№ 2-107/07

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

28 лютого 2007 року Шишацький районний суд Полтавської області в складі: головуючої-судді Кудря З.В. при секретарі Кирда Н.М.  розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Шишаки справу за позовом ТОВ АФ ім. .Довженка до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди за собаку,

встановив:

22 червня 2006 року ОСОБА_1 на подвір'ї мешканця АДРЕСА_1і ОСОБА_2 вчинив шляхом пострілу з рушниці вбивство собаки породи' кавказька вівчарка',  яка належала позивачу,  чим спричинив йому збитки в сумі 2500 грн. Вважаючи дії відповідача неправомірними,  позивач звернувся в суд і просить стягнути з відповідача суму завданих збитків.

В судовому засіданні позивач наполягає на задоволенні своїх вимог,  посилаючись на  ст.  41 Конституції України,  яка визнає непорушним право власності,  та на  ст.  1171 ЦК України,  яка передбачає обов'язок відшкодування завданої шкоди особою,  яка перебуває в стані крайньої необхідності.

Відповідач позов не визнав і пояснив,  що відстріл собаки провів по проханню кума,  в дворі якого собака перебувала вдруге і недавала можливості займатися господарством.

Залучений по справі співвідповідачем по клопотанню представника позивача ОСОБА_2 позов не визнав і пояснив,  що 21 червня 2006 року вранці в його домогосподарство прийшов собака породи " кавказька вівчарка". В цей час його дружина була в сараї,  доїла корову. Собаки вона злякалась і не подоївши корову,  сховалась за нею. Він хотів прогнати собаку,  але собака гарчала на нього і від сараю не відходила. Він повідомив про це сусіда,  той ще когось. Лише через годину в господарство прийшла доглядачка собаки ОСОБА_3,  яка і забрала собаку з двору. На другий ранок собака знову прийшла в господарство і знову не давала змоги поратися по господарству. Він позвонив своєму кумові ОСОБА_1,  який прийшов з рушницею. Вони вдвох

почали виганяти собаку з двору,  але собака з двору не йшов,  загнав їх на дошки,  які складені в дворі,  гарчав на них. Так як треба було поратися по господарству,  а собака такої змоги не давав,  вигнати з двору вони не змогли,  ОСОБА_1 взяв рушницю в застрелив собаку,  а він пізніше відвіз її в посадку і закопав. 22.06.2006 року по питанню собаки до нього ніхто не звертався.

Допитана свідком ОСОБА_4 дала аналогічні пояснення,  крім цього пояснила,  що собака не давала їй змоги вийти з сараю і коли корова відмахувалась рогами,  схопила її за носа. Також пояснила,  що раніше собака такої породи загризла у них в дворі качок.

Свідок ОСОБА_5 пояснила,  що собака породи " кавказька вівчарка" яка жила на курнику в с. Бухуни часто ходила по селу,  лякала людей.

Свідок ОСОБА_6 пояснив,  що живе по сусідству з ОСОБА_2 і 21.06.2006 року по його проханню шукав доглядачку собаки,  яка в цей час була в дворі ОСОБА_2,  не давала можливості поратися тому по господарству і не випускала з сараю дружину ОСОБА_2.

Свідок ОСОБА_3 пояснила,  що 21.06.2006 року їй повідомили,  що собака " кавказька вівчарка",  яка перебувала на курнику в с. Бухуни,  вилізла з огорожі і перебуває в господарстві ОСОБА_2. Вона з сестрою пішли в господарство ОСОБА_2 і забрали собаку. Собака перебувала в вольєрі,  але відтіля вирилась і тому її закрили в погріб. 21.06.2006 року на території курника перебували чужі люди,  які дратували собаку,  побили шифер,  яким закритий був вихід собаки. Коли вечером вона прийшла,  щоб собаку нагодувати,  собака кидалась на неї,  гарчала,  тому вона собаку не нагодувала,  злякалась. На слідуючий день вона від людей почула,  що собака знову в дворі ОСОБА_2 і пішла за нею. По дорозі почула постріл,  зрозуміла,  що собаку застрелили і повернулась додому. Про те,  що собака 21.06.2006 року була в дворі ОСОБА_2,  повідомила завфермі,  так як собака вилізла з огорожі.

По факту відстрілу собаки за заявами ОСОБА_1,  яка поступила в Шишацький РВ УМВС України в Полтавській області 26.06.2006 року і ОСОБА_4,  яка поступила 27.06. 2006 року була проведена перевірка по результатах якої 11.07.2006 року винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за  ст.  6 п.2 КПК України так як ОСОБА_1 діяв в умовах крайньої необхідності.

03.07.2006 року прокурору району надійшла скарга на неправомірні дії ОСОБА_1 яка долучена до матеріалу і по якій на ім'я директора ТОВ АФ ім. . Довженка 11.07.2006 року було направлено копію постанови про відмову   в порушенні кримінальної справи.

Прокурором району,  якому була подана скарга на постанову РВ УМВС

постанова від 11.07.2006 року визнана обґрунтованою і залишена в силі.

Оцінивши добуті по справі докази суд приходить до висновку,  що в задоволенні позову належить відмовити.

Правила тримання собак,  котів і хижих тварин в населених пунктах України,  затверджені в 1980 році зобов'язують власників тварин дотримуватися правил їх тримання при умові обов'язкового забезпечення безпеки людей ( п.2). Дозволяється тримати собак у населених пунктах - у вільному вигулі на ізольованій,  добре огороженій території ( в ізольованому приміщенні),  на прив'язі,  або без неї,  п.3 'в',  на підприємствах для охорони - на блоках,  в обладнаному приміщенні,  або на прив'язі ( п.3 "г"). Підприємствам тримання собак допускається за погодженням з відповідною ветеринарною установою ( п.5).

Як установлено в судовому засіданні ці пункти Правил власником собаки дотримані не були.

 ст.  27 Конституції України передбачає право громадянина захищати своє життя і здоров'я,  життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.

 ст.  30 Конституції України гарантує недоторканість житла чи іншого володіння особи.

 ст.  41 Конституції гарантує недоторканість права власності особи.

Ці права гарантовані Конституцією України також були порушені позивачем,  так як в результаті недотримання позивачем Правил утримання собаки були порушені права власності та недоторканість житла ОСОБА_2 що призвело до дій ОСОБА_1 направлених на захист життя і здоров'я сім'ї ОСОБА_2.

 ст.  1166 ЦК України передбачає завдання шкоди з вини особи,  але в судовому засіданні позивачем вина ОСОБА_1 доведена не була,  так як його дії були визнані неправомірними діями самого позивача.

 ст.  1171 ЦК України передбачає відповідальність особи за шкоду,  завдану в стані крайньої необхідності. При крайній необхідності захист блага,  якому загрожувала небезпека може завдати

матеріальної шкоди особі,  яка ніякого відношення до небезпеки,  що виникла не має. Так як небезпека,  що виникла відносно сім'ї ОСОБА_2 спричинена була діями самого позивача,  суд не може примінити відносно ОСОБА_1  ст.  1171 ЦК України.

А   тому,    керуючись    ст.  ст.    1166, 1169,    1171   ЦК України і  ст.  ст.  10, 11,  57-60,  131-133,  209,  212,  214, 215 ЦПК України,  суд

вирішив:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі заяви про оскарження в термін 10 діб і апеляційної скарги в термін 20 діб після подачі заяви про оскарження.

В разі відсутності заяви про оскарження,  рішення набирає чинності через 10 діб.