У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 лютого 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пшонки М.П.,
суддів: Гончара В.П., Євграфової Є.П.,
В.І. Мартинюк, С.П. Штелик, -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Макарівської селищної ради, ОСОБА_4, Макарівської районної державної адміністрації, треті особи: управління Державного комітету в Макарівському районі, товариство з обмеженою відповідальністю «ТІОН-3», ОСОБА_5, про визнання недійсними розпорядження Макарівської районної державної адміністрації та державних актів на право власності на земельні ділянки та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, Макарівської районної державної адміністрації, Макарівської селищної ради, треті особи: управління Державного комітету в Макарівському районі, товариство з обмеженою відповідальністю «ТІОН-3», ОСОБА_5, про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки і рішення Макарівської селищної ради за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 10 червня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 9 листопада 2010 року,
в с т а н о в и л а:
У листопаді 2006 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що рішенням Макарівської селищної ради від 19 листопада 2003 року йому передано у приватну власність дві земельні ділянки площами 0,2495 га і 0,0991 га у АДРЕСА_1 Пізніше йому стало відомо, що рішенням Макарівської селищної ради від 27 квітня 2005 року земельна ділянка площею 0,25 га, що межує з його ділянкою, передана у власність ОСОБА_6, який продав її ОСОБА_5 Відповідно до рішення цієї ж ради останній розширені межі земельної ділянки, надано дозвіл на виготовлення технічної документації та передачу земельної ділянки їй у власність, що порушує його права власника.
ОСОБА_4 подав зустрічний позов про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки і рішення Макарівської селищної ради, витребування земельної ділянки, оскільки 24 жовтня 2006 року ним придбано у ОСОБА_5 жилий будинок з надвірними спорудами у АДРЕСА_1 і земельну ділянку 0,2497 га для обслуговування жилого будинку, зазначаючи, що спірна земельна ділянка та будинок знаходяться за межами населеного пункту, тому розпоряджатися ними мала право Макарівська районна державна адміністрація, а не Макарівська селищна рада.
Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 10 червня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 9 листопада 2010 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просив скасувати судові рішення та ухвалити рішення про задоволення його позовних вимог, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Макарівської селищної ради від 19 листопада 2003 року ОСОБА_3 було передано у власність дві земельні ділянки площею 0,2495 га і 0,0991 га по АДРЕСА_1 На виділені земельні ділянки було затверджено державні акти на право власності (серія КВ №029729 та КВ №029730).
Рішенням Макарівської селищної ради від 27 квітня 2005 року земельна ділянка площею 0,2497 га, що межує із переданою у власність ОСОБА_3 земельною ділянкою, була надана у власність ОСОБА_6, на яку йому затвердили державний акт на право власності (серія ЯА №576392).
Згідно з договором купівлі-продажу від 24 грудня 2005 року ОСОБА_6 продав зазначену земельну ділянку ОСОБА_5 У цьому договорі зазначено, що земельна ділянка площею 0,2497 га розташована на території АДРЕСА_1 ( т. 2, а. с. 32).
Проте апеляційний суд дійшов висновку про те, що на підставі викопіювання з проекту формування території Макарівської селищної ради (т. 1, а. с. 59) АДРЕСА_1 розташований за межами населеного пункту.
31 березня 2006 року ОСОБА_5 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки їй у власність та погоджено проект відведеної земельної ділянки, а 22 серпня 2006 року розпорядженням Макарівської районної державної адміністрації Київської області №754 ОСОБА_5 передано у власність для ведення особистого селянського господарства земельні ділянки площею 0,1236 га та 0,088996 га, що знаходяться АДРЕСА_1
На підставі цього ОСОБА_5 виготовила державні акти на право власності на земельні ділянки серія ЯД №655493 та ЯД №655494 (т. 2, а. с. 37, 41). Проте у т. 1 а. с. 28,29 знаходяться копії цих державних актів, але без дати їх видачі. Ці обставини не були прийняті до уваги ні судом першої інстанції, ні апеляційним судом.
Крім того, судами не витребувано у ОСОБА_4 і не досліджено копії державних актів, отриманих на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок, укладених з ОСОБА_5, не встановлено яким органом вони були видані та до якої категорії відносяться зазначені земельні ділянки.
У порушення ст. 213, 214 ЦПК України суд першої інстанції за наявності у справі суперечливих даних не встановив спірні правовідносини, не повно з’ясував обставини справи та не надав їм належної оцінки.
Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог ст. 303 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Оскільки судами допущені порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, то оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Макарівського районного суду Київської області від 10 червня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 9 листопада 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.П. Пшонка
Судді: В.П. Гончар
Є.П. Євграфова
В.І. Мартинюк
С.П. Штелик