Справа № 2-1464
2009 року
Рішення
Іменем України
25 травня 2009 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Бондаренка О.В.,
при секретарі - Листопад Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції в м. Києві, ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю „Мультисервіс", третя особа: ОСОБА_3 про визнання недійсними прилюдних торгів та свідоцтва про право власності, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся з позовом до Відділу державної виконавчої служби Святошинського РУЮ в м. Києві, ОСОБА_4 та ТОВ „Мультисервіс", третя особа: ОСОБА_3, про визнання недійсними прилюдних торгів та свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що у вересні 2008 року йому стало відомо, про те, що 23 серпня 2006 року належну йому 1/2 частину АДРЕСА_1 було продано на повторних прилюдних торгах. Торги було проведено Товариством з обмеженою відповідальністю „Мультимедія Софт", яке в подальшому змінило свою назву на Товариство з обмеженою відповідальністю „Мультисервіс", за заявкою Державної виконавчої служби у Святошинському районі м. Києва у зв’язку з виконанням виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 813 359, 99 грн. для погашення боргу за договором позики. 15 вересня 2006 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 на ім’я переможця торгів ОСОБА_4 було видано Свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів на спірну квартиру.
Між тим, згідно рішення Святошинського районного суду м. Києва від 30 січня 2009 року по справі № 2-961/09 власником 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 визнано ОСОБА_1. Цім рішенням право власності на половину спірної квартири було визнане за позивачем як спільне майно, набуте під час спільного проживання з ОСОБА_3 у 2004 році.
Позивач вважає, що в результаті того, що державна виконавча служба звернула стягнення на всю спірну АДРЕСА_1 за боргами ОСОБА_3, без виділення частки боржника, ОСОБА_1, як співвласника цієї квартири, було протиправно позбавлено права власності на частину цієї квартири.
Позивач просив позов задовольнити на підставі ст. ст. 321, 371 ЦК України, ст. 50 Закону України „Про виконавче провадження".
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.
Представник відповідача - ОСОБА_4 проти позову заперечувала. Зазначала, що на даний час єдиним законним власником спірної квартири є ОСОБА_4. Саме рішення Святошинського районного суду м. Києва від 30 січня 2009 року по справі № 2-961/09, яким визнано право власності на 1/2 частину АДРЕСА_1, викликає сумніви щодо його законної сили, оскільки існує рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 30 січня 2008 року у справі № 2-413/08 ухвалене у спорі між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих самих підстав, що порушує положення ч. 2 ст. 223 ЦПК України. Крім цього, представник ОСОБА_4 зазначала, що всупереч ч. 1 ст. 182 ЦК України позивач досі не зареєстрував право власності на спірну квартиру, у зв’язку з чим ОСОБА_1 не можна вважати співвласником цієї квартири. Твердження позивача про те, що він тільки восени 2008 року дізнався про продаж спірної квартири не відповідає дійсності, оскільки квартира була продана під час спільного проживання позивача з ОСОБА_3 однією сім’єю.
Представники відповідачів - Відділу державної виконавчої служби Святошинського РУЮ в м. Києві та ТОВ „Мультисервіс" в судове засідання не з’явились, про дату і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Третя особа - ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилася, до суду направила листа, в якому підтримала заявлені позовні вимоги та просила суд розглядати справу за її відсутності.
Суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутність сторін, які не з’явились, на підставі матеріалів, що є в справі.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд приходить до висновку, що заявлений позов слід задовольнити, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 05 квітня 2004 року Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації на ім’я ОСОБА_3 було видано Свідоцтво про право власності на АДРЕСА_1, загальною площею 127, 6 м. кв. (а.с. 6).
Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
23 серпня 2006 року були проведені повторні прилюдні торги з реалізації арештованого майна -АДРЕСА_1. Торги було проведено Товариством з обмеженою відповідальністю „Мультимедія Софт", яке в подальшому змінило свою назву на Товариство з обмеженою відповідальністю „Мультисервіс", за заявкою Державної виконавчої служби у Святошинському районі м. Києва у зв’язку з виконанням виконавчого листа № 2-2528-1/05 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 813 359, 99 грн. для погашення боргу за договором позики.
15 вересня 2006 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 на ім’я переможця торгів ОСОБА_4 було видано Свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів на спірну квартиру.(а.с. 7, 8).
ОСОБА_3, не погоджуючись з проведеними торгами, у вересні 2006 року звернулася до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до Державної виконавчої служби у Святошинському районі м. Києва, ТОВ „Мультимедія Софт" та ОСОБА_4 про визнання прилюдних торгів від 23.08.2006 недійсними. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 20.02.2007 по справі № 2-274/07 у задоволенні позову ОСОБА_3 було відмовлено.(а.с. 9-11).
30 січня 2008 року Солом’янським районним судом м. Києва було винесено рішення по справі № 2-413/08 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ в натурі спільного майна нажитого за час проживання разом. Цим рішенням позовні вимоги позивача були задоволені - виділено ОСОБА_1 в натурі майно нажите за час сумісного проживання: телевізор, фотоапарат та двд програвач. Також виділено ОСОБА_3 в натурі майно нажите за час сумісного проживання: пральну машину, кухонний комбайн, набір меблів, холодильник та диван.(а.с. 24-26).
30 січня 2009 року Святошинським районним судом м. Києва було винесено рішення по справі № 2-961/2009 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу та поділ майна. Цим рішенням позовні вимоги позивача були задоволені - було встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживають однією сім’єю без шлюбу з квітня 2001 року, та поділено майно і визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право власності на АДРЕСА_1 в рівних долях.(а.с. 12). Як зазначено в рішенні Святошинського районного суду м. Києва від 30.01.2009 по справі № 2-961/2009, в судовому засідання достовірно встановлено, що за час спільного проживання та за спільні кошти ОСОБА_1 та ОСОБА_3 придбано АДРЕСА_1, яка є об’єктом спільної сумісної власності.
Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що на момент проведення повторних прилюдних торгів, що відбулися 23 серпня 2006 року, з реалізації арештованого майна - АДРЕСА_1 за заявкою Державної виконавчої служби у Святошинському районі м. Києва у зв’язку з виконанням виконавчого листа № 2-2528-1/05 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 813 359, 99 грн. для погашення боргу за договором позики, 1/2 частина спірної квартири належала ОСОБА_1, як майно нажите за час спільного проживання з ОСОБА_3
Відповідно до ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно ст. 371 ЦК України, кредитор співвласника майна, що є у спільній сумісній власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред’явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї.
Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, для звернення стягнення на неї здійснюється у порядку, встановленому статтею 366 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 8 ст. 50 Закону України „Про виконавче провадження", стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідним для виконання за виконавчим документом, з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору. У випадках коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.
За таких обставин, звернення стягнення за боргами ОСОБА_3 на всю спірну квартиру, без виділення частки боржника, суперечить положенням вищенаведених норм законодавства і порушує право власності позивача на 1/2 АДРЕСА_1.
У зв’язку з цим, прилюдні торги, проведені 23 серпня 2006 року, з реалізації арештованого майна - АДРЕСА_1 не можна визнати законними, а тому позовні вимоги, в частині визнання прилюдних торгів недійсними, підлягають задоволенню.
Задоволенню також підлягають позовні вимоги в частині визнання недійсним Свідоцтва, посвідченого 15 вересня 2006 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстраційним № 3648 на ім’я переможця торгів ОСОБА_4, яким посвідчується право власності на АДРЕСА_1, оскільки з визнанням прилюдних торгів від 23 серпня 2006 року недійсними відпала правова підстава для видачі цього Свідоцтва.
Суд не приймає доводів представника відповідача - ОСОБА_4 про те, що рішення Святошинського районного суду м. Києва від 30 січня 2009 року по справі № 2-961/09 суперечить ч. 2 ст. 223 ЦПК України, оскільки існує рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 30 січня 2008 року у справі № 2-413/08 ухвалене у спорі між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих самих підстав.
Необхідно зазначити, що ці два судових рішення прийняті у спорі між тими ж сторонами з тих же підстав але з різних предметів спору - рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 30.01.2008 стосується побутової техніки та меблів, а рішення Святошинського районного суду м. Києва від 30.01.2009 стосується спірної квартири. Факт того, що позивач на сьогоднішній день не зареєстрував право власності на спірну квартиру в БТІ не має значення для вирішення цієї справи.
Також твердження відповідача про те, що позивач мав дізнатися про продаж спірної квартири раніше осені 2008 року спростовується довідкою, доданою позивачем до позовної заяви про те, що на момент проведення торгів він знаходився у трудових відносинах із словацьким підприємством, у зв’язку з чим постійно перебував за межами України.(а.с. 13-16).
На підставі викладеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 321, 371 ЦК України, ст. 50 Закону України „Про виконавче провадження", ст. ст. 10, 11, 212, 213, 214, 215 ЦПК України,
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції в м. Києві, ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю „Мультисервіс", третя особа: ОСОБА_3 про визнання недійсними прилюдних торгів та свідоцтва про право власності - задовольнити.
Визнати недійсними прилюдні торги по реалізації АДРЕСА_1, проведені 23 серпня 2006 року Товариством з обмеженою відповідальністю „Мультимедія Софт", за заявкою Державної виконавчої служби у Святошинському районі м. Києва у зв’язку з виконанням виконавчого листа № 2-2528-1/05 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 813 359, 99 грн. для погашення боргу за договором позики.
Визнати недійсним Свідоцтво, посвідчене 15 вересня 2006 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі за № 3648 на ім’я переможця торгів ОСОБА_2, яким посвідчується право власності на АДРЕСА_1.
Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду міста Києва через Святошинський районний суд міста Києва.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду міста Києва через Святошинський районний суд міста Києва.