01.03.2011
Справа №22ц-999,2011р. Головуючий в 1-й інстанції
Палькова В.М.
Категорія: 20 Доповідач –Пузанова Л.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2011 року березня місяця «01»дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого –Пузанової Л.В.
Суддів: Закарян К.Г., Фурман Т.Г. при секретарі –Пашковій Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою заступника прокурора Суворовського району м.Херсона, діючого в інтересах малолітнього ОСОБА_2, на рішення Суворовського районного суду м.Херсона від «13»липня 2010 року в справі
за позовом
прокурора Суворовського району міста Херсона в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_10, треті особи –ОСОБА_6, виконавчий комітет Суворовської районної у м.Херсоні ради, приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу –ОСОБА_7, про визнання договору недійсним,
В С Т А Н О В И Л А:
В серпні 2009 року прокурор Суворовського району міста Херсона, діючи в інтересах малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним, зазначаючи, що 26 лютого 2009 року відповідачі уклали між собою договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_3 продала ОСОБА_4 однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 за 170 000 грн.
Вказуючи на те, що зазначений договір укладений та нотаріально посвідчений без врахування прав малолітнього сина продавця на проживання в спірній квартирі і без згоди на відчуження органу опіки та піклування, прокурор просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу однокімнатної квартири АДРЕСА_1 що укладений 26 лютого 2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та зобов’язати відповідачок повернути в натурі все, що вони одержали на виконання зазначеного правочину, а саме: зобов’язати ОСОБА_4 повернути ОСОБА_3 квартиру, що розташована за зазначеною вище адресою, а гр. ОСОБА_3 зобов’язати повернути ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 170 000 грн.
Ухвалою від 27 жовтня 2009 року, викладеною у протокольній формі, суд залучив до участі в справі як відповідача ОСОБА_10 та як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову –приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_7
Рішенням суду від 13 липня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі прокурор Суворовського району м.Херсона просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, зазначаючи, що висновки суду не відповідають обставинам справи і вимогам Законів України «Про охорону дитинства», «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», а також ст. 177 СК України та ст.ст. 203,215,216,224 ЦК України.
Письмові заперечення на апеляційну скаргу до суду не надходили.
В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_4 доводи скарги не визнала, а рішення суду просила залишити без змін.
Відповідачка ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги визнала і просила її задовольнити.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом встановлено, що 26 лютого 2009 року ОСОБА_3 продала належну їй на праві власності однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_4 за 170 000 грн.
Договір купівлі-продажу був посвідчений нотаріально та зареєстрований у Державному реєстрі правочинів 26.02.2009 року /а.с. 26-27, 59-60/.
На день укладення та нотаріального посвідчення договору у квартирі, яка відчужувалася зареєстрованих осіб не значилося /а.с. 63/.
Продавець ОСОБА_3 та її малолітній син ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, були зняті з реєстрації у спірній квартирі 25.02.2009 року та зареєстровані в будинку АДРЕСА_2 з 26.02.2009 року /а.с.17,18/.
Не використовувалася квартира і фактично для проживання в ній відповідачки ОСОБА_3 та її малолітнього сина ОСОБА_2, оскільки, починаючи з 01.01.2008 року здавалася в оренду відповідно до укладеного з ОСОБА_9 01 січня 2008 року договору оренди приміщення, дія якого припинилася в зв’язку з відчуженням квартири /а.с. 39, 99-100/.
Враховуючи, що відповідно до діючого в Україні законодавства, в тому числі Законів України «Про охорону дитинства»та «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», згода органу опіки та піклування на вчинення правочину щодо відчуження житлового приміщення необхідна лише у випадку, якщо дитина є власником (співвласником), або має право на користування житловим приміщенням, що відчужується та зважаючи, що нотаріуси для встановлення факту користування нерухомим майном витребовують довідку про реєстрацію місця проживання або місця перебування дитини за адресою майна, що відчужується, видану житлово-експлуатаційною організацією або іншим відповідним уповноваженим органом з питань реєстрації, відповідно до якої у спірних правовідносинах малолітній ОСОБА_2 у квартирі, яка відчужена на користь ОСОБА_4, зареєстрований не був, а з поданих нотаріусу документів було встановлено, що дитина проживає за іншою адресою і це фактично відповідало дійсності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оспорена прокурором угода не підлягала вчиненню за згодою органу опіки і піклування.
Таким чином, зазначене свідчить про те, що під час укладення договору купівлі-продажу спірної квартири права власника, яким малолітній не був, або інших осіб порушені не були і немає підстав для визнання договору недійсним.
Висновки суду відповідають обставинам справи в межах наданих сторонами доказів та нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі та доказах і, як такі, що висновки суду не спростовують підлягають відхиленню.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення прав малолітнього ОСОБА_2 на користування житлом є юридично неспроможними, оскільки останній не перебуває у статусі бездомної людини в розумінні Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей»: він зареєстрований у житловому приміщенні і питань щодо місця його проживання після відчуження спірної квартири не виникало.
На думку колегії суддів, рішення суду в даній справі відповідає вимогам закону та є справедливим, оскільки продавець за оспореним прокурором договором –ОСОБА_3, мати малолітнього ОСОБА_2, отримала від покупця ОСОБА_4 грошові кошти за продану квартиру у розмірі 170 000 грн. і розпорядилася ними на свій розсуд, а тому на час вирішення судом спору, неспроможна повернути отримане за договором, в той час, як саме вона відповідно до положень сімейного законодавства зобов’язана забезпечити дитині належні умови для проживання.
Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлено судом з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування та ухвалення нового рішення про задоволення позову колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303,307,308 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу заступника прокурора Суворовського району м.Херсона в інтересах малолітнього ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 13 липня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: підпис
Судді: два підписи
Копія вірна:
Суддя: Л.В.Пузанова
бт.