УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

                   7 лютого 2011 р. м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого           Пшонки М.П.,

суддів:                      Гончара В.П.,         Євграфової Є.П.,    

                     Мартинюка В.І.,         Штелик С.П., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Краматорського міського суду  Донецької області від 1 липня            2010 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 12 жовтня         2010 року,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2010 року позивач, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначав, що з 30 грудня 1987 року перебував у шлюбі з відповідачкою. У листопаді 2009 року вони припинили шлюбні відносини.

Посилаючись на те, що в період шлюбу ними придбано майно: телевізор «Самсунг», вартістю 2 тис. грн..; холодильник «Вірпул», вартістю                         2 8200 грн.; мікрохвильова піч, вартістю 700 грн. та пральна машина «Самсунг», вартістю 3 тис. грн., на загальну суму 8 500 грн., ОСОБА_3 просив поділити його, залишивши майно ОСОБА_4, стягнувши з неї на його користь вартість Ѕ його частини – 4 250 грн.

Рішенням Краматорського міського суду  Донецької області від                    1 липня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 12 жовтня 2010 року, позов задоволено частково. Визнано майно: телевізор «Самсунг», холодильник «Вірпул», мікрохвильову піч та пральну машину «Самсунг», на загальну суму 7 260 грн. таким, що належить сторонам на праві спільної сумісної власності. Визнано за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину спільного майна подружжя на загальну суму 3 630 грн. Залишено майно ОСОБА_4 Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 вартість Ѕ частини спільного майна подружжя в сумі 3 630 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У решті позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_4 просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючи на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд, задовольняючи позов частково, виходив із того, що спірне майно було придбано ОСОБА_4 і ОСОБА_3 в період шлюбу, а тому належить подружжю на праві спільної сумісної власності; право власності ОСОБА_3 порушено ОСОБА_4, а тому підлягає захисту.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна.

Судом установлено, що 30 грудня 1987 року між ОСОБА_4 і ОСОБА_3 укладено шлюб.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності.

Згідно з ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Частиною 1 ст. 70 СК України встановлено, що разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Матеріали справи містять товарний чек від 11 грудня 2007 року про придбання ОСОБА_4 пральної машини «Самсунг», вартістю 1 760 грн. (а.с. 26); інших доказів придбання побутової техніки та її вартості матеріали справи не містять.

Пунктами 22, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від            21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» передбачено, що вартість майна,  що підлягає поділу,  визначається за погодженням між подружжям,  а при недосягненні згоди – виходячи  з дійсної його вартості на час розгляду справи; вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з‘ясовувати джерело і час його придбання.

Суд у порушення вимог ст. ст. 214, 215 ЦПК України на зазначене уваги не звернув, пояснень ОСОБА_4 про те, що у 2008 році вони продали спірне майно в достатньому обсязі не перевірив, не визначився із характером спірних правовідносин, не дав їм оцінки  та не вирішив, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.            

З‘ясування цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Апеляційний суд на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права уваги не звернув і помилково залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Краматорського міського суду  Донецької області від 1 липня            2010 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 12 жовтня         2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

    Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                             М.П. Пшонка

          Судді:                             Є.П. Євграфова

            В.П. Гончар

            В.І. Мартинюк

            С.П. Штелик