Справа № 2а - 750 2009 рік

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2009 року Святошинський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді - Бондаренка ОБ.,

при секретарі - Листопад Т.О.,

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов’язання суб’єкта владних повноважень вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом його порушених прав за період з 01.01.2006 року по теперішній час, визнати діяння (бездіяльність та відмову в перерахунку) управління пенсійною фонду України в Святошинському районі м. Києва щодо відмови в нарахуванні несплаченої державної соціальної допомоги з 01.01.2006 року по теперішній час протиправними та зобов’язати його протягом (п’яти) календарних днів з дня набрання судовим рішенням чинності нарахувати йому до виплати у повному обсязі недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну 30 % надбавку з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року що становить З 891 грн. 90 коп„ індексацію внаслідок інфляції в розмірі 1220 грн. 35 коп. та судові витрати в розмірі 3 грн. 40 коп..

В обгрунтування своїх вимог позивач зазначив, що є "дитиною війни" в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і має право на пільги, передбачені цим Законом. Зокрема, посилаючись на статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", позивач зазначив, що він має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. ОСОБА_1, також вказав, що бездіяльність відповідача грубо порушила його законні права, у зв’язку з чим він позбавлений права отримувати щомісячну доплату до пенсії в належному розмірі, що свідчить про нехтування правами громадян з боку відповідача.

В судове засідання ОСОБА_1 не з’явився, надавши суду заяву в якій підтримав позовні вимоги та просив розглянути справу у його відсутність.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, надав суду заперечення в яких зазначив, що ч. 2 ст. 99 КАС України встановлює річний строк для звернення до суду, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. З часу прийняття ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» пройшло 3 роки, доказів на підтвердження об’єктивних підстав пропущення строку позовної давності позивач не надав (незнання власних прав не може вважатись об’єктивною підставою). Таким чином, для поновлення пропущених строків давності підстави відсутні. Згідно ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Позивач просить нарахувати йому щомісячну державну соціальну допомогу, однак Пенсійний фонд України не уповноважений нараховувати державну соціальну допомогу. Таким чином, для задоволення позовних вимог немає законних підстав. Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» передбачає підвищення до пенсій дітям війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Дії вказаної норми призупинялися до 09.07.2007р. -тобто до прийняття рішення КСУ № 6 рп/2007 яким визнано неконституційним таке призупинення. Оскільки згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, відповідач вважає, що до 09.07.2007р. ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» не діяла на законних підставах. Таким чином, для нарахування та виплати надбавки до пенсії до 09.07.2007р. немає законних підстав. 09.07.2008 року сплинув встановлений ст. 99 КАС України строк позовної давності. Тому керуючись ч. 1 ст. 100 КАС України відповідач наполягає на відмові в задоволенні позову в зв’язку з пропущенням строку позовної давності. Крім того, у ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", викладене визначення мінімальної пенсії за віком. Проте застосувати вказане визначення не є можливим, оскільки у ч.3 ст. 28 вказується, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений у ч. 1 ст. 28 і застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». До 01.01.2008р. дане питання залишалось законодавчо неврегульованим. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Пенсійний фонд не має повноважень самостійно встановлювати визначення розміру мінімальної пенсії за віком, якщо законодавчо таке визначення відсутнє. Таки чином, вина Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва у даних правовідносинах відсутня.

Суд, вивчивши подані сторонами докази, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких грунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві Святошинського району і отримує пенсію за віком.

На момент звернення позивача до суду, нарахування йому доплати до пенсії в сумі 30 % від мінімальної пенсії за віком відповідачем не здійснено.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з питань захисту прав людини.

Згідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Позивач є дитиною війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни", що не заперечується відповідачем, а відтак, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни", в тому числі й право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захи ст.

Разом з тим, згідно ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка.

Поряд з цим, у справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.

Суд вважає необхідним зазначити, що посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань судом не приймається до уваги, оскільки реалізація особою права, яке пов’язане з отриманням бюджетних коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлено у залежність від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції від 09.07.2007р.) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно п.5.4 Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, Конституція України у етапі 92 визначено сфери, зокрема бюджетну, які мають врегульовуватися виключно законом. Закон про Держбюджет є основним фінансовим документом держави. Через своє спеціальне призначення цей закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя.

Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватися окремі закони.

Так, вищевказаним рішенням Конституційного Суду України, визнано таким, що відповідають Конституції України(є конституційними), положення підпунктів 1-6 пункту 19 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI.

Таким чином Конституційний Суд України вирішив, визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пунктів 36-100 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб’єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Враховуючи те, що позивач є дитиною війни, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання надбавки до пенсії.

Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов’язання^ забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни, тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв’язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов’язання держави забезпечити соціальний захист дітей війни.

Частиною 3 ст. 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Іншими словами: пенсії та інші види соціальних виплат що є єдиним джерелом існування не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.

Статтею 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" визначено, що прожитковий мінімум застосовується зокрема для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім’ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому частиною 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Враховуючи викладене, в контексті положень статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції від 09.07.2007р.) та частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", суд вважає за можливе застосувати для визначення розміру щомісячної доплати до мінімальної пенсії за віком розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".

Поряд з цим, частина 1 статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 викладена в новій редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" розділ II цього Закону, яким, зокрема, внесено зміни до етапі 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", набирає чинності з 01.01.2008р.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що надбавка, передбачена у статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції від 9 липня 2007 року), підлягала виплаті у період з 22.05.2008 року до 31 грудня 2008 року.

Відповідно до правил ч.3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідно до вимог статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду у квітні 2009 року.

Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

За таких обставин позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, визначеного Кодексом адміністративного судочинства України, щодо вимог про зобов’язання перерахувати та виплатити пенсію з врахуванням доплати в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 1 січня 2006 року до 31 грудня 2008 p..

Що стосується позовної вимоги щодо зобов’язання управління пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва протягом 5 календарних днів з дня набрання судовим рішенням чинності нарахувати позивачу до виплати та виплатити у повному обсязі недоплачену їй, як дитині війни, щомісячну державну соціальну 30 % набавку, з урахуванням індексу інфляції, то слід зазначити наступне.

Згідно п.2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів/ населення» від 17.07.2003 року № 1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, державної допомоги та компенсаційних виплат, крім тих, які зазначені у пункті 3 цього порядку), щомісячне довічне грошове утримання, що виплачується замість пенсії.

Згідно ч.6 п. 3 цієї ж постанови, до об’єктів індексації, визначених у пункті 2, не відносяться, зокрема: соціальні виплати, які визначають залежно від прожиткового мінімуму (надбавки та інші доплати до пенсії, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про відмову в цій частині позовних вимог.

Таким чином, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обгрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково з врахуванням річного строку звернення до суду з позовом за захистом прав, свобод та інтересів та за виключенням виплат здійснених Управлінням Пенсійного Фонду в м. Києві Святошинського району за 2008 рік.

Відповідно до п. 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки вразі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до п. 34 ст. 4 Декрету КМУ «Про державне мито» від сплати державного мита звільняється Пенсійний фонд України, його підприємства, установи й організації; Фонд України соціального захисту інвалідів і його відділення; органи Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 19, 22, 46 Конституції України, ст. ст. 1, 6, 7 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», ст. 2 ЗУ «Про прожитковий мінімум», Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп/2008, п.п. 2, 6 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17.07.2003 року № 1078, ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», п. 2 ст. 11, ст. ст. 9, 69-71, 94, 97, 100, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов’язання суб’єкта владних повноважень вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва щодо нездійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з урахуванням надбавки, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції від 9 липня 2007 року), у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 22.05.2008 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України Святошинського району м. Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, надбавку передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції від 09 липня 2007 року) в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність визначеного Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 22 травня 2008 року, за виключенням виплат здійснених Управлінням пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва за 2008 рік. В задоволенні решти заявлених вимог- відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду м. Києва через районний суд, шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.