АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

   Справа № 22 Ц-  355/2011 р.                               Суддя  1-ї інстанції: Андрощук В.В.

Категорія -41                                                      Суддя-доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І.

                                    У     Х     В    А    Л    А                                   

2011 р.,  лютого  місяця,  02 дня          Колегія суддів   судової палати  в цивільних справах     апеляційного  суду Миколаївської області  в складі:

          головуючого:         Галущенка О.І.

          суддів:                  Колосовського С. Ю.              

                                                 Шолох З.Л.

          при секретарі:               Богуславської О.М.

          за участю:  

                  позивачки –           ОСОБА_3

          її представника -  ОСОБА_4

                  представників

                  відповідача -         ОСОБА_5, ОСОБА_6    

                  розглянувши   у відкритому  судовому  засіданні   в м. Миколаєві цивільну справу за

                                                   апеляційною скаргою

          ОСОБА_7 та ОСОБА_8  на рішення Заводського районного  суду     м. Миколаєва    від 15.11.2010 р.,   у справі за

                                                  позовом

          ОСОБА_3  до ОСОБА_7 та ОСОБА_8  про вселення,

                                               встановила:

          19.08.2009 р. ОСОБА_3 звернулася з позовом до ОСОБА_7 та ОСОБА_8  про вселення в квартиру.

          Позивачка зазначала, що рішенням Заводського районного суду від 16.10.2008 р., залишеним без зміни ухвалою колегії суддів апеляційного суду Миколаївської області від 08.04.2009 р. за нею та її неповнолітнім сином ОСОБА_9 визнано право постійного користування квартирою АДРЕСА_1

          Зазначена  квартира  є власністю відповідача, а тому він, незважаючи на судове рішення, перешкоджає користуванню цим житлом.

           Посилаючись на ці обставини, позивачка просила про задоволення позову та її вселення в спірну квартиру разом з неповнолітнім сином..

Рішенням Заводського районного  суду     м. Миколаєва    від 15.11.2010 р. постановлено  про задоволення  позовних  вимог.

          В апеляційній скарзі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ставлять питання про скасування рішення  та ухвалення нового про відмову у задоволенні  вимог позивачки  вважаючи,  що суд необґрунтовано задовольнив вимоги позивачки, незважаючи на відсутність доказів, які б свідчили про наявність  правових підстав для її вселення.

           Апеляційна скарга не  підлягає  задоволенню  з таких підстав.

                  Згідно з вимогами ч.2 ст. 64, ч.1 ст. 156 ЖК України, особи, які вселились в жиле приміщення з дозволу власника будинку (квартири) в якості членів його сім’ї та спільно проживають і ведуть з ними спільне господарство, набувають право користування цим приміщенням, якщо між ними  при вселенні не було  іншої домовленості про порядок користування.

          Припинення сімейних відносин з власником житла не позбавляє права користування цим приміщенням.

          Зазначені права колишніх членів сім’ї є похідними від права власності, а тому продовжують існувати на протязі всього часу збереження власником права власності на квартиру, за виключенням випадків, встановлених законом.

          З матеріалів справи вбачається, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, за позивачкою та її неповнолітнім сином визнано право користування квартирою, яка належить відповідачу на праві власності.

           В той же час, власник перешкоджає позивачці у реалізації її права користування спірним житлом.   

           Суд повно та всебічно дослідив  ці обставини, дав належну правову оцінку наданим доказам і прийшов обґрунтованого висновку стосовно доведенності  факту порушення відповідачем житлових прав позивачки.

           З врахуванням цього висновку, який відповідає дійсним обставинам справи і вимогам закону,  судом постановлене обґрунтоване та законне рішення про поновлення цього права шляхом вселення її разом з неповнолітнім сином до спірної квартири.

           Посилання апелянта на порушення цим рішенням права власності та інших повноважень власника  не заслуговують на увагу, оскільки є доведеним достовірними доказами факт створення перешкод позивачці у проживання в квартирі, право користування якою визнано рішенням суду.

          Що стосується посилань на порушення вимог ст.50 ЖК України щодо неможливості заселення житлового приміщення особами різного полу та двома і більше сім’ями квартири, призначеної для заселення однієї сім’ї то їх також не можна врахувати, оскільки зазначені обмеження стосуються житлових гарантій осіб, яким квартири надаються у якості поліпшення житлових умов і не розповсюджуються на випадки поділу житла в разі припинення сімейних відносин подружжя чи інших членів сім’ї.

          Інші доводи також не заслуговують на увагу, оскільки є фактично доводами проти рішенням суду, яким визнано право користування житловим приміщенням за позивачкою і яке  набрало законної сили.

          З врахуванням встановленого, колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

          Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, судова колегія

                                                  ухвалила:

          Апеляційну скаргу ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - відхилити, а рішення Заводського районного  суду     м. Миколаєва    від15.11.2010 р. -залишити без зміни.

          Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двох місяців може бути оскаржена у касаційному  порядку  безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий:                                                                                       О.І. Галущенко  

Судді:                                                                                               С.Ю. Колосовський З.Л. Шолох