Справа № 0216/2-А-78/2011 р.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

09 лютого 2011 року Суддя Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області  Тучинська Н.В., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Мурованокуриловецькому районі Вінницької області про визнання неправомірними, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату не донарахованої додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію, як особі, віднесеній до категорії 2 відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», -

встановила:

ОСОБА_1 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (ЧАЕС) і отримав статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 (другої) категорії. З 22 січня 2008 року ОСОБА_1 отримав право виходу на пенсію зі зниженням пенсійного віку на 10 років та отримує пенсію в управлінні Пенсійного фонду України у Мурованокуриловецькому районі Вінницької області.

Відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорій 2, призначається в розмірі 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Вважаючи, що пенсія йому нараховується та виплачується з порушенням  вимог цього Закону,  ОСОБА_1 з цим позовом звернувся до суду і просить: 1) при розгляді справи застосовувати вимоги ч. 2 ст. 87 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788 ХІІ «Про пенсійне забезпечення»із змінами та доповненнями, якою передбачено, що суми пенсії не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком; 2) визнати незаконними дії (бездіяльність) відповідача щодо невиплати як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції 2 категорії в повному розмірі додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію, відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; 3) зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Мурованокуриловецькому районі Вінницької області починаючи  з 22  травня 2008 року  нарахувати та виплатити додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю, відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії, передбаченої ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»з подальшим її перерахунком у зв’язку зі зміною його розміру.

          09 лютого 2011 року представник відповідача –начальник УПФУ у Мурованокуриловецькому районі подала заперечення на позов ОСОБА_1  (а.с. 16). Із тексту заперечень слідує, що відповідач не визнає позовні вимоги, оскільки  відповідно до ст. 15 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, призначається в розмірі 15 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно до ст. 63 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»фінансування витрат, пов’язаних  з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету України. Частиною 2 ст. 72 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»закріплено положення, згідно з яким кошти Пенсійного Фонду України не включаються до складу Державного бюджету України, а ч. 3 ст. 73 цього Закону заборонено використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом. Оскільки кошти з Державного  бюджету до Пенсійного фонду України на фінансування витрат у розмірах, передбачених ст.ст. 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не надходили, то не має законних підстав проводити ці виплати  за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

          Розглянувши справу з дослідженням всіх наданих сторонами доказів, приходжу до висновку, що позов  підлягає до повного задоволення.

Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, що підтверджується дублікатом посвідченням  учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році  серії НОМЕР_3 (а.с. 7).

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»особам,  які  працювали  або    проживали    на    територіях радіоактивного  забруднення,  пенсії  надаються   із    зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій. Зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на      Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту     аварії до 1 липня 1986 року незалежно від     кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року     по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних  днів, пенсійний вік зменшується на  10 років.

Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6), і з 21 січня 2008 року отримав право виходу на пенсію. Пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 (а.с. 8), довідкою УПФУ у Мурованокуриловецькому районі  № Л-1 від 06.01.2011 року (а.с. 9), висновком УПФУ у Мурованокуриловецькому районі № л-7 від 27.01.2011 року (а.с. 12), запереченнями УПФУ у Мурованокуриловецькому районі на адміністративний позов (а.с. 16) стверджується, що ОСОБА_1 з 22 січня 2008 року перебуває на обліку в УПФУ у Мурованокуриловецькому районі та отримує пенсію за віком на підставі ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та  за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У зв`язку з цим   ОСОБА_1 користується правами і пільгами,  передбаченими Законом № 796-ХП.

Предметом судового розгляду є правовідносини, що пов’язані з забезпеченням соціального захисту громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Такі правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про прожитковий мінімум», а також іншими нормативно-правовими актами, що не суперечать вказаним законам і Конституції.  

Так, відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України  громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової  або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Нормами ст. 49 Закону № 796-ХП передбачено пенсії особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення  права на державну пенсію.

Відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорій 2, призначається в розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№ 107-1У  (підпункт 13 пункту 28 розділу П) текст статті 51, зокрема, її 1 частини викладено в такій редакції: «Особам, віднесеним  до  категорії  2,  щомісячна   додаткова пенсія за  шкоду,  заподіяну  здоров'ю,  призначається  в  розмірі 15 процентів  прожиткового  мінімуму  для   осіб,   які   втратили працездатність».

Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 у справі N І-28/2008 щодо предмету та змісту закону про Державний бюджет України на 2008 рік були визнанні такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 28 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік»та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». У вказаному рішенні Конституційного суду України було зазначено, що положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 22 травня 2008 року.   

Рішення Конституційного Суду України є обов’язковими  до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають  преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами,  які   виникли   внаслідок  дії   положень   Закону   України   "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і визнані неконституційними.   

Таким чином, з 22 травня 2008 року була відновлена дія норм статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Отже, позивач має право на призначення додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особа, віднесена до категорій 2, в розмірі 30 процентів  мінімальної пенсії за віком.

Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується ч. 2 ст. 46 Конституції України. Частина 3 ст. 46 Конституції України закріпила, що пенсії,  інші  види  соціальних  виплат  та  допомоги,  що  є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя,  не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

          Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягає стаття 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  в редакції, що діяла до 28 грудня 2007 року, тобто до прийняття Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№ 107-1У .

          Зі змісту статті 51 Закону  № 796-ХП вбачається, що при визначенні розміру додаткової пенсії  за основу її нарахування  береться  мінімальна пенсія за віком.

          За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначив цей розмір або встановив інший розмір, немає. Отже, суд приходить до висновку, що положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якою встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, до уваги примати не слід, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст. 50 та 54 Закону  № 796-ХП.

Відповідно до частини 3 статті 67 Закону № 796-ХП у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму та не потребує додаткового звернення громадян з заявою до Управління Пенсійного фонду України.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється  у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.           Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму. Оскільки пенсія позивачу має визначатися виходячи з мінімальної пенсії за  віком,  яка  встановлюється  у  розмірі  прожиткового  мінімуму  для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення  розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитися виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

18 січня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до УПФУ у Мурованокуриловецькому районі із заявою про проведення перерахунку та виплати мені недоотриманих коштів додаткової пенсії за  шкоду, заподіяну  здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії за період з 22 січня 2008 року по даний час з урахуванням підвищення її на 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законами України на 2008-2011 роки, на підставі статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(а.с. 10).

27 січня 2011 року УПФУ у Мурованокуриловецькому районі № Л-7 від 27.01.2011 року (а.с. 12)  зробив висновок про правильності призначення та виплати пенсії. Зокрема,  у висновку зазначено, що ОСОБА_1 отримую пенсію за віком, призначену з 22 січня 2008 року відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та за нормами Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», і додаткова пенсія йому як потерпілому внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії призначена відповідно до діючого законодавства в розмірі 15 % прожиткового  мінімуму для осіб, які втратили працездатність, і підстав для її перерахунку на сьогоднішній день немає.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади»(абзац 1 п. 19) визначено, що відповідно до ст.ст. 8, 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.

Відповідно до Конституції України, Україна є демократичною, соціальною, правовою державою (ст. 1), визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держав, а їх утвердження і забезпечення є головними та непорушними (ст. 21), конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, звуження їх змісту і обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається (ст. 22). Громадяни мають право на соціальний захист, яке гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення (ст. 46).

Таким чином, утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист, а тому відповідно до ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 68 Конституції України вони є загальнообов’язковим, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами.

Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права та свободи не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України, та зазначено вичерпний перелік таких випадків, а саме : в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень, та визначено рід прав і свобод, які не можуть бути обмежені за жодних обставин. Крім того, на підставі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Суд прийшов до висновку щодо неправомірності дій відповідача щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової пенсії в розмірах інших, ніж передбачено діючими конституційними  нормами ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

          Порушене право підлягає відновленню.

Відповідно до ч. 2 ст. 87 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788 ХІІ «Про пенсійне забезпечення» із змінами та доповненнями, суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком», таким чином строк звернення до суду, встановлений ст. 99 КАС України, до даної категорії спорів не застосовується.

Крім того, державні соціальні гарантії, зокрема додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС 2 категорії, право на яку передбачене законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня, передбаченого ст. 48 Конституції України, тому право на соціальний захист не може бути обмежено і строк позовної давності на соціальні виплати не поширюється.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Качко проти України»зазначив, що тільки в межах свободи дій держави визначити, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

На підставі викладеного та керуючись  ст.ст. 1, 3, 8, 19 ч. 2, 21, 22, 46, 48, 64, 92, 95, 152 Конституції України, Законом України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України № 1058-VІ від 9 липня 2003 року «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Законом України від 5 листопада 1991 року № 1788 ХІІ «Про пенсійне забезпечення», Законом України № 107-VІ від 27 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Законом України від 26 грудня 2008 року № 835-VІ «Про державний бюджет України на 2009 рік», Законом України від 20 жовтня 2009 року № 1646-VІ «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати», Законом України від 23 грудня 2010 року № 2857-VІ «Про Державний бюджет України на 2011 рік», рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, рішенням Конституційного Суду України № 26-пр/2008 від 27 листопада 2008 року, ст.ст.  2, 6, 8, 9, 10, 11, 69, 71, 87, 158-163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд   

                                                           п о с т а н о в и в:   

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Мурованокуриловецькому районі Вінницької області про визнання неправомірними, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату не донарахованої додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію, як особі, віднесеній до категорії 2 відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»задовольнити.

Визнати незаконними дії Управління Пенсійного Фонду України у Мурованокуриловецькому районі Вінницької області щодо невиплати ОСОБА_1, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції 2 категорії в повному розмірі додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію, відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Мурованокуриловецькому районі Вінницької області, починаючи  з 22  травня 2008 року  нарахувати та виплатити додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю, відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії, передбаченої ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»з подальшим її перерахунком у зв’язку зі зміною його розміру.

Постанова може бути оскаржена сторонами протягом десяти днів з дня  отримання копії постанови до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Мурованокуриловецький районний суд.

                                                  Суддя: _____________