ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 березня 2011 р. Справа № 2а/0270/564/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Дончика В.В.,
при секретарі судового засідання: Павліченко А.В.,
за участю: представника позивача - Богданова О.В., представника відповідача - Загороднього Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Теплик-Агро” до Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
в с т а н о в и в :
У лютому 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплик-Агро»(далі –ТОВ «Теплик-Агро») звернулось в суд з позовом до Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області (далі –Гайсинська МДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Гайсинською МДПІ на підставі Акту від 23.06.2010 року № 724/2301/35737530 планової виїзної перевірки ТОВ «Теплик-Агро»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 11.04.2008 року по 31.03.2010 року прийнято податкові повідомлення-рішення, якими визначено податкові зобов’язання ТОВ «Теплик-Агро»з податку на прибуток, податку на додану вартість, комунального податку та застосовані штрафні (фінансові) санкції.
Позивач скористався правом досудового оскарження рішень податкового органу та подав первинну та повторну скарги на податкові повідомлення-рішення. Рішенням податкового органу про результати розгляду повторної скарги № 1205/6/25-0215 від 24.01.2011 року відмовлено в задоволенні скарги, а податкові повідомлення-рішення залишено без змін.
За результатами розгляду повторної скарги податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 03.11.2010 року № 0000152301/2, яким визначено податкове зобов’язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій ТОВ «Теплик-Агро»з податку на додану вартість у розмірі 1001511 грн., з яких 666910 грн. –за основним платежем, 334601 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000142301/2, яким визначено податкове зобов’язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток у розмірі 253610 грн., з яких 168523 грн. –за основним платежем, 85087 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000162301/2, яким визначено податкове зобов’язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з комунального податку у розмірі 2575,16 грн., з яких 1167,90 грн. –за основним платежем, 1407,26 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями.
Позивач не погоджується з рішеннями податкового органу щодо визначення зобов’язань з вказаних податків, з огляду на наступне. На думку позивача, викладені в Акті перевірки від 23.06.2010 року № 724/2301/35737530 порушення вимог податкового законодавства по податку на додану вартість, податку на прибуток та комунальному податку ґрунтуються на обставинах викладених в п. 3.2 Акту перевірки. Зокрема, у пункті 3.2 Акту перевірки зроблено висновки, щодо неправомірного переходу ТОВ «Теплик-Агро»на фіксований сільськогосподарський податок через відсутність у користуванні земельних ділянок та через відсутність 75 % загальної суми валового доходу за попередній 2008 рік, чим фактично відповідач зняв позивача з податкової реєстрації як платника фіксованого сільськогосподарського податку за 2009 рік. Однак, позивач не погоджується з таким твердженням податкового органу, зазначає, що воно не ґрунтується на дійсних обставинах та не підтверджено документально, а висновки відповідача зроблені на припущеннях.
У зв’язку з викладеним, на думку позивача, податковий орган не мав законних підстав нараховувати суми податкових зобов’язань з податку на додану вартість, податку на прибуток, комунального податку та застосовувати штрафні (фінансові) санкції до ТОВ «Теплик-Агро», а тому податкові повідомлення-рішення від 03.11.2010 року № 0000152301/2, № 0000142301/2, № 0000162301/2 є протиправними та підлягають скасуванню.
В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив суд відмовити у задоволені заявлених позовних вимог з підстав, викладених в наданих суду письмових запереченнях № 1060 від 21.02.2011 року, наголосивши на тому, що дії Гайсинської МДПІ відповідають вимогам діючого податкового законодавства, а вимоги позовної заяви безпідставні та необґрунтовані, а відтак в задоволенні позову слід відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши письмові докази наявні у справі, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ТОВ «Теплик-Агро», (ідентифікаційний код 35737530, місцезнаходження 23814, Вінницька область, Теплицький район, с. Степанівна, вул. Незалежності, 30), зареєстроване як юридична особа Теплицькою районною державною адміністрацією Вінницької області 09.04.2008 року, про що видане Свідоцтво про державну реєстрацію серії А01 № 544194 (а.с.22) та є платником податків та зборів.
