ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 березня 2011 року Справа № 2а/0370/412/11
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Костюкевича С.Ф.,
розглянувши в місті Луцьку в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом прокурора міста Луцька в інтересах держави в особі Луцького міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів, отриманих як допомога по безробіттю,
ВСТАНОВИВ:
Прокурор міста Луцька в інтересах держави в особі Луцького міського центру зайнятості звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення державних коштів, затрачених на виплату допомоги по безробіттю в сумі 5 587,62 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач з 29.01.2009 року був зареєстрований у Луцькому міському центрі зайнятості як безробітний, у зв’язку з чим йому виплачувалась допомога по безробіттю, яка складає 6487,62 грн. В ході проведення перевірки було встановлено, що ОСОБА_1 будучи зареєстрованим як безробітний приховав факт про те, що з 25.05.2003 року зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності, а тому відповідно до законодавства України не мав права отримувати грошове забезпечення по безробіттю. Відповідач в добровільному порядку повернув лише кошти в сумі 900, 00 грн. Неповернутими залишаються кошти в сумі 5587,62 грн.
Прокурор та представник позивача подали до суду письмові клопотання про розгляд справи у їх відсутності. Позовні вимоги підтримують.
Відповідач також подав письмову заяву від 01.03.2011 року про розгляд справи у його відсутності. Позовні вимоги визнає.
Відповідно до частини 4 статті 122 КАС України судовий розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, оскільки сторонами у справі заявлено клопотання про розгляд справи за їх відсутності.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про повне задоволення позову. При цьому судом враховано наступне.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
Правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, а також соціальної гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю визначає Закон України «Про зайнятість населення».
Відповідно до статті 18 Закону України «Про зайнятість населення» для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.
Підпункт «н» пункту 4 Положення про державну службу зайнятості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.1991 року №47 «Про затвердження положень щодо застосування Закону УРСР «Про зайнятість населення» визначає, що державна служба зайнятості відповідно до покладених на неї завдань реєструє безробітних, забезпечує їх працевлаштування, в тому числі за бажанням направляє безробітних на сезонні роботи та оплачувані громадські роботи, виплачує допомогу по безробіттю, матеріальну допомогу по безробіттю, надає одноразову матеріальну допомогу безробітним та членам їх сімей, які перебувають на їх утриманні, а також матеріальну допомогу громадянам, які проходять підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості, надає безпроцентні позики безробітним для зайняття підприємницькою діяльністю.
В абзаці 5 пункту 7 вищезгаданого Положення визначено, що районні, міськрайонні, міські та районні центри зайнятості несуть відповідальність за раціональне використання коштів державного фонду сприяння зайнятості населення, що знаходяться в їх розпорядженні.
Відповідно до підпункту «в» пункту 6 Положення про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.1991 року №47 «Про затвердження положень щодо застосування Закону УРСР «Про зайнятість населення», інспекція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює контроль за додержанням громадянами законодавства про зайнятість населення, рекомендацій служби зайнятості в період вирішення питання про працевлаштування та виплати допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги по безробіттю.
За таких підстав, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у даних спірних відносинах є Луцький міський центр зайнятості, який входить до складу державної служби зайнятості.
Стаття 2 Закону України «Про зайнятість населення» визначає, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.
Відповідно до частини 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов’язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. У разі виїзду особи, зареєстрованої в установленому порядку як безробітна, за межі України з метою працевлаштування чи здійснення іншої діяльності, спрямованої на отримання прибутку, така особа зобов'язана повідомити про це державну службу зайнятості.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 з 22.01.2009 року зареєстрований в Луцькому міському центрі зайнятості як такий, що шукає роботу. Відповідно до поданої заяви від 29.01.2009 року, яка досліджена судом, відповідач зареєстрований в Луцькому міському центрі зайнятості, йому надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю. Протягом періоду з 20.02.2009 року по 12.07.2009 року Луцьким міським центром зайнятості відповідачу виплачувалась допомога по безробіттю, яка в загальній сумі складає 6487,62 грн., що підтверджується розрахунком допомоги по безробіттю (а.с.9), який проведений позивачем.
З дослідженої судом заяви ОСОБА_1 від 29.01.2009 року (а.с.8) до позивача про надання статусу безробітного вбачається, що відповідач зазначив, що не зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує і не є найманим працівником.
З довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та додатку до неї вбачається, що відповідач ОСОБА_1 з 28.05.2003 року виконавчим комітетом Луцької міської ради Волинської області зареєстрований як фізична особа – підприємець.
Проаналізувавши вищевикладене, суд вважає, що відповідач будучи зареєстрованим як суб’єкт підприємницької діяльності приховав цей факт при поданні заяви про надання статусу безробітного до Луцького міського центру зайнятості.
Судом встановлено, що позивачем були здійснені заходи щодо погашення заборгованості, проте, як вбачається з матеріалів позову відповідачем в добровільному порядку повернуто лише кошти в сумі 900,00 грн.
Отже, сума несплачених коштів - виплаченого забезпечення по безробіттю відповідачем становить 5587,62 грн. (6487,62– 900,00).
Станом на 01 березня 2011 року доказів про сплату коштів в сумі 5587,62 грн. на рахунок Луцького міського центру зайнятості відповідач суду не подав, і при цьому в поданій ним суду письмовій заяві від 01.03.2011 року позов визнав повністю.
Відповідно до частини 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне позовні вимоги про стягнення зайво виплаченої суми забезпечення в розмірі 5587,62 грн. задовольнити повністю.
Керуючись статтями 11, 17, 122, 158, 160, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі статті 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Луцького міського центру зайнятості 5587 (п’ять тисяч п’ятсот вісімдесят сім) гривень 62 копійки коштів, отриманих як допомога по безробіттю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий С.Ф. Костюкевич