Україна
В І Л Ь Н О Г І Р С Ь К И Й М І С Ь К И Й С У Д Д Н І П Р О П Е Т Р О В С Ь К О Ї О Б Л А С Т І
51700, м. Вільногірськ, вул. Жовтнева, 14-а, тел. (05653) 5-07-41
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 березня 2011 року Справа 2а-153/11/0407
Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Шаповала Г.І.
при секретарі Кудіній Н.І.
з участю: позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вільногірську, Дніпропетровської області, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС роти ДПС ВДАІ з обслуговування адміністративної території м. Дніпродзержинська та АТІ УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області, прапорщика міліції Дементьєва Руслана Миколайовича, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
У С Т А Н О В И В:
16.02.2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому прохає визнати неправомірними дії посадової особи –відповідача по даній справі, спрямовані на притягнення позивача до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, 08.02.2011 року в м. Дніпродзержинську на автодорозі сполученням «Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя»; визнати незаконною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АЕ1 № 246395 від 08.02.2011 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП України, з накладенням стягнення в виді штрафу у розмірі 425 грн., та закрити провадження по даній справі.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що, 08.02.2011 року, приблизно о 12 год. 50 хв., він, керуючи автомобілем «ВАЗ 21033», державний номер НОМЕР_1, на підставі доручення, проїжджав по автодорозі Н-08 «Бориспіль-Дніпродзержинськ-Запоріжжя». В м. Дніпродзержинську був зупинений працівником ДАІ, який повідомив, що ним, начебто, були порушені вимоги п. 19.1 ПДР України, оскільки порушив правила користування зовнішніми світловими приладами в умовах недостатньої видимості (туман) –не увімкнув ближнє (дальнє) світло фар або протитуманні фари.
Він рухався по зазначеній автодорозі тривалий термін часу, погода була похмура, на різних ділянках даної автодороги дійсно був місцями туман. При цьому, під’їжджаючи до полоси туману, він вмикав ближнє світло фар та габаритні вогні автомобіля, виїжджаючи з неї –вимикав зовнішні світлові прибори. В місці де його зупинив відповідач, на проїзній частині туману не було, дійсно була підвищена вологість повітря, похмура погода, однак туману, який якимось би чином заважав видимості водія, не було. Позивач висловив відповідачеві свої заперечення, тоді відповідач став вимагати від нього пред’явлення посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на керований ним автомобіль. Він пред’явив зазначені документи, після чого він відніс їх до службового автомобіля ДАІ, який було припарковано біля узбіччя.
Через деякий час до керованого ним автомобіля підійшов відповідач по справі та вручив йому складений ним же протокол про скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП України, в якому було зазначено, що він начебто порушив п.19.1 ПДР України. Він вніс свої заперечення до протоколу в письмовому вигляді. З ним, в якості пасажира, в автомобілі знаходився його знайомий –ОСОБА_3. Він став вимагати від відповідача, щоб він зазначив ОСОБА_3, як свідка начебто скоєного ним правопорушення та прийняв від нього письмові пояснення. На це відповідач відповів відмовою. Тоді він став вимагати забезпечення йому права на захист, вимагаючи участі захисника в даному адміністративному провадженні, хоча відповідачем йому це право і не роз’яснювалось. Відповідач також відмовив йому в залученні захисника, та почав вимагати, щоб він підписав протокол, що він і зробив, зазначивши в письмовому вигляді про порушення під час адміністративного провадження, допущені відповідачем, та зазначивши , що свідком подій була зазначена вище особа.
Незважаючи на його заперечення, відповідачем за наслідками протоколу про вчинення ним адміністративного правопорушення було винесено постанову серії АЕ1 № 246395 від 08.02.2011 року, згідно з якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн.
Позивач вважає дії посадової особи - відповідача при складанні зазначеного протоколу про адміністративне правопорушення неправомірними, сам протокол та зазначену постанову по справі про адміністративне правопорушення винесеними незаконно з наступних підстав.
Так, у відповідності до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність. яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За загальними засадами теорії права –склад адміністративного правопорушення має наступні ознаки: суб’єкт, об’єкт, суб’єктивну сторону, об’єктивну сторону правопорушення. При відсутності хоча б однієї з зазначених ознак, відсутній і склад правопорушення взагалі.
Позивач вважає, що під час керування зазначеним автомобілем, він діяв в межах, встановлених Правилами дорожнього руху України, які регламентують користування зовнішніми світловими приборами на транспортних засобах.
У відповідності до п. 1.10 Правил дорожнього руху України, недостатня видимість - видимість дороги в напрямку руху менше 300 м у сутінках, в умовах туману, дощу, снігопаду тощо;
У відповідності до п. 19.1 Правил дорожнього руху, у темну пору року доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої:
а) на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла;
б) на мопедах (велосипедах) і гужових возах (санях) –фари або ліхтарі;
в) на причепах та транспортних засобах, що буксируються, - габаритні ліхтарі.
Примітка. В умовах недостатньої видимості на механічних транспортних засобах дозволяється замість фар ближнього (дальнього) світла ввімкнути протитуманні фари.
Оскільки в даному випадку туману на проїзній частині не було, не було інших умов, які б заважали видимості водія, то він не порушував вимоги п. 19.1 ПДР України. У відповідності до ч. 2 ст. 122 КУпАП, встановлено адміністративну відповідальність за порушення користування зовнішніми освітлювальними приладами на транспортному засобі.
Таким чином, оскільки він, керуючи зазначеним автомобілем, правил користування освітлювальними приладами не порушував, то в його діях відсутні склад та подія адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП України.
У відповідності до ч.1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за наступних обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Окрім того, протокол про адміністративне правопорушення та постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності, відповідач складав у службовому автомобілі, без його присутності, не запропонував йому навіть вийти з керованого ним автомобіля, хоча у відповідності до ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Окрім того, в порушення вимог ст. 256 КУпАП, відповідачем, під час розгляду даної справи не були йому роз’яснені його права і обов’язки, як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Також відповідачем були порушені його права, як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, визначені ст. 268 КУпАП, зокрема його право представляти докази, оскільки на його клопотання до залучення до розгляду даної справи в якості свідка його знайомого, присутнього в якості пасажира під час керування ним автомобілем, та який був безпосереднім очевидцем цих подій, відповідач відповів відмовою, зауваживши, що йому достатньо даних для розгляду справи, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому відповідач повідомив, що ним також було проведено відео фіксацію правопорушення за допомогою цифрового фотоапарату, про що вій дійсно зробив відмітку в протоколі про притягнення його до адміністративної відповідальності. На його прохання представити йому матеріали відео фіксації, відповідач відповів відмовою. В оскаржуваному ним протоколі, в місці де повинні бути зазначені анкетні дані свідка, зазначено слово «відеофіксація». Навіть якщо ця відеофіксація проводилась відповідачем, то це є неналежний доказ, оскільки в протоколі не зазначено ні що саме було зафіксовано на пристрій відеозйомки, ні який саме використовувався пристрій, ні тривалість зйомки.
У відповідності до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідач же, як посадова особа, яка складала протокол про адміністративне правопорушення та за його наслідками - оспорювану постанову, окрім складання зазначеного протоколу, жодних дій, передбачених зазначено нормою права по доказуванню наявності самої події правопорушення, складу правопорушення. та його вини в його скоєнні, не виконав, або виконав з порушенням законодавства, та безпідставно виніс постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги та їх обґрунтування, що викладені в позовній заяві, підтримав в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з’явився, про причини неявки не повідомив, заперечень проти позову та доказів щодо правомірності своїх дій не надав, проте сам був повідомлений належним чином про час, дату та місце судового засідання - 25.02.2011 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення повістки.
Суд вважає, що між сторонами мають місце правовідносини, які виникли внаслідок дій суб’єкта владних повноважень, що стосуються інтересів конкретної фізичної особи, а саме з факту винесення суб’єктом владних повноважень постанови про притягнення фізичної особи до адміністративної відповідальності.
В судовому засіданні встановлено, що 08.02.2011 року о 12.55 год. інспектором ДПС роти ДПС ВДАІ з обслуговування адміністративної території м. Дніпродзержинська та АТІ УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області, прапорщиком міліції Дементьєвим Русланом Миколайовичем, який є суб’єктом владних повноважень, було складено протокол серії АЕ1 № 363635 та винесено постанову серії АЕ1 246395 у відношенні позивача про скоєння останнім правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення в виді штрафу у розмірі 425 грн. за те, що він 08.02.2011 року о 12.50 год. в м. Дніпродзержинську, на а/д Н-08 Бориспіль –Дніпропетровськ –Запоріжжя, керуючи автомобілем ВАЗ- 21033, д./н. НОМЕР_2, порушив правила користування зовнішніми світловими приладами , в умовах недостатньої видимості (туман), не увімкнув ближнього (дальнього) світла фар або протитуманних фар, чим порушив вимоги п.19.1 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Суд звертає увагу на те, що вищезазначені: протокол про адміністративне правопорушення і постанова у справі про адміністративне правопорушення складені в один і той же день 08.02.2011 року, час вчинення правопорушення 12.50 годин, час складення протоколу –12.55 год., час розгляду справи –13.05 годин., на місці події. Ні в протоколі, ні в постанові не зазначено, які саме права та обов’язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, були роз’яснені правопорушнику, текстуально ці права та обов’язки не викладені; свідків в протоколі не зазначено, інших доказів не прилучено; є запис слова «Відеофіксація», але не зазначено яким приладом виконано, його номер; в протоколі, в поясненні особи, що притягається до адміністративної відповідальності, зазначено, що рухаючись з м. Вільногірська до м. Дніпродзержинська водій включав ближнє світло фар та габаритні огні, погода мінялася. Ближнє світло фар, можливо, було випадково виключене, оскільки важіль включателя розташований під лівою ногою, але видимість на дорозі була достатньою, прохає надати можливість скористатися допомогою адвоката, прохає справу розглядати за місцем його проживання в м. Вільногірську, зазначив свідка: ОСОБА_3 В постанові не зазначено, який пункт ПДР України було порушено, тобто не викладена в повному обсязі об’єктивна сторона складу правопорушення.
З позовом до відповідача позивач звернувся до суду вчасно, в межах 10-ти денного строку, про що свідчить дата надходження позову до суду, що проставлена на позовній заяві –16.02.2011 року.
Надаючи юридичну оцінку фактам та обставинам справи, суд керується наступними нормами права.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: - на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України; - з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; - обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); - безсторонньо, (неупереджено); - добросовісно; - розсудливо; - з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; - пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); - з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; - своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до статті 256 КУпАП, в протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення порушника; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Згідно ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази; заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
Згідно вимог ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити, в тому числі відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення.
Частиною 2 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність водіїв транспортних засобів за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами, за що передбачене адміністративне стягнення в виді штрафу у розмірі від 25 до 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно п.19.1 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року та введених в дію з 01 січня 2002 року зі змінами та доповненнями, у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої:
а) на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла;
б) на мопедах (велосипедах) і гужових возах (санях) - фари або ліхтарі;
в) на причепах та транспортних засобах, що буксируються, - габаритні ліхтарі.
Примітка. В умовах недостатньої видимості на механічних транспортних засобах дозволяється замість фар ближнього (дальнього) світла ввімкнути протитуманні фари.
Згідно п.1.10 Правил дорожнього руху України, - видимість у напрямку руху - максимальна відстань, на якій з місця водія можна чітко розпізнати межі елементів дороги та розміщення учасників руху, що дає змогу водієві орієнтуватися під час керування транспортним засобом, зокрема для вибору безпечної швидкості та здійснення безпечного маневру; - недостатня видимість - видимість дороги в напрямку руху менше 300 м у сутінках, в умовах туману, дощу, снігопаду тощо.
Згідно Наказу Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення»за № 185 від 22 лютого 2001 року зі змінами та доповненнями, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 березня 2001 року за № 272/5463 (далі Наказ), а саме п.2.6.- зазначено, що при складанні протоколу, при викладенні обставин правопорушення вказується число, місяць, рік, час його скоєння, суть правопорушення, які саме протиправні дії вчинила особа, яка притягається до адміністративної відповідальності. У випадках, передбачених КУпАП, до протоколу вносяться прізвища, ім'я та по батькові двох свідків правопорушення, адреси їх місця проживання, а також ставляться підписи свідків.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, дає письмове пояснення по суті скоєного правопорушення, яке записується в протокол, і ставить свій підпис, а також може робити заяви і клопотати по суті складання протоколу та розгляду справи (у разі відмови від пояснення або підписання протоколу про це робиться запис посадової особи, яка склала протокол, що підтверджується підписами свідків).
Посадова особа, яка розглядає протокол, виносить рішення про задоволення чи відхилення заяви або клопотання, про що робиться відповідний запис у протоколі.
Згідно пункту 2.7. Наказу до протоколу долучаються матеріали, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення (рапорти посадових осіб, заяви, пояснення правопорушників, потерпілих, свідків правопорушення, протоколи виявлення, знищення тощо).
Згідно пункту 2.11. Наказу у постанові, у розділі "ВСТАНОВИВ" вказується число, місяць, рік, час скоєння адміністративного правопорушення, прізвище та ініціали особи, яка його вчинила, викладаються обставини і суть скоєного правопорушення, установлені при розгляді матеріалів адміністративної справи.
В порушення вимог ст.251 КУпАП, ст.256 КУпАП, п.2.6, п.2.7 Наказу Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення»за № 185 від 22 лютого 2001 року зі змінами та доповненнями, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 березня 2001 року за № 272/5463, п. 1.1., п. 13.3.4., п. 14.1 «Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 березня 2009 року N 111, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2009 р. за N 576/16592, в протоколі про скоєне адміністративне правопорушення не було зазначено інших, будь-яких фактичних даних, на основі яких, у визначеному законом порядку відповідач міг об’єктивно і обґрунтовано встановити: наявність адміністративного правопорушення, винність позивача у його вчиненні, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи; в постанові не зазначено, який пункт ПДР України був порушений та не зазначено інші обставини події, тобто об’єктивна сторона складу правопорушення не була викладена належним чином; не спростоване заперечення позивача, що він рухався в умовах достатньої видимості; до справи не долучено жодних інших доказів, що об’єктивно підтверджували б факт вчинення порушення дорожнього руху позивачем (рапорти посадових осіб, заяви, пояснення, потерпілих, свідків правопорушення, протоколи виявлення, знищення тощо), матеріали фото-відеозйомки, які б могли бути визнані судом джерелами доказів; зазначене в протоколі слово «Відеофіксація», як доказ неможливо прийняти, оскільки відсутня назва приладу, яким здійснено відеофіксацію, його номер, невідомо, чи допущений цей прилад для використання його з такою метою; тому факти, викладені в протоколі та постанові про адміністративне правопорушення, не можливо визнати такими, що відповідають дійсним обставинам справи щодо встановлення факту порушення вимог п.19.1 ПДР України з боку позивача; відповідач прийняв рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності і виніс про це постанову безпідставно, тобто, за відсутності для такого висновку доказів; без вирішення питання про задоволення чи відхилення заяв та клопотань позивача про надання таких доказів, про що свідчить відсутність будь-яких записів посадової особи у протоколі щодо вирішення клопотань; в порушення установленого порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, а саме, розгляд справи відбувся за відсутності позивача, без належного роз’яснення йому прав, передбачених ст. 63 Конституції України, та ст. 268 КУпАП, про що свідчить відсутність в протоколі та постанові текстуального викладення змісту цих прав;
Оцінюючи в сукупності зібрані та досліджені в судовому засіданні докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб’єкт владних повноважень, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення у відношенні позивача та винесенні постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.2 ст.122 КУпАП, з накладенням на нього адміністративного штрафу у розмірі 425 грн., в порушення вимог п.п.3,4,5,6,9,10 ч.3 ст.2 КАС України, діяв необґрунтовано, упереджено, свої обов’язки та права здійснив формально, тобто без урахування всіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, не добросовісно та нерозсудливо, тобто за відсутності належних доказів, без урахуванням прав особи на участь у процесі прийняття рішення, не своєчасно, тобто протягом строку, в період якого позивач був позбавлений реальної можливості реалізувати своє право на захист, передбачене ст.268 КУпАП, без належного роз’яснення позивачу його прав та обов’язків, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За приписами ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач своїх заперечень та доказів для підтвердження правомірності його дій стосовно позивача не надав.
Згідно вимог ч.2 ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Згідно п.1 статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події чи складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись законом, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі, в тому числі, про визнання незаконною та скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні позивача за відсутності в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, за недоведеності його вини та факту події правопорушення. Оскільки відповідач не заявив заперечень проти позову, і жодних доказів для підтвердження законності своїх дій не надав, а протокол про адміністративне правопорушення на підставі наведеного вище суд визнає недопустимим джерелом доказів, суд дійшов висновку, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, за недоведеності його вини та факту події правопорушення, що, згідно п. 1 ст. 247 КУпАП, є підставою для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до вимог ч.5 ст.288 КУпАП позивач звільнений від сплати судового збору, даних про інші документально підтверджені витрати позивач не надав, тому, згідно ч.1 ст. 94 КАС України, судові витрати у даній справі в розмірі 03 гривні 40 копійок слід покласти за рахунок Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2-15,86,87,94,158-163,167,171-2,255,256 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Визнати неправомірними дії інспектора ДПС роти ДПС ВДАІ з обслуговування адміністративної території м. Дніпродзержинська та АТІ УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області, прапорщика міліції Дементьєва Руслана Миколайовича, які були направлені 08.02.2011 року в м. Дніпродзержинську на притягнення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП.
Визнати незаконною та скасувати постанову серії АЕ 1 № 246395 від 08.02.2011 року, винесену інспектором ДПС роти ДПС ВДАІ з обслуговування адміністративної території м. Дніпродзержинська та АТІ УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області, прапорщиком міліції Дементьєвим Русланом Миколайовичем, про накладення на ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, адміністративного стягнення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, в виді штрафу у розмірі 425 грн., закривши провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу зазначеного правопорушення.
Судові витрати у справі в виді судового збору в сумі 03 гривні 40 копійок покласти за рахунок Державного бюджету України.
Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Копію постанови, не пізніше трьох днів з часу виготовлення її в повному обсязі, надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу.
Головуючий суддя Шаповал Г.І.