Згідно Статуту ТОВ «Теплик-Агро»(а.с. 9-21), затвердженого рішенням № 2 від 26.02.2010 року та довідки АБ № 194106 (а.с. 23) з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основними видами діяльності підприємства є вирощування зернових та технічних культур рослинництва, надання послуг у рослинництві, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин.
Гайсинською МДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Теплик-Агро»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 11.04.2008 року по 31.03.2010 року, за результатами якої складено Акт від 23.06.2010 року №724/2301/35737530 (а.с. 24-51), яким встановлено порушення ТОВ «Теплик-Агро»:
- пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 пп. 5.2.5 п.5.2, пп. 5.6.1 п. 5.6, пп. 5.7.7 п. 5.7, п.5.9 ст. 5, п.8.3, п.8.6 ст. 8, пп. 11.3.1 п.11.3 ст. 11 п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР (із змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 168548 грн., в тому числі за 4 квартал 2008 року в сумі 100 грн., за 3 квартал 2009 року в сумі 159616 грн. та за 4 квартал 2009 року в сумі 8857 грн. та завищено за 2 квартал 2008 року в сумі 25 грн.;
- п.11.1 ст. 11, п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР (із змінами і доповненнями), пп. «б»пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 року, суб’єктом господарювання не подано до податкового органу Декларацій з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2009 року, за півріччя 2009 року, за 3 квартал 2009 року та за 2009 рік;
- п. 4.1 ст. 4, пп.7.3.1, п. 7.3, пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7, пп. 8-1-6 ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (з змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 669202 грн., в тому числі за травень 2009 року в сумі 22714 грн., серпень 2009 року в сумі 22219 грн., вересень 2009 року в сумі 184071 грн., листопад 2009 року в сумі 428718 грн. та завищено на загальну суму 2292 грн., в тому числі за квітень 2009 року в сумі 335 грн., червень 2009 року в сумі 336 грн., за липень 2009 року в сумі 422 грн., жовтень 2009 року в сумі 1199 грн.;
- п. 8-1-6 ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (з змінами та доповненнями), в результаті чого завищено податок на додану вартість, який залишається в розпорядженні платника податку для цільового використання в періоді що перевірявся на загальну суму 669910 грн.;
- ст. 15 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки та збори»від 20.05.1993 року за № 56-93 (з змінами та доповненнями), в результаті чого занижено комунальний податок в періоді, що перевірявся на загальну суму 1167,40 грн., в тому числі за 1 квартал 2009 року в сумі 156,40 грн., за 2 квартал 2009 року в суму 362,10 грн., за 3 квартал 2009 року в сумі 363,80 грн. та за 4 квартал 2009 року в сумі 285,60 грн.
- ст. 19 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки та збори»від 20.05.1993 року за № 56-93 (з змінами та доповненнями), пп. «б»пп. 4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 року, суб’єктом господарювання не подано до податкового органу податкових розрахунків по комунальному податку за 1 квартал 2009 року, за 2 квартал 2009 року, за 3 квартал 2009 року та за 4 квартал 2009 року.
За результатами перевірки Гайсинською МДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.07.2010 року № 0000152301/0, № 0000142301/0, № 0000162301/0, якими визначено податкові зобов’язання ТОВ «Теплик-Агро»з податку на додану вартість, податку на прибуток, комунального податку та застосовувані штрафні (фінансові) санкції.
Позивач скористався правом досудового оскарження рішень та подав до Гайсинської МДПІ скаргу на податкові повідомлення-рішення від 07.07.2010 року №0000152301/0, № 0000142301/0, № 0000162301/0, за результатами розгляду якої оскаржувані позивачем рішення залишені без змін (податкові повідомлення-рішення від 30.08.2010 року №0000152301/1, №0000142301/1, № 0000162301/1, від 03.11.2010 року № 0000152301/2, №0000142301/2, № 0000162301/2 ).
За результатами розгляду повторної скарги позивача з доповненнями (вхідні №11665/6, № 507/6 ДПА України від 26.11.2010 року та від 14.01.2011 року), Державною податковою адміністрацією України прийнято рішення від 24.01.2011 року № 1205/6/25-0215 (а.с. 78-83), яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення Гайсинської МДПІ від 03.11.2010 року № 0000152301/2, №0000142301/2, № 0000162301/2, а скаргу –без задоволення.
Податковими повідомленнями-рішеннями від 03.11.2010 року № 0000152301/2 (а.с. 75), визначено податкове зобов’язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій ТОВ «Теплик-Агро»з податку на додану вартість у розмірі 1001511 грн., з яких 666910 грн. –за основним платежем, 334601 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000142301/2 (а.с. 76), яким визначено податкове зобов’язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток у розмірі 253610 грн., з яких 168523 грн. –за основним платежем, 85087 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000162301/2 (а.с. 77), яким визначено податкове зобов’язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з комунального податку у розмірі 2575,16 грн., з яких 1167,90 грн. –за основним платежем, 1407,26 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив з наступного.
Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 11 зазначеного Закону, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).
Судом встановлено, що спірні правовідносини регулюються Законом України “Про фіксований сільськогосподарський податок” від 17.12.1998 р. №320-XIV, який діяв на момент виникнення правовідносин (закон втратив чинність на підставі Кодексу № 2755-VІ (2755-17) від 02.12.2010 року), в преамбулі якого зазначено, що саме цей закон визначає механізм справляння фіксованого сільськогосподарського податку (далі –ФСП), що сплачується сільськогосподарськими товаровиробниками у грошовій формі. Даний закон зазначає умови, при виконанні яких підприємству надається статус платника фіксованого сільськогосподарського податку, підстави для зняття з податкової реєстрації у якості платника ФСП, об’єкт оподаткування, ставки ФСП, порядок нарахування та строки сплати податку.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про фіксований сільськогосподарський податок” фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок таких податків і зборів (обов'язкових платежів):
- податку на прибуток підприємств;
- плати (податку) за землю;
- комунального податку;
- збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;
- плати за придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності;
- збору за спеціальне водокористування.
Інші податки та збори (обов'язкові платежі), визначені Законом України "Про систему оподаткування", сплачуються сільськогосподарськими товаровиробниками в порядку і розмірах, визначених законодавчими актами України.
Відповідно до статті 2 Закону України “Про фіксований сільськогосподарський податок” особи можуть бути зареєстровані як платники фіксованого сільськогосподарського податку, якщо такі особи є сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, а також рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства, які займаються розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах), у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу.
Закон України «Про фіксований сільськогосподарський податок»не містить визначення понять: сільськогосподарське підприємство, сільськогосподарська продукція, сільськогосподарська продукція власного виробництва та продукти її переробки тощо.
Поняття сільськогосподарської продукції визначено Законом України «Про державну підтримку сільського господарства України»від 24.06.2004 р. №1877-IV. Згідно з частиною 1 статті 1 даного Закону він визначає основи державної політики у бюджетній, кредитній, ціновій, страховій, регуляторній та інших сферах державного управління щодо стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції та розвитку аграрного ринку, а також забезпечення продовольчої безпеки населення.
Згідно статті 2 зазначеного Закону сільськогосподарська продукція - товари, зазначені у групах 1-24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України «Про Митний тариф України», якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, перероблюються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені га власних або орендованих потужностях (площах).
Визначення понять сільського господарства (сільськогосподарське виробництво), сільськогосподарського товаровиробника і сільськогосподарського підприємства надані Законом України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років»від 18.01.2001 рр. №2238-III. Згідно з преамбулою даного Закону він визначає основні засади державної політики на період реформування сільського господарства протягом 2001 - 2004 років як пріоритетної галузі народного господарства. Разом з тим, суд вважає необхідним зазначити, що на час розгляду даної справи зазначений Закон не скасовано, не припинено його дію та не визнано неконституційним, у зв’язку з чим даний Закон є діючим та його норми підлягають застосуванню, враховуючи, що Законом України «Про державну підтримку сільського господарства України»та будь-яким іншим законом зазначені поняття не визначені та їх зміст не суперечить нормам зазначеного Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України».
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років»:
сільське господарство (сільськогосподарське виробництво) - вид господарської діяльності з виробництва продукції, яка пов'язана з біологічними процесами її вирощування, призначеної для споживання в сирому і переробленому вигляді та для використання на нехарчові цілі;
сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією;
сільськогосподарське підприємство (включаючи селянське (фермерське), рибальське та рибницьке господарства) - юридична особа, основним видом діяльності якої є вирощування та переробка сільськогосподарської продукції, виручка від реалізації якої становить не менше 50 відсотків загальної суми виручки.
В матеріалах справи наявний Акт № 724/2301/35737530 від 23.06.2010 року про результати планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Теплик-Агро»за період з 11.04.2008 року по 31.03.2010 року, що проведена працівниками Гайсинської МДПІ (а.с.24-74).
Згідно з даними перевірки ТОВ «Теплик-Агро»у перевірений період займалось вирощуванням зернових та технічних культур рослинництва, код виду діяльності 01.11.0 здійснювало вирощування озимої пшениці, ярого ячменю, кукурудзи на зерно, соняшнику, озимого ріпаку.
ТОВ «Теплик-Агро»зареєстроване в Теплицькому відділенні Гайсинської МДПІ 11.04.2008 року за № 906. Згідно з довідкою з ЄДРПОУ основним видом діяльності ТОВ «Теплик-Агро»є вирощування зернових та технічних культур (КВЕД 01.11.0). В 2008 році підприємство перебувало на загальній системі оподаткування.
Заявою від 04.12.2008 року (а.с.84) ТОВ «Теплик-Агро»повідомило Гайсинську МДПІ про вибір форми сплати ФСП на 2009 рік. Згідно довідки № 125/10/15 від 22.01.2009 року про підтвердження статусу платника податку, ТОВ «Теплик-Агро»в 2009 році є платником ФСП. Так, позивачем на виконання вимог податкового законодавства, було подано до податкового органу податковий розрахунок ФСП на 2009 рік (а.с. 86-87).
Позивачем було подано до податкового органу заяву про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб’єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, при цьому вказано, що підприємство бажає перейти до застосування спеціального режиму оподаткування з 01.01.2009 року.
Гайсинською МДПІ видано Свідоцтво № 100198772 (НБ №028492) про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб’єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість (а.с. 90), дата реєстрації суб’єктом спеціального режиму оподаткування 01.03.2009 року, дата початку дії свідоцтва –01.03.2009 року, перелік видів діяльності сільськогосподарського підприємства відповідно до КВЕД: 01.11.0 –вирощування зернових та технічних культур; 01.41.0 –надання послуг у рослинництві, облаштування ландшафту, пакування та підготовка до продажу в тому числі сушіння, очищення, розмелювання, дезінфекція та силосування сільськогосподарської продукції.
Особливості спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства встановлені статтею 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість». Згідно з пунктом 8-1.1 зазначеної статті резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 8-1.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.
Відповідно до пункту 8-1.6 статті 8 зазначеного Закону сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.
Сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у групах 1 - 24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України "Про Митний тариф України", якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовлюються) безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), а також продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником (пункт 8-1.7 статті 8 Закону України «Про ПДВ»).
Порядок видачі свідоцтва про реєстрацію як суб'єкта спеціального режиму оподаткування встановлений пунктом 8-1.10 зазначеної статті, згідно з яким для його отримання сільськогосподарське підприємство реєструється у відповідному податковому органі за правилами та у строки, що визначені статтею 9 цього Закону для реєстрації платників податку на додану вартість. У свідоцтві про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування, крім відомостей, передбачених у свідоцтві про реєстрацію платника податку на додану вартість на загальних підставах, повинен міститися перелік видів діяльності такого сільськогосподарського підприємства.
Законом України «Про податок на додану вартість»визначено поняття діяльності у сфері сільського господарства (підпункт 8-1.15.2 пункту 8-1.15 статті 8 зазначеного Закону). Такою діяльністю є, зокрема: виробництво продукції рослинництва, а саме рослинних культур, вирощення фруктів та овочів, квітів та декоративних рослин (у відкритих або закритих ґрунтах), грибів, насіння, прянощів, саджанців та водоростей, їх обробка, переробка та/або консервація; а також виробництво продукції тваринництва, а саме свійських сільськогосподарських тварин, птахівництва, кролівництва, бджільництва, розведення шовкопрядів, змій та інших плазунів або слимаків та інших наземних ссавців, безхребетних та комах; їх обробка, переробка та/або консервація.
Таким чином, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач є сільськогосподарським підприємством, та продукція, що ним виробляється (вирощується), є сільськогосподарською продукцією.
Згідно розрахунку питомої ваги доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу за 2008 рік (а.с. 89), що був наданий позивачем до Гайсинської МДПІ, питома вага доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу підприємства за попередній звітний (податковий) період –за 2008 рік, за основними видами діяльності підприємства складає 100 %.
Свідченням того, що ТОВ «Теплик-Агро»отримувало дохід від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки у 2008 році у розмірі 100 % загальної суми валового доходу є наступне.
Так, згідно накладної № 1 від 10.10.2008 року (а.с. 128) від громадянина ОСОБА_3 ТОВ «Теплик-Агро» було отримано насіння озимого ріпаку в кількості 3100 кг, яке було посіяно підприємством та згідно акту від 23.11.2008 року (а.с. 129) посів озимого ріпаку площею 85 га переведено на зелений корм, за погодженням з заступником начальника управління сільського господарства Теплицької райдержадміністрації, а в подальшому реалізовано ТОВ «Згода». Реалізація зеленої маси в кількості 85 тонн на загальну суму 85 000 грн. (видаткова накладна від 10.12.2008 року № 1 (а.с. 127), підтверджується податковою накладною поданою ТОВ «Згода»№ 1 від 10.12.2008 року (а.с. 123) та банківськими виписками про отримання коштів ТОВ «Теплик-Агро»від ТОВ «Згода»від12.12.2008 року (а.с. 124), від 19.01.2009 року (а.с. 125), від 17.02.2009 року (а.с. 126), від 09.02.2009 року (а.с.126), від 24.03.2009 року (а.с. 127).
Стосовно аргументації відповідача щодо відсутності витрат підприємства по посіву, збиранню на зелений корм, транспортуванню зеленої маси, варто відзначити, як зазначає позивач, скошення та перевезення зеленої маси здійснювало власними транспортними засобами ТОВ «Згода», а послуги по оранці ТОВ «Теплик-Агро»було надано фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, про що свідчать укладений між ними договір № 4 від 20.11.2008 року (а.с. 130) по наданню посередницьких агротехпослуг у рослинництві, а також акт № 1 приймання-передачі посередницьких послуг виконаних робіт від 02.12.2008 року (а.с. 131), платіжні доручення по оплаті послуг № 8 від 17.12.2008 року, № 121 від 24.12.2009 року (а.с. 132). Про те, що ТОВ «Теплик-Арго»підготовили землю до посіву ріпаку та посіяли даний ріпак свідчить звіт від 31.10.2008 року про хід збирання урожаю та проведення інших польових робіт, поданий підприємством до державного відділу статистики у Теплиць кому районі (а.с. 120).
Відомості про вирощення та реалізацію підприємством у 2008 році іншої сільськогосподарської продукції у суду відсутні , а тому суд доходить висновку, що ТОВ «Теплик-Агро»отримало дохід від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки у 2008 році у розмірі 100 % загальної суми валового доходу, що є однією із дотриманих позивачем умов переходу на сплату ФСП.
Статтею 3 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок»встановлено, що об'єктом оподаткування для платників ФСП є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ та багаторічних насаджень), переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, в тому числі на умовах оренди, а також земель водного фонду, які використовуються рибницькими, рибальськими та риболовецькими господарствами для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах).
З метою проведення діяльності у сфері сільського господарства, ТОВ «Теплик-Агро»в вересні 2008 року взяло в оренду частки земельних паїв загальною кількістю 1235,2496 га, що підтверджується довідкою № 220 від 23.12.2009 року (а.с. 91) виданої виконкомом Погорєльської сільської ради Теплиць кого району Вінницької області про те, що на підставі юридично неоформлених та незареєстрованих в державному земельному кадастрі договорів про оренду землі, з вересня місяця 2008 року ТОВ «Теплик-Агро»фактично орендує земельні паї на території сільської ради в кількості 486 штук загальною площею 1235,2496 га. Дані земельні паї позивач взяв в оренду у власників земельних паїв строком на 5 років, що підтверджується договорами оренди землі, що укладалися протягом вересня 2008 року (а.с. 93-112).
Свідченням того, що у ТОВ «Теплик-Агро»на умовах оренди перебували площі сільськогосподарських угідь у 2008 році є також те, що згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 03.08.2010 року № 237-037 (а.с. 113) встановлено, що 473 договори оренди на площі 1276 га укладені між позивачем та власниками земельних (часток) паїв не зареєстровані у Теплицькій філії Державного земельного кадастру, що у свою чергу, є використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів. Так, постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 10.11.2010 року встановлено, що приписи на усунення недоліків визначених у вказаному акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства, винесені відділом Держкомзему у Теплицькому районі на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, обґрунтовано, а тому відсутні підстави для їх скасування (а.с. 117-119).
Наведене свідчить про наявність у використані (на праві оренди) у ТОВ «Теплик-Агро»площ сільськогосподарських угідь, що є ще однією із дотриманих позивачем умов переходу на сплату ФСП.
Державна податкова адміністрація України листом від 06.12.2005 р. №11924/6/15-0616 надала роз’яснення щодо питань оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком, в якому зокрема, зазначено, що платниками ФСП не можуть бути господарства, які не мають об'єкту оподаткування, визначеного статтею 3 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок», але відповідають вимогам абзацу першого статті 2 цього ж Закону.
Разом з тим, суд вважає необхідним зазначити, що зазначеним Законом не передбачено інших вимог до підприємства для того, щоб набути статус платника ФСП, окрім того, що юридична особа повинна бути сільськогосподарським підприємством, у якого в наявності є сільськогосподарські угіддя та/або землі водного фонду –об'єкт обкладення ФСП - та у якого сума, отримана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75% загальної суми валового доходу підприємства.
З викладеного слідує, що аргументація викладена податковим органом у Акті перевірки стосовно того, що позивачем не дотримано умов, які є достатніми правовими підставами переходу на сплату ФСП не знайшла свого підтвердження.
Крім того, варто відзначити, що 29.10.2010 року старшим слідчим з ОВС СВ ПМ ДПА у Вінницькій області винесено постанову про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб ТОВ «Теплик-Агро»за фактом ухилення від сплати податків до державного бюджету (проводячи фінансово-господарську діяльність в період часу з 11.04.2008 року по 01.10.2010 року, шляхом незаконного переводу підприємства на ФСП), коштів в особливо великих розмірах, за ознаками складу злочину передбаченого ч. 3 с. 212 Кримінального Кодексу України. Проте, постановою Теплицького районного суду Вінницької області від 27.12.2010 року постанову про порушення кримінальної справи від 29.10.2010 року скасовано, як необґрунтовану (немотивовану) та відмовлено в порушенні кримінальної справи.
На підставні наданих сторонами документів судом встановлено, що ТОВ «Теплик-Агро»є сільськогосподарським підприємством, у 2008 році основним видом діяльності позивача було виробництво та продаж сільськогосподарської продукції, у позивача в користуванні є сільськогосподарські угіддя - об'єкт обкладення ФСП, та сума, отримана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75% загальної суми валового доходу, і позивач мав право реєстрації платником фіксованого сільськогосподарського податку. Позивачем виконані всі вимоги, які визначає Закон України “Про фіксований сільськогосподарський податок” для того, щоб бути зареєстрованим як платники ФСП у 2009 році.
Отже, викладені в пункті 3.2. Акту перевірки від 23.06.2010 року № 724/2301/35737530 порушення вимог законодавства України не ґрунтуються на дійсних обставинах справи та не знайшли свого підтвердження при розгляді адміністративної справи, у зв’язку з чим податковий орган не мав законних підстав нараховувати суми податкових зобов’язань з податку на додану вартість, податку на прибуток, комунального податку та застосовувати штрафні (фінансові) санкції до ТОВ «Теплик-Агро», а тому податкові повідомлення-рішення від 03.11.2010 року № 0000152301/2, № 0000142301/2, № 0000162301/2 є протиправними та підлягають скасуванню.
Суд, на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні приходить до висновку про задоволення даного позову повністю.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряючи, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
З урахуванням викладеного, оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Згідно частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтями 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
п о с т а н о в и в :
Позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області:
- № 0000142301/2 від 03.11.2010 року;
- № 0000152301/2 від 03.11.2010 року;
- № 0000162301/2 від 03.11.2010 року.
Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Теплик-Агро”3,40 грн., понесених судових витрат.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя: Дончик Віталій Володимирович