Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 березня 2011 р. справа № 2а/0570/1406/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 10.30
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Михайлик А.С.
при секретарі Гончар О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
«СоюзПромінвестДонбас»
до Державної податкової інспекції
в Куйбишевському районі м. Донецька
про скасування податкового повідомлення-рішення
№ 0000012344/0/669від 12 січня 2011 року.
за участю:
від позивача: Калачік О.В. (дов. б/н від 20 травня 2010 року)
від відповідача: Бистров М.І. (дов. № 20110 від 10 лютого 2011 року)
Товариство з обмеженою відповідальністю «СоюзПромінвестДонбас» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька із позовом про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000012344/0/669 від 12 січня 2011 року. В обґрунтування позову позивач зазначив, що за результатами документальної невиїзної перевірки відповідачем складений акт № 6610/23-313/31226834 від 24 грудня 2010 року, на підставі якого податковою інспекцією було прийнято податкове повідомлення – рішення від 12 січня 2011 року №0000012344/0/669. Зазначеним податковим повідомленням – рішенням товариству було зменшено суму бюджетного відшкодування за звітні податкові періоди травень, червень та липень 2010 року на загальну суму 539 929,50 грн. Позивач зазначав, що висновки податкової інспекції про порушення позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5., підпунктів 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, при включенні до складу податкового кредиту звітних податкових періодів квітня – червня 2010 року податку на додану вартість в сумі 539 929,50 грн. не відповідають дійсним обставинам, що мале місце.
В судовому засіданні 10 лютого 2011 року, позивачем було надано заяву про доповнення визначених в позові підстав для скасування податкового повідомлення-рішення № 0000012344/0/669 від 12 січня 2011 року. В наданій заяві позивач посилався на те, що відповідачем при визначенні суми завищення податку до відшкодування за звітні податкові періоди травень – липень 2010 року було допущено арифметичну помилку, внаслідок чого було завищено суми бюджетного відшкодування до зменшення на 11,00 грн.
В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені вимоги в повному обсязі, просили суд задовольнити позов.
Представник відповідача проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечував, надав письмові заперечення № 2995/10/10-013 від 27 січня 2011 року. В наданих запереченнях, відповідач зазначив, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення стали висновки, викладені в акті перевірки № 6610/23-313/31226834 від 24 грудня 2010 року. За наслідками проведеної перевірки податковою інспекцією було встановлено порушення позивачем підпунктів 7.4.1 пункту 7.4., підпункту 7.4.5 пункту 7.4., підпункту 7.7.2. пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», через що ТОВ «СоюзПромінвестДонбас» було завищено суму від’ємного значення податку квітня – червня 2010 року на 539 929,50 грн., що призвело до завищення заявленої до відшкодування суми податку у травні – липні 2010 року на 539 929,50 грн.
Згідно отриманої податковою інспекцією відповіді від Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька, згідно якої здійснювані контрагентом позивача - ЗАТ «Укрінтервугілля» правочини із ТОВ «Вторснабгрупп» визнані такими, що не спричинили правових наслідків та є нікчемними. Результатами проведеної перевірки не підтверджено суму податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат в ЗАТ «Укрінтервугілля», через відсутність фактичного здійснення операцій з постачання товарів від ТОВ «Вторснабгрупп» в період з червня 2007 року по липень 2010 року. З огляду на таке, вчинений між позивачем та ЗАТ «Укрінтервугілля» правочин в частині придбаного товару по ланцюгу від ТОВ «Вторснабгрупп» є нікчемним та не спричинив реального настання правових наслідків.
Відповідач зазначав, що виходячи з приписів пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передумовою для віднесення суми сплачених податків до складу податкового кредиту є придбання або виготовлення товарів, послуг для їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах здійснюваної платником податку господарської діяльності. У розумінні пункту 1.32 , статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статті 3 Господарського кодексу України, господарською діяльністю є діяльність у сфері суспільного виробництва, що спрямована на виготовлення чи реалізацію продукції, виконання робіт, надання послуг. При цьому, результати цієї діяльності – продукція, роботи чи послуги мають вартісний характер та цінове вираження. Таким чином, невідбуття господарської операції чи відбуття її не за змістом укладеної угоди є підставою настання певних наслідків в податковому обліку платника податків.
