Справа № 2-60/11

                                                               РІШЕННЯ

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          "15" березня 2011 р.          Томашпільський районний суд Вінницької області                 

в складі:          головуючого –           судді                    Семко Г.В.

                              при секретарі                                        Клімочко  С.В.

                              з участю представника                    ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у смт. Томашполі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, –

ВСТАНОВИВ:

          В січні 2010 року ОСОБА_2 звернулась до суду з цим позовом до ОСОБА_3 та послалась на те, що згідно рішення Томашпільського районного суду від 7 квітня 2008 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини, вирішено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше тридцяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 18 лютого 2008 року і до досягнення дитиною повноліття.

          Згідно рішення Томашпільського районного суду від 27 листопада 2009 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів, стягнення аліментів на утримання дружини, з якою проживає дитина до досягнення дитиною трьох років, вирішено стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 300 грн., щомісячно до досягнення ОСОБА_4 повноліття, а саме до 19 листопада 2025 року, починаючи стягнення з дня набрання рішення законної сили. Також вирішено стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання в розмірі 200 грн. до досягнення дитиною ОСОБА_4 трьох років, тобто до 19 листопада 2010 року, починаючи стягнення з 26 жовтня 2009 року. Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 17 березня 2010 року зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін, тобто рішення цього дня вступило в законну силу та саме з цієї дати аліменти повинні стягуватись у новому розмірі.

          Постановами старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Томашпільського районного управління юстиції Вінницької області Швеця Ю.С. від 2 квітня 2010 року з примусового виконання вказаного рішення Томашпільського районного суду від 27 листопада 2009 року відкрито два виконавчих провадження, а саме одне в частині стягнення аліментів на утримання дитини та друге в частині стягнення аліментів на утримання позивачки.

Також з примусового виконання рішення суду вказаним державним виконавцем зроблено розрахунки заборгованості по аліментах. Згідно цих розрахунків щодо виконання виконавчого листа з примусового виконання рішення в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання спільної дитини, встановлено заборгованість зі сплати аліментів за період з листопада 2009 року по липень 2010 року, яка становить 1800 грн., а саме заборгованість по 200 грн. за кожний місяць. Згідно розрахунку щодо виконання виконавчого листа з примусового виконання рішення в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання останньої до досягнення дитиною трьох років, встановлено заборгованість зі сплати аліментів за період з грудня 2009 року по липень 2010 року в розмірі 951 грн., а саме у грудні 2009 року заборгованість становить 133 грн., в січні-лютому 2010 року по 74 грн. за кожний місяць, в березні 2010 року 70 грн., у червні-липні 2010 року по 300 грн. за кожний місяць.

Згідно вищевикладеного відповідач ОСОБА_3 допустив заборгованість зі сплати аліментів на користь позивачки ОСОБА_2, а саме на утримання останньої до досягнення дитиною трьох років та на утримання дитини за період з листопада 2009 року по липень 2010 року в загальному розмірі 2751 грн., а саме у листопаді 2009 року – 200 грн., у грудні 2009 року – 333 грн., у січні 2010 року – 274 грн., у лютому 2010 року – 274 грн., у березні 2010 року –270 грн., у квітні 2010 року – 200 грн., у травні 2010 року – 200 грн., у червні 2010 року – 500 грн., у липні 2010 року 500 грн.

Як на правову підставу своїх вимог позивачка ОСОБА_2 посилається на ч. 1 ст. 196 Сімейного кодексу України.

Крім цього ОСОБА_2 вказує, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісяця, тому за змістом ст. 196 СК України пеня (неустойка) нараховується не на всю суму заборгованості, а її нарахування обмежується лише сумою несплачених аліментів за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів. Сума заборгованості зі сплати аліментів за попередні місяці не додається за наступні, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того, скільки днів прострочено до сплати певної суми заборгованості.

Згідно цього вважає, що з ОСОБА_3 повинно бути стягнено на її користь неустойку в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, станом на 18 січня 2011 року в розмірі 7601,73 грн.

          В судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала за обставин зазначених у позові, попросила позов задовольнити.

          Відповідач ОСОБА_3 та його представник – адвокат ОСОБА_1 позов не визнали, попросили відмовити в його задоволенні, як безпідставному. Крім цього відповідач ОСОБА_3 суду пояснив, що дитина ОСОБА_4 не його, а тому аліменти не сплачує та не буде сплачувати.

          Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, прийшов до висновку про задоволення позову з таких підстав.

          Згідно ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Неустойка не сплачується, якщо платник аліментів є неповнолітнім.

          Судом встановлено, що згідно рішення Томашпільського районного суду від 7 квітня 2008 року з відповідача ОСОБА_3 стягнуто на користь позивачки ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше тридцяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Визначений цим рішенням суду розмір аліментів на підставі рішення Томашпільського районного суду від 27 листопада 2009 року змінено та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 в твердій грошовій сумі в розмірі триста гривень, а також стягнуто з ОСОБА_3 на користь та на утримання ОСОБА_2 аліменти в розмірі двісті гривень. Останнє рішення суду набрало законної сили 17 березня 2010 року (а. с. 3).

