Справа № 2-267/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

26 січня 2011 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі

головуючого судді Головіна В.О., при секретарі  Михайловій Н.І., за участю представника позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про  захист прав споживачів банківських послуг,

В С Т А Н О В И В

 Позивачка звернулася до суду до ПАТ КБ «ПриватБанк»з позовом про захист прав, посилаючись на те, що 14 грудня 2006 року між нею і відповідачем був укладений кредитний договір, згідно якого банк зобов’язався надати їй кредитні кошти шляхом надання готівки через касу на строк з 14.12.2006 року по 15.12.2014 р. включно, у вигляді не поновлюваної кредитної лінії у розмірі 43700,00 грн. на купівлю житлового будинку, а вона зобов’язалася використати надані кошти за цільовим призначенням і своєчасно, а саме у період з 21 по 28 число кожного місяця сплачувати Банку щомісячний платіж у сумі 904,92 грн. для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсотками, винагороди, комісії. Свої обов’язки за кредитним договором вона виконувала добросовісно, платежі вносила в розмірі і в строки відповідно до затвердженого графіку.

В кінці 2009 року їй по пошті прийшло повідомлення від відповідача про те, що в неї утворилась заборгованість за кредитним договором в сумі більше 3000 гривень. Вона звернулась в Павлоградську філію «ПриватБанку», де їй повідомили, що заборгованість виникла у зв’язку із підвищенням банком в односторонньому порядку з 01 лютого 2009 року відсоткової ставки за користуванням кредитом.

       03 серпня 2010 року вона звернулася до відповідача з проханням повідомити про змінену процентну ставку, з якого часу  вона змінена і на якій підставі. 17.08.2010 року відповідач письмово їй повідомив, що збільшив відсоткову ставку по кредиту, про що їй письмово було повідомлено, але не зазначено коли саме був направлений цей лист (повідомлення), за яким вихідним номером.

Вона вважає, що дії відповідача порушують її права, як споживача банківських послуг. Тому вона просила суд визнати дії відповідача щодо зміни в односторонньому порядку відсоткової ставки по кредиту з 01.02.2009 року з 1,34% за місяць ( 16,08% на рік) до 26,74 % на рік  та з 02.08.2010 року до 24,74% на рік незаконними, зобов’язати ПАТ КБ «ПриватБанк»зробити перерахунок за кредитними договором, зарахувавши отриману з 01.02.2009 року різницю у зв’язку із зміною відсоткової ставки в рахунок сплати заборгованості за основною сумою кредиту, стягнути з відповідача на її користь в рахунок відшкодування моральної шкоди в сумі 5000 гривень та судові витрати по справі.

В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги,  посилаючись на обставини, вказані в позовній заяві, просила позов задовольнити.

        Представник відповідача у судове засідання не зявився, надіславши заяву про розгляд справи за його відсутності та заперечення на позов, згідно якого відповідач позов не визнав в повному обсязі, посилаючись на те, що відповідно до п. 2.3.1. укладеного з позивачкою кредитного договору банк має в односторонньому порядку збільшувати розмір відсоткової ставки за користування кредитом. Рекомендованим листом від 08.01.2009 року на адресу відповідача були направлені два повідомлення про збільшення відсоткової ставки, а саме до 26,74% на рік з 01.02.2009 року (з 16,08 %).  Зміна відсоткової ставки за кредитом мала місце у зв’язку із зміною з 30.04.2008 року облікової ставки НБУ –встановлена в розмірі 12%, а також у зв’язку із зміною курсу долара США до гривні у порівнянні з курсом, встановленим на момент укладення договору. Крім того, у випадку зміни договору за домовленістю сторін момент зміни договору визначається терміном досягнення сторонами домовленості у встановленій законом формі; термін, з якого почне діяти вже змінене зобов’язання, може не співпадати з моментом досягнення домовленості про зміну зобов’язання. Прийняття рішення про підвищення ставки(зміну договору) і відправлення повідомлення про прийняте рішення були здійснені банком до 09.01.2009 року, тобто до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку»від 12.12.2008 року, тому банк діяв відповідно до умов договору та в рамках чинного законодавства.  

Вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши заперечення представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню  у зв’язку з наступним.

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України,  зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

    У судовому засіданні встановлено, що між позивачкою ОСОБА_2 та відповідачем Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» був укладений договір №PVH0GK00000034 від 14 грудня 2006 року,  згідно п.1.1. якого банк зобов’язався надати позивачці кредитні кошти шляхом надання готівки через касу на строк з 14.12.2006 року по 15.12.2014 р. включно, у вигляді не поновлюваної кредитної лінії у розмірі 43700,00 грн. на купівлю житлового будинку,  а також у розмірі 3768 грн. на сплату страхових платежів , зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,34 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, період сплати з 21 по 28 число кожного місяця. Щомісячний платіж у сумі 904,92 грн. складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії (а.с.6-7).  

  Відповідач не заперечував, що позивач своєчасно та в повному обсязі сплачував кредитні платежі, згідно умов договору.

  Відповідно до вимог ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

  Згідно ст.ст.651, 654 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

    Законом України №661-VІ від 12.12.2008 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», який набрав чинності з дня його опублікування, а саме 09.01.2009 року, яким було доповнено ЦК ст. 1056-1, згідно якої встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку і умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

    Відповідно до ст.12 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право вимагати від виконавця, щоб якість наданої послуги, відповідала вимогам нормативно-правових актів та нормативних документів, умовам договорів.

      В кінці 2009 року позивачка по пошті отримала повідомлення від відповідача про заборгованість за кредитним договором в сумі більше 3000 гривень. В Павлоградській філії «ПриватБанку»їй усно повідомили, що заборгованість виникла у зв’язку із підвищенням банком в односторонньому порядку з 01 лютого 2009 року відсоткової ставки за користуванням кредитом.

      03 серпня 2010 року вона письмово звернулася до відповідача з проханням повідомити про розмір зміненої процентної ставки, з якого часу  вона змінена і на якій підставі ( а. с. 10).

      17.08.2010 року позивачці була направлена відповідь, згідно якої вбачається, що за кредитним договором №PVH0GK00000034 від 14 грудня 2006 року відсоткова ставка була змінена з 01.02.2009 року до 26,74%, а з 02.08.2010 року до 24,74 % (а. с.11-12).  

       Представник позивача пояснила, що позивачка не отримувала від Банку будь-яких письмових повідомлень про зміну відсоткової ставки, як це передбачено договором та не давала згоди на збільшення відсоткової ставки по кредиту.

  Твердження відповідача про те, що на адресу позивача було направлено письмове повідомлення протягом семи календарних днів з дати зміни відсоткової ставки не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки відповідач, відповідно до ст.10 ЦПК України, повинен був довести зазначені ним обставини за допомогою належних та допустимих доказів. До наданої відповідачем копії реєстру № 61 ір, суд відноситься критично, оскільки з неї вбачається, що реєстр складений на рекомендовані листи, відправлені 09.01.2009 року (а.с.30, 31), а штамп поштового відділення датований 08.01.2009 року, тобто листи відправлені на день раніше ніж складений реєстр. Крім того, відповідачем не надано доказів, які підтверджують, що позивач був повідомлений про зміну відсоткової ставки належним чином, а саме, що він отримав таке повідомлення.

             Також відповідач не підтвердив свої доводи про те, коли саме було прийнято рішення про зміну відсоткової ставки відносно позивачки. Так, наказ наданий відповідачем в підтвердження цього (а.с.32-34) встановлює підвищення для позивальників банку відсоткової ставки до 30 відсотків. Проте рішення про встановлення саме 26,74% та 24,74% відносно позивачки суду не надано.          

     За таких обставин, суд вважає, що банк неправомірно в односторонньому порядку змінив відсоткову ставку за  кредитним договором №PVH0GK00000034 від 14 грудня 2006 року з 01.02.2009 року з 1,34% на місяць ( 16,08% на рік) до 26,74%, на рік,  а з 02.08.2010 року до 24,74 % на рік. Тому вимоги позивачки про зобов’язання відповідача зробити перерахунок за   кредитним договором №PVH0GK00000034 від 14 грудня 2006 року підлягає задоволенню за період з  01.02.2009 року по 26.01.2011 року (день розгляду справи в суді) з розрахунку відсоткової ставки  1,34% на місяць, зарахувавши отриману відповідачем різницю коштів в рахунок сплати заборгованості по кредиту.  

               Не підлягають задоволенню вимоги позивачки про стягнення моральної шкоди в сумі 5000 грн., оскільки відповідно до вимог ст.1167 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню лише у випадках, встановлених законом. Статтею 4 Закону України „Про захист прав споживачів ” встановлено, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров’я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством. Інших випадків відшкодування моральної шкоди споживачам діючим законодавством не передбачено.  

       Відповідно до вимог ч.1 ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати по справі: витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн., витрати на правову допомогу адвоката в сумі 500 грн., які підтверджуються квитанцією № 22 від 06.12.2010 року, а також на користь держави судовий збір в сумі 51 грн.   

       На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України,  суд –

В И Р І Ш И В

                Позовну заяву ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»про  захист прав споживачів банківських послуг задовольнити частково.

                Визнати дії Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» щодо зміни ним в односторонньому порядку умов кредитного договору №PVH0GK00000034 від 14 грудня 2006 року, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_2 –зміни відсоткової ставки по кредиту з 01 лютого 2009 року з 1,34 % на місяць (16,08 % на рік)  до 26,74 % на рік та з 02 серпня 2010 року до 24,74 % незаконними.

                Зобов’язати   Публічне    акціонерне   товариство   комерційний   банк   «ПриватБанк»зробити  перерахунок за   кредитним договором №PVH0GK00000034 від 14 грудня 2006 року за період з  01.02.2009 року по 26.01.2011 року з розрахунку відсоткової ставки  1,34% на місяць, зарахувавши отриману відповідачем різницю коштів в рахунок сплати заборгованості по кредиту.  

                Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 (сто двадцять) гривень.

                 Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»на

мою користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу адвоката в сумі 500 (п’ятсот) гривень.

                 Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

на користь держави судовий збір в сумі 51(п’ятдесят одна) гривна.

                В задоволенні іншої частини позову ОСОБА_2 –відмовити.

        Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:В. О. Головін