ГОСПОДАРСЬКИЙ |
| ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.07.06 Справа № 6/332(1/294-2/489).
Суддя Т.А.Василенко, розглянувши матеріали справи за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю ’’Софіт’’, м. Луганськ
до Відкритого акціонерного товариства "Лисичанськнафтооргсинтез’’, м. Лисичанськ Луганської області
про стягнення 34086 грн. 88 коп.
в присутності представників сторін:
від позивача –Скрипкіна О.І., дов. від 20.07.06. № 20/07;
від відповідача –Іщук І.О., дов. № 18/2-10 від 01.01.06.;
в с т а н о в и в :
Суть спору: про стягнення 34086 грн. 88 коп. заборгованості, яка утворилась при розрахунках за виконані позивачем роботи відповідно договору від 03.03.00 № Д-15-231.
В судовому засіданні 20.07.2006. було оголошено перерву до 27.07.2006.
Відповідач за відзивами на позовну заяву від 25.11.2004. без номера та без дати (вхідний по канцелярії від 20.07.2006.), письмовими запереченнями за листом (вхідний від 11.10.05.). та запереченнями (без номера та без дати, вхідний по канцелярії суду від 27.07.2006.), проти позову заперечує з посиланням у тому числі на рішення господарського суду від 10.08.04 у справі № 20/182 та від 21.10.2004. по справі № 16/39, якими встановлено, що акти форми КБ-2в є підставою для проведення розрахунків між сторонами по договору від 03.03.00 № Д-15-231. Тобто на думку відповідача судами вже розглядалися спори між тими ж сторонами про той же предмет і з тих же підстав, у зв’язку з чим провадження у справі підлягає припиненню на підставі ч. 1 п.2. ст.80 ГПК України.
Також відповідач вважає, що складання первинних документів –актів передачі –приймання виконаних робіт більш ніж на чотири роки пізніше здійснення господарської операції (на думку позивача роботи виконанні 3.03.00, 30.05.00, 30.05.00., а фактично акти виконаних робіт форми КБ-2в надіслані відповідачу лише 28.07.2004.) та більш ніж на три роки пізніше закінчення дії договору –є порушенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»і такі акти не можуть підтверджувати здійснення господарської операції у 2000 році.
Окрім цього, відповідачем, в судовому засіданні надано клопотання про зупинення провадження у даній справі, на підставі ч.1 ст. 79 ГПК України, у зв’язку з тим, що ВАТ «ЛИНОС»звернувся до господарського суду Луганської області з позовною заявою (без номера та без дати, вхідний по канцелярії суду від 27.07.2006.) про визнання недійсним договору № Д-15-231 від 03.03.2000.
Вказане клопотання відповідача, судом відхиляється, як необґрунтоване, оскільки ч.1 ст. 79 ГПК України визначено, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов’язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, але відповідачем, до суду не надано доказів розгляду на цей час будь –якої іншої справи, пов’язаної із справою № 6/332 (1/294 –2/489).
Дослідивши обставини справи, та враховуючи, що:
Між позивачем та відповідачем 03.03.2000. було укладено договір, за яким відповідач у справі доручив, а «Підрядник»/позивач/ –прийняв зобов'язання по виконанню робіт по ремонту та сервісному обслуговуванню приборів, плат, обладнань та систем, що використовуються у АСУ ТП ВАТ.''ЛИНОС''.
Позивач умови договорі виконав належним чином, але відповідачем оплата виконаних робіт за актами 8/154 від 30.03.2000., № 18 від 30.04.2000, б/н від 30.05.2000. була здійснена частково, у зв’язку з чим за відповідачем залишилась заборгованість у сумі 34 086 грн. 88 коп., яку останній у добровільному порядку не сплатив, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідач проти позову заперечує з підстав, вказаних вище.
Оцінивши матеріали справи та доводи сторін у їх сукупності, суд прийшов до наступного.
Між Відкритим акціонерним товариством “Лисичанськнафтооргсинтез” та Товариством з обмеженою відповідальністю ''Софіт'' було підписано договір від 03.03.00 № Д-15-231, за умовами якого «Замовник»/відповідач у справі/ доручив, а «Підрядник»/позивач/ –прийняв зобов'язання по виконанню робіт по ремонту та сервісному обслуговуванню приборів, плат, обладнань та систем, що використовуються у АСУ ТП ВАТ.''ЛИНОС''. Також при підписанні договору сторонами були підписані: зведений кошторис на ремонт та обслуговування засобів КИП і АСУТП на суму 350 940 грн. 96 коп. та кошторис на розроблення комплекту документації плат приборів та пристроїв, що використовуються в АСУТП АТ «ЛИНОС»на суму 26 300 грн.
Пунктом 2.2 договору визначено, що відповідач, на підставі актів здачі –приймання виконаних робіт (форма №2), протягом 30 днів з дня їх отримання, платіжним дорученням перераховує на розрахунковий рахунок позивача вартість виконаних робіт.
Тобто, договір не містить умов підписання сторонами договору при здачі –прийманні виконаних робіт форми № КБ -2в.
За своєю правовою природою договір № Д-15-231 від 03.03.2000. є договором підряду.
Так, згідно ст. 332 Цивільного кодексу УРСР (який діяв на дату укладення договору) за договором підряду підрядчик зобов'язується виконати на свій ризик певну роботу по завданню замовника із його або своїх матеріалів, а замовник зобов’язується прийняти і оплатити виконану роботу.
Аналогічне визначення договору підряду дається в ст. 837 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 344 ЦК УРСР (ст. 853 ЦК України) замовник зобов’язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до умов договору та оглянути її.
Як було встановлено при розгляді справи, з боку позивача, зобов'язання по виконанню передбачених договором робіт виконане належним чином, що підтверджено підписаними сторонами актами № 8/154 на суму 14 428 грн. 80 коп. /за виконані роботи з 01.03.00 по 30.03.00/, № 18 на суму 18 388 грн. 80 коп. /за виконані роботи з 01.04.00 по 30.04.00/, б/н на суму 10782 грн. 72 коп. /за виконані роботи з 01.05.00 по 30.05.00/, а разом на суму 43 600 грн. 32 коп.
При цьому слід зазначити, що в матеріалах справи також містяться акти приймання виконаних робіт типової форми КБ-2в за спірні періоди, які надіслані позивачем відповідачу за листом від 26.07.04 № 26/07 та не підписані останнім на час слухання справи.
У зв'язку з тим, що за товарно-транспортною накладною від 21.08.00, яка містить посилання на договір № Д-15-231, що є підставою даного позову, відповідачем поставлено позивачу у рахунок виконаних робіт бензину на суму 9 513 грн. 44 коп., позивачем заявлено до стягнення 34 086 грн. 88 коп. боргу.
В той же час слід визначити, що за рішенням господарського суду від 10.08.2004. по справі № 20/182 за позовом ТОВ «Софіт»до ВАТ «ЛИНОС»про стягнення 19 513 грн. 44 коп. у задоволенні позову було відмовлено.
По цій справі, позивачем були заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги у сумі 19 513 грн. 44 коп., згідно договору № Д-15-231 від 03.03.2002. В обґрунтування своїх вимог, позивач, посилався на акти виконаних робіт від 30.04.2000. № 18 на суму 8 730 грн. 72 коп. та від 30.05.2000. без номера на суму 10 782 грн. 72 коп.
Рішенням суду було встановлено, що згідно п.п.1.3, 2.2. вказаного договору приймання та оцінка виконаних робіт здійснюється на підставі актів приймання виконаних робіт (форма 2), протягом 30 днів з дня отримання.
Форма № КБ-2в «Акт приймання виконаних підрядних робіт», затверджена наказом Мінстату України № 26/5 від 27.01.1997. «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку капітального будівництва є підставою для розрахунку за виконані роботи. Як вбачається із вказаного рішення, на момент розгляду справи в суді акти приймання виконаних робіт за формою № КБ-2в сторонами не підписувалися. В той же час, матеріалами справи підтверджено, що акти виконаних робіт форми № КБ –2в надіслані на адресу відповідача 28.07.2004. для їх підписання.
Також рішення мотивовано тим, що оскільки термін розрахунків за спірним договором встановлено сторонами протягом 30 днів з дня отримання актів здачі –приймання виконаних робіт, на день вирішення спору, строк оплати за договором не настав.
Окрім цього, 21.10.2004. господарським судом Луганської області було винесено рішення по справі № 16/39 за позовом ТОВ «Софіт» до ВАТ «ЛИНОС»про стягнення заборгованості у сумі 34 086 грн. 88 коп. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог), яким у задоволенні позову відмовлено.
В обґрунтування позовних вимог за вказаної справою, позивач посилався на акти виконаних робіт № 8/154 від 30.03.2000., №18 від 30.04.2000. та б/ від 30.05.2000.
Зазначеним рішенням суд встановив, що сторонами прийомка і оцінка виконаних робіт, як це передбачено умовами п.п. 1.3 договору, до подачі позивачем позову до суду за актами виконаних робіт за формою № КБ-2в не здійснювалася та, відповідно, відповідачем до подачі позову не отримувались акти виконаних робіт за формою № КБ-2в від позивача.
Але із матеріалів справи № 6/332 (1/294 –2/489) вбачається, що згідно опису вкладення до цінного листа від 23.07.2004., поштової квитанції № 78 від 28.07.2004. повідомлення про вручення поштового відправлення, акти виконаних робіт форма КБ -2 в від 30.03.2000. на суму 14 428 грн. 80 коп., від 30.04.2000. на суму 18 388 грн. 80 коп. і від 30.05.2000. на суму 10 782 грн. 00 коп. були направлені позивачем відповідачу для підписання та отримані останнім.
В той же час як було зазначено вище, договір Д-15-231 від 03.03.2002. не містить умов підписання сторонами договору при здачі –прийманні виконаних робіт форми КБ -2в.
Тобто виходячи із аналізу вказаних рішень суду вбачається, що при розгляді справ № 20/182 та № 16/39 питання щодо фактичного виконання робіт за договором від 03.03.2000., з боку позивача, судом не розглядалося та оцінювалося.
Матеріалами справи підтверджено, що факт виконання позивачем робіт за договором № Д-15-231 був визнаний відповідачем та здійснена часткова оплата у вигляді 5 тон бензину А-80 на суму 9 513 грн. 44 коп. , яке було відвантажено відповідачем позивачу за накладною від 21.08.2000. з посиланням на цей договір.
З огляду на викладене, заперечення відповідача з посиланням на встановлення рішеннями господарського суду від 10.08.04 у справі № 20/182 та від 21.10.2004. у справі № 16/39, фактів, що встановлені судом та не мають доводитись знову у розумінні ст. 35 ГПК України, судом відхиляються, оскільки зазначення у вказаних рішеннях того, що акти форми КБ-2в є підставою для проведення розрахунків між сторонами, які не отримані та не підписані підписувалися, є лише елементом оцінки доказів і не свідчить про відсутність самого факту виконання підрядних робіт.
При цьому слід зазначити, що у відповідності зі ст. ст. 32, 43 ГПК України доказами у справі будь-які фактичні дані, на підставі яких суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Таким чином, керуючись принципом встановлення об'єктивної істини при розгляді справи та оцінці поданих сторонами доказів, а також з урахуванням постанов ВГСУ від 17.05.05. та від 04.04.2006. у даній справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю у сумі 34 086 грн. 88 коп. з віднесенням на відповідача судових витрат відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд
в и р і ш и в :
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Лисичанськнафтооргсинтез”, м. Лисичанськ-17 Луганської області, код ЄДРПОУ 05400848, р/р 2600630140164 в АК ПІБ м. Лисичанська, МФО 304416, код банка 09304418 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Софіт”, м. Луганськ, вул. Поштова, 26 код ЄДРПОУ 24856378, р/р 2600230180930 в Артемівськом відділенні БФГО ПІБ м. Луганська, МФО 304308 борг у сумі 34086 грн. 88 коп., 340 грн. 87 коп. витрат по держмиту та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його
підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Дата підписання рішення –31.07.2006.
Суддя Т.А.Василенко
Спеціаліст 1 категорії Т.В.Шкуть