Справа № 2а-8254/10/1570
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 березня 2011 року. Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Самойлюк Г.П.
за участю секретаря: Бжассо В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом приватного підприємства фірми «Асоль»до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області, начальника Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області Березуцького Валерія Олександровича про визнання незаконною та скасування постанови про застосування фінансових санкцій від 16 червня 2010 року,-
ВСТАНОВИВ:
До суду надійшов позов приватного підприємства фірми “Асоль”до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області, начальника Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області Березуцького Валерія Олександровича, в якому позивач просив визнати незаконною та скасувати постанову про застосування фінансових санкцій від 16 червня 2010 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна постанова є незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки під час проведення перевірки 19.05.2010р. ліцензійна картка була відсутня у позивача в зв’язку з невиконанням відповідачем обов’язку щодо видачі ПП «Асоль»ліцензійних карток, як цього вимагає Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності». Окрім того позивач зазначив, що відповідачем під час проведення перевірки не доведений сам факт порушення ППФ «Асоль»законодавства про автомобільний транспорт, оскільки під час перевезення вантажу у водія була належним чином засвідчена копія ліцензії, тому вимоги законодавства, а саме постанови Кабінету Міністрів України №207 від 25 лютого 2009 року, якою затверджений уточнений та доповнений перелік документів необхідних для здійснення перевезень, яким передбачено, що у наявності повинна бути засвідчена копія ліцензії перевізника або ліцензійна картка, позивачем не порушені.
У судовому засіданні позивач, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав у повному обсязі, просив суд відмовити в його задоволенні з підстав викладених у запереченнях та пояснив, що дії посадових осіб Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області при прийнятті постанови відповідали чинному законодавству України про автомобільний транспорт. Акт перевірки та винесена на його підставі постанова про застосування фінансових санкцій № 104708 від 16.06.2010р. були складені у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006р. “Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті” та Закону України “Про автомобільний транспорт”.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, допитавши свідка, суд встановив наступні обставини та факти.
08.02.2010 року приватне підприємство фірма “Асоль” звернулося до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області з відповідною заявою на отримання ліцензії та просило видати 10 ліцензійних карток, у відповідності зі списком транспортних засобів, який додавався до заяви про видачу ліцензії.
16.02.2010 року приватному підприємству фірмі “Асоль” було видано ліцензію для надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт», внутрішні перевезення вантажів вантажними автомобілями, причепами, напівпричепами, Серія АВ № 509779, ліцензійні картки, які були зазначені у списку. Транспортний засіб Камаз 5410 д/з НОМЕР_1, яким 19.05.2010р. надавались послуги з перевезення вантажу, у Списку не значився, тому ліцензійна картка на нього не оформлювалась.
19 травня 2010р. державними інспекторами територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в АРК, на 115 км. Автодороги Херсон-Джанкой-Керч, було здійснено перевірку транспортного засобу Камаз 5410 д/з НОМЕР_1, який згідно свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належав приватному підприємству фірмі “Асоль”.
Під час перевірки було встановлено, що транспортний засіб використовується для надання послуг з вантажних перевезень без оформлення документів, перелік яких визначений ст.48 Закону України “Про автомобільний транспорт”, а саме: не оформлена ліцензійна карта на транспортний засіб.
За наслідками перевірки було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за № 162379 від 19.05.2010р.
07.06.2010 року відповідачем було направлено на адресу позивача запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт по акту перевірки.
За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт 16.06.2010р. начальником територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області Березуцьким В.О. було винесено постанову № 104708 про застосування до приватного підприємства “Асоль” фінансових санкцій у сумі 1 700 грн. Заначена постанова була надіслана позивачу листом №2784/02 від 16.06.2010р.
21.07.2010р. року приватне підприємство фірма “Асоль” звернулося до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області з відповідною заявою на отримання ліцензійних карток в кількості 5 штук, у відповідності зі списком транспортних засобів, який додавався до заяви. У відповідності із заявою було оформлено ліцензійні картки на транспортні засоби, які були зазначені у списку, у тому числі була оформлена ліцензійна картка на транспортний засіб Камаз 5410 д/з НОМЕР_1 зі строком дії від 21.07.2010р.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, допитавши свідка Барбул І.О., проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.
Згідно наказу Мінтрансзв'язку України N 888 від 14.12.05р. “Про затвердження Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті”, територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в областях є територіальними структурними підрозділами Головавтотрансінспекції без права юридичної особи, утворюються відповідно до Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою КМУ від 08.09.04р. N 1190 „Про утворення Головної державної інспекції на автомобільному транспорті", мають печатку зі своїм найменуванням і зображенням малого Державного Герба України. Територіальні управління відповідно до покладених на них завдань у відповідному регіоні: здійснюють державний контроль за виконанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, правил перевезень пасажирів і вантажів; дотриманням вимог нормативно-правових актів, стандартів і норм, що регулюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом: здійснюють державний нагляд за забезпеченням безпеки перевезень суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. N 1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі-Порядок).
Відповідно п. 2 Порядку державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
П. 4 Порядку встановлено, що державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.05.2009 року державними інспекторами територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному траспорті в АРК було проведено перевірку, в ході якої встановлено, що транспортний засіб Камаз 5410 д/з НОМЕР_1 використовується для надання послуг з вантажних перевезень без оформлення документів, перелік яких визначений ст.48 Закону України “Про автомобільний транспорт”, а саме: не оформлена ліцензійна карта на транспортний засіб.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» № 2344-III від 05.04.2001р. (далі Закон № 2344-III) автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Стаття 33 цього Закону дає визначення автомобільного перевізника, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, це є суб’єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах.
Відповідно до ст. 34 вказаного Закону, автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.
Відповідно до ст. 48 Закону України № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред’являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Такими документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є для автомобільного перевізника - ліцензія та документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.
Судом встановлено та не заперечувалось представником позивача у судовому засіданні, що ні під час проведення перевірки, ні під час винесення постанови, ліцензійна картка на транспортний засіб марки Камаз 5410 д/з НОМЕР_1, що належить перевізнику ППФ «Асоль» оформлена не була.
Суд не погоджується з твердженням позивача стосовно того, що під час видачі ліцензії АВ №509779 від 16.02.2010р, територіальне управління ГДІ на автомобільному транспорті в Одеській області не виконало обов’язку щодо видачі ППФ “Асоль” ліцензійних карток, тому порушення законодавства про автомобільний транспорт сталось з вини самого відповідача, оскільки після отримання ліцензії, ППФ “Асоль” 08.02.2010р. звернулось до територіального управління ГДІ на автомобільному транспорті з відповідною заявою на отримання ліцензійних карток у кількості 10 шт, але транспортний засіб Камаз 5410 д/з НОМЕР_1 в переліку для отримання ліцензійної картки не зазначило.
Відповідно до п.3.1. Положення про ліцензійну картку, яка додається до ліцензії з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв’язку №514 від 22.07.2010 року, ліцензійні картки оформлюються згідно з документами, що додаються заявником до заяви про видачу ліцензії, та в терміни, передбачені для видачі ліцензії.
Пунктом 4.2. зазначеного Положення передбачено, що у разі змін у кількості або складі транспортних засобів, які використовуються для провадження діяльності, відповідно до статті 17 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, ліцензіат зобов’язаний протягом десяти робочих днів подати до органу ліцензування відповідне повідомлення в письмовій формі.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з заяви позивача від 08.12.2008 року та списку до заяви, транспортний засіб Камаз 5410 д/з 13983 ОВ у цьому списку не значиться, доказів направлення на адресу відповідача заяви про надання ліцензійної картки на зазначений автомобіль позивачем не надано.
В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що ППФ «Асоль»з заявами про зміну кількості або складу транспортних засобів, які використовуються ним для провадження діяльності та з заявами про видачу ліцензійних карток на нові транспортні засоби, крім заяви від 21.07.2010р. до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області не зверталося.
За клопотанням позивача у судовому засіданні було допитано в якості свідка Барбул Ігоря Олексійовича, який повідомив суд, що йому не відомо про звернення позивача з відповідними заявами про видачу ліцензійних карток, окрім заяв, за якими такі картки були видані позивачу.
Судом встановлено, що на момент проведення перевірки водій ППФ «Асоль»здійснював саме надання послуг з перевезення вантажу, а не перевозив вантаж для власних потреб. Як вбачається з наданої під час перевірки позивачем товарно-транспортної накладної №3995 від 19.05.2010р., надавались послуги з перевезення вантажу, а саме, «Диоксиду титана пігментної марки Crimea Tiox-271”, вантажовідправник- ЗАТ «Кримський Титан», вантажоодержувач- EMSA TECNOLOGIA QUIMSCA S.A. Spain, перевізником у даному випадку виступав власник транспортного засобу, а саме ППФ «Асоль».
Відповідно до ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
На підставі акту Територіального управління на автомобільному транспорті перевірки прийнято постанову від 16 червня 2010 № 104708 про застосування фінансових санкцій, якою на позивача накладено штраф у розмірі 1 700 грн. Зазначена постанова була надіслана із супровідним листом №2784/02 від 16.06.2010р. на юридичну адресу позивача.
Судом не приймається до уваги посилання представника позивача на застосування у даному випадку положень постанови Кабінету Міністрів України №207 від 25 лютого 2009 року, якою затверджений уточнений та доповнений перелік документів необхідних для здійснення перевезень, відповідно до якого за наявністю засвідченої копії ліцензії перевізнику не обов’язково мати при собі ліцензійну картку, виходячи з наступного.
Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»передбачений перелік документів, які обов’язково повинні мати перевізники вантажу та їх водії, до складу яких (для водія) входить ліцензійна картка. Статтею 60 цього Закону України за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону передбачено застосування штрафу.
Також суд критично ставиться до тверджень представника позивача щодо відсутності повноважень у робітників Головної державної інспекції на автомобільному транспорті АРК на проведення перевірок на дорозі та спростовуються з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті визначає Кабінет Міністрів України. Такий порядок визначений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567, який передбачає проведення рейдових перевірок транспортних засобів на окремо визначених ділянках дороги на підставі щотижневого графіку. Посилання представника позивача на не надання відповідачем можливості ознайомитися з матеріалами перевірки під час розгляду справи, зокрема на відмову надати копію акту перевірки, не приймається судом до уваги як належний доказ обґрунтування своїх позовних вимог, оскільки це не впливає на наявність або відсутність встановлених в акті порушень, крім того, як встановлено у судовому засіданні, представник позивача був присутній під час розгляду справи та відповідно йому було проголошено предмет справи.
Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд вважає, що відповідач, заперечуючи проти позову, довів правомірність своїх дій в ході проведення перевірки та прийняття оскаржуваної постанови з посиланням на відповідні докази.
Таким чином, враховуючи наведене та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази у сукупності, суд дійшов висновку, що прийнята відповідачем постанова про застосування фінансових санкцій №104708 від 16.06.2010 року є правомірною та законною, а позовні вимоги про визнання незаконною та скасування постанови про застосування фінансових санкцій не обґрунтовані, не відповідають чинному законодавству, отже не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.2, 7, 8, 9, 11, 71, 86, 159-164 КАС України, суд-
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову приватного підприємства фірми «Асоль», - відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та строки, встановлені ст.186 КАС України.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 14 березня 2011 року .
Суддя/підпис/:
З оригіналом згідно:
Суддя:
/