У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 лютого 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:
Пшонки М.П., Мартинюка В.І., Ткачука О.С.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ВАТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про визнання травми виробничою, зобов’язання скласти акт про нещасний випадок на виробництві, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2010 року,
в с т а н о в и л а :
У січні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він працював у ВАТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на посаді підземного гірничого робочого 2 розряду. 26 лютого 1982 року при виконанні службових обов’язків отримав травму, знаходився на лікуванні, йому в результаті перелому пальця ампутовано його на рівні середньої фаланги, проте розслідування нещасного випадку відповідачем не проводилось, у виписному епікризі травма зазначена як побутова. У жовтні 1993 року він звільнився з підприємства за ст. 38 КЗпП України. У грудні 2009 року звернувся до відповідача із заявою про розслідування нещасного випадку, у січні 2010 року заява розглянута, але через відсутність необхідних матеріалів у комісії не має можливості розслідувати нещасний випадок, тому ОСОБА_4 просив визнати отриману травму виробничою, зобов’язати відповідача скласти акт форми Н-1 про розслідування нещасного випадку.
Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 6 травня 2010 року позов задоволено.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2010 року рішення міського суду скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
ОСОБА_4 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просила скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що згідно з архівною довідкою підприємства за період з 26 лютого 1982 року до 11 березня 1982 року позивачу не проводилися виплати за листами непрацездатності, а за цей період проводилося нарахування заробітної плати і ОСОБА_4 не надано переконливих доказів отримання травми саме на виробництві, тому апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.
Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.
Виходячи з наведеного, рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2010 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів:
Пшонка М.П. Мартинюк В.І. Ткачук О.С.