          Також судом встановлено, що внаслідок несплати аліментів державним виконавцем за місцем виконання рішення суду про стягнення аліментів зроблено розрахунки заборгованості зі сплати аліментів (а. с. 6, 7). Згідно цих розрахунків ОСОБА_3 допустив заборгованість зі сплати аліментів в листопаді 2009 року – 200 грн., в грудні 2009 року – 333 грн., в січні 2010 року – 274 грн., в лютому 2010 року – 274 грн., в березні 2010 року – 270 грн., в квітні 2010 року – 200 грн., в травні 2010 року – 200 грн., в червні 2010 року – 500 грн., в липні 2010 року 500 грн. Всього заборгованість зі сплати аліментів за період з листопада 2009 року по липень 2010 року становить 2751 грн. Факт наявності заборгованості зі сплати аліментів та її розмір сторонами не оспорюється та визнається.

          Оскільки аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісяця, тому за змістом ст. 196 СК України пеня (неустойка) нараховується не на всю суму заборгованості, а її нарахування обмежується лише сумою несплачених аліментів за той місяць в якому не проводилось стягнення аліментів. Сума заборгованості за попередні місяці не додається за наступні, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того, скільки днів прострочено до сплати певної суми заборгованості.

          Позивачка ОСОБА_2 просить стягнути з відповідача ОСОБА_3 неустойку в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, станом на 18 січня 2011 року в розмірі 7601,73 грн. Також позивачкою ОСОБА_2 надано розрахунок неустойки від суми несплачених аліментів за кожний день прострочення на вказану суму (а. с. 12). Згідно цього розрахунку вбачається вірним та з урахуванням зазначеного в попередньому абзаці та таким, що відповідає фактичним обставинам справи, нарахування суми неустойки від суми несплачених аліментів за кожний день прострочення, що виникла за період з листопада 2009 року по липень 2010 року включно за кожний місяць, та яка станом на 18 січня 2011 року становить 7601,73 грн.

          Згідно п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», передбачена ст. 196 СК відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилась з незалежних від нього причин, зокрема у зв’язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення аліментів.   

          Заборгованість зі сплати аліментів відповідач ОСОБА_3 допустив умисно, оскільки вважає дитину не своєю про що суд повідомив, тобто за наявності вини. Крім цього ОСОБА_3 у період з 10 серпня 2010 року по 27 грудня 2010 року працював трактористом-машиністом у СТОВ «Кряж і К» (смт. Крижопіль, вул. Чкалова, 166 (В) Вінницької області) (а. с. 26, 27) та мав можливість погасити заборгованість зі сплати аліментів, а також має в власності дві земельних ділянки площею 2,6478 гектара та 2,6364 гектара (а. с. 28) за оренду яких в 2010 році отримав 1743,34 грн. (а. с. 29). Згідно цього, суд також не знаходить підстав для зменшення розміру неустойки, що передбачено ч. 2 ст. 196 СК України.

          Таким чином, згідно наданих сторонами та досліджених у справі доказів, позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення неустойки в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення є обґрунтованими.

          Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

          Згідно п. 1 ч. 3 ст. 79 ЦПК України до витрат, пов’язаних з розглядом судової справи, належать витрати на інформаційно-технічне забезпечення.  

          Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

          Позивачкою ОСОБА_2 при звернення до суду сплачено витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. (а. с. 1). Вказаний розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи відповідає Розмірам витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1258 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2009 року № 825).

          Таким чином з ОСОБА_3 підлягає стягненню на користь ОСОБА_2 понесені останньою та документально підтверджені судові витрати в розмірі 120 грн.

          Згідно ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

          Згідно п. «а» ч. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» ставки державного мита встановлюються в розмірах із позовних заяв один відсоток від ціни позову, але не менше трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

          Позивачкою ОСОБА_2 пред’явлено позов на суму в розмірі 7601,73 грн., який судом визнано обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, а відповідно з відповідача ОСОБА_3 підлягає стягненню в доход держави один відсоток від вказаної суми, що становить 76,02 грн., так як позивачку ОСОБА_2 звільнено від сплати судового збору, згідно п. 18 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» (а. с. 9).

На підставі викладеного, керуючись, ст. 196 СК України, ст. ст. 10, 60, 62-62, 64, 212-215, 218, 294 ЦПК України, –

ВИРІШИВ:

          Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, задовольнити.

          Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 неустойку в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, станом на 18 січня 2011 року в розмірі 7601,73 грн.

          Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

          Стягнути з ОСОБА_3 в доход держави 76,02 грн. судового збору.

          Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Вінницької області через Томашпільський районний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Повний текст рішення складено 16 березня 2011 року.

Суддя:Г. В. Семко