Справа №2-2108/2007

                                                                 РІШЕННЯ

                                                       ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

            17 грудня 2007 року                            Волноваський районний суд Донецької області

в складі:

             головуючого                                      Кузьміна О.В.

             при секретарі                                     Гой О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Волноваха цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до  ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання договору оренди  недійсним,

ВСТАНОВИВ:

            19.10.2007р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору оренди автозаправної станції, укладений 4 січня 2007р. вказавши, що відповідно до договору дарування від 22 травня 2001 року серія АВР №272771, набув права спільної часткової власності на майновий комплекс АЗС, який складається з: нежитлового приміщення автозаправної станції (ш/блочна) загальною площею 52, 8 кв. м., зазначеної на плані літерою А1, поста технічного обслуговування автомобілів (бетонні блоки) загальною площею 67,3 кв.м - Б, ями для огляду автомобілів (ш/блочна) - Б/п; що знаходиться за адресою: Донецька обл., Волноваський район, с. Оленівка, вул. Леніна, 1-а, розташованого на землях Оленівської сільської ради. Згідно цього договору його частка складає 9/20 від усього майна. Станом на 22 травня 2001 року цей дар був оцінений у суму 12089 (дванадцять тисяч вісімдесят дев`ять) грн. Виділення часток в натурі цієї АЗС проведено не було.

            Зазначав, що 28 вересня 2007 року йому стало відомо, що приватний підприємець ОСОБА_3 використовує цю автозаправну станцію для здійснення підприємницької діяльності з метою отримання прибутку. Згоди на користування його часткою АЗС він не надавав, тому вважає, що жодних правових підстав для використання його частки ОСОБА_3 для здійснення ним підприємницької діяльності з метою отримання прибутку немає.

            Просив виділити в натурі 9/20 частину майнового комплексу автозаправної станції, зобов`язати відповідача повернути із свого незаконного володіння належну йому на праві власності 9/20 частину майнового комплексу АЗС.

            14.11.2007р. позивач змінив предмет позовних вимог та просив визнати договір оренди автозаправної станції від 04 січня 2007 р., укладений між ПП ОСОБА_2 та ПП ОСОБА_3, недійсним, т.я. він укладений з порушенням вимог законодавства України, заборонити відповідачу будь-яким чином використовувати та розпоряджатися 9/20 частиною майнового комплексу АЗС, яка належить позивачу на праві власності.

            Представник відповідача позов не визнав, так як вважає, що використання спірного об'єкту нерухомості здійснюється відповідачем на законних підставах, позивач про існування договору оренди був проінформований, мав безперешкодний доступ до об'єкту та не заперечував проти оренди приміщень. Вказував, що вимоги позивача щодо заборони відповідачу використовувати та розпоряджатися 9/20 частиною майнового комплексу АЗС, яка належить позивачу на праві власності, є безпідставними. Просив у позові відмовити.

            У судовому засіданні сторони на заявлених вимогах наполягали.

            Вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позов  підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

            Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

            ОСОБА_1, відповідно до договору дарування від 22 травня 2001 року серія АВР №272771, набув права спільної часткової власності на майновий комплекс АЗС, який складається з: нежитлового приміщення автозаправної станції (ш/блочна) загальною площею 52, 8 кв. м., зазначеної на плані літерою А1, поста технічного обслуговування автомобілів (бетонні блоки) загальною площею 67,3 кв.м - Б, ями для огляду автомобілів (ш/блочна) - Б/п; що знаходиться за адресою: Донецька обл., Волноваський район, с. Оленівка, вул. Леніна, 1-а, розташованого на землях Оленівської сільської ради. Згідно цього договору його частка складає 9/20 від усього майна.

                                                                                  (л.д. 3)

            04 січня 2007 року між приватним підприємцем ОСОБА_2 та приватним підприємцем ОСОБА_3 було укладено договір оренди автозаправної станції. Згідно додатку № 1 до цього договору орендодавець передав, а орендар прийняв у платне користування АЗС, яка знаходиться за адресою: Донецька обл., Волноваський район, с. Оленівка, вул. Леніна, 1-а, в наступному складі: будівля операторської (загальною площею 11, 2 м. кв.) - 1 шт., металевий навіс - 1 шт., паливно-роздавальні колонки - 3 шт.                                                                        

Відповідно до ч.1 ст.760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первисний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживча річ). Згідно ч.1 ст.761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Спірні відносини оренди майнового комплексу виникли між приватними підприємцями (ПП ОСОБА_2 та ПП ОСОБА_3) і тому, при розгляді спірних правовідносин потрібно користуватись нормами Господарського кодексу України, в ч.2 ст. 283 якого вказано, що у користування за договором оренди передається лише індивідуально визначене майно.

Індівідуально визначеного майна, яке б належало ОСОБА_2 в майновому комплексі АЗС немає, бо частки майна ОСОБА_2 і ОСОБА_1 не були виділені в натурі.

            У ч. 1 ст. 215 ЦК України вказано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. При укладанні договору оренди майнового комплексу АЗС сторонами не були дотримано  вимоги ч.2 ст. 283 ГК України, а тому на підставі ч.1 ст. 203 ЦК України даний договір повинен бути  визнаний недійсним. 

            Вимоги позивача про заборону відповідачу використовувати та розпоряджатися 9/20 частиною майнового комплексу АЗС, яка належить йому на праві власності, не можуть бути задоволені, оскільки виділ в натурі часток майнового комплексу між співвласниками не проведений, відповідачем не оспорюється право власності позивача на 9/20 частину майнових прав у комплексі АЗС, в судовому засіданні не встановлено, яким чином відповідач здійснює перепони у користуванні позивачем належної йому частки.

            На підставі ч.1 ст. 203, ч.1 ст.215, ч.1 ст.760, ч.1 ст.761  ЦК України, ч.2 ст.283 ГК України, керуючись ст. ст. 209, 212-215 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Визнати недійсним договор оренди автозаправної станції розташованої за адресою: Донецька обл., Волноваський район, с. Оленівка, вул. Леніна, 1-а,  укладений 04 січня 2007 року між приватним підприємцем ОСОБА_2 та приватним підприємцем ОСОБА_3  та додаток № 1 до цього договору.

            У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про заборону приватному підприємцю ОСОБА_2 будь яким чином використовувати та розпоряджатися 9/20 частиною майнового комплексу автозаправної станції, яка належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору дарування від 22 червня 2001 року серія АВР № 272771 та знаходиться за адресою: Донецька обл., Волноваський район, с. Оленівка, вул. Леніна, 1-а, розташованого на землях Оленівської сільської ради - відмовити.

            Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через Волноваський районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня оголошення рішення і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги з подачею її копії до Апеляційного суду Донецької області, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

            Суддя: