Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа №  2-99/11

  25 лютого 2011 р.                                            Шепетівський міськрайонний суд  

                                                                                       Хмельницької області  

в складі :

головуючої –судді Мазур Н.В.

секретаря–Якимчук І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Шепетівка цивільну справу за позовом  ОСОБА_2  до ОСОБА_3  про визнання приватизації квартири недійсною та визнання права власності на 2/3 частини квартири, суд, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання приватизації квартири частково недійсною та визнання за нею та її неповнолітнім сином ОСОБА_4 право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1.

Під час розгляду справи ОСОБА_2 доповнила позовні вимоги, просить визнати приватизацію квартири недійсною та визнати за нею та її неповнолітнім сином ОСОБА_4 право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1.  

В обґрунтування позовних вимог, позивачка посилається на те, що перебуває в зареєстрованому шлюбі з відповідачем  ОСОБА_3 з 28.09.1996 року, мають двоє неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. Після реєстрації шлюбу вони проживали однією сім’єю в квартирі АДРЕСА_1 Вона та син ОСОБА_5 прописалися в даній квартирі 10.12.1998 року. Фактично з відповідачем не проживає однією сім’єю більше двох років. Після припинення шлюбних відносин відповідач заявив, що дана квартира є його власністю і при зверненні в БТІ м.Шепетівки їй стало відомо, що дана квартира приватизована особисто ОСОБА_3 без участі її та сина ОСОБА_5, як членів сім’ї, які на той час там постійно проживали.  

В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги та підтвердила обставини викладені у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_7 в судовому засіданні позов не визнав, пояснив, що позивачка з сином ОСОБА_5 до приватизації квартири відповідачем проживала в гуртожитку по АДРЕСА_2 де була зареєстрована. Крім того позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки ОСОБА_2 з моменту приватизації квартири їй про це було відомо.

Представник співвідповідача ЗАТ «Шепетівський гранкар’єру «Пронекс»в судове засідання не з’явився, належним був повідомлений про день слухання справи.

Представник співвідповідача Шепетівської міської рада Мусійчук Г.І. вважала, що приватизацію спірної квартири проведено не правильно,   позивачка та її син, як члени сім’ї відповідача, мають право на дане  житло.

Заслухавши пояснення сторін, представника співвідповідача, допитавши свідків, та дослідивши матеріали справи, суд знаходить позов підлягаючим задоволенню частково з наступних підстав.

З пояснень сторін, та свідка ОСОБА_9 встановлено, що спірна квартира була надана сім’ї батька відповідача, яка складалась з чотирьох осіб: батька, матері, сина відповідача по справі та дочки і відносилась до державного житлового фонду, будь-які документи на отримання даної квартири не збереглись.   

Відповідно до свідоцтва про одруження 1-БВ №НОМЕР_1 від 28 вересня 1996 року позивачка ОСОБА_2  та відповідач ОСОБА_3 уклали шлюб.

ІНФОРМАЦІЯ_3 року народився ОСОБА_4, батьком якого є відповідач, а матір’ю позивачка, що підтверджується свідоцтвом про народження 1-БВ № НОМЕР_2.  

Згідно розпорядження №3 від 16.01.1998 року ЗАТ «Шепетівський гранкар’єр «Пронекс» ОСОБА_3 надано у приватну власність квартиру АДРЕСА_1, яка приватизована згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». Ця обставина підтверджується розпорядженням №3 від 16.01.1998 року та додатком №3 до даного розпорядження, в якому розрахунок надлишкової площі квартири, що приватизується ОСОБА_3 зроблено в кількості прописаної однієї особи.

Згідно вищевказаного розпорядження про приватизацію від 16.01.1998 року ОСОБА_3  30.11.1998 року  видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 і яке зареєстроване в Шепетівському БТІ у реєстровій книзі під №6546.

На час приватизації ОСОБА_3 спірної квартири –16.01.1998 року, крім нього там проживала його дружина ОСОБА_2 та син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Ця обставина підтверджується показаннями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, які пояснили, що являються близькими сусідами ОСОБА_4 і знають, що позивачка з дня вступу в шлюб та після народження дитини проживала разом з чоловіком та дитиною у квартирі АДРЕСА_1, разом проводили ремонтні роботи.

Відповідно до обмінної картки новонародженого, при народженні сина ОСОБА_5 адреса матері дитини - ОСОБА_2 вказана АДРЕСА_1. Крім того, в амбулаторній картці ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,  адреса дитини вказана АДРЕСА_1

Крім того, відповідно до рішення Шепетівського міського суду від 06.11.1996 року №2-996 /1996 року у справі за позовом «Шепетівського гранкар’єру «Пронекс» до ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_2 про виселення вбачається, що на день винесення рішення позивачка ОСОБА_2 проживала у спірній квартирі і у позові про виселення, в тому числі і позивачки, було відмовлено. З даного рішення вбачається, що батьки відповідача отримавши квартиру АДРЕСА_3 відмовились у виселенні з спірної квартири, оскільки надана квартира не задовольняла всіх їх, згідно діючих норм.  В подальшому батьки відповідача з їх неповнолітньою дочкою ОСОБА_13 стали проживати в АДРЕСА_3, а ОСОБА_3 та ОСОБА_2 залишились проживати у спірній квартирі.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Представник відповідача не надав доказів того, що позивачка ОСОБА_2 з малолітнім сином з моменту реєстрації шлюбу та під час приватизації квартири відповідачем не проживала з останнім  у спірній квартирі.

