02.03.2011
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-777/2011р. Головуючий в 1-й інстанції
Матюшко О.І.
Категорія: 67 Доповідач –Лісова Г.Є.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2011 року березня місяця 2 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого: Лісової Г.Є.
Суддів: Прокопчук Л.П.,Базіль Л.В.
при секретарі:Устименко Т.П.,
за участю прокурора: Пуляєва І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою прокурора Голопристанського району Херсонської області на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 04 червня 2009 року в справі за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа Відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Херсонській області про встановлення факту, що має юридичне значення, -
в с т а н о в и л а:
27 травня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання на території України його батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_3, станом на 24 серпня 1991 року.
Посилався на те, що відповідно до Угоди між Урядом СРСР та Урядом Соціалістичної Республіки В’єтнам про направлення і прийняття в’єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємствах і в організаціях СРСР від 02.04.1981 року він та його батьки прибули на територію УРСР, мати ОСОБА_3 працювала на Херсонському бавовняному комбінаті, а батько ОСОБА_2 електрозварником у арматурному цеху Каховського заводу залізобетонних виробів. У 1997 році батьки повернулися у В’єтнам. ОСОБА_1 залишився працювати і проживати в Україні.
Встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року необхідно для набуття громадянства відповідно до ст.8 Закону України «Про громадянство України»від 18.01.2001 року.
Просив встановити факт постійного проживання його батьків на території України до 24 серпня 1991 року.
Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 04 червня 2009 року встановлено факт постійного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на території України до 24 серпня1991 року.
В апеляційній скарзі на рішення суду прокурор Голопристанського району просить його скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити.
Посилається на порушення норм матеріального і процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи.
У судовому засіданні прокурор апеляційну скаргу підтримав з підстав викладених у ній.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи заяву ОСОБА_1 суд виходив з факту доведеності постійного проживання батьків заявника на території України, оскільки ОСОБА_3 з 04 липня 1988 року по 05 січня 1992 року працювала на Херсонському бавовняному комбінаті, що підтверджується довідкою № 114 ВАТ «Херсонський бавовняний комбінат»від 15 вересня 2005 року, а ОСОБА_2 з червня 1988 року по жовтень 1992 року працював електрозварником у арматурному цеху Каховського заводу залізобетонних виробів, що підтверджується довідкою № 52-16/ф189 архівного відділу Каховської міської ради від 15 квітня 2008 року, і встановлення даного факту має для нього юридичне значення при оформленні набуття громадянства України відповідно до ст.8 Закону України «Про громадянство України».
Проте з таким висновком суду погодитися не можна.
Довідкою виданою ВАТ «Херсонський бавовняний комбінат»від 15 вересня 2005 року № 114 підтверджується, що ОСОБА_3 працювала оператором чесальних машин чесального цеху №3 прядильного виробництва Херсонського бавовняного комбінату з 04 липня 1988 року по 05 січня 1992 року, а довідкою № 52-16/ф189 архівного відділу Каховської міської ради від 15 квітня 2008 року підтверджується, що ОСОБА_2 працював електрозварником у арматурному цеху Каховського заводу залізобетонних виробів з червня 1988 року по жовтень 1992 року, і проживали в гуртожитку АДРЕСА_1
Проте як вбачається з матеріалів справи та змісту заяви батьки заявника прибули на територію УРСР у 1988 році відповідно до Угоди від 02.04.1981 року між Урядом СРСР та Урядом Соціалістичної Республіки В’єтнам про направлення і прийняття в’єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємствах і в організаціях СРСР і відповідно до частини другої статті 5 Закону СРСР «Про правовий статус іноземних громадян в СРСР»від 24.06.1981 року вважалися такими, що тимчасово перебувають в СРСР.
Судом також не було враховано той факт, що відповідно до Закону України «Про імміграцію»від 07 червня 2001 року особам, які прибули в Україну до 6 березня 1998 року за вищевказаною Угодою і залишилися проживати в Україні, було надано право звернутися на протязі 6 місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не реалізували надане їм законом право, не отримали посвідки на постійне проживання в Україні, а отже у вказаний період тимчасово проживали в Україні, а тому висновок суду щодо постійного проживання батьків заявника в Україні станом на 24.081991 року не відповідає обставинам справи та не ґрунтується на законі.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про громадянство України»проживання на території України на законних підставах - це проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні.
Задовольняючи заяву суд не звернув увагу на те, що факт постійного проживання встановлюється у судовому порядку, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.
Встановлення факту постійного проживання на території України необхідне заявнику для отримання громадянства за територіальною ознакою згідно з ст. 8 Закону України "Про громадянство України".
Однак відповідно до положень зазначеної статті особа, яка сама чи хоча б один з її батьків постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України" або яка сама чи хоча б один з її батьків постійно проживали на інших територіях, що входили на час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Української держави, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов’язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України.
Батьки ОСОБА_1, як і він сам мають в’єтнамське громадянство.
Задовольняючи заяву ОСОБА_1, суд першої інстанції не врахував вищезазначених норм матеріального права, не дав належної оцінки наявним у справі доказам.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права, його слід скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволені заяви відмовити.
На підставі викладеного, ст.ст. 1, 8 Закону України «Про громадянство України», керуючись ст. ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу прокурора Голопристанського району Херсонської області задовольнити.
Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 04 червня 2009 року скасувати і ухвалити нове рішення.
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про встановлення факту постійного проживання його батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на території України до 24 серпня 1991 року.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, шляхом подачі скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді: