УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого   - судді     Орлянської В.І.

суддів -             Марчук Н.О., Пузиревського Є.Б.

з участю прокурора –     Парусова А.М.    

    розглянула в судовому засіданні 22 лютого 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, прокуратури Івано-Франківської області на вирок  Рогатинського районного суду Івано-Франківської області  30 листопада 2009 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Івано-Франківської  області від 3 червня  2010 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2

    Цим   вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 296 КК України на 2 роки позбавлення волі, за ч. 4 ст. 187 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі із конфіскацією всього майна, що є його власністю. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі із конфіскацією всього майна, що є його власністю,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимого,

засуджено за  ч. 2 ст. 296 КК України на 1  рік 6 місяців  позбавлення волі, за ч. 4 ст. 187 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України на 2 роки позбавлення волі із конфіскацією всього майна, що є його власністю. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_2 покарання у виді 2 років позбавлення волі із конфіскацією всього майна, що є його власністю.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 3 червня  2010 року  вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 змінено, виключено рішення про призначення  щодо нього додаткового покарання -  конфіскації майна. В решті вирок  залишено без зміни.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнані винними в тому, що вони 21 червня 2009 року приблизно о 03 год. 00 хв. в с. Чернів Рогатинського району Івано-Франківської області, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, за попередньою змовою групою осіб, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, безпричинно нанесли потерпілому ОСОБА_3 удари в різні частини тіла, спричинивши останньому тяжкі  тілесні ушкодження, які є небезпечними для життя чи здоров’я в момент заподіяння, та легкі тілесні ушкодження. Після цього ОСОБА_1 та ОСОБА_2, скориставшись безпорадним станом потерпілого, який лежав без свідомості та не міг чинити опір, заволоділи його майном на загальну суму 105 гривень.  

      В касаційній скарзі зі змінами та доповненнями прокурор порушує питання про скасування вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, істотним порушенням кримінально-процесуального  закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочинів та особам засуджених внаслідок м’якості. Зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неналежно дослідили всі докази по справі та дали неправильну юридичну оцінку діям засуджених, безпідставно застосували ст. 69 КК України, що сприяло призначенню необґрунтовано м’якого покарання. Крім того, вказує, що судом першої інстанції допущені суперечності у вироку щодо цивільного позову в частині моральної шкоди, в мотивувальній частині вироку зазначено про стягнення 15000 грв., а в резолютивній частині – про стягнення 1000 грв.  

    У запереченні на касаційну скаргу захисник ОСОБА_4 просить вирок щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, вважає, що покарання засудженому призначено обґрунтоване та справедливе.

    Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав скаргу, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

    Відповідно до ст. 398 КПК України підставами для скасування чи зміні вироку, ухвали чи постанови є істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

    Відповідно до диспозиції ч. 4 ст. 187 України розбій – це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого  насильства, якщо він спрямований на заволодіння майном у великих чи особливо великих розмірах, або вчинений організованою групою, або поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.

    Засуджені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні показували про те, що до потерпілого зверталися з проханням дати цигарку, умислу на заволодіння майном ОСОБА_3 з самого початку вони не мали.

    Потерпілий ОСОБА_3 також пояснював, що хлопці підійшли до нього і попросили закурити, а коли він відповів відмовою, почали бити, вимоги щодо передачі майна вони йому не ставили.

    Суди першої та апеляційної  інстанцій вказані показання достатньо не перевірили та в  сукупності з іншими доказами не проаналізували  на предмет наявності у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 умислу саме на розбій.

    З огляду на викладене колегія суддів вважає, що посилання прокурора в касаційній скарзі на те, що судами не встановлено спрямованість умислу  як обов’язкової ознаки суб’єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 187 КК України, а отже дано неправильну юридичну оцінку діям   ОСОБА_1 та ОСОБА_2, заслуговують на увагу.

    Слушними також є доводи прокурора про те, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги потерпілого, в мотивувальній частині вироку вказав про стягнення на відшкодування моральної шкоди 15000 грв., однак в резолютивній частині вироку зазначив про відшкодування моральної шкоди  в розмірі 1000 грв., допустивши суперечності у вироку.

    Крім того, є обґрунтованим твердження прокурора у касаційній скарзі про безпідставне застосування щодо засуджених ОСОБА_1 та     ОСОБА_2 ст. 69 КК України, що призвело до невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засуджених внаслідок м’якості.

    Так, ухвалюючи рішення про призначення ОСОБА_1 та    ОСОБА_2  покарання із застосуванням ст. 69 КК України в розмірі, наближеному до мінімального для такого виду покарання, як позбавлення волі, суди належним чином його не мотивували, достатньо не врахували вчинення засудженими злочину у стані алкогольного сп’яніння та тяжкість наслідків, які настали від їх дій, та, як наслідок, призначили невиправдано м’яке покарання.

Тому вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду щодо   ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають скасуванню, а справа  - направленню на новий судовий розгляд. При якому необхідно врахувати наведене, а також і інші доводи касаційної скарги прокурора, та постановити законне і обґрунтоване рішення.

Якщо під час нового судового розгляду винуватість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих злочинів буде доведено, то призначене їм покарання слід вважати м’яким.

Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

касаційну скаргу прокурора відділу прокуратури Івано-Франківської області задовольнити частково.

Вирок Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від  31 листопада 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 3 червня 2010 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати,  а справу направити на новий судовий розгляд до того ж районного суду.

                  С у д д і:

Орлянська В.І.           Марчук Н.О.         Пузиревський Є.Б.    

____________               ____________         ______________