Судове рішення #13896865

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 Справа № 22- 269/ 2011 р.                         Суддя   1-ї  інстанції: Разумовська О.Г.

Категорія-41                                                       Суддя-доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І

                                                                             

                                              Р І Ш Е Н Н Я

                                                    Іменем України

09 лютого   2011 р.          Судова колегія судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

                головуючого:            Галущенка О.І.

          суддів:                      Кутової  Т.З.

                                          Шолох З.Л.                      

                                                                                                       

                 при  секретарі:   Голубкіної О.О.

                  за участю:

          позивача -            ОСОБА_3

          відповідачки -     ОСОБА_4

          представників -  ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7  

                  розглянувши  у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за

                                              апеляційною скаргою

          ОСОБА_8 ( ОСОБА_4)  на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 30. 06. 2010 р.,  у справі   за

                                                  позовом

                  ОСОБА_3, виконкому Миколаївської міської ради ( третя особа - ПП ЖЕД- 7) про зміну договору найму житлового приміщення  та  визначення порядку користування квартирою,

                                                встановила:

          12.11.2009 р. ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_8 та  виконкому Миколаївської міської ради ( треті особа -ПП ЖЕД- 7) про зміну договору найму житлового приміщення та визначення порядку користування ним.

          Позивач зазначав, що він є наймачем АДРЕСА_1.

          Разом з ним в квартирі проживає колишня дружина ОСОБА_8, яка разом з співмешканцем чинять йому перешкоди  у користування квартирою.

          Посилаючись на ці обставини позивач просив змінити договір найму житла та  визначити такий порядок користування спірною квартирою, відповідно до якого йому має бути виділена у користування окрема кімната площею 17, 3 кв. м., а відповідачці кімната площею 10, 2 кв. м. з покладенням зобов'язання на виконком Миколаївської міської ради щодо укладення самостійного договору житлового найму цих кімнат з відкриттям окремих особових рахунків..

           Інші нежитлові та підсобні приміщення квартири залишити у спільному користуванні.

          Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 30. 06. 2010 р. постановлено про  задоволення позову і закріплення у користування позивача кімнати площею 17, 3 кв. м., у користування відповідачки кімнати площею 10,2 кв. м.

          Підсобні приміщення квартири залишено у спільному користуванні.

          Цим же рішенням виконком зобов'язано укласти з сторонами окремі договори найму та відкрити особові рахунки.

          В апеляційній скарзі апелянтка  ставить питання про скасування рішення,  посилаючись на необгрунтованність висновків суду  та порушення її процесуальних та житлових  прав.

          Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

          Ухвалючи рішення, суд виходив з того, що вимоги про закріплення за сторонами житлового спору житлових кімнат площею 17, 3 кв. м., та 10,2 кв. м. відповідно, з укладенням самостійних договорів найму на підставі ст. 104 ЖК України, відповідає вимогам житлового законодавства.

          Але  з такими  висновками суду колегія суддів не  може погодитись, оскільки вони не в повній мірі відповідають вимогам закону та дійсним обставинам справи.

          Згідно з вимогами ст. 104 ЖК України, зміна договору найму житлового приміщення на вимогу колишнього члена сім'ї наймача, допускається, якщо жилу площу, що припадає на нього може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам ст. 63 ЖК.

          Відповідно до приписів цієї статті не може бути самостійним предметом договору найму житлове приміщення ( кімната), яке пов'язане з іншою кімнатою спільним входом.

           Відповідно до постанови № 4 виконкому Миколаївської  обласної ради  народних депутатів та президії обласної ради профспілок  від 03.01.1992 р. встановлено облікову норму забезпечення житлом у Миколаєві на рівні 7 кв.м., а середній рівень забезпеченності 8 кв.м.

          З матеріалів справи вбачається, що сторони, які є колишніми членами сім'ї проживають у квартирі, яка  має дві ізольовані житлові кімнати, та які відповідно до правил          ст.63 ЖК можуть бути предметом окремих договорів найму житла.

          В той же час, відповідно до положень ст. ст. 2-6 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" громадяни, які проживать у житлових приміщеннях, наданих їм в порядку поліпшення житлових умов мають право на їх безоплатну передачу у власність ( приватизація).

          Особи , які зберігать право користування житловими приміщеннями мають рівні права при їх приватизації.

          З пояснень відповідачци вбачається, що вона  бажає приватизувати квартиру у власність в рівних частках.

          Зазначений закон передбачає право громадян на приватизацію житла у спільну сумісну чи спільну часткову  власність.

          До того ж, Закон (ст. 7) закріплює принцип відплатності, в тому разі коли громадяни до приватизації бажають переселитись в квартиру меншої площі ніж та, яка їм надана у постійне користування.

          Такий же принцип має забезпечуватись і в тому разі, коли громадяни перед здійсненням приватизації вдаються до поділу житлових приміщень в порядку ст.104 ЖК України.

          Ухвалюючи рішення суд не врахував цих положень Закону і не звернув уваги на те, що позивачеві виділена кімната площею 17, 3 кв.м., яка на 3, 55 кв.м  більше ідеальної частки відповідачки у цій квартирі.

          Таке перевищення є значним, воно порушує житлові права відповідачки, що унеможливлює поділ квартири на підставі ст. 104 ЖК України з укладенням окремих договорів найму.

          Встановлене порушення норм матеріального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в порядку ч.1 ст. 309 ЦПК україни  та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову, оскільки інших житлових приміщень у квартирі немає, а позивач не погоджується з закріпленням за ним кімнати з меншою житловою площею.          

          Неможливість поділу спірної квартири не позбавляє сторін права на справедливу приватизацію житла, або вимагати перепланування квартири для створення рівних ізольованих приміщень за наявності до цього технічних умов.

          Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, судова колегія

                                                  вирішила:

          Апеляційну скаргу ОСОБА_8 ( ОСОБА_4) - задовольнити.

          Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 30. 06. 2010 р. -- скасувати і постановити в цій частині нове рішення.

          В задоволенні позову ОСОБА_3  до ОСОБА_8 та виконкому Миколаївської міської ради про зміну договору найму житлового приміщення  та  визначення порядку користування квартирою -  відмовити.

          Рішення  апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двадцяти днів  може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо  до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:                                                                                        О.І. Галущенко                

Судді:                                                                                                          Т.З. Кутова

                                                                                                     З.Л.Шолох          

                                                                                                       

    

 

 

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація