Україна  

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 22 лютого 2011 р.                                                                       справа № 2а-37228/08

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:  14-40

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді  Шальєвої В.А.

при секретарі                                                  

Хоперія А.В.

за участю представників відповідачів Гринюка О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку, по вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Квазар ЛТД» до Маріупольської митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області, відділення Державного казначейства у м. Маріуполі, Східної митниці, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору- Жовтнева міжрайонна державна податкова інспекція у м. Маріуполі, про стягнення додаткових витрат при митному оформленні товару,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Квазар ЛТД» звернулось до суду з адміністративним позовом до Маріупольської митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області, відділення Державного казначейства у м. Маріуполі, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору- Жовтнева міжрайонна державна податкова інспекція у м. Маріуполі, про стягнення додаткових витрат при митному оформленні товару.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до договору від 28.05.2005 р., укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю «Квазар ЛТД» та Itstoc Toptancilar Carcisi z Blok N71 Ikitelli-Bagciar-Istandul «Asel Dis Tic.Ve Paz.Ltd.Sti» (Туреччина) в травні 2005 р. позивачем на територію України був ввезений товар- електричні побутові духовки з термостатом F.C.A.T-22 у кількості 457 шт. за заявленою вартістю товару 6544,07 доларів США, електричні побутові духовки з таймером F.C.A.T.Т.-23 у кількості 913 шт. за заявленою вартістю товару 6316,07 доларів США, електричні побутові духовки з таймером F.C.A.T.Т.-23 у кількості 913 шт. за заявленою вартістю товару 6316,07 доларів США, електричні побутові духовки з таймером F.C.A.T.Т.-23 у кількості 913 шт. за заявленою вартістю товару 6316,07 доларів США, електричні побутові духовки з грилем  F.C.A.T.Т.-24 у кількості 913 шт. за заявленою вартістю товару 6772,57 доларів США в загальній кількості 4505 шт.

Позивачем 17 травня 2005 р. було надано до Маріупольської митниці відповідні вантажні митні декларації № 703000002/5/001283, № 7030000002/5/001284, № 703000002/5/001285, № 70300002/5/001286, № 703000002/5/001287.

Митним органом було відмовлено в прийнятті декларації митної вартості та надано талони відмови № 703000002/5/001287 від 17.05.2005 року, № 703000002/5/001283 від 17.05.2005 р., № 703000002/5/001284 від 17.05.2005 р., № 703000002/5/001285 від 17.05.2005 р., № 703000002/5/001286 від 17.05.2005 р., № 703000002/5/001286 від 17.05.2005 р., зазначивши в обґрунтування недостатність наданих документів, підтверджуючих митну вартість товару та довідкою про визначення митної вартості МВ-703-5 від 17.05.2005 р. встановлена митна вартість за декларацією 703000002/5/001283 на рівні 19779,57 доларів США, довідкою про визначення митної вартості МВ-703-6 від 17.05.2005 р. встановлена митна вартість за декларацією 703000002/5/001284 на рівні 18413,32 доларів США, довідкою про визначення митної вартості МВ-703-7 від 17.05.2005 р. встановлена митна вартість за декларацією 703000002/5/001285 на рівні 18413,32 доларів США, довідкою про визначення митної вартості МВ-703-8 від 17.05.2005 р. встановлена митна вартість за декларацією 703000002/5/001286 на рівні 18413,32 доларів США, довідкою про визначення митної вартості МВ-703-9 від 17.05.2005 р. встановлена митна вартість за декларацією 703000002/5/001287 на рівні 22750,07 доларів США.

Позивач вказує, що ним були сплачені визначені митним органом вартість товару.

Із вказаними рішеннями митного органу позивач не погодився та звернувся до Господарського суду Донецької області.

Рішенням Господарського суду донецької області були визнані недійсними вищевказані талони відмови. Таким чином, судом було визначено, що задекларована  позивачем митна вартість товару відповідає її дійсній вартості та зазначає, що ним надмірно були сплачені податки та збори в розмірі: 662 грн.-митний збір, 33100,46 грн. державне мито, 72821,03 грн.- податок на додану вартість, 1414 грн. сплата митних процедур, 2525 грн. митний огляд на загальну суму 110522,49 грн. також позивач вказує, що ним були понесені додаткові витрати за сплату понаднормового контейнеру в розмірі 2444 грн., за переоформлення вантажної митної декларації, зберігання товару на ліцензійному складі в сумі 7650,21 грн. на загальну суму 10094,21 грн. Всього позивачем було надмірно сплачено 120616,70 грн. Просить суд стягнути вказані суми на рахунок позивача.

Ухвалою суду від 8 лютого 2011 р. до участі в справі залучено в якості відповідача Східну Митницю.

Ухвалою суду від 22 лютого 2011 р. провадження по справі в частині стягнення сум, сплачених Товариством з обмеженою відповідальністю «Квазар ЛТД» за понаднормовий простій контейнерів у розмірі 2444 грн. та за розміщення на складі, перевантаження товару, збереження на митному ліцензійному складі у розмірі 7650,21 грн. закрито.

Представник позивача до судового засідання не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про отримання судової повістки. Надіслав до суду заяву, відповідно до якої просить розгляд справи провести за його відсутністю. За таких обставин суд визнав можливим розглянути справу за відсутністю позивача, на підставі наявних у ній доказів.

Представник відповідачів Маріупольської митниці, Східної митниці, позовні вимоги не визнав, пояснивши, що різниця між сумами митних платежів, які було фактично сплачено позивачем та які було б сплачено при митному оформленні за заявою митною вартість становить 106583,03 грн., з яких митні збори-622 грн., мито 33100,16 грн., податок на додану вартість 72821,03 грн. Вказана сума була перерахована Маріупольською митницею на рахунок державного бюджету України.

Також, відповідач вказує, що відповідно до рішення Господарського суду Донецької області та ухвали Господарського апеляційного суду Донецької області, позивачу були повернуті суми митних платежів в розмірі 106583,49 грн., тому спор в цій частині між сторонами врегульований.

Щодо стягнення сум, сплачених позивачем за проведення митних процедур в розмірі 1414 грн. та 2525 грн., відповідач зазначає, що ставки митних зборів передбачені Митним кодексом України та затверджені постановою Кабінету України № 65 від 27.07.1997 р.

Відповідно до п. 5 цієї постанови, за митне соромлення товарів та інших предметів у зонах митного контролю на територіях і в приміщеннях підприємств, що зберігають такі товари та інші предмет, чи по за робочим часом, встановленим для митниці за одну годину роботи (незалежно від кількості посадових осіб митниці, залучених до такого оформлення) у робочий час-20 доларів США, у неробочий час, суботу, неділю-40 доларів США, святкові дні-50 доларів США. При здійснені митного огляду товарів, що ввезено Товариством з обмеженою відповідальністю «Квазар ЛТД» було складено акт про проведення митного огляду від 17.05.2005 р. з визначенням часу, який було витрачено на огляд. Таким чином, сплачені позивачем суми за проведення митних процедур у розмірі 1414 грн. та митний огляд в сумі 2525 грн. не підлягають стягненню.

Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представники відповідачів Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області, відділення Державного казначейства у м. Маріуполі до судового засідання не прибули. Представником Головного управління Державного казначейства в донецькій області направлено до суду клопотання про розгляд справи за його відсутністю. За таких обстави суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю представників відповідачів, на підставі наявних в ній доказів.

Представник третьої особи Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції у м. Маріуполі до судового засідання не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяви про відкладення судового засідання або розгляд справи за його відсутністю до суду не надходило. За таких обстави суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю представника третьої особи, на підставі наявних в ній доказів.

Заслухавши пояснення представника відповідачів Маріупольської митниці та Східної митниці, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Квазар ЛТД» зареєстровано в якості юридичної особи рішенням виконавчого комітету Донецької міської ради від 31.07.1995 р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (т. 1 а.с. 49).

Відповідачі, Маріупольська митниця, Східна митниця у відповідності до ст. 14 Митного кодексу України є митними органами, які на території закріпленого за ним регіону в межах своєї компетенції здійснюють митну справу та забезпечують комплексний контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи, керівництво і координацію діяльності підпорядкованих їм митниць та спеціалізованих митних установ і організацій.

Відповідач Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області у відповідності до ч. 2 ст. 50 Бюджетного кодексу України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснюють повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

Судом встановлено, що 17 травня 2005 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Квазар ЛТД», відповідно до договору Т-1 від 28 лютого 2005 року, укладеного між позивачем та Itstoc Toptancilar Carcisi z Blok N71 Ikitelli-Bagciar-Istandul «Asel Dis Tic.Ve Paz.Ltd.Sti» (Туреччина) на територію України був ввезений товар-електрична духовка з термостатом F.С.А.Т.-22  у кількості 457 шт. за заявленою вартістю товару 6544,07 доларів США, електричні побутові духовки з таймером F.C.A.T.Т.-23 у кількості 913 шт. за заявленою вартістю товару 6316,07 доларів США, електричні побутові духовки з таймером F.C.A.T.Т.-23 у кількості 913 шт. за заявленою вартістю товару 6316,07 доларів США, електричні побутові духовки з таймером F.C.A.T.Т.-23 у кількості 913 шт. за заявленою вартістю товару 6316,07 доларів США, електричні побутові духовки з грилем  F.C.A.T.Т.-24 у кількості 913 шт. за заявленою вартістю товару 6772,57 доларів США в загальній кількості 4505 шт.

17 травня 2005 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Квазар ЛТД» через декларанта Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенство Маріуполь БАК Інфо» були надані до Маріупольської митниці вантажні митні декларації № 703000002/5/001283 від 17.05.2009 року (т.1 а.с.13), № 703000002/5/001284 від 17.05.2005 року (т.1 а.с.12), № 703000002/5/001285 від 17.05.2005 року (т.1 а.с.16), № 703000002/5/001286 від 17.05.2005 року (т.1 а.с.21), № 703000002/5/001287 від 17.05.2005 року (т.1 а.с.17).

Митна вартість зазначеного товару була визначена позивачем, виходячи з ціни контракту, тобто, за основним (першим) методом, встановленим ст. 266 Митного кодексу України.

Для підтвердження митної вартості товару митному органу позивачем були надані документи, підтверджуючи вартість товарів, а саме, Negotiale морський транспортний документ KUM-ODE-4861 від 06.05.2005 року, контейнерний коносамент ISTODS-01 від 07.05.2005 року, накладна СMR A N 0709452 від 14.05.2005 року, рахунок-фактура 662770 від 03.05.2005 року, пакувальний лист б/н від 03.05.2005 року, інвойс на перевезення ТЕ-0000182 від 06.05.2005 року, договір Т-1 від 28.02.2005 року, сертифікат про походження невизначеної форми D 0020845 від 05.05.2005 року.

Відповідачем  були витребувані у декларанта документи, які підтверджують заявлену митну вартість-експортну вантажну митну декларацію країни експорту та прас-лист виробника. Позивачем  митному органу не були надані документи, які витребувались, про що декларантом був здійснений запис на декларації митної вартості.

У зв’язку з тим, що позивачем не було надано до митного органу необхідних документів, Маріупольською митницею були прийняті талони відмови у пропуску на митну територію України чи митному оформленні товару та інших предметів № 703000002/55/001283 від 15.05.2005 року, № 703000002/55/001284 від 15.05.2005 року, № 703000002/55/001285 від 15.05.2005 року, № 703000002/55/001286 від 15.05.2005 року та № 703000002/55/001287 від 15.05.2005 року у зв’язку з неподанням на вимоги митного органу документів, підтверджуючих митну вартість товару (т.1 а.с.28-32).

Також Маріупольською митницею були прийняті довідки про визначення митної вартості № МВ-703-5 від 17.05.2005 року, якою встановлена митна вартість за декларацією 703000002/5/001283 на рівні 19779,57 доларів США (т.1 а.с.33), № МВ-703-6 від 17.05.2005 року, якою  встановлена митна вартість за декларацією 703000002/5/001284 на рівні 18413,32 доларів США (т.1 а.с. 34), № МВ-703-7 від 17.05.2005 року, якою встановлена митна вартість за декларацією 703000002/5/001285 на рівні 18413,32 доларів США (т.1 а.с. 35), № МВ-703-8 від 17.05.2005 року, якою встановлена митна вартість за декларацією 703000002/5/001286 на рівні 18413,32 доларів США (т.1 а.с. 36), № МВ-703-9 від 17.05.2005 року, якою встановлена митна вартість за декларацією 703000002/5/001287 на рівні 22750,07 доларів США (т.1 а.с. 37).

Враховуючи можливість настання негативних наслідків для підприємницької діяльності, Товариством з обмеженою відповідальністю «Квазар ЛТД» було прийняте рішення про здійснення митного оформлення товару не за ціною контракту, а за ціною, яка була визначена митним органом, у зв’язку з чим позивачем були понесені додаткові витрати в загальному розмірі 120616,70 грн., з яких митний збір становить 662 грн., державне мито 33100,46 грн., податок на додану вартість 72821,03 грн. на суму 106583,49 грн., також проведення додаткових митних процедур в розмірі 1414 грн. та 2525 грн., витрати за понаднормовий простій контейнерів у розмірі 244 грн. та за розміщення на складі, перевантаження товару, зберігання на митному ліцензійному складі у розмірі 7650,21 грн.

Згідно  ст. 249 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування податків і зборів визначається на підставі заяви власника цих товарів чи уповноваженої ним особи за умови надання підтверджувальних документів (товарних чеків, ярликів тощо), які можна ідентифікувати з наявними товарами. За відсутності таких підтверджень або у разі наявності обґрунтованих  сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості митні органи визначають митну вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари та відповідно до вимог цього Кодексу.

Поняття митної вартості визначено Митним кодексом України (ст. 259), а саме, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Стаття 261 Митного кодексу України встановлює, що відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Згідно  статті 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Як встановлює ст. 264 Митного кодексу України, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Митні органи у відповідності до ст. 41 МК України повинні здійснювати митний контроль, який включає в себе  контроль за правильністю визначення декларантом митної вартості.

Суд не піддає сумніву право митного органу контролювати митну вартість,  заявлену декларантом, але такий контроль повинен здійснюватися в межах повноважень, наданих діючим законодавством.

Вимогами Митного кодексу України передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Отже, митний орган має право вимагати від декларанта подання додаткових документів виключно для підтвердження заявленої митної вартості.

Також частиною 8 статті 264 Митного кодексу передбачено, що декларант має  право  оскаржити  рішення  митного органу щодо визначення митної вартості оцінюваних товарів  до  митного  органу вищого рівня та/або до суду.  У повідомленні митного органу вищого рівня про результати розгляду скарги обґрунтовується  прийняте  за скаргою  рішення  та  міститься  інформація  про  право декларанта оскаржити це рішення в судовому порядку.

Не погодившись із рішеннями митного органу, позивач звернувся за захистом свого права до Господарського суду Донецької області. Так, рішенням Господарського суду Донецької області від 17 жовтня 2005 р. визнані недійсними талони відмови у пропуску на митну територію України чи митному оформленні товару та інших предметів № 703000002/55/001283 від 15.05.2005 року, № 703000002/55/001284 від 15.05.2005 року, № 703000002/55/001285 від 15.05.2005 року, № 703000002/55/001286 від 15.05.2005 року та № 703000002/55/001287 від 15.05.2005 року т.1 а.с.42).

Ухвалою Донецького  апеляційного господарського суду від 24 листопада 2005 року постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення Господарського суду Донецької області вступила в закону силу, тому факт визнання недійсними талонів відмови у пропуску на митну територію України чи митному оформленні товару та інших предметів не підлягає доказуванню

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Оскільки рішення  Господарського суду Донецької області від 17 жовтня 2005 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Квазар ЛТД» до Маріупольської митниці про визнання недійсними талонів відмови в митному оформленні товарів, набрала законної сили, тому позивач дійсно має право на повернення надмірно сплачених витрат при митному оформленні.

Абзацом другим частини 6 статті 264 Митного кодексу України передбачено, що у  разі  якщо  після  сплати  декларантом податків і зборів (обов'язкових  платежів)  згідно  з   митною   вартістю   товарів, визначеною митним органом,  буде прийнято рішення про застосування митної вартості,  заявленої декларантом,  сума  надміру  сплачених податків  і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у  місячний  термін  з   дня   прийняття   рішення,   у   порядку, передбаченому законодавством.

Таким чином, позивач дійсно має право на відшкодування  суми надмірно сплачених податків і зборів (обов’язкових платежів), оскільки це передбачено діючим законодавством.

Разом з тим, судом встановлено, що за наказом Господарського суду Донецької області від 25.09.2006 року, який був виданий на підставі рішення господарського суду Донецької області від 13.09.2006 року, Товариству з обмеженою відповідальністю «Квазар ЛТД» відшкодовано надмірно сплачену суму за митний збір в розмірі 662 грн., надмірно сплачені кошти за мито на товар, що ввозиться на територію України в сумі 33100,46 грн., та надмірно сплачені суми з податку на додану вартість в розмірі 72821,03 грн. на загальну суму 106583,49 грн. (т.2 а.с.151).

Також, відповідно до відзиву позивача на касаційну скаргу, відповідачем згідно з рішенням суду повернуто стягнуті митні платежі, у зв’язку з чим спір між сторонами урегульований (т.2 а.с.149-150).

Ці обставини визнані в судовому засіданні сторонами, а тому у відповідності до ч. 3 ст. 72 КАС України вони не підлягають доказуванню.

Отже, не зважаючи на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Квазар ЛТД» отримав право на повернення зайво сплачених сум податків і зборів (обов’язкових платежів), з урахуванням того, що позивач отримав зазначену суму, суд вважає, що відсутні передбачені законом підстави для повторного стягнення зайво сплачених сум податків і зборів (обов’язкових платежів) в розмірі 106583,49 грн. на користь позивача.

Щодо стягнення суми, сплачених Товариством з обмеженою відповідальністю «Квазар ЛТД» за проведення митних процедур в розмірі 1414 грн. та 2525 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 15 ст. 1 Митного кодексу України, митний  контроль  -  сукупність заходів,  що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції  з  метою  забезпечення додержання     норм    цього    Кодексу,    законів    та    інших нормативно-правових актів  з  питань  митної  справи,  міжнародних України, укладених в установленому законом порядку.

Статтею 41 Кодексу встановлено, що митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом: перевірки документів та відомостей,  необхідних для такого контролю; митного   огляду   (огляду   та   переогляду   товарів і транспортних засобів, особистого огляду громадян); обліку товарів і транспортних  засобів,  що  переміщуються через митний кордон України; усного опитування громадян та посадових осіб підприємств; перевірки   системи   звітності   та  обліку  товарів,  що переміщуються через митний кордон України,  а також  своєчасності, достовірності,  повноти  нарахування  та сплати податків і зборів, які відповідно до законів  справляються  при  переміщенні  товарів через митний кордон України; огляду   територій   та   приміщень   складів  тимчасового зберігання,  митних ліцензійних складів,  спеціальних митних  зон, магазинів  безмитної  торгівлі та інших місць,  де знаходяться або можуть знаходитися товари  і  транспортні  засоби,  що  підлягають митному  контролю,  чи  провадиться  діяльність,  контроль за якою покладено на митні органи законом;  використання інших  форм,  передбачених  цим  Кодексом  та іншими законами України з питань митної справи.

Порядок   здійснення   митного   контролю   визначається  Кабінетом Міністрів України відповідно до норм цього Кодексу.

Також, частиною 30 ст. 71 цього Кодексу передбачено, що за  митне  оформлення  товарів  і транспортних  засобів поза місцем розташування митних  органів  або  поза  робочим  часом, встановленим для митних органів, митними органами із заінтересованих  осіб  справляється плата в порядку та у розмірах, установлених  Кабінетом  Міністрів  України. Розмір такої плати не може  перевищувати  вартості  фактичних  витрат  митних органів на вчинення  зазначених  дій.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року № 93 «Про справляння плати за митне оформлення товарів і транспортних засобів поза місцем розташування митних органів або поза робочим часом, установленим для митних органів», затверджений  розмір  плати  за  митне  оформлення товарів і транспортних засобів поза місцем розташування митних  органів  або поза робочим часом, установленим для митних органів.

За одну годину роботи (незалежно від кількості посадових осіб митного органу, залучених до такого оформлення) розмір плати у робочий час становить 20 доларів США, у неробочий час, суботу, неділю 40 доларів США, святкові дні-50 доларів США.

Відповідно до розрахунку сум митних платежів, які були нараховані за ВМД (ІМ 40) та перераховані до бюджету, робота співробітників митниці при розміщенні товарів на митний ліцензійний склад становить 1414 грн., проведення митного огляду товару 2525 грн. (т.1 а.с.54,55).

Відповідно до ч. 3 ст. 264 Митного Кодексу України, у разі  виникнення  потреби  в  уточненні  заявленої   митної вартості  товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним  органом,  декларант  має  право  звернутися  до митного  органу з проханням випустити товари,  що декларуються,  у вільний  обіг  під  гарантію  уповноваженого  банку  або  сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом.

Позивач не скористувався правом звернення до Маріупольської митниці про випущення товару, що декларується, у вільний обіг, у зв’язку з чим ним були понесені додаткові витрати на послуги митного органу.

Як передбачено ч. 7 цієї статті, додаткові витрати,  що  виникли  у  декларанта  у  зв'язку  з уточненням заявленої ним  митної  вартості  або  поданням  митному органу додаткової інформації, несе декларант.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення сум, сплачених Товариством з обмеженою відповідальністю «Квазар ЛТД» за проведення митних процедур в розмірі 1414 грн. та 2525 грн. задоволенню не підлягають.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд відмовляє Товариству з обмеженою відповідальністю «Квазар ЛТД» в задоволенні позову про стягнення Маріупольської митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області, відділення Державного казначейства у м. Маріуполі, Східної митниці додаткових витрат при митному оформленні товару.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.  8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд              

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Квазар ЛТД» до Маріупольської митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області, відділення Державного казначейства у м. Маріуполі, Східної митниці, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору- Жовтнева міжрайонна державна податкова інспекція у м. Маріуполі, про стягнення додаткових витрат при митному оформленні товару відмовити.

Повний текст постанови виготовлений 28 лютого 2011 р.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду  через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня отримання особами, які беруть участь у справі, копії постанови шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя                                                                                                Шальєва В.А.