ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 березня 2011 року Справа № 2а/0370/468/11
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Костюкевича С.Ф.,
при секретарі судового засідання Кириченку О.О.,
за участю прокурора Остапчука С.О.,
представника позивача Пархомука Р.Ф.,
відповідача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Любомльського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Любомльського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів, отриманих як допомога по безробіттю,
ВСТАНОВИВ:
В лютому 2011 року Любомльський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Любомльського районного центру зайнятості звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів, затрачених на виплату допомоги по безробіттю в сумі 3 533,05 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач на підставі її заяви від 28.11.2007 року з 28 листопада 2007 року зареєстрована у Любомльському районному центрі зайнятості як безробітна, у зв’язку з чим їй виплачувалась допомога по безробіттю, яка в загальній сумі становить 3 533,05 грн. В ході проведення перевірки було встановлено, що ОСОБА_1 будучи зареєстрована як безробітна, приховала факт про те, що на момент реєстрації в центрі зайнятості була зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності з 29.10.2004 року, а тому відповідно до законодавства України не мала права отримувати грошове забезпечення по безробіттю. Любомльським районним центром зайнятості відповідачу направлялась претензія про повернення коштів, проте ОСОБА_1 в добровільному порядку повернути відмовилась. Просить стягнути з відповідача в користь Любомльського районного центру зайнятості 3 533,05 грн. коштів, отриманих як допомога по безробіттю.
В судовому засіданні прокурор Остапчук С.О. та представник позивача Пархомук Р.Ф. позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позовній заяві. Підтвердили, що відповідач будучи зареєстрована як безробітна, приховала факт про те, що на момент реєстрації в центрі зайнятості була зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності, а тому не мала права отримувати грошове забезпечення по безробіттю в період з 28.11.2007 року по 21.11.2008 року в сумі 3 533,05 грн. На вимогу центру зайнятості коштів не повернула, а тому просять стягнути з відповідача в користь Любомльського районного центру зайнятості 3 533,05 грн. коштів отриманих як допомога по безробіттю.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнала. По суті пояснила, що при реєстрації в центрі зайнятості, особа, яка проводила реєстрацію не пояснила їй, що особа будучи зареєстрованою як суб’єкт підприємницької діяльності, не може мати статус безробітного та отримувати допомогу по безробіттю. Підтвердила, що заява в центр зайнятості про надання їй статусу безробітної підписана нею особисто. Просить в позові відмовити.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про повне задоволення позову. При цьому судом враховано наступне.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
Правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, а також соціальної гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю визначає Закон України «Про зайнятість населення».
Відповідно до статті 18 Закону України «Про зайнятість населення» для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.
Підпункт «н» пункту 4 Положення про державну службу зайнятості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.1991 року №47 «Про затвердження положень щодо застосування Закону УРСР «Про зайнятість населення» визначає, що державна служба зайнятості відповідно до покладених на неї завдань реєструє безробітних, забезпечує їх працевлаштування, в тому числі за бажанням направляє безробітних на сезонні роботи та оплачувані громадські роботи, виплачує допомогу по безробіттю, матеріальну допомогу по безробіттю, надає одноразову матеріальну допомогу безробітним та членам їх сімей, які перебувають на їх утриманні, а також матеріальну допомогу громадянам, які проходять підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості, надає безпроцентні позики безробітним для зайняття підприємницькою діяльністю.
В абзаці 5 пункту 7 вищезгаданого Положення визначено, що районні, міськрайонні, міські та районні центри зайнятості несуть відповідальність за раціональне використання коштів державного фонду сприяння зайнятості населення, що знаходяться в їх розпорядженні.
За таких підстав, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у даних спірних відносинах є Любомльський районний центр зайнятості, який входить до складу державної служби зайнятості.
Стаття 2 Закону України «Про зайнятість населення» визначає, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.
Відповідно до частини 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов’язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. У разі виїзду особи, зареєстрованої в установленому порядку як безробітна, за межі України з метою працевлаштування чи здійснення іншої діяльності, спрямованої на отримання прибутку, така особа зобов'язана повідомити про це державну службу зайнятості.
Відповідно до статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застрахованим особам у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості виплачується матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації відповідно до умов надання допомоги по безробіттю та в розмірах, передбачених статтями 22 і 23 цього Закону, і не підлягає зменшенню. Виплата матеріальної допомоги здійснюється з першого дня навчання. Тривалість виплати матеріальної допомоги зараховується до загальної тривалості виплати допомоги по безробіттю і не може її перевищувати. Порядок надання матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики за погодженням з правлінням Фонду.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована в Любомльському районному центрі зайнятості як така, що шукає роботу. Відповідно до поданої ним заяви від 28.11.2007 року, яка досліджена судом, відповідач зареєстрована в Любомльському районному центрі зайнятості, з 28 листопада 2007 року їй надано статус безробітної та призначено допомогу по безробіттю. В період з 28.11.2007 року по 28.11.20089 року Любомльським районним центром зайнятості відповідачу виплачувалась допомога по безробіттю, яка складає 3 353,05 грн., що підтверджується матеріалами справи, зокрема, довідкою позивача №030710391 від 31.08.2010 року.
З дослідженої судом заяви ОСОБА_1 від 28.11.2007 року до Любомльського районного центру зайнятості про надання статусу безробітного вбачається, що відповідач у ній зазначила, що вона не зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує. Як пояснила в судовому засіданні відповідач, заяву вона підписала особисто.
Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач ОСОБА_1 з 29.10.2004 року Любомльською районною державною адміністрацією зареєстрована як фізична особа – підприємець. Разом з цим, судом встановлено, що 28.11.2008 року за заявою відповідача було припинено її підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця.
Проаналізувавши вищевикладене, суд вважає, що відповідач, будучи зареєстрованим як суб’єкт підприємницької діяльності приховала цей факт при поданні заяви про надання статусу безробітного до Любомльського районного центру зайнятості.
Судом встановлено, що позивачем були здійснені заходи щодо погашення заборгованості шляхом надіслання відповідачу відповідної претензія від 13.10.2010 року за вихідним №856/05-5 в якій пропонувалось в добровільному порядку повернути кошти. Претензія, як вбачається з повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення відповідачем отримана 18.10.2010 року. Проте, в добровільному порядку відповідачем кошти, які отримані нею як матеріальна допомога по безробіттю не повернуті.
Отже, сума несплачених коштів - виплаченого забезпечення по безробіттю відповідачем становить 3 533,05 грн., які нею отримані в період з 28.11.2007 року по 28.11.2008 року.
На день розгляду справи судом – 10.03.2011 року доказів про сплату коштів в сумі 3533,05 грн. на рахунок центру зайнятості відповідач суду не надала.
Суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що при написанні та поданні заяви про надання статусу безробітної з виплатою допомоги по безробіттю до Любомльського районного центру зайнятості їй не було роз’яснено того, що вона не мала права звертатись із такою заявою, так як зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності виходячи з наступного. Як вбачається із самої заяви, відповідач у ній зазначила, що вона не зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності. Разом з цим, в судовому засіданні відповідач підтвердила, що дана заява підписана нею особисто.
Відповідно до частини 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне позовні вимоги про стягнення виплаченої суми забезпечення в розмірі 3 533,05 грн. задовольнити повністю.
Керуючись статтями 11, 17, 158, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі статті 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Любомльського районного центру зайнятості 3533 (три тисячі п’ятсот тридцять три) гривні 05 копійок коштів, отриманих як допомога по безробіттю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 15 березня 2011 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий С.Ф. Костюкевич