Справа  № 11-917/2007                                        Головуючий у 1 інстанції : Салай М.Г. 

Категорія : ст.185 ч.3 КК України                      Доповідач : Григор'єва В.Ф.

 

 

 

 

УХВАЛА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

 

       

13 грудня 2007 року колегія суддів судової палати у  кримінальних  справах    апеляційного  суду  Чернігівської  області  в  складі:

 

головуючого-судді         -    Широян Т.А.

суддів                              -     Григор'євої В.Ф., Білоброва В.Д.

з  участю  прокурора     -      Лисуна С.І.

законного представника

неповнолітньої засудженої - ОСОБА_1

засуджених                   -       ОСОБА_2., ОСОБА_3.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 18 жовтня 2007 року,

 

                                             ВСТАНОВИЛА:

 

Цим вироком:                   ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Новий Білоус Чернігівського району, українець, громадянин України, з середньою освітою, розлучений, на утриманні має неповнолітнього сина, непрацюючий, раніше судимий: 24 травня 2007 року Деснянським районним судом м.Чернігова за ст.ст.185 ч.1, 186 ч.2, 70, 75 КК України до 4 років позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, мешканець АДРЕСА_1

 

засуджений:

-    за  ст. 185  ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі;

-    за ст. 304 КК України до 2 років позбавлення волі.

 

На підставі ст. 70 КК України  за сукупністю злочинів  ОСОБА_2 остаточно призначено покарання шляхом часткового складання  призначених покарань у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

 

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 травня 2007 року у виді    позбавлення волі строком 1 рік і за сукупністю вироків остаточно призначено ОСОБА_2покарання у виді 5 років позбавлення волі.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженка с. Новий Білоус Чернігівського району, українка,      громадянка України, учениця 11 класу Новобілоуської ЗОШ, проживаюча з батьками, раніше не судима, мешканка АДРЕСА_1

засуджена за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі.

 

На підставі ст. 104 КК України ОСОБА_3. звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.

 

Стягнуто з ОСОБА_2. на користь держави  судові витрати  в сумі 125 грн 20 коп.

Доля речових доказів вирішена відповідно до вимог ст.81 КПК України.

 

Судом ОСОБА_2. та ОСОБА_3 визнані винними в наступному.

 

 07 червня 2007 року, о 21 годині,  ОСОБА_2.,   достовірно знаючи про неповнолітній вік своєї сестри ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, втягнув її у злочинну діяльність і за попередньою змовою між собою через вікно проникли в будинок АДРЕСА_2 на території Свято-Троїцької церкви, звідки таємно викрали: Тихвінську ікону Божої Матері, вартістю 200 грн.; ікону Господа Вседержителя, вартістю 200 грн.; Їєрусалімську ікону Пресвятої Богородиці, вартістю 300 грн., які належали вказаній церкві на загальну суму 700 грн., а також мобільний телефон „Самсунг”, вартістю 384 грн., який належав потерпілому ОСОБА_4. Всього  засудженими  було викрадено чужого майна на загальну суму 1 084 грн.

 

22 червня 2007 року о 19 годині ОСОБА_2. самостійно, повторно, з цього ж будинку шляхом проникнення таємно викрав дві пляшки вина „Портвейн”, загальною вартістю 13,02 грн., Євангеліє требноє в металевій окладі, вартістю 300 грн.; хрест напрестольний металевий, вартістю 300 грн. та Барську ікону Пресвятої Богородиці, вартістю 100 грн., а всього чужого майна, яке належало вказаній церкві на загальну суму 713,01 грн.

 

В апеляції засуджений ОСОБА_2., не оспорюючи правильності кваліфікації своїх дій та доведеності його вини, просить вирок суду змінити,   замінивши позбавлення волі на обмеження волі або пом'якшити  покарання, оскільки судом першої інстанції не прийнято до уваги обставини, які пом'якшують покарання,  а саме: з'явлення  із зізнанням, визнання вини у повному обсязі, активне сприяння розкриттю злочину, стан здоров'я, а також те, що вчинений ним злочин не завдав нікому шкоди.

 

Засуджена ОСОБА_3. не  подала апеляцію на вирок суду.

          

          Заслухавши доповідача по справі, пояснення засудженого ОСОБА_2., який підтримав свою апеляцію і просив її задовольнити з вказаних в ній підстав, засудженої ОСОБА_3., яка просила задовольнити апеляцію ОСОБА_2.,  думку  прокурора, який вважає вирок суду законним та обґрунтованим, перевіривши  матеріали  справи та обговоривши викладені в апеляції доводи, колегія  суддів  дійшла висновку,  що апеляція засудженого ОСОБА_2. не підлягає задоволенню з таких підстав.

 

           Висновок суду про винність засудженого ОСОБА_2.  у скоєні злочину за зазначених у вироку обставин відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами, яким суд дав належну оцінку в їх сукупності і  є обґрунтованим.

 

            Цей висновок суду ґрунтується:

 

  на показаннях засуджених, які не заперечували  факт викрадення ікон та іншого майна з будинку, розташованому на території Свято-Троїцької церкви, їх вартості;

 

 на висновку судово - товарознавчої експертизи № 978к від 14.08. 2007 року;

 

  на протоколі огляду місця події від 07.06.2007 року - будинку, розташованому на території Свято-Троїцької церкви, з якого було викрадено майно;

 

  на протоколі добровільної  видачі викрадених ікон.

 

            Кваліфікація дій ОСОБА_2. за ст.ст. 185 ч.3, 304 КК України є правильною.

 

 

Покарання засудженому ОСОБА_2 призначене судом у відповідності з вимогами ст.65 КК України з урахуванням  ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи засудженого, який визнав вину,  розкаявся у вчиненому, має на утриманні неповнолітню дитину, характеризується посередньо.

 

 

 Саме з урахуванням обставин, на які посилається у апеляції засуджений ОСОБА_2., суд  призначив мінімальне покарання у виді позбавлення волі, передбачене санкцією ст. 185 ч.3 КК України  і яка не передбачає покарання у виді обмеження волі.

 

Оскільки засуджений ОСОБА_2. вчинив злочин в період іспитового строку, що  свідчить про те , що він не став на шлях виправлення, тому судом  призначено покарання у виді позбавлення волі і за сукупністю вироків за правилами ст. 71 КК України.

 

 

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що призначене засудженому ОСОБА_2 покарання є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.

 

За таких обставин підстав для  задоволення апеляції засудженого  в частині заміни виду покарання з позбавлення волі на обмеження волі або  пом'якшення покарання засудженому ОСОБА_2., колегія суддів не вбачає.

 

 

На  підставі наведеного, керуючись ст. 365, 366, 379 КПК України,   колегія суддів , -

 

 

У Х В А Л И Л А :

       Апеляцію засудженого ОСОБА_2. залишити без задоволення, а вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 18 жовтня 2007 року

 щодо ОСОБА_2  - без зміни.

 

 

 

Судді:

 

Григор'єва В.Ф.                         Широян Т.А.               Білобров В.Д.