ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" березня 2011 р.                                                            Справа № 5023/222/11

вх. № 222/11

Суддя господарського суду Рильова В.В.

при секретарі судового засідання Волощук К.В.

за участю представників сторін:

прокурора - Овчарова А.О, посвідчення №145 від 15.09.10 р.

позивача - не з`явився;

 відповідача - ОСОБА_2., особисто;

розглянувши справу за позовом  Прокурора Ленінського району м. Харкова в інтересах держави, в особі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради м. Харків  

до  Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків  

про стягнення 7103,05 грн.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Ленінського району м. Харкова в інтересах держави в особі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 7103,05грн., з яких: 5831,56грн. - сума основного боргу, 1271,49грн. - сума пені.

Представник прокуратури в судовому засіданні 09.03.2011 р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник позивача в судове засідання 09.03.2011 р. не з`явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач в судовому засіданні 09.03.2011 р. проти позову заперечував, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити в задоволенні позову.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою суду від 13.01.2011 року сторони було повідомлено , що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами без участі представника позивача.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення прокурора та відповідача, надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

31.03.2008 р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір оренди нежитлового приміщення №2922, відповідно до умов якого позивач (орендодавець) передає, а відповідач (орендар) приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення  у підвальній частині житлового будинку загальною площею 109,3 м.кв., яке належить до комунальної власності територіальної громади міста Харкова,  розташоване за адресою: м. Харків, вул. Мала Панасівська, 6, літ. Б-1.

Факт передачі приміщення відповідачу підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі від 31.03.2008 р., підписаним обома сторонами договору (а.с. 15).

Відповідно до п. 3.2. Договору оренди, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова, затвердженої рішення 15 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 03.10.2007р. № 208/07 і становить за квітень місяць 2008 р.  – 631,02 грн. без урахування індексу інфляції за квітень місяць 2008 р. Ставка орендної плати становить 5% за рік.

Пунктом 3.5 договору визначено, що орендна плата за орендоване майно сплачується орендарем щомісяця протягом 15 календарних днів наступного місяця.

Згідно п.3.6 договору оренди, розмір орендної плати за кожний місяць визначається шляхом коригування орендарем розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць і сплачується ним самостійно.

Відповідно до п. 3.7 договору орендна плата перераховується на бюджетний рахунок відділення державного казначейства №33213871700002, банк в ГУДКУ у Харківській області м. Харків МФО 851011, код ОКПО 24134490. Одержувач: УДК у м. Харкові ГУДКУ у Харківській області.

Пунктом 10.1 договору визначено, що договір діє з 31 березня 2008 р. до 28 лютого 2009 року.

Додатковою угодою №1 строк дії договору оренди продовжено до  28 лютого 2010 року (а.с. 16).

Прокурор та позивач, обгрунтовуючи свої позовні вимоги, посилаються на те, що договір оренди діє на даний час, а тому просять стягнути з відповідача орендну плату за період з травня 2010 р. по грудень 2010 р.

Проте, суд вважає такі посилання позивача безпідставними виходячи з наступного.

Як вже було зазначено в п. 10.1 договору визначено, що договір діє з 31 березня 2008 р. до 28 лютого 2009 року, додатковою угодою №1 строк дії договору оренди продовжено до  28 лютого 2010 року.

У відповідності до п. 10.5 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін  про припинення або зміну договору  протягом тридцяти днів після закінчення його строку, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.

З матеріалів справи вбачається, що 17.03.10 р. ОСОБА_2. було направлено заяву (а.с. 50) на ім`я начальника  управління комунального майна та приватизації ОСОБА_3 з проханням розірвати договір оренди №2922  від 31.03.2008 р., яку було отримано управлінням комунального майна та приватизації 17.03.11 р., про, що свідчить відбиток штампу на листі.

В матеріалах справи міститься лист (а.с. 51) №5135 від 08.04.10 р. управління комунального майна та приватизації на ім`я ФОП ОСОБА_2, в якому повідомляється, що заяву відповідача прийнято до розгляду та пропонується звільнити  орендоване приміщення та здати представнику управління  за актом прийому – передачі, у зв`язку з чим ОСОБА_2 пропонується звернутися до управління у відділ маркетингу та менеджменту. Також в листі повідомляється, що нарахування орендної плати припиняється з моменту підписання акту прийому – передачі.

Посилаючись на вказаний лист та на те, що відповідач не передав приміщення по акту позивачу, прокурор вважає, що є підстави для стягнення з відповідача орендної плати за користування приміщенням за період з травня 2010 р. по грудень 2010 р.

Суд не погоджується з такими висновками прокурора та позивача, та зазначає наступне.

По-перше, відповідно до п. 10.5. договору оренди №2922 від 31.03.2008 року у разі відсутності заяви однієї із сторін  про припинення або зміну договору  протягом тридцяти днів після закінчення його строку, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.

По-друге, відповідно до п. 2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” у разі відсутності заяви однієї із сторін  про припинення або зміну умов договору  оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору  він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

По-третє, як вже було вказано, відповідач протягом встановленого п. 10.5. Договору та Закону України „Про оренду державного та комунального майна” тридцяти денного терміну звернувся до позивача з відповідним запереченням про продовження дії договору.

На підставі вказаного суд вважає, що договір оренди припинив свою дію у зв`язку з закінченням строку на який його було укладено – 28.02.10 р.

При цьому, суд критично оцінює посилання прокурора та позивача на те, що орендна плата має сплачуватись до моменту складання акту повернення майна, виходить з наступного.

По-перше, в п. 3.4. договору вказано, що нарахування орендної плати припиняється з моменту закінчення терміну дії договору  або його розірвання у встановленому законом порядку.

По-друге, п. 2.4. договору  оренди обов`язок по складанню акту приймання-передачі покладається на орендодавця.

Проте, як вбачається з матеріалів справи Управління комунального майна та приватизації та прокурор не надали суду доказів того, що лист №5135 від 08.04.10 р. направлявся відповідачу або вручався під підпис , будь-яких інших листів на адресу відповідача, в тому числі і заперечень щодо припинення дії договору з 28.02.10 р. на адресу відповідача не направлялось позивачем. В матеріалах справи такі докази відсутні.

Дійсно, матеріали справи свідчать про те, що акт повернення майна від відповідача до позивача було складено вже після подачі позову 27.01.11 р., отже відповідач порушив строк повернення майна після закінчення строку дії договору.

За вказані порушення договором відповідно до п. 7.3. передбачено, що у випадку невиконання орендарем обов`язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення. Та п.9.4. передбачено, що у разі неповернення об`єкту оренди після припинення або дострокового розірвання договору оренди у встановлений договором термін орендар сплачує на користь орендодавця неустойку за кожний прострочений день у 2-кратному розмірі від передбаченого договором розміру орендної плати. Часом прострочення є період з моменту встановленого для повернення майна до моменту підписання акту приймання передачі.

Тоді як відповідно до ст. 286 ГК України, орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Проте ні прокурор, ні позивач не надали суду доказів того, що договір продовжив свою дію і відповідач фактично користувався приміщенням в період травня 2010 р. по грудень 2010 р.

З позовної заяви вбачається, що прокурор просить стягнути  з відповідача саме орендну плату, за договором оренди за користування приміщенням, а не штрафні санкції за порушення зобов`язання щодо своєчасного повернення за актом приймання - передачі приміщення.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи викладене, а також вимоги ст. 33 ГПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача щодо стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 7103,05 грн. задоволенню не підлягають, оскільки в матеріалах справи містяться докази щодо припинення дії договору оренди №2922 від 31.03.2008 року та відсутні докази в підтвердження того, що  відповідач займав приміщення в період з травня 2010 року по грудень 2010 року.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Втім враховуючи звільнення прокурора від сплати державного мита пунктом 30.ч.1 ст.4 Декрету КМУ «Про державне мито»державне мито в даному разі не стягується.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 526, ч. 1 ст.  530 Цивільного кодексу України, ст. 286 Господарського кодексу України,  ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,- 

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя                                                                              Рильова В.В.

Справа №5023/222/11

Повний текст рішення підписано 12.03.2011 р.