У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2011 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого: Пшонки М.П.,
суддів: Гончара В.П., Кафідової О.В.,
Євграфової Є.П., Мартинюка В.І.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ДП «Перевальське ремонтно-будівельне управління № 1» про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно , за касаційною скаргою ОСОБА_4, яка діє від імені ОСОБА_3, на рішення апеляційного суду Луганської області від 17 листопада 2010 року,
в с т а н о в и л а:
У квітні 2010 року ОСОБА_4 - представник позивача ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом. Зазначала, що ОСОБА_3 стала переможцем аукціонних торгів з продажу майнового комплексу підприємства - боржника ДП «Перевальське ремонтно-будівельне управління № 1» від 7 серпня 2009 року, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. В порушення взятих на себе зобов'язань та п. 5.1. Порядку проведення аукціону, відповідач (ліквідатор банкрута) договір купівлі-продажу майна не уклав. 18 лютого 2010 року вона, ОСОБА_4, як представник ОСОБА_3, звернулася до приватного нотаріуса Перевальського районного нотаріального округу ОСОБА_5 з проханням посвідчити даний договір. Постановою про відмову у вчинені нотаріальних дій від 18 лютого 2010 року у посвідчення договору купівлі-продажу майна було відмовлено у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на майно на день проведення аукціону. Посилаючись на те, що ОСОБА_3 та ДП «Перевальське ремонтно-будівельне управління № 1» домовились про всі суттєві умови договору купівлі-продажу майна і відбулося часткове виконання договору, ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 просила суд на підставі ч. 2 ст. 220 ЦК України визнати договір купівлі-продажу комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, між ОСОБА_3 та «Перевальське ремонтно-будівельне управління № 1» дійсним, визнати за ОСОБА_3 право власності на зазначену нерухомість.
Рішенням Перевальського районного суду Луганської області від 28 травня 2010 року позов задоволено. Визнано договір купівлі-продажу комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, між ОСОБА_3 та ДП «Перевальське ремонтно-будівельне управління № 1», дійсним. Визнано право власності на зазначений комплекс за ОСОБА_3
Рішенням апеляційного суду Луганської області від 17 листопада 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано, в позові відмовлено .
У касаційній скарзі ОСОБА_4, яка діє від імені ОСОБА_3, порушує питання про скасування рішення апеляційного суду, залишення в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції і задовольняючи касаційну скаргу ОСОБА_6, апеляційний суд виходив із того, що його права та охоронювані законом інтереси порушуються постановленим рішенням суду першої інстанції. Цим рішенням визнано право власності ОСОБА_3 на майновий комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1, в тому числі на нежитлове приміщення орендоване ОСОБА_6, що порушило його право на переважне придбання цього нерухомого майна та стало підставою для пред'явлення ОСОБА_3 позову до ОСОБА_6 про звільнення нежитлового приміщення.
З такими висновками суду безспірно погодитись не можна.
Відповідно до ч. 1 ст. 292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
З наявних матеріалів вбачається, що ОСОБА_6 участі у справі не брав.
Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18 грудня 2009 року «Про судову практику у справах про банкрутство» провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України від 14 травня 1992 року №2343-ХП "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону від 30 червня 1999 року №784-ХІУ, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України. Закон "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" містить спеціальні норми, які мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України. Таким чином, в даному випадку ст.777 ЦК України не застосовується, а застосовуються спеціальні норми.
Незважаючи на зазначені обставини, суд апеляційної інстанції відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, і права та охоронювані законом інтереси якої не зачіпаються постановленим рішенням.
Наведене свідчить, що апеляційним судом рішення постановлене з порушенням норм процесуального права, а тому рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_4, яка діє від імені ОСОБА_3, задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Луганської області від 17 листопада 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: Пшонка М.П.
Судді: Гончар В.П.
Євграфова Є.П.
Кафідова О.В.
Мартинюк В.І.