ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 березня 2011 р. м. Вінниця Справа № 2а/0270/672/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Вільчинського Олександра Ванадійовича,
при секретарі судового засідання: Ткачук Вікторії Олексіївні
за участю представників сторін:
позивача : Швайко І.А.
відповідача : ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Ленінського районного центру зайнятості
до: ОСОБА_2
про: стягнення допомоги по безробіттю
ВСТАНОВИВ :
У лютому 2011 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся Ленінський районний центр зайнятості (далі - Ленінський РЦЗ) до ОСОБА_2 з позовом про стягнення допомоги по безробіттю.
Адміністративний позов мотивований тим, що з 01.01.2008р по 24.04.2008р. громадянка ОСОБА_2 перебувала на обліку у Ленінському РЦЗ як безробітна, на підставі чого отримала допомогу по безробіттю в сумі 1 525,63 грн. за вказаний період відповідно до вимог Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”.
У результаті звірки з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців було виявлено, що у період перебування на обліку в службі зайнятості та отримання допомоги по безробіттю громадянка ОСОБА_2 була зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності. При цьому у своїй заяві про надання статусу безробітного відповідач зазначила, що не зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує.
Позивач вважає, що відповідачем не дотримано вимоги ст. 36 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” щодо подання особою до центру зайнятості відомостей, що впливають на умови виплати допомоги по безробіттю.
Враховуючи вищевикладене, відповідач безпідставно отримав допомогу по безробіттю у Ленінському районному центрі зайнятості в загальній сумі 1 525, 63 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю, надала обґрунтовані пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просила суд позов задовольнити, а також уточнила позовні вимоги, оскільки 21.10.2010 р. ОСОБА_2 було частково погашено заборгованість у сумі 100 грн., але борг в сумі 1 425, 63 грн. від громадянки ОСОБА_2 на рахунок Ленінського РЦЗ не надійшов.
Відповідач у судовому засіданні позов визнала в повному обсязі.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що 03.05.2007 р. відповідач зверталась до Ленінського районного центру зайнятості з проханням надати статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, відповідно до Законів України “Про зайнятість населення” та “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” (а.с.5).
Керуючись ч. 1 ст. 22 та ч. 1 ст. 23 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” та Порядком надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства праці і соціальної політики України № 307 від 20.11.2000 р., Ленінським районним центром зайнятості було призначено відповідачу допомогу по безробіттю у відповідному розмірі згідно вимог вищевказаних нормативно-правових актів України.
Однак, в ході проведення звірки з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців було виявлено, що у період перебування на обліку в службі зайнятості та отримання допомоги по безробіттю відповідач була зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності.
Підтвердженням цього слугують витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 20.08.2010 р. (а.с.10).
16 серпня 2010 року заступником начальника відділу надання соціальних послуг з працевлаштування Ленінського районного центру зайнятості Погибайло А.М. складено акт №279 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, яким встановлено, що ОСОБА_2 під час перебування на обліку як безробітна, належала до зайнятого населення, зокрема була зареєстрована як приватний підприємець (а.с.6).
На підставі зазначеного акту Ленінським районним центром зайнятості винесено наказ №206 від 01.09.2010 р. про повернення незаконно виплачених коштів, яким зобов'язано ОСОБА_2 повернути кошти отримані нею як допомоги по безробіттю з 1.01. 2008 по 24.04.2008 р., у сумі 1525,63 грн. (а.с.8).
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог суд виходив з наступного.
Згідно з п.п. 6,7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2006 р. №357, у разі встановлення центрами зайнятості недостовірних даних, на підставі яких особі надано статус безробітної та право на виплату матеріального забезпечення, така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Рішення про повернення коштів особою та відшкодування коштів приймається директором центу зайнятості і оформляються наказом.
Як вбачається з матеріалів справи, саме на виконання вимог вищевказаного нормативно-правового акту та керуючись наданою інформацією, Ленінським районним центром зайнятості було прийнято та належним чином оформлене рішення про повернення коштів відповідачем, що були отримані з порушенням Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” за період з 01.01.2008 р. по 24.04.2008 р. у сумі 1 525,63 грн.
Задовольняючи позов, суд виходить з того, що відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” сума виплаченого забезпечення вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов’язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг, а статтею 39 вказаного Закону передбачено, що спори, що виникають із правовідносин за цим Законом вирішуються в судовому порядку.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
Оцінюючи визнання відповідачем позову в повному обсязі, суд бере до уваги наступне.
Частиною третьою ст. 136 КАС України передбачено, що судове рішення у зв’язку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими статтею 112 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 112 КАС України відповідач може визнати адміністративний позов повністю або частково. Згідно з ч. 4 цієї статті суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.
Суд, дослідивши матеріали справи та надані докази, дійшов висновку, що визнання позову не суперечить закону, не порушує нічиї права, свободи або інтереси.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам, встановленим у справі, а тому підлягають задоволенню, з урахуванням положень ст. 94 КАС України.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) на користь Ленінського районного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування незаконно отриману допомогу по безробіттю в сумі 1 425(одна тисяча чотириста двадцять п'ять) грн. 63 коп. на розрахунковий рахунок № 37179304900004, МФО 802015, ГУДКУ у Вінницькій області.
Постанова суду може бути оскаржена в порядку та в строки визначені ст. 186 КАС України.
Набрання судовим рішенням законної сили визначено ст. 254 КАС України.
Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович