ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"24" лютого 2011 р. Справа № 2a-271/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Главача І.А.
за участю секретаря судового засідання Дущак С.М.
за участю представників сторін:
від прокуратури: не з'явився,
від позивача: Яновський М.І.,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: прокурора Богородчанського району в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в Богородчанському районі
до відповідача: ОСОБА_2
про стягнення податкового боргу із активів відповідача в сумі 5396,28 грн,-
ВСТАНОВИВ:
24.01.2011 року прокурор Богородчанського району в інтересах держави в особі державної податкової інспекції в Богородчанському районі звернувся в суд з адміністративним позовом до суб'єкта господарської діяльності - фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення за рахунок активів відповідача заборгованості в сумі 5396,28грн. Позовні вимоги мотивували тим, що за відповідачем рахується податкова заборгованість перед бюджетом по сплаті земельного податку.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві.
Відповідач в судове засідання не з’явився, хоча завчасно та належним чином повідомлявся про час, дату та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Наданим правом на подання заперечення не скористався.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши письмові докази, судом встановлено, що позов підставний і належний до задоволення виходячи із слідуючих підстав.
Згідно ст. 2 Закону України «Про плату за землю», із змінами та доповненнями, передбачено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.
Згідно ст. 14 Закону України «Про плату за землю» платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2010 року фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 подано до ДПІ в Богородчанському районі податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на 2010 рік. Згідно даної декларації нараховано орендну плату за землю на 2010 рік згідно з договором оренди в розмірі - 6956,55 грн., по 585,05грн., щомісячно.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про плату за землю» податкове зобов’язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Однак, відповідач вимоги ст. 17 вищевказаного Закону належним чином не виконував, сплативши тільки частину задекларованої суми орендної плати за землю. Тому станом на 12.01.2011 року за відповідачем рахується борг по сплаті орендної плати за землю, задекларованої відповідачем в поданій 03.02.2010 року податковій декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на 2010 рік в сумі - 5064,90грн.
Відповідно до пп. 5.3.1 ст. 5 Закону України № 2181 від 21.12.2000 року платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків ( п.п.5.4.1. п.5.4.ст.5 Закону).
Податковим боргом у розумінні п.п.1.3. ст.1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному або судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Крім того як вбачається з матеріалів справи, зокрема довідки про стан розрахунків з бюджетом станом на 11.01.2011 року, за відповідачем рахується заборгованість по сплаті штрафних санкцій за невчасну сплату платежу застосованих відповідно до ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в розмірі 331,38 грн.
Згідно п.п. 17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України № 2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф.
Відповідно до п.п.3.1.1. ст. З вказаного Закону, активи платників податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкових зобов’язань виключно за рішенням суду. Активами платника податків в розумінні п.п.1.7 ст.1 вказаного Закону є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній особі за правом власності або повного господарського відання (п.1.7. ст.1 Закону) Податкове зобов’язання - це зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів та державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Виходячи з викладеного, суд вважає вимоги позивача обгрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 (ідент. код НОМЕР_1) АДРЕСА_1 в доход державного бюджету заборгованість в сумі 5396 (п'ять тисяч триста дев'яносто шість) грн. 28 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: /підпис/ Главач І.А.
Постанова складена в повному обсязі 01.03.2011 року.