОБА_3, який їй показав ділянку та пред’явив державний акт на право приватної власності на землю. Оглянувши ділянку вона погодилася її купити і 16.08.2008 року дала відповідачу завдаток в сумі 300 доларів США. Про отримання завдатку відповідач написав відповідну розписку. Однак в подальшому стало відомо, що  продати земельну ділянку відповідач не може, так як в нього наявний державний акт старого взірця, відсутній кадастровий номер земельної ділянки, нормативно-грошова оцінка землі не проведена. Тоді вона звернулася до відповідача з вимогою про до оформлення ним відповідних документів або повернення їй завдатку, однак останній уникав зустрічей з нею. 05.11.2010 року вона звернулася з заявою в міліцію і в ході проведеної перевірки відповідач підтвердив отримання в неї завдатку у вказаному розмірі та зобов’язався його повернути. До цього часу відповідач не повернув їй завдаток, тому вона змушена звернутися до суду і відповідно до ст. 571 ЦК України просить стягнути з відповідача завдаток в сумі 3000 доларів США та додаткову суму у розмірі завдатку, що разом відповідно до курсу НБУ становить 47650 грн.

В судовому засіданні позивач повністю підтримала заявлені позовні вимоги з підстав, зазначених в позові, просила їх задовольнити. При цьому пояснила, що під час передачі відповідачу завдатку вони попередньо домовлялися, що продаж буде вчинено через три тижні. Вона не брала на себе зобов’язання особисто підготувати документи, необхідні для продажу ділянки, оскільки це обов’язок продавця, а тільки хотіла йому допомогти, тому особисто в усному порядку зверталася в сільську раду з питанням надання довідки про відсутність заборони на відчуження земельної ділянки, однак їй в цьому було відмовлено. Вона не відмовлялася від укладення договору купівлі-продажу, але це було неможливо зробити через відсутність певних документів, які мав оформити саме відповідач. Таким чином вважає, що саме відповідач винен в тому, що ділянку не було продано, а тому він повинен повернути їй завдаток і сплатити додатково суму в розмірі завдатку.

Представник позивача в судовому засіданні також повністю підтримав заявлені позовні вимоги і просив їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, заперечив проти їх задоволення та показав, що дійсно він отримав від позивача завдаток в розмірі 3000 доларів США  за продаж належної йому земельної ділянки. Між ними було досягнуто згоди щодо продажу ділянки за 8500 доларів США, а також те,  решту суми  йому буде надано через тиждень після отримання завдатку. В нього дійсно не було всіх необхідних документів для оформлення договору купівлі-продажу землі, однак ці документи він мав виготовляти тільки після отримання всієї суми коштів. Так як позивачем не було надано йому решти коштів, він документи не виготовляв.  Відповідач посилається також на те, що позивач сама передумала купляти земельну ділянку, і саме тому вона не була продана. Йому телефонував чоловік позивача і повідомляв про їх відмову купляти ділянку, а сам позивач такого не говорив. Крім того зазначає, що між ним  була домовленість про підготовку необхідних для продажу землі документів самим позивачем, хоча довіреність на ім’я позивача про представництво його інтересів у відповідних інстанціях він не надавав. В той же час відповідач пояснює, що він особисто мав підготувати необхідні документи після отримання повної суми за землю. Він визнає, що як і на той час, так і на сьогоднішній день в нього відсутні всі документи, необхідні для укладення договору купівлі-продажу землі.   

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 показала, що вона є дружиною відповідача і їй відомо, що в 2008 році ОСОБА_3 давав оголошення в газеті про продаж належної йому земельної ділянки. Йому зателефонувала ОСОБА_1, з якою і було домовлено про продаж землі. Спочатку вони просили за ділянку 10000 доларів США, але потім погодилися продати її за 8500 доларів США та домовилися, що всі витрати при переоформленні землі сплатить покупець. Позивач дійсно дала завдаток в сумі 3000 доларів США, а решту суми обіцяла передати через тиждень, коли вони укладуть відповідний договір. Після того їм ніхто не телефонував і тому вони вирішили, що позивач передумала купляти ділянку. Через один рік вони знову подали оголошення в засоби масової інформації про продаж цієї землі і мають намір її продати. Які-небудь розмови між чоловіком та позивачем вона не чула.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу та покази свідка, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з’ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до наступного висновку.

Матеріалами справи встановлено, що земельна ділянка площею 0,136 га, яка розташована  в АДРЕСА_1, належить на праві приватної власності відповідачу –ОСОБА_3. Право власності відповідача на дану земельну ділянку підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії ЗК № 007-00645А  від 11.05.2000 року.

16.08.2008 року між позивачем та відповідачем було досягнуто згоди про продаж даної земельної ділянки за 8500 доларів США. На підтвердження свого зобов’язання  і на забезпечення його виконання позивачем було надано відповідачу завданок в сумі 3000 доларів, а відповідач в свою чергу прийняв даний завдаток, про що написав відповідну розписку.

Вказані обставини визнаються сторонами в судовому засіданні.

Зі змісту розписки вбачається, що відповідач  отримав у ОСОБА_1 завдаток за покупку земельної ділянки в сумі 3000 доларів США, тобто цим самим підтверджується, що сплачена сума є завдатком, а не авансом.

З показів відповідача вбачається, що отримавши завдаток він не мав реальної можливості укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки, оскільки в нього були відсутні необхідні для цього документи. Зокрема не було кадастрового номеру земельної ділянки, її нормативно-грошової оцінки, довідки про відсутність обмежень. Такі документи він не виготовляв і не має їх по сьогоднішній день.

При вирішенні даного спору судом не приймаються до уваги твердження позивача про те, що продаж ділянки не вчинено з вини позивача, оскільки дані обставини не підтверджені жодними доказами. Натомість відповідач сам визнає, що він навіть при сплаті позивачем повної суми коштів за земельну ділянку він не мав можливості укласти відповідний договір через відсутність у нього необхідних документів, що доводить саме його вину в порушенні зобов’язанні.  Не може бути прийнятим до уваги і його доводи про обов’язок позивача особисто підготувати необхідні для продажу документи, оскільки дана обставина також нічим не підтверджена, відповідач сам визнає, що ніякої довіреності  на ім’я позивача не надавав, що унеможливлює вчинення позивачем будь-яких дій від імені відповідача. Крім того покази відповідача з приводу цього є суперечливими, оскільки посилаючись на домовленість між відповідачам про виготовлення останнім документів відповідач в той же час вказує на те, що ці документи він мав виготовити після отримання всієї суми коштів за ділянку.

Безпідставність тверджень відповідача про не укладення угоди купівлі-продажу землі та не виготовлення ним необхідних для цього документів по вині позивача, який не виконав свого зобов’язання оплатити повну вартість землі, підтверджується і показами допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_4, яка показала, що позивач мала оплатити решту суми за ділянку саме при переоформленні землі. Оскільки таке переоформлення не відбулося, у позивача не виникло обов’язку щодо сплати решти суми за придбання земельної ділянки, тому відсутність такої оплати не може бути безпосередньо причиною не укладення правочину.

За таких обставин суд приходить до висновку, що в даному випадку порушення зобов’язання сталося з вини кредитора, а тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 571 ЦК України  відповідач зобов’язаний повернути позивачеві завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку.

Згідно довідки відділення № 15 філії «Західне регіональне управління»банку «Фінанси та Кредит»від 17.02.2011 року офіційний курс НБУ станом на 17.02.2011 року становить 7,9417 грн. за один долар США. Таким чином розмір отриманого відповідачем завдатку в гривневому еквіваленті складає 23 825 грн. Вказану суму завдатку відповідач зобов’язаний повернути позивачеві, а також додатково сплатити суму в розмірі завдатку, що разом становить 47650 грн.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат суд приходить до наступного.

При зверненні до суду з позовом позивачем було сплачено 477,00 грн. державного мита та 130 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, що підтверджується доданими до позовної заяви квитанціями. При цьому позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 47650 грн. Враховуючи ціну позову в даній справі розмір державного мита має складати  476,50 грн., а розмір витрат на ІТЗ розгляду справи – 120 грн. Крім того позивач вказує на те, що нею понесені витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката, в розмірі 1500 грн., і дані витрати вона також просить стягнути з відповідача.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази щодо оплати позивачем витрат на правову допомогу в сумі 1500 грн., жодного платіжного документу на підтвердження цих витрат не надано, суд приходить до висновку, що ці витрати не  є документально підтвердженими, а тому не можуть бути стягнутими з відповідача на користь позивача.

Таким чином  з відповідача слід стягнути на користь позивача тільки документально підтверджені судові витрати  та у передбаченому законом розмірі – а саме 476,50 грн. державного мита та 120 грн. витрат на ІТЗ розгляду справи.

Із врахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 10, 60,  209, 213, 214, 215 ЦПК України,  ст.ст. 570, 571 ЦК України, суд, –

в и р і ш и в :

Позовні вимоги  задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти  в сумі 47650 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 476, 50 грн. державного мита та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а в стягненні витрат на оплату правової допомоги відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Закарпатської області через Мукачівський міськрайонний суд.          

Суддя Мукачівського

міськрайонного суду                                                                     І.І.Котубей