Справа № 2а-208/2011 р.

ПОСТАНОВА

          ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

27.01.11 року Cуддя Кам’янобрідського районного суду м. Луганська Родіонов С.О., розглянувши у порядку скороченого провадження в залі суду в м. Луганську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська про визнання незаконною бездіяльності відповідача та стягнення щомісячної доплати до пенсії згідно Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2011 року позивачка звернулась до суду із вказаним адміністративним позовом, в обґрунтування якого зазначила, що вона має статус «дитини війни»у зв'язку з чим, у відповідності до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, виплачувана їй пенсія повинна підвищуватись на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, а не на 10 відсотків, як їй виплачувалось протягом 2009 року. Вважає, що виплата відповідачем їй підвищення до пенсії у розміру меншому ніж встановлено Законом суперечить вимогам Конституції України. У зв’язку із чим, позивачка просить визнати бездіяльність відповідача неправомірною та визнати її право на отримання невиплаченої соціальної допомоги відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.07 р. по 31.12.07 р. та з 22.05.08 р. по час винесення рішення та зобов'язати відповідача зробити перерахунок та сплату пенсії позивачці з урахуванням вказаного підвищення до пенсії на час дії приписів ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Просила розглядати справу у її відсутність.

          Представник відповідача - управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська у судове засідання не з'явився. На адресу суду надійшло заперечення проти позову, у якому відповідач посилається на те, що порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, Кабінетом Міністрів України у 2006 році не було розроблено. Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік»дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" була призупинена, законом не було врегульовано питання стосовно фінансування виплати підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком дітям війни. Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” дітям війни було встановлено підвищення на рівні 10% від прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. Відповідно до вказаного Закону підвищення до пенсії дітям війни виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України, а не за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Також, ні в Державному бюджеті на 2008 рік, ні в бюджеті Пенсійного фонду на 2009 рік не передбачено фінансування виплат підвищення до пенсії “дітям війни” у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Крім того, позивачка пропустила строк звернення до суду, передбачений ст. 99 КАС України. Вимоги позивачки щодо підвищення пенсії вважає незаконними, просив суд відмовити у задоволенні позову та розглядати справу без його участі.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

          З матеріалів справи вбачається, що позивачка має правовий статус “дитина війни”, що підтверджується копією пенсійного посвідчення НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1, виданим  21.04.93р.

          Позивачка зверталась до управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська із заявою про перерахунок пенсії. Листом від 04.01.11 року управлінням Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська в перерахунку пенсії позивачці було відмовлено.

Ухвалою Кам'янобрідського суду м. Луганська від 12.01.11 р. позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська про визнання протиправною бездіяльності відповідача з невиплати щомісячної доплати до пенсії згідно ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” та про зобов'язання здійснити нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком в частині вимог за період з 09.07.2007 року по 31.12.07 рік та з 22.05.08 р. по 10.07.10 рік включно залишено без розгляду, скорочене провадження по справі відкрито в частині позовних вимог з 11.07.2010р.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007р. внесено зміни до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання; державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II “Внесення змін до деяких законодавчих актів України”, Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007р. щодо внесення змін до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” визнані такими, що не відповідають Конституції України.

У 2010 року дія положень Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у частині розміру підвищення до пенсії, виплачуваного особам, які мають правовий статус “дитина війни” не зупинялась, будь-які зміни у зазначений Закон не вносились, тобто на теперішній час Закон є чинним.

Статтею 70 Закону України “Про Державний бюджет на 2010 рік” Кабінету Міністрів України надано право у 2010 року встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

          Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни»залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Що стосується вимог позивачки щодо зобов'язання відповідача зробити перерахунок та сплату пенсії позивачці, з урахуванням вказаного підвищення до пенсії, на час дії приписів ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, то позивачкою не наведено доказів можливих порушень її прав з боку відповідача у майбутньому. Окрім того, положеннями КАС України перерахунок на майбутнє не передбачений. В межах Кодексу адміністративного судочинства України захисту підлягає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, внаслідок чого зобов’язання відповідача в подальшому здійснювати перерахунок підвищення до пенсії є безпідставним, оскільки встановлює обов’язки на майбутнє без врахування змін чинного законодавства, яке може мати місце, та без наявності спірних правовідносин.

Тому, вимоги позивачки щодо перерахунку та виплати підвищення до пенсії підлягають задоволенню лише з 11.07.2010 року по 27.01.11 рік (дата винесення рішення).

Отже, нарахування та виплата у 2010 року дітям війни підвищення до пенсії повинні здійснюватися відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, суд вважає неправомірною відмову відповідача у перерахунку та виплаті позивачу підвищення до пенсії у встановленому діючим законодавством розмірі з 11.07.2010 року по 27.01.11 рік.

Враховуючи, що позивачці починаючи з 01.01.2010 року сплачується підвищення до пенсії у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 11.07.2010 року по 27.01.11 рік відповідач повинен здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачці у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, з урахуванням здійснених виплат.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

          Відповідно до ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування рішення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, суд прийшов до висновку про те, що слід визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська по ненарахуванню та невиплаті підвищення до пенсії позивачці, як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з  11.07.2010 року по 27.01.11 рік та зобов’язати відповідача здійснити їй нарахування та виплату підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за вказаний період, з урахуванням здійснених раніше виплат.

Відповідно до ст. 94 ч.3 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу —відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Тобто, з Державного бюджету України  на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір в сумі 01 грн. 70коп.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 17, 18, 87, 94, 99, 158-163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідскому районі м. Луганська щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії ОСОБА_1, як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 11.07.2010 року по 27.01.11 рік.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни з 11.07.2010 року по 27.01.11 рік, відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, з урахуванням здійснених виплат.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.

          Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 01 грн. 70 коп.

Постанова суду підлягає негайному виконанню.

Надіслати сторонам рекомендованим листом із повідомленням копії даної постанови.

Постанова може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку, а також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

               Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Суддя                                                                                                   С.О. Родіонов