Справа №2-1466 / 2007 р.

Р І Ш Е Н Н Я

 ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

  13 грудня  2007 року                                                 Хустський районний суд

                                                                                                                  Закарпатської області

в складі:  головуючого - судді Волощук О.Я.

                                        при секретарі                            Савинець Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хуст справу за позовом

ОСОБА_1

до

ОСОБА_2

про

стягнення суми  боргу

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1звернувся з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення суми боргу в розмірі 7250 гривень. Позивач посилається на те, що  відповідно до договору оренди, укладеним між ним та правлінням колгоспу „Прикордонник”, позивач орендував земельну ділянку розміром 0,15 га по вулиці Шаянська в смт. Вишково. На цій земельній ділянці у колективного сільськогосподарського підприємства знаходився хімічний склад і позивачем було витрачено 4000 гривень для приведення земельної ділянки у належний стан. Відповідач  попросив позивача виготовити  чотири надмогильні пам'ятники, які позивач виготовив йому безоплатно ціною 3000 гривні і одну основу під пам'ятник вартістю 250 гривень. Позивач вважає, що відповідач боргує йому 7250 гривень і просив суд постановити рішення про стягнення суми боргу в розмірі 7250 гривень.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, просив суд задоволити позов.

Відповідач ОСОБА_2позов не визнав. Суду пояснив, що  між позивачем та орендним агроторгівельнним об'єднанням „Прикордонник” в його особі  25.08.1997 року було укладено договір №7  строком до 01.01.2000 року, згідно умов якого орендодавець  надавав позивачу в оренду земельну ділянку площею 150  кв.м. по вулиці Шаянській в смт. Вишково біля ваги  з метою використання даної земельної ділянки для виготовлення надгробних пам'ятників. Однак мета у позивача була інша - не виготовлення пам'ятників, а захоплення земельної ділянки для інших цілей. Позивач завіз там машину гравію і більш нічого не робив. Ніяких претензій як до фізичної особи відповідача позивач не може мати щодо якихось претензій по договору оренди, так як договір укладався з колективним сільськогосподарським підприємством, більше того ніяких умов у зазначеному договорі щодо очистки земельної ділянки не значилося, і позивачем втрачено строки позовної давності. Відповідач ствердив, що ніяких надгробних пам'ятників у позивача не замовляв, окрім однієї підставки під пам'ятник, за яку він розрахувався із позивачем. Відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

            Заслухавши пояснення сторін, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу не підлягає до задоволення, виходячи із наступних         міркувань.

            Відповідно до ст.60  ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті   обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

            Вимоги позивача в частині позовних вимог щодо стягнення витрат на         приведення орендованої земельної ділянки у належний до використання стан,    пред'явлені  не до належного  відповідача, так як договір оренди укладався із            агроторгівельнним об'єднанням „Прикордонник”, як і те, що у договорі не     передбачено виконання позивачем робіт щодо приведення земельної ділянки у          відповідний стан.

            Не доведено позивачем і тих обставин, що відповідач придбав у позивача 3             надмогильні па'ятники.

            Свідок ОСОБА_3, ОСОБА_4ствердили, що      позивачем проводилась зачистка земельної ділянки від сміття та кущів і         огороджувалася дана земельна ділянка.

            Свідок ОСОБА_5повідомив, що він перевозив вантажним     автомобілем із смт. Вишково у Перечин підставку під пам'ятник , як на прохання       позивача так і відповідача, чого не заперечив відповідач.

            Позивачем не подано жодних доказів, які б підтвердили як підставність    вимог, так і розміру боргу.

            Суд також приходить до висновку, що позивачем пропущено строк позовної        давності, не ставилось питання про його поновлення.

            За таких обставин позов ОСОБА_1 не підлягає до задоволення.

            Керуючись ст.ст. 10, 60, 209 ЦПК України, ст.ст.15, 23, 1166, 117 Цивільного    кодексу України,

            Суд, -

Р І Ш И В:

            Відмовити ОСОБА_1у задоволенні позову до ОСОБА_2про стягнення суми  7250 гривень.

            Судовий збір та витрати за інформаційно -технічне забезпечення розгляду             цивільної справи оплачені позивачем.

                         На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 20 днів  після   подачі заяви про апеляційне оскарження.

            Заява про апеляційне оскарження може бути подана до суду протягом 10 дів з     дня проголошення рішення.

Головуючий:                                 підпис                                    Волощук О.Я.

з оригіналом вірно

Суддя Хустського

районного суду                                                                              Волощук О.Я.