В судовому засіданні представники відповідача підтримали викладене в запереченнях, просили суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників позивач та відповідача, суд,
ВСТАНОВИВ:
Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «СоюзПромінвестДонбас» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 31226834, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 74649 (т. 1 арк. справи 214). Згідно довідки про взяття на облік платника податків № 253 від 18 червня 2009 року (т. 1 арк. справи 215), позивач зареєстрований та обліковується в Державній податковій інспекції в Куйбишевському районі м. Донецька з 28 грудня 2000 року. Відповідно до свідоцтва № 100232637 (серії НБ № 136559) позивач зареєстрований платником податку додану вартість з 04 січня 2001 року (т. 1 арк. справи 217).
10 листопада 2010 року позивач надав до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період травень 2010 року (т. 1 арк. справи 20-23) із додатками № 1-5 до податкової декларації (т. 1 арк. справи 24-31). Згідно рядку 25.1. зазначеної декларації сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню у звітному податковому періоді складає 5 345 778,00 грн. Згідно наданого позивачем додатку № 2 до податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року «Довідка щодо залишку суми від’ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеними після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді та підлягає включенню до складу податкового періоду наступного податкового періоду» залишок від’ємного значення по рядку 24 декларації з податку на додану вартість складає 6 000 709,00 грн., фактично сплачено – 5 345 778,00 грн.
10 грудня 2010 року позивачем надавалися до податкової інспекції уточнені розрахунки до декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період травень 2010 року (т. 1 арк. справи 32-38), які не вплинули на розмір заявленої до відшкодування суми податку.
10 листопада 2010 року позивач надав до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період червень 2010 року (т. 1 арк. справи 40-43) із додатками № 1-5 до податкової декларації (т. 1 арк. справи 44-51). Згідно рядку 25.1. зазначеної декларації сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню у звітному податковому періоді складає 1 418 112,00 грн. Згідно наданого позивачем додатку № 2 до податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року «Довідка щодо залишку суми від’ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеними після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді та підлягає включенню до складу податкового періоду наступного податкового періоду» залишок від’ємного значення по рядку 24 декларації з податку на додану вартість складає 1418112,00 грн.
10 грудня 2010 року позивачем надавалися до податкової інспекції уточнені розрахунки до декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період червень 2010 року (т. 1 арк. справи 52-57), які не вплинули на розмір заявленої до відшкодування суми податку.
10 листопада 2010 року позивач надав до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період липень 2010 року (т. 1 арк. справи 60-63) із додатками № 1-5 до податкової декларації (т. 1 арк. справи 64-71). Згідно рядку 25.1. зазначеної декларації сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню у звітному податковому періоді складає 5 085 043,00 грн. Згідно наданого позивачем додатку № 2 до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року «Довідка щодо залишку суми від’ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеними після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді та підлягає включенню до складу податкового періоду наступного податкового періоду» залишок від’ємного значення по рядку 24 декларації з податку на додану вартість складає 5085043,00 грн.
10 грудня 2010 року позивачем надавалися до податкової інспекції уточнені розрахунки до декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період липень 2010 року (т. 1 арк. справи 72-79), які не вплинули на розмір заявленої до відшкодування суми податку.
24 грудня 2010 року податковою інспекцією було проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «СоюзПромінвестДонбас» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини із платником податків ЗАТ «Укрінтервугілля» за період квітень – липень 2010 року, за наслідками проведення якої був складений акт № 6610/23-313/31226834 від 24 грудня 2010 року, копія якого наявна в матеріалах справи (т. 1 арк. справи 10-19).
12 січня 2011 року відповідачем прийнято податкове повідомлення – рішення № 0000012344/0/669 (т. 1 арк. справи 9), яким на підставі викладених в акті перевірки висновків щодо порушення ТОВ «СоюзПромінвестДонбас» підпункту 7.4.1 пункту 7.4., підпункту 7.5.1 пункту 7.5., підпунктів 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковою інспекцією було зменшено заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 539 929,50 грн., з яких по декларації за травень 2010 року – на 170021,29 грн., по декларації за червень 2010 року на 149897,21 грн., по декларації за липень 2010 року на 220000,00 грн.
Згідно акту перевірки (сторінка акту 4, т. 1 арк. справи 13) завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по деклараціям за травень – липень 2010 року на суму 539 929,50 грн. стало наслідком безпідставного віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 539 929,50 грн. за наслідком відображення в податковому обліку господарських операцій з придбання вугільної продукції в ЗАТ «Укрінтервугілля» по ланцюгу від ТОВ «Вторснабгрупп». Як зазначено в акті перевірки, згідно отриманого від Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька акту про результати документальної невиїзної перевірки ЗАТ «Укрінтервугілля» (ЄДРПОУ 32645059) з питання визначення повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні правових відносин із Товариством з обмеженою відповідальністю «Вторснабгрупп» (ЄДРПОУ 35150984) за період квітень – липень 2010 року від 14 жовтня 2010 року № 1752/23-2/32645059, укладений між ЗАТ «Укрінтервугілля» та ТОВ «Вторснабгрупп» правочин не спричинив реального настання правових наслідків та є нікчемним. Не доведення фактичного здійснення постачання, приймання-передачі та оприбуткування товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу від ТОВ «Вторснабгрупп» в період з червня 2007 року по липень 2010 року, висновки про нікчемність укладеної між ТОВ «Вторснабгрупп» та ЗАТ «Укрінтервугілля» угоди, відсутність в ЗАТ «Укрінтервугілля» об’єктів оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток підприємств по операціях з продажу товарів підприємствам покупцям, укладений між ТОВ «СоюзПромінвестДонбас» та ЗАТ «Укрінтервугілля» правочин в частині придбаного товару по ланцюгу від ТОВ «Вторснабгрупп» не спричинив реального настання правових наслідків. Згідно акту перевірки № 1752/23-3/32645059 від 14 жовтня 2010 року, позивач є покупцем вугільної продукції, як була придбана в ЗАТ «Укрінтервугілля» по ланцюгу від ТОВ «Вторснабгрупп» в період з квітня 2010 року по червень 2010 року загальною вартістю 3 239 521,00 грн., у тому числі ПДВ 539 929,50 грн.
Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені Законом України «Про податок на додану вартість».
Поняття платників податку на додану вартість, умови реєстрації платника податку на додану варітьсь визначені статтею 2 Закону України «Про податок на додану вартість». Підтвердженням набуття суб’єктом господарювання статусу платника податку на додану вартість є свідоцтво платника податку на додану вартість.
Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість визначений статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Згідно пункту 1 цієї статті поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.
Згідно з підпунктами 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Підпунктом 7.7.2. пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).
Згідно викладеного відповідачем в акті перевірки № 6610/23-313/31226834 від 24 грудня 2010 року, позивачем в порушення підпункту 7.2.3, 7. 2.4. пункту 7.2., підпункту 7.3.1. пункту 7.3., підпункту 7.5.1 пункту 7.5. статті 7 Закону завищено суму податкового кредиту звітного податкового періоду квітня 2010 року на 170021,29 грн., травня 2010 року на 149897,21 грн., червня 2010 року на 220000,00 грн., що вплинуло на формування від’ємного значення податку відповідних звітних періодів.
Порядок формування податкового кредиту платника податків встановлений підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно приписів цього підпункту податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Згідно рядку 17 податкової декларації за звітний податковий період квітень 2010 року (т. 2 арк. справи 63-66), наданої до податкової інспекції 10 листопада 2011 року, сума податкового кредиту звітного періоду складає 17 160 738,00 грн. Згідно рядка 21 наданої декларації від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту звітного періоду складає 5 345 778 грн. Згідно рядка 26 наданої декларації залишок від’ємного значення податку звітного податкового періоду складає 654 931,00 грн. Відповідно до Розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період квітень 2010 року) до складу податкового кредиту квітня 2010 року було віднесено суму сплаченого податку на додану вартість за наслідками здійснення господарських операцій із ЗАТ «Укрінтервугілля» (індивідуальний податковий номер 326450505628) в сумі 320 928,80 грн. Згідно наданого позивачем реєстру отриманих податкових накладних у квітні 2010 року (т.2 арк. справи 80-87) до складу податкового кредиту квітня 2010 року позивачем віднесено ПДВ за наступними податковими накладними, виданими ЗАТ «Укрінтервугілля»: № 8 від 13 квітня 2010 року, ПДВ в сумі 83333,33 грн.; № 9 від 23 квітня 2010 року, ПДВ в сумі 170021,29 грн.; № 10 від 28 квітня 2010 року, ПДВ в сумі 4833,33 грн.; № 11 від 30 квітня 2010 року, ПДВ в сумі 62740,85 грн.
Як було встановлено в судовому засіданні відповідачем заперечується правомірність включення до складу податкового кредиту квітня 2010 року ПДВ в сумі 170021,29 грн. за податковою накладною № 9 від 23 квітня 2010 року (т. 1 арк. справи 91).
Згідно рядку 17 податкової декларації за звітний податковий період травень 2010 року (т. 1 арк. справи 20-23), наданої до податкової інспекції 10 листопада 2011 року сума податкового кредиту звітного періоду складає 15 934 142,00 грн. Згідно рядку 21 наданої декларації від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту звітного періоду складає 1 418 112,00 грн. Згідно рядка 26 наданої декларації залишок від’ємного значення податку звітного податкового періоду складає 654 931,00 грн. Відповідно до Розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період травень 2010 року) до складу податкового кредиту травня 2010 року було віднесено суму сплаченого податку на додану вартість за наслідками здійснення господарських операцій із ЗАТ «Укрінтервугілля» (індивідуальний податковий номер 326450505628) в сумі 314 372,88 грн. Згідно наданого позивачем реєстру отриманих податкових накладних у травні 2010 року (т.2 арк. справи 88-95) до складу податкового кредиту травня 2010 року позивачем віднесено ПДВ за наступними податковими накладними, виданими ЗАТ «Укрінтервугілля»: № 12 від 14 травня 2010 року, ПДВ в сумі 4585,52 грн.; № 13 від 22 травня 2010 року, ПДВ в сумі 64819,65 грн.; № 15 від 25 травня 2010 року, ПДВ в сумі 5833,33 грн.; № 14 від 25 травня 2010 року, ПДВ в сумі 149897,21 грн., № 16 від 29 травня 2010 року, ПДВ в сумі 75655,67 грн., № 117 від 31 травня 2010 року, ПДВ в сумі 13581,50 грн.
Як було встановлено в судовому засіданні відповідачем заперечується правомірність включення до складу податкового кредиту травня 2010 року ПДВ в сумі 149897,21 за податковою накладною № 14 від 25 травня 2010 року (т. 1 арк. справи 106).
Згідно рядку 17 податкової декларації за звітний податковий період червень 2010 року (т. 1 арк. справи 40-43), наданої до податкової інспекції 10 листопада 2011 року сума податкового кредиту звітного періоду складає 22 086 986,00 грн. Згідно рядку 21 наданої декларації від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту звітного періоду складає 5 085 043,00 грн. Згідно рядка 26 наданої декларації залишок від’ємного значення податку звітного податкового періоду складає 654 931 грн. Відповідно до Розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період червень 2010 року) до складу податкового кредиту червня 2010 року було віднесено суму сплаченого податку на додану вартість за наслідками здійснення господарських операцій із ЗАТ «Укрінтервугілля» (індивідуальний податковий номер 326450505628) в сумі 716 473,28 грн. Згідно наданого позивачем реєстру отриманих податкових накладних у червні 2010 року (т.2 арк. справи 96-103) до складу податкового кредиту червня 2010 року позивачем віднесено ПДВ за наступними податковими накладними, виданими ЗАТ «Укрінтервугілля»: № 20 від 09 червня 2010 року, ПДВ в сумі 68192,17 грн.; № 21 від 22 червня 2010 року, ПДВ в сумі 255645,00 грн.; № 22 від 23 червня 2010 року, ПДВ в сумі 98325,00 грн.; № 23 від 25 червня 2010 року, ПДВ в сумі 220000,00 грн.; № 24 від 28 червня 2010 року, ПДВ в сумі 74311,11 грн.
Як було встановлено в судовому засіданні відповідачем заперечується правомірність включення до складу податкового кредиту червня 2010 року ПДВ в сумі 220000,00 грн. за податковою накладною № 23 від 25 червня 2010 року (т. 1 арк. справи 158).
Правильність визначення постачальником ЗАТ «Укрінтервугілля» сум податку в податкових накладних № 9 від 23 квітня 2010 року (т. 1 арк. справи 91), № 14 від 25 травня 2010 року (т. 1 арк. справи 106), № 23 від 25 червня 2010 року (т. 1 арк. справи 158) та правильність заповнення відповідачем у суді не заперечується.
Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Згідно викладеного в акті перевірки № 1752/23-2/32645059 від 14 жовтня 2010 року (т. 2 арк. справи 9-23) ЗАТ «Укрінтервугілля» є юридичною собою, зареєстровано платником податку на додану вартість, взято на податковий облік в ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька, є платником податку на додану вартість з 30 жовтня 2003 року.
Податкова накладна № 9 від 23 квітня 2010 року сформовано за фактом постачання товарів. На підтвердження постачання товарів позивач надав Акт приймання-передачі партії вугільної продукції (т. 1 арк. справи 92).
Податкову накладну № 14 від 25 травня 2010 року сформовано за фактом здійснення позивачем перерахування коштів в рахунок сплати поставленої продукції та здійснення передплати. Перерахування коштів підтверджено платіжним дорученням № 996 від 25 травня 2011 року, копія якого наявна в матеріалах справи (т. 2 арк. справи 32). Загальна сума платіжного доручення № 996 від 25 травня 2010 року складає 922185,00 грн. Із врахуванням наявної кредиторської заборгованості позивача станом на 01 травня 2010 року в сумі 22801,73 грн., в рахунок передплати позивачем перераховано 899383,27 грн. (ПДВ в сумі 149897,12 грн.). Постачання вугільної продукції на зазначену суму підтверджено актом приймання-передачі партії вугільної продукції (т. 1 арк. справи 109, 123).
Податкову накладну № 23 від 25 червня 2010 року сформовано за фактом здійснення позивачем перерахування коштів в рахунок сплати поставленої продукції та здійснення передплати. Перерахування коштів підтверджено платіжним дорученням № 1282 від 25 червня 2011 року, копія якого наявна в матеріалах справи (т. 2 арк. справи 39). Загальна сума платіжного доручення № 1282 від 25 червня 2010 року складає 1320000,00 грн. Постачання вугільної продукції на зазначену суму підтверджено актом приймання-передачі партії вугільної продукції (т. 1 арк. справи 159,171, 183, 197).
Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна має містити зазначені окремими рядками:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дату виписування податкової накладної;
в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об’єм);
є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;
ж) ціну поставки без врахування податку;
з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;
и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
За дослідження в судовому засіданні зазначених вище податкових накладних № 9 від 23 квітня 2010 року (т. 1 арк. справи 91), № 14 від 25 травня 2010 року (т. 1 арк. справи 106), № 23 від 25 червня 2010 року (т. 1 арк. справи 158), виписаних Закритим акціонерним товариством «Укрінтервугілля», на підставі яких позивачем до складу податкового кредиту звітних податкових періодів квітня – червня 2010 року було віднесено 539918,50 грн., судом було встановлено відповідність зазначених податкових накладних вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України №165 від 30 травня 1997 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037). Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено формування позивачем податкового кредиту звітних податкових періодів квітня – червня 2010 року в сумі 539918,50 грн. на підставі належним чином оформлених податкових накладних, що свідчить про відсутність перешкод, визначених підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» для включення зазначених сум до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду.
Відповідно до визначення, наведеного у пункті 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
На підставі умов договору № 20/04 від 20 квітня 2010 року, укладеного між ЗАТ «Укрінтервугілля» (постачальник) та ТОВ «СоюзПромінвестДонбас» (покупець), постачальник зобов’язався передати в установлений строк вугільну продукцію у власність покупця, а покупець зобов’язався у відповідності до умов договору прийняти цей товар та оплатити його згідно зі специфікаціями. Згідно пункту 2.1. договору № 20/04 від 20 квітня 2010 року, товар, зазначений в Специфікаціях постачається покупцю на умовах «FCA- станція відправлення», згідно Інкотермс у редакції 2000 року. Товар постачається залізничним транспортом у полувагонах навалом (п.2.3 договору). Відповідно до пункту 2.5. договору по кожній партії товару протягом 5-ти календарних днів від дати відвантаження постачальник передає покупцю наступні товаросупровідні документи: залізничні квитанції, посвідчення якості, рахунок-фактуру, податкову накладну, лист про право власності , акт приймання-передачі.
Згідно специфікації від 20 квітня 2010 року (т. 1 арк. справи 85) сторони узгодили постачання вугільної продукції у квітні 2010 року у кількості 700 т. вартістю 1645,50 грн. за тонну.
На виконання умов укладеного договору на користь позивача було поставлено вугілля у кількості 619950,00 кг. загальною вартістю 1 020 127,73 грн., що підтверджується актом приймання - передачі вугільної продукції від 23 квітня 2010 року (т. 1 арк. справи 92). Факт постачання вугільної продукції у квітні 2010 року підтверджується залізничною квитанцією № 51758358 (т.1 арк. справи 99). Згідно залізничної квитанції № 51758358 відправником вугільної продукції є ВАТ «Шахта Красноармійська Західна № 1», одержувачем є ВАТ «Арселор Мітал Кривий Ріг». Перехід права власності простежується за листами про право власності, копії яких наявні в матеріалах справи ( т. 1 арк. справи 93-98), згідно яких перехід права власності відбувався наступним чином: ВАТ «Шахта Красноармійська-Західна № 1» - ТОВ «Флагман» - ТОВ «Авістапромторг» - ТОВ «Альвентус» - ТОВ «Вторснабгрупп» - ЗАТ «Укрінтервугілля» - ТОВ «СоюзПромінвестДонбас» - ВАТ «Арселор – Мітал Кривий ріг».
Згідно специфікації від 19 травня 2010 року (т. 1 арк. справи 86) сторони узгодили постачання вугільної продукції у травні 2010 року у кількості 600 т. вартістю 1629,00 грн. за тонну.
На виконання прийнятих зобов’язань позивачем за договором № 20/04 від 20 квітня 2010 року за допомогою платіжного доручення № 996 від 25 травня 2010 позивач перерахував постачальнику кошти в сумі 922185,00 грн., у тому числі ПДВ 153697,50 грн. Факт поставки вугільної продукції у травні 2010 року на суму 899383,27 грн. (ПДВ 149897,21 грн.) підтверджується актами приймання - передачі вугільної продукції від 25 травня 2010 року (т. 1 арк. справи 109) та від 26 травня квітня 2010 року (т. 1 арк. справи 123). Транспортування вугільної продукції у травні 2010 року підтверджується залізничними квитанціями № 52417078 та № 52417091 (т.1 арк. справи 117, 131). Згідно залізничних квитанцій № 52417078 та № 52417091 відправником вугільної продукції є ВАТ ЦЗФ «Пролетарська» одержувачем є ВАТ «Арселор – Мітал Кривий ріг». Перехід права власності простежується за листами про право власності, копії яких наявні в матеріалах справи ( т. 1 арк. справи 109-116, 124-130), згідно яких перехід права власності відбувався наступним чином: ВАТ ЦЗФ «Пролетарська» - ТОВ «Флагман» - ТОВ «Авістапромторг» - ТОВ «Альвентус» - ТОВ «Вторснабгрупп» - ЗАТ «Укрінтервугілля» - ТОВ «СоюзПромінвестДонбас» - ВАТ «Арселор – Мітал Кривий ріг».
Згідно специфікації від 21 червня 2010 року (т. 1 арк. справи 87) сторони узгодили постачання вугільної продукції у червні 2010 року у кількості 1500 т. вартістю 1710,00 грн. за тонну. Згідно специфікації від 24 червня 2010 року (т. 1 арк. справи 88) сторони узгодили постачання вугільної продукції у червні 2010 року у кількості 850 т. вартістю 1660,00 грн. за тонну. На виконання прийнятих зобов’язань позивачем за договором № 20/04 від 20 квітня 2010 року за допомогою платіжного доручення № 1282 від 25 червня 2010 року позивач перерахував постачальнику кошти в сумі 1320000,00, у тому числі ПДВ 220000,00 грн. Факт поставки вугільної продукції у червні 2010 року підтверджується актами приймання - передачі вугільної продукції від 28 червня 2010 року (т. 1 арк. справи 159, 171, 183, 197). Транспортування вугільної продукції у червні 2010 року підтверджується залізничними квитанціями № 52586355, 51799706, 52586382, 52586163, 51799763 (т.1 арк. справи 164-166, 178-179, 188-193, 205-208). Згідно залізничної квитанцій № 51799706 відправником вугільної продукції є ТОВ ЦЗФ «Узловська» одержувачем є ВАТ «Арселор – Мітал Кривий Ріг». Перехід права власності простежується за листами про право власності, копії яких наявні в матеріалах справи ( т. 1 арк. справи 160-163, 172-177, 184-187, 198-204, 198-204), згідно яких перехід право власності відбувався наступним чином: ТОВ ЦЗФ «Узловська» - ТОВ «Флагман» - ТОВ «Авістапромторг» - ТОВ «Альвентус» - ТОВ «Вторснабгрупп» - ЗАТ «Укрінтервугілля» - ТОВ «СоюзПромінвестДонбас» - ВАТ «Арселор –Мітал Кривий Ріг».
Таким чином наявними в матеріалах справи документами підтверджено відповідність даних первинних документів, складених у в період квітня – червня 2010 року в процесі виконання умов договору № 20/04 від 20 квітня 2010 року даним податкового обліку відповідних податкових періодів. Використання придбаних позивачем товарів в ЗАТ «Укрінтервугілля» у власній господарській діяльності підтверджується договором купівлі-продажу № 523 від 10 лютого 2010 рок (т. 2 арк. справи 130-154), видатковими накладними та податковими накладними (т. 2 арк. справи 155-197), якими підтверджується здійснення позивачем подальшої реалізації придбаної вугільної продукції, що знайшло своє відображення в податковому обліку позивача у наступних звітних податкових періодах.
Відповідно до вимог пункту 3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 30 травня 1997 року за № 166 дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник фізична особа, в інших випадках підписами відповідальних посадових осіб (керівник, головний бухгалтер), печаткою.
Відповідно до вимог пункту 1.6. Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 143 від 29 березня у декларації зазначаються усі передбачені в ній показники. Якщо будь-який рядок декларації не заповнюється через відсутність операції (суми), то такий рядок прокреслюється, крім випадків, прямо визначених у декларації. Дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі – Закон № 996).
Визначення основних термінів, що вживаються в цьому законі міститься у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні». Згідно цієї статті, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність являє собою бухгалтерську звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.
Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до наявних в матеріалах справи документів, здійснення господарських операцій на підставі укладеного між позивачем та ЗАТ «Укрінтервугілля» договору поставки № 20/04 від 20 квітня 2010 року, виконання яких супроводжувалося складенням первинних документів, що описані вище.
Щодо посилань відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та ЗАТ «Укрінтервугілля», суд зазначає наступне.
Правове регулювання матеріально-технічного постачання та збуту продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання визначені статтями 264-270 Господарського кодексу України.
Частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України, статтями 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Частиною 8 статті 181 Господарського кодексу України передбачено, що у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Виходячи із змісту укладеного між позивачем та третьою ЗАТ «Укрінтервугілля» договору № 20/04 від 20 квітня 2010 року вбачається, що зазначеним договором та додатковими угодами до нього сторони узгодили всі умови, що є істотними для даного виду договорів.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені наступні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідач в обґрунтування висновків про нікчемність правочинів визначив на невідбуття господарських операцій, що мали своє відображення в податковому обліку позивача в період з квітня по червень 2010 року, посилаючись на обставини, викладені в акті № 1752/23-2/32645059 від 14 жовтня 2010 року. Згідно зазначеного акту за змістом податкової звітності ТОВ «Вторснабгрупп», за ланцюгом від якого позивач отримував вугільну продукцію, не підтверджено передачу вугільної продукції від ТОВ «Вторснабгрупп» до контрагента позивача – ЗАТ «Укрінтервугілля».
Проте, суд не приймає до уваги зазначені посилання відповідача, з огляду на те, що зазначені обставини спростовуються наявними в матеріалах доказами, якими підтверджено фактичне відбуття господарських операцій, на підставі умов укладеного між позивачем та ЗАТ «Укрінтервугілля» договору № 20/04 від 20 квітня 2010 року.
Правові підстави для визнання правочину нікчемним регулюються статтями 219, 220, 224, 226, 228 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Кваліфікація правочину як нікчемного за статтею 228 Цивільного кодексу України передбачає встановлення протиправної поведінки обох або однієї з сторін договору, наявність спеціальної мети при укладенні договору, а також наявність умислу на заволодіння чужим майном (у даному випадку – на ухилення від сплати податків). Разом з тим відповідачем не було надано доказів встановлення порушення вимог податкового законодавства контрагентом позивача - ЗАТ «Укрінтервугілля» при здійсненні спірних операцій. Зокрема, не встановлено, що спірні операції не відображені в податковому обліку цього підприємства, що відповідні об’єкти оподаткування, які виникають внаслідок реалізації продукції позивачу, не включені до податкових декларацій, що з них не сплачено у встановленому порядку податки та інші обов’язкові платежі. Крім цього, відповідачем також не було надано належних та допустимих доказів наявності вини (умислу) в позивача чи в третьої особи без самостійних вимог на предмет спору.
Суд зазначає, що за не доведення факту невиконання чи неналежного виконання обов’язку по сплаті податків, зборів та інших обов’язкових платежів, приховування чи заниження об’єктів оподаткування, що виникли внаслідок здійснення господарських операцій за договором № 20/04 від 20 квітня 2010 року в відповідача відсутні підстави стверджувати, що цей договір порушує публічний порядок, а отже в силу статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним.
Наявними в матеріалах справи документами підтверджено правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту квітня 2010 року - червня 2010 року суми ПДВ у розмірі 539918,50 грн. сформованого на підставі податкових накладних, виданих ЗАТ «Укрінтервугілля», через що висновки про завищення позивачем податкового кредиту відповідних звітних періодів та від’ємного значення податку за квітень - червень 2010 року на 539918,50 грн. не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства.
Згідно Довідки щодо залишку суми від’ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеними після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді та підлягає включенню до складу податкового періоду наступного податкового періоду (додаток № 2 до податкової декларації з податку на додану вартість) до бюджетного відшкодування травня 2010 року позивачем було заявлено залишок від’ємного значення за квітень 2010 року в сумі 5 345 778,00 грн., фактично сплачено 5 345 778,00 грн.; до бюджетного відшкодування червня 2010 року - залишок від’ємного значення за травень 2010 року в сумі 1418112,00 грн., фактично сплачено 1418112,00 грн.; до бюджетного відшкодування липня 2010 року - залишок від’ємного значення за червень 2010 року в сумі 5085043,00 грн., фактично сплачено 5085043,00 грн.
Зі змісту пункту «а» підпункту 7.7.2. пункту 7.7. статті 7 закону України «Про податок на додану вартість» вбачається, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).
Необґрунтованість тверджень відповідача з приводу допущення позивачем порушень встановлених правил формування податкового кредиту квітня – червня 2010 року, що призвели до заниження від’ємного значення податку відповідних звітних податкових періодів було описано вище. Щодо дотримання позивачем вимог пункту «а» ст. підпункту 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», суд зазначає наступне.
Згідно наявних в матеріалах справи платіжних доручень (т. 2 арк. справи 47-49) у квітні 2010 року позивачем у складі ціни придбаних у квітні 2010 року товарів (робіт, послуг) був сплачений ПДВ в сумі 5 345 778,00 грн. У складі ціни придбаних у травні 2010 року товарів (робіт, послуг) був сплачений ПДВ в сумі 1418112,00 грн. (т. 2 арк. справи 56,57). У складі ціни придбаних у червні 2010 року товарів (робіт, послуг) був сплачений ПДВ в сумі 5085043,00 грн. (т. 2 арк. справи 51-54).
З огляду на таке, наявними в матеріалах справи документами підтверджено недопущення позивачем порушень вимог абз. «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якими встановлено обмеження суми бюджетного відшкодування від’ємного значення податку, сумою фактичної сплати від’ємного значення податку в попередніх звітних періодах, при включенні до складу суми бюджетного відшкодування ПДВ у травні – липні 2010 року сум сплаченого від’ємного значення податку, сформованого у квітні – червні 2010 року.
З огляду на зазначене, податкове повідомлення-рішення № 0000012344/0/669 від 12 січня 2011 року є неправомірним в частині зменшення бюджетного відшкодування за травень – липень 2010 року в сумі 539918,50 грн.
Що стосується зменшення податковим повідомленням рішенням № 0000012344/0/669 від 12 січня 2011 рок бюджетного відшкодування за травень – липень 2010 року в сумі 11,00 грн., то в цій частині рішення податкового органу також підлягає скасуванню через те, що зменшення бюджетного відшкодування на цю суму було спричинено допущенням відповідачем арифметичної помилки.
Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.
На підставі викладеного, оспорюване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.
З огляду за зазначене, витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 40 коп. підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету.
З огляду на зазначене, на підставі статті 19 Конституції України, Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, Закону України “Про податок на додану вартість”, та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СоюзПромінвестДонбас» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення – рішення від 12 січня 2011 року №0000012344/0/669 – задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька №0000012344/0/669 від 12 січня 2011 року про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «СоюзПромінвестДонбас» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за звітні податкові періоди травень – липень 2010 року на 539929,50 грн.
Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СоюзПромінвестДонбас» (830479, м. Донецьк, вул. Хірургічна, буд. 22-а, код ЄДРПОУ 31226834) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 гривень 40 копійок.
Постанову постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 03 березня 2011 року в присутності представників сторін.
Постанову у повному обсязі виготовлено та підписано 09 березня 2011 року.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Михайлик А.С.