Крім того, представником відповідача  не надано доказів того, що позивачка знала про приватизацію квартири відповідачем з моменту її приватизації.

Покази свідка ОСОБА_14 не можуть служити підставою у відмові у позові, оскільки  остання пояснила, що декілька разів заходила в спірну квартиру, будучи дитиною, разом з дочкою ОСОБА_13, але позивачки там не бачила.

Свідок ОСОБА_9 пояснила, що невістка ОСОБА_2 стала проживати у спірній квартирі з 2000 року, після приватизації квартири сином.

Суд вважає, що позивачем при зверненні до суду не пропущено встановлений законом трирічний строк позовної давності, оскільки про порушення свого права на приватизацію позивач дізналася в серпні 2010 року, коли виник спір з відповідачем про право приживання у спірній квартирі під час оформлення документів на розірвання шлюбу.

Відповідно до ч.2 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача займаних квартир здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім’ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку) в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов’язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).

Статтею 64 ЖК України встановлено, що члени сім’ї наймача, які проживають разом з ним, користуються на рівні з наймачем усіма правами і несуть обов’язки, що випливають з договору найму житлового приміщення. До членів сім’ї наймача належать дружина наймача, їх діти та батьки.

Відповідно до ст. 65-1 Житлового кодексу України відповідач ОСОБА_3 мав право лише за згодою всіх повнолітніх членів сім’ї, які проживають разом з ним, придбати займані ними приміщення у власність на підставах, передбачених чинним законодавством .

Суд вважає, що позивачка ОСОБА_2 та її неповнолітній син ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 постійно проживали в квартирі АДРЕСА_1 станом на 16.01.1998 року –час коли ОСОБА_3 приватизував вказану квартиру на себе особисто, без згоди та участі позивачки,  як члена сім’ї, яка постійно проживає в цій квартирі та без урахування права на участь в приватизації житла малолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до п.1, 4 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»до членів сім’ї наймача включається лише громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.  

Відповідно до п.п. 20-21 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян затверджених наказом  Держкомітету України по житлово-комунальному господарству №56 від 15.09.1992 року, при оформленні заяви на приватизацію квартири громадянин,  бере на підприємстві, що обслуговує будинок, довідку про склад сім’ї та займані приміщення. У довідці вказуються новонароджені і на них враховується норма площі, що передається безкоштовно не залежно від строку їх народження та введення в дію Закону України  «Про приватизацію державного житлового фонду».

Як пояснила позивачка ОСОБА_2 вона з сином та чоловіком ОСОБА_3 проживали у спірній квартирі, хоча була  прописана у гуртожитку по АДРЕСА_2 Крім того, у зв’язку з ремонтом у спірній квартирі, тимчасово деякий період, проживали у її  батьків та у батьків відповідача.

Тому, те що на момент приватизації ОСОБА_3  квартири, ОСОБА_2 була прописана за іншою адресою, не позбавляє її права на участь в приватизації квартири, де вона постійно проживала.

Стаття 33 Конституції України гарантує кожному,   хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування та вільний вибір місця проживання. Це означає, що наявність чи відсутність прописки самі по собі не можуть бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім’ї наймача приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

ОСОБА_3 скориставшись тим, що його дружина  та дитина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 не прописані у спірній квартирі, при отриманні довідки про склад сім’ї на підприємстві, що обслуговувало жилий будинок, не повідомив, що в квартирі з ним проживають дружина та новонароджена дитина, внаслідок чого їх не було включено до довідки про склад сім’ї для участі в приватизації квартири.

Такими своїми діями, ОСОБА_3 порушив право ОСОБА_2 та малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 на отримання в спільну сумісну, або часткову власність займаної квартири, передбачено ч.1, ч.4 ст. 5, ч.2, ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»  

Керуючись ст.64 ЖК України, Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду»,  ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3  про визнання приватизації квартири недійсною та визнання права власності на 2/3 частини квартири задовольнити  частково.

Визнати недійсним та скасувати розпорядження директора ЗАТ «Шепетівського гранкар’єру «Пронекс»№3 від 16.01.1998 року про приватизацію житла в частині надання у приватну  власність ОСОБА_3  квартири АДРЕСА_1

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло видане на ім’я ОСОБА_3 на підставі розпорядження № 3 від 16.01.1998 року директора ЗАТ «Шепетівського гранкар’єру «Пронекс»на квартиру АДРЕСА_1

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 324 грн. судових витрат.

 Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Хмельницької області через даний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення

Головуюча: