УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-а-21182/2011 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія - 10.3.2 (І) Дурасова Ю.В.
Доповідач - Михайлів Л.В.
У Х В А Л А
Іменем України
22 лютого 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Михайлів Л.В.
суддів: Митрофанової Л.В., Соколан Н.О.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Кривому Розі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 30 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради про визнання відмови в перерахунку неправомірною та стягнення недоотриманої суми одноразової допомоги на оздоровлення, -
В С Т А Н О В И Л А:
У липні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради (надалі - УПСЗН виконкому Саксаганської районної у місті ради) про визнання відмови в перерахунку неправомірною та стягнення недоотриманої суми одноразової допомоги на оздоровлення, посилаючись на те, що відповідач, в порушення ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виплачував йому, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії, інваліду 3-ї групи, щорічну допомогу на оздоровлення за 2007, 2008, 2009 роки не в повному обсязі.
Просив суд визнати відмову відповідача в перерахунку щорічної одноразової допомоги на оздоровлення неправомірною, зобов’язати відповідача здійснити перерахунок такої допомоги та стягнути з останнього на його користь недоплачену суму одноразової допомоги на оздоровлення за 2007, 2008, 2009 роки в загальному розмірі 5810 грн.
Постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 30 березня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано неправомірною відмову УПСЗН виконкому Саксаганської районної у місті ради в перерахунку та виплати ОСОБА_2 сум одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2009 рік.
Зобов’язано УПСЗН виконкому Саксаганської районної у місті ради зробити перерахунок та виплатити не донараховані суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В інших вимогах відмовлено.
Судові витрати віднесено за рахунок держави.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 ставить питання про скасування постанови суду в частині відмови в задоволенні його позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, судом безпідставно не застосовано до врегулювання спірних правовідносин положення ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а застосовано положення Законів України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими звужено зміст та обсяг існуючих його прав та свобод.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є особою, що постраждала внаслідок ліквідації наслідків катастрофи на ЧАЕС та має статус учасника ліквідації аварії на ЧАЕС 1-ї категорії й є інвалідом 3-ї групи.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визнання неправомірною відмови в перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2009 рік та зобов’язуючи відповідача здійснити перерахунок та виплату такої допомогиу, суд першої інстанції виходив з доведеності позову в цій частині.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання неправомірною відмови в перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2007, 2008 роки та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату такої допомоги за вказаний період, суд першої інстанції виходив з правомірності дій відповідача щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі по 90 грн. щорічно й відсутності у зв’язку цим підстав для задоволення позову в цій частині.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується інвалідам 3-ї групи у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. При цьому, ч.3 ст. 48 Закону встановлює, що розмір мінімальної зарплати визначається на момент її виплати.
У 2008 році згідно п.п. 11 п.28 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» була викладена в наступній редакції, а саме: «одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім’ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 п.п. 11 п.28 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» був визнаний неконституційним.
Таким чином, з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року включно до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», а також Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими визначено що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, як такі, що прийняті пізніше в часі, у зв'язку з чим мали пріоритет порівняно зі спеціальною нормою – ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 562 від 12.07.2005 року установлено, що розмір щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам 3-ї групи складає 90 гривень.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримав від відповідача допомогу на оздоровлення за 2007 рік 16.02.2007 року та за 2008 рік – 23.01.2008 року в розмірі по 90 грн. (а.с. 8), тобто у відповідності до положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», а також Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», які мали пріоритет у застосуванні до врегулювання спірних правовідносин до ухвалення Рішень Конституційним Судом України відповідно 09.07.2007 року та 22.05.2008 року якими відновлено право позивача на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі, передбаченому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Отже, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_2 в частині визнання неправомірною відмови в перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2007, 2008 роки та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату такої допомоги за вказаний період є обґрунтованим й таким що відповідає встановленим по справі обставинам та її матеріалам. При цьому, доводи апеляційної скарги позивача правильності висновків суду першої інстанції в цій частині не спростовують.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду – залишенню без змін відповідно до ст. 200 КАС України.
В іншій частині постанова не оскаржується.
Керуючись ст.ст. 195, 197 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 30 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: