ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                                                                              Справа №2-а-484/11

09 березня 2011 року                                                                                 смт. Любешів

Суддя  Любешівського   районного  суду  Волинської  області Гладіч Н.І. розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до  управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області про бездіяльність органів виконавчої влади, які грубо порушують соціальні права громадян, -  

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся в суд із заявою до управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі про бездіяльність органів виконавчої влади, які грубо порушують соціальні права громадян, в якій вказує, що належить до категорії громадян, на яку поширюються соціальні пільги, передбачені Законом України „Про соціальний захист дітей війни”. Однак, вказане підвищення до пенсії отримує в значно меншому розмірі, ніж це передбачено законом. У зв’язку з тим, що рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України відповідні положення Законів України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” та “Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України”, якими була зупинена дія положень чинного законодавства України, на підставі якого держава зобов’язувалася доплачувати щомісяця 30% мінімальної пенсії за віком.  На  підставі  вищенаведеного, просить  визнати незаконною бездіяльність Відповідача та  зобов’язати  здійснити  нарахування щомісячної  соціальної  допомоги у  розмірі 30 відсотків  мінімальної  пенсії  за віком відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” згідно ст. 99 КАС України.

Відповідач  у  своєму  заперечені  № 1670/09-20  від 01 березня 2011 року позов не визнав, зазначаючи,  що реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду України. Оскільки фінансування виплат за Законом України “Про соціальний захист дітей війни” проводиться із державного бюджету України, то, відповідно, відсутні підстави для задоволення позову. Також вказує, що виплата надбавки з 22.05.2008 року проводиться відповідно до п.8 постанови КМУ №530 від 28.05.2008 року “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”. Просили визнати управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі неналежним відповідачем, вказати джерело фінансування вказаних виплат та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши представленні по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення.

В суді встановлено, що Позивач є дитиною війни, як це визначено абз.1 п.1 ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, про що свідчить  відмітка в пенсійному посвідченні НОМЕР_1.

За змістом ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується  на  30  відсотків  мінімальної  пенсії  за  віком.

Згідно п.41 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” стаття 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” була викладена в редакції, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Відповідно до п.2 розділу ІІІ вказаного закону розділ ІІ набирає чинності з 01.01.2008 року.

Але Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними) положення п.41 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Відповідно до ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Пунктом 8 постанови КМ України від 28.05.2008 року №530 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” установлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня –48,1 гривні, з 1 липня –48,2 та з 1 жовтня –49,8 гривні.

Як зазначено в ч.4 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. В зв’язку з чим суд вважає, що при визначенні Позивачу розміру підвищення до пенсії з 22.05.2008 року слід застосувати ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, а не п.8 постанови КМ України від 28.05.2008 року №530 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”.

Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується ч. 2 ст. 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначено в ч.2 ст.3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом  верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи  визнаються  найвищими  цінностями  та  визначають  зміст  і спрямованість діяльності держави.

Дії  відповідача    щодо  невиплати   позивачу  надбавки  до  пенсії як  дитині  війни  в  таких   розмірах є  неправомірними.

Твердження відповідача про  визнання  його  неналежним  відповідачем  не  відповідають  дійсності   та  не  беруться  судом  до  уваги, оскільки відповідно до підпункту 6 пункту 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30 квітня 2002 року №80-2, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року №5-5 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 року) саме  на управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах покладено обов’язок призначення і виплати пенсії, допомоги на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства, тому суд вважає за необхідне зобов’язати провести перерахунок та виплату пенсії позивачу саме УПФУ в Любешівському  районі.  

Не мають правового значення і твердження відповідача про відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом розмірів пенсій як на причину невиконання державою взятих на себе зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.            

Відповідач, всупереч ст.71 КАС України, заперечуючи проти позову, правомірності  своїх дій в частині невиплати позивачу державної  соціальної  допомоги, як  дитині  війни у менших, ніж встановлений Законом, розмірах, не довів.   

Таким чином, захисту підлягає право позивача шляхом зобов’язання Управління перерахувати і виплатити  надбавку  до  пенсії, як  дитині  війни  у передбачених  Законом  розмірах  в межах визначеного ч.2. ст.99 КАС України шестимісячного строку позовної давності.   

Відповідно до п.34 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” від сплати державного мита звільняються Пенсійний фонд України, його підприємства, установи й організації.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.64, 152 Конституції України, ст.ст.1, 3, 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”,  Законом  України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, Рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп від 9 липня 2007 року та №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, ст.ст. 8, 10, 11, 12, 17, 69, 94, 158, 160-163, 167, 170, 186 КАС України, суд, -

                                         П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до  управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області про бездіяльність органів виконавчої влади, які грубо порушують соціальні права громадян задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області щодо невиплати підвищення до пенсії ОСОБА_1  в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як  дитині  війни.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Любешівському районі Волинської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення  до  пенсії, як  дитині  війни, за  період  з 17 серпня 2010  року по 09 березня  2011 року  включно  в  розмірі  30 відсотків   мінімальної  пенсії  за  віком  з  врахуванням  проведених  виплат.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Любешівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з подачею копії скарги до апеляційної інстанції.

Суддя: