Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22-ц-49/11 Головуючий у суді І-ї інстанції Адаменко І.М.
Категорія - 42 Доповідач Кодрул М. А.
УХВАЛА
Іменем України
05 січня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого судді - Бубличенко В.П.
суддів - Кодрула М.А., Сукач Т.О.
при секретарі - Савченко Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 22 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на житловий будинок,-
ВСТАНОВИЛА :
У червні 2009 року ОСОБА_4 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення з домоволодіння. Посилалась на те, що їй на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину належить житловий будинок з господарськими спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 З 2000 року відповідачі користуються домоволодінням на правах оренди з правом викупу. Договір оренди не укладався, орендна плата не сплачується. В рахунок орендної плати відповідачі зобов'язались підтримувати будинок в належному стані. Так як відповідачі відмовляються сплатити вартість домоволодіння та відмовляються виселитися в добровільному порядку, просила суд зобов’язати відповідачів звільнити домоволодіння.
В вересні 2009 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на житловий будинок. Позовні вимоги мотивували тим, що в 1997 році з подружжям ОСОБА_4 домовились усно про купівлю-продаж житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 На виконання умов угоди вони сплатили подружжю ОСОБА_4 4400 доларів США та передали автомобіль марки УАЗ-452, який оцінили в 2600 доларів США і чоловік ОСОБА_4 - ОСОБА_5 фактично передав їм у власність будинок, в який вони відразу вселились і до цього часу в ньому проживає їхня сім'я. З того часу вони провели капітальний ремонт будинку, підключили газопостачання та водопостачання та виконали інші роботи по благоустрою домоволодіння. ОСОБА_5 обіцяв переоформити будинок на них, проте в 2005 році помер.
Посилаючись на те, що з подружжям ОСОБА_5 було досягнуто домовленост щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу і відбулося повне його виконання, просили визнати дійсною угоду купівлі-продажу будинку та визнати за ними право власності на цей будинок.
Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 23 вересня 2009 року справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення та справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на житловий будинок об'єднано в одне провадження.
Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 22 червня 2010 року позов ОСОБА_4 задоволено. Виселено ОСОБА_2, ОСОБА_3 з житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на житловий будинок відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2, ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просили скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в первісному позові та задовольнити зустрічні позовні вимоги. Зазначали, зокрема, що висновок суду не відповідає обставинам справи та доказам, ґрунтується на припущеннях, а рішенням порушене їхнє законне право на будинок та проживання в ньому.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Задовольняючи позов ОСОБА_4 про виселення відповідачів, суд першої інстанції виходив з встановленого, що ОСОБА_4 є власником житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що знаходяться в АДРЕСА_1 і має право вимагати усунення порушення своїх прав, в тому числі шляхом виселення з будинку. Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 не є членами сім?ї власника жилого будинку та не укладали з нею будь-яких угод передбачених чинним законодавством що вказаного домоволодіння, які б давали їм право проживати та користуватися домоволодінням.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на житловий будинок, суд першої інстанції послався на те, що відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу житлових будинків (квартир) укладається у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Аналогічні вимоги до форми договору купівлі-продажу жилих будинку ставилися і в ст..227 ЦК України 1963 року. Оскільки судом не встановлено факту укладення між сторонами такого договору купівлі-продажу житлового будинку та факту набуття права власності на нього в задоволенні позову необхідно відмовити.
Судова колегія вважає, що такі висновки суду є правильними.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_4 є власником житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що знаходяться в АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим 12.10.2004 року державним нотаріусом Бобринецького нотаріального округу та зареєстрованого 01.06.2009 року Бобринецькою дільницею Кіровоградського ОБТІ.
В період з вересня 1988 року по жовтень 2004 року власницею житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 була ОСОБА_6
Відповідно до ст.225 ЦК України 1963 року, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, право продажу майна належить власникові.
Судом встановлено, що між ОСОБА_6, як власником будинку та ОСОБА_2, ОСОБА_3 договір купівлі-продажу будинку не укладався ні в усній, ні в письмовій формі.
Не може бути визнаний судом договір купівлі-продажу будинку укладений в усній формі з особою, яка не є його власникои.
Вирішуючи спір в цій частині, суд достатньо повно з'ясував обставини справи, дав належну оцінку наданим доказам і дійшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі-продажу будинку і визнання за ними права власності на цей будинок. Обґрунтування такого висновку, покладеного в основу рішення, узгоджується з зазначеними вище нормами матеріального права, роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України.
Ст.391 ЦК передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права власності. Будь-яких договірних правовідносин між сторонами, які б давали підстави для обмеження прав ОСОБА_4 як власника спірного будинку, не існує, як не існує і передбачених законом підстав. Крім того, власник сам визначає своє право володіння і розпорядження власністю (ст.319 ЦК). За таких обставин є обґрунтованим висновок суду про те, що порушене право власності ОСОБА_4 підлягає захисту шляхом виселення відповідачів за первісним позовом зі спірного будинку.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильного по суті рішення суду.
З огляду на наведене, колегія суддів визнає, що покладені в основу рішення висновки відповідають матеріалам справи, вимогам закону, справу вирішено з дотриманням процесуальних та матеріальних норм, тому підстави для скасування чи зміни рішення відсутні.
Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 22 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді :