ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
_______________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 лютого 2011 р. Справа № 2а/0270/320/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді: Дончика В.В.,
при секретарі судового засідання: Павліченко А.В.,
за участю: представника позивача – ОСОБА_1, представника відповідача – Комісарчук М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення фінансових санкцій
в с т а н о в и в :
У січні 2011 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ТУ ГДІ у Вінницькій області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення фінансових санкцій.
Зазначав, що за наслідками проведення державними інспекторами ГДІ в м. Києві перевірки автомобіля, що належить йому щодо додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, відповідачем застосовані фінансові санкції в розмірі 1700 гривень, за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена частиною абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”.
Позивач, не погоджуючись із застосованими до нього фінансовими санкціями, змушений звернутися в суд з позовом про захист своїх прав та інтересів.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві, просив задовольнити позов. Суду пояснив, що застосування до позивача штрафних санкцій є безпідставним, оскільки правопорушення, а саме надання послуг з нерегулярних пасажирських перевезень за маршрутом “Вінниця-Київ-Вінниця” без оформлення договору із замовником транспортних послуг, що зафіксовано в акті перевірки № 146468 від 19.05.2010 року ним не учинялося, так як ним надавались послуги з регулярних перевезень пасажирів, про що свідчить паспорт маршруту на регулярні спеціальні пасажирські перевезення, який був наданий для ознайомлення державним інспекторам, проте, ними до уваги не взятий. Крім того, державними інспекторами в Акті перевірки безпідставно відзначено, що послуги перевезення пасажирів на маршруті протяжністю понад 500 кілометрів, в порушення вимог ст. 39 закону України «Про автомобільний транспорт», надавались одним водієм, оскільки перевірка автобусу державними інспекторами проводилась під час його відстою у присутності водія ОСОБА_4, а другий водій ОСОБА_3 був тимчасово відсутній та з’явився під кінець проведення перевірки державними інспекторами. На підтвердження відсутності факту порушення стосовно перевезення пасажирів на маршруті протяжністю понад 500 кілометрів одним водієм, перевіряючим був наданий дорожній лист № 046947 із записами та відмітками щодо двох водіїв. Таким чином, на думку позивача, постанова про застосування фінансових санкцій до позивача, за порушення законодавства про автомобільний транспорт, № 088823 від 14.06.2010 року є незаконною та підлягає скасуванню.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог, вказавши, що позивач надавав послуги з перевезень без оформлення документів, передбачених Законом України "Про автомобільний транспорт", що зафіксовано в акті № 200797 від 26.08.2010 року, внаслідок чого до нього застосовано фінансову санкцію передбачену абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону. Поряд з цим, вважає, що постанова про застосування фінансових санкцій винесена в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в зв’язку з чим, просила відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 08.10.2002 року зареєстрований виконавчим комітетом Вінницької міської ради, як фізична особа-підприємець, за адресою АДРЕСА_1, м. Вінниця, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серія НОМЕР_2 (а.с.7).
19 травня 2010 року о 10:36 год. державними інспекторами територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в м. Києві здійснено перевірку транспортного засобу Mersedes-Bens, який знаходився в м. Києві по АДРЕСА_2 –на місці посадки та висадки пасажирів, номерний знак НОМЕР_1, за участю водія ОСОБА_5, що належить ОСОБА_3.
За результатами перевірки складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 146468 від 19.05.2010 року, у якому зазначено, що під час перевірки виявлено порушення надання послуг з нерегулярних пасажирських перевезень за маршрутом “Вінниця-Киїів-Вінниця” про що свідчить запис в дорожньому листі, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”, а саме –неоформлений договір із замовником транспортних послуг та документ, що засвідчує їх оплату.
Крім того, державними інспекторами в Акті перевірки відзначено (зворотній бік), що послуги перевезення пасажирів на маршруті протяжністю понад 500 кілометрів надавались одним водієм, чим порушено вимоги ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за що передбачена абз. 3, 8 ч. 1 ст. 60 вказаного Закону.
Водій ОСОБА_4 з Актом перевірки ознайомлений, від підпису та надання пояснень відмовився, про що відзначено в Акті.
14.06.2010 року на підставі акту № 146468 від 19.05.2010 року, начальником територіального управління Головавтотрансінспекції у Вінницькій області винесена постанова № 088823 про застосування до ОСОБА_3 фінансових санкцій в сумі 1700 грн., в зв’язку з порушенням останнім законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”.
З матеріалів справи вбачається, що позивач здійснював перевезення на підставі договору на замовлення послуг з перевезень пасажирів від 25.01.2010 року, укладеного між СП “ВЕММН” та ФОП ОСОБА_3 (а.с.41). Згідно предмету зазначеного договору - перевізник надає замовнику послуги з оплатного перевезення організованих груп пасажирів за певним маршрутом і визначеним розкладом руху, протягом передбаченого договором строку, договір укладений на термін з 25.01.2010 року до 30.12.2010 року.
ФОП ОСОБА_3, на підставі договору доручення № 02-5059/002/01 від 26.04.2010 року, укладеного з приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС»відповідно до Закону України «Про страхування», Постанови Кабінету Міністрів України № 959 від 14.08.1996 року «Про затвердження Положення про обов’язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті», Постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 року № 176 «Про затвердження Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту», являється страховим агентом даної компанії (а.с.16).
Додатком № 3 до договору доручення, являється поліс № А 0134830 від 31.03.2010 року обов’язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті, укладеного між ПАТ «Страхова група «ТАС»та перевізником ФОП ОСОБА_3, при цьому застрахованими особами вказані –організована група пасажирів, що перевозиться автобусом перевізника по маршруту «Вінниця –Київ –Вінниця»у кількості пасажирів, дозволеній технічними характеристиками автобусу (а.с.17).
Так, позивач являючись страховим агентом ПАТ «Страхова група «ТАС»видав кожному пасажиру корінець полісу, що являється додатком до полісу № А 0134830. Кожен корінець полісу має свій порядковий номер та містить інформацію щодо страховика, розмір страхової суми на кожного пасажира (застраховану особу), прізвище, ім’я, по-батькові пасажира, маршрут, дату та контактний телефон (а.с.19-21).
В судовому засіданні встановлено, що 19.05.2010 року водій автобуса, номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_5 разом з позивачем, якому належить транспортний засіб, на підставі дорожнього листа № 046947 від 19.05.2010 року (а.с.22), відповідно до паспорту регулярних спеціальних перевезень по маршруту “Київ-Вінниця-Київ” (а.с.8-15), повинні були здійснити перевезення групи пасажирів із м. Києва до м. Вінниці, час відправлення із м. Києва об 11.00 год. згідно встановленого розкладу руху автобусів (а.с. 12,13).
Згідно Акту від 19.05.2010 року перевірка автобусу, розпочата працівниками транспортної інспекції о 10:36 год. у присутності водія ОСОБА_5, другий водій –ОСОБА_3 був відсутній, по АДРЕСА_2, м. Київ –на місці посадки та висадки пасажирів, тобто до початку перевезення пасажирів згідно встановленого розкладу.
З Акту перевірки вбачається, що державним інспекторам була надана водієм автобусу для ознайомлення ліцензійна картка серії НОМЕР_3 строком дії до 23.02.2011 року та дорожній лист № 046947 від 19.05.2010 року про проходження тех- та медогляду водіями ОСОБА_4 та ОСОБА_7 за маршрутом «Вінниця-Київ-Вінниця».
З наданих письмових пояснень водіїв ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с.23, 43) вбачається, що 19.05.2010 року на початку перевірки державними інспекторами додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, проведеної до початку перевезення пасажирів згідно встановленого графіку –у місці посадки та висадки пасажирів, присутній був лише водій ОСОБА_5, водій ОСОБА_3 відлучився по особистим справам і повернувся під кінець проведення перевірки державними інспекторами. ОСОБА_3 надав перевіряючим договір на замовлення послуг з перевезень пасажирів від 25.01.2010 року та документи що засвідчують оплату послуг з перевезення, проте, державними інспекторами Акт перевірки вже був складений і надані ОСОБА_3 додатково документи державними інспекторами до уваги взяті не були.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.
Статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт»дано визначення понять нерегулярні пасажирські перевезення та регулярні спеціальні пасажирські перевезення.
Так, нерегулярні пасажирські перевезення - перевезення пасажирів автобусом, замовленим юридичною або фізичною особою з укладанням письмового договору на кожну послугу, в якому визначають маршрут руху, дату та час перевезень, інші умови перевезень та форму оплати послуги, або перевезення за власний кошт.
Регулярні спеціальні пасажирські перевезення - перевезення певних категорій пасажирів (працівників підприємств, школярів, студентів, туристів, екскурсантів та інших) на автобусному маршруті за умовами, визначеними паспортом маршруту, затвердженим в установленому порядку замовником транспортних послуг або уповноваженими органами договірних сторін у разі міжнародних перевезень.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 здійснювались регулярні спеціальні пасажирські перевезення –перевезення пасажирів на маршруті «Київ-Вінниця-Київ», на умовах визначених Паспортом регулярних спеціальних перевезень, розробленим станом на 25.01.2010 року та затвердженим в установленому порядку замовником транспортних послуг – СП «ВЕММН».
Відповідно до ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт»автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують перевезення. Зокрема, документи для регулярних спеціальних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником транспортних послуг, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, схема маршруту, розклад руху, інші документи, передбачені законодавством України.
Абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, суд доходить висновку, що до ОСОБА_3 застосовано відповідальність за надання послуг за нерегулярні пасажирські перевезення –протиправно, оскільки, надання послуг з нерегулярних пасажирських перевезень за маршрутом “Вінниця-Київ-Вінниця” без оформлення договору із замовником транспортних послуг, що зафіксовано в акті перевірки № 146468 від 19.05.2010 року ним не учинялося. Позивачем надавались послуги з регулярних спеціальних перевезень пасажирів, на підставі договору на замовлення послуг з перевезень пасажирів від 25.01.2010 року, укладеного між СП “ВЕММН” та ФОП ОСОБА_3
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з того, що відповідачем не доведено та не підтверджено доказами того, що на момент перевірки у позивача був відсутній паспорт регулярних спеціальних перевезень по маршруту «Київ-Вінниця-Київ», а тому висновок про те, що позивачем надавались послуги з нерегулярних пасажирських перевезень є безпідставним та неаргументованим, в свою чергу, він не може бути підставою для притягнення до відповідальності.
Крім того, згідно п. 2.1 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис. Проте, в порушення даного порядку, державними інспекторами не зроблено відповідного запису про результати перевірки у наданому їм під час перевірки дорожньому листі № 046947 від 19.05.2010 року.
Стосовно порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт, зазначеного державними інспекторами у Акті перевірки (зворотній бік) щодо надання послуг перевезення пасажирів на маршруті протяжністю понад 500 кілометрів, в порушення вимог ст. 39 закону України «Про автомобільний транспорт», одним водієм, варто зазначити наступне.
Перевірка автобусу державними інспекторами проводилась на місці посадки та висадки пасажирів, тобто до початку перевезення пасажирів згідно встановленого розкладу, в присутності водія ОСОБА_4, проте, державним інспекторам був наданий дорожній лист № 046947, що підтверджується Актом перевірки, про проходження тех - та медогляду водіями ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за маршрутом «Вінниця-Київ-Вінниця» на 19.05.2010 року. А тому висновок державних інспекторів, про те, що перевезення пасажирів на маршруті протяжністю понад 500 кілометрів здійснювалось одним водієм також є безпідставним, таким, що не знайшов свого підтвердження доказами при розгляді матеріалів даної адміністративної справи.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що постанова відповідача щодо застосування фінансової санкції у розмірі 1700 гривень, в зв’язку з порушенням позивачем законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” застосована неправомірно. А тому позовні вимоги щодо визнання протиправною та скасування постанови є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряючи, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративному судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
За правилами ч.1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
З урахуванням викладеного, оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
п о с т а н о в и в :
Позов задовольнити.
Визнати незаконною та скасувати постанову про застосування фінансових санкцій № 088823 від 14.06.2010 року.
Стягнути з Державного бюджету на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 3,40 грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копію постанови у повному обсязі сторони можуть одержати: 01.03.2011 року.
Суддя Дончик Віталій Володимирович