Головуючий у 1 інстанції - Снегірьов В.А.
Суддя-доповідач - Васильєва І.А.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 березня 2011 року справа № 2а-1225/10/1206
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Васильєвої І.А.
суддів Казначеєва Е.Г. , Яманко В.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України м. Брянка Луганської області на постанову Брянківського міського суду Луганської області від 06 грудня 2010 р. у справі № 2а-1225/10/1206 (головуючий І інстанції Снегірьов В.А.) за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України м. Брянка Луганської області про зобов'язання здійснити нарахування щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни ,-
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_2 до суду першої інстанції з позовною заявою (арк. спр. 1) до Управління Пенсійного фонду України м. Брянка Луганської області (далі по тексту - УПФУ) про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання зробити перерахунок та виплати недоплачену соціальну державну допомогу "Дітям війни" за період з 01 січня 2006 року по листопад 2010 року.
Постановою Краматорського міського суду Донецької області від 27 жовтня 2010 р. у справі № 2а-3696/10/0528 (арк. спр. 16-18) позовні вимоги були задоволені частково. Суд першої інстанції визнав неправомірними дії відповідача щодо відмови позивачу в нарахуванні та виплаті пенсії за віком, як дитині війни, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року,22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року,за 01.01.2010 року по 06.12.2010 року,зобов’язав відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року,22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року,за 01.01.2010 року по 06.12.2010 року з урахуванням виплачених сум. У решті позовних вимог було відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову. Зокрема, в обґрунтування апеляційної скарги відповідачем вказано, що судом першої інстанції не надано оцінки вимогам статті 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в частині здійснення фінансового забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, за рахунок коштів Державного бюджету України.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи в судове засідання не прибули, відповідно до вимог п.2 ч.1 ст. 197 КАС України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю – доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Колегія суддів зазначає, що з врахуванням частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний перегляд постанови суду першої інстанції здійснюється в межах апеляційної скарги відповідача.
Закон України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-IV від 18 листопада 2004 року (зі змінами та доповненнями станом на час розгляду спірних правовідносин), який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлює правовий статус дітей війни та визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 1 вказаного закону передбачено, що дитина війни це особа, яка є громадянином
України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Статус позивача як дитини війни підтверджується паспортом, посвідченням (арк. спр. 6).
Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік
та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року N 107-VI, що набрав чинності з 1 січня 2008 року, стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладена в новій редакції, яка передбачає, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, при цьому зміни
Зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008. У вказаному рішенні Конституційним судом України було зазначено, що положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Суд першої інстанції правильно визначив, виходячи з рішення Конституційного суду N 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, що передбачене статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком діяло з 22 травня 2008 року.
Відповідач в апеляційній скарзі зазначив, що в 2010 році виплата позивачу підвищення до пенсії як дитині війни здійснювалася відповідно до положень пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", згідно якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 гривні, з 1 липня - 48,2 та з 1 жовтня - 49,8 гривні.
Статтею 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до пункту 10 статті 33 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27 квітня 2010 року № 2154-VI встановлено, що у 2010 році кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з окремими пунктами статей 6, 20 та 32 цього Закону, спрямовуються відповідно на дотацію Пенсійному фонду України на пенсійне забезпечення військовослужбовців, виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами (за рахунок джерел, визначених пунктом 10 статті 6 цього Закону).
Разом з тим стововно питання застосування до спірних правовідносин вимог ст..99 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до вимог частини 1,2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України( в редакції на час звернення позивача до суду ) адміністративний позов може бути поданий в межах строку звернення до адміністративного суду, встановлено цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
За вимогами частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом , залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала,не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Таким чином, питання щодо застосування залишення позовної заяви без розгляду вирішується при відкритті провадження в адміністративній справі та суд першої інстанції після внесення змін до статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України Законом №2453-6 від 07 липня 2010 року позбавлений права скасування постанови суду першої інстанції та відмови в задоволенні позову з підстав пропуску позивачем строку на звернення до суду.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи щодо задоволення позовних вимог за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року,22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року,за 01.01.2010 року по 06.12.2010 року.
Судом першої інстанції у 3 абзаці резолютивній частині не визначено кінцевої дати періоду, за який відповідач зобов’язаний здійснити перерахунок та виплату недоплаченого підвищення до пенсії дитині війни.
Таким чином, постанова суду першої інстанції підлягає зміні, з визначенням періоду, за який відповідач зобов’язаний здійснити відповідний перерахунок
З врахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для зміни постанови суду першої інстанції згідно статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 160, 167,183-2,184, 195, 196, 197, 198, 201, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України м. Брянка Луганської області на постанову Брянківського міського суду Луганської області від 06 грудня 2010 р. у справі № 2а-1225/10/1206 – задовольнити частково.
Постанову Брянківського міського суду Луганської області від 06 грудня 2010 р. у справі № 2а-1225/10/1206 - змінити.
Замінити в абзаці 3 резолютивної частини постанови Брянківського міського суду Луганської області від 06 грудня 2010 р. у справі № 2а-1225/10/1206 висловом «з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року,22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року,за 01.01.2010 року по 06.12.2010 року за рахунок коштів Державного бюджету України з врахуванням фактично здійснених виплат».
В іншій частині постанову Брянківського міського суду Луганської області від 06 грудня 2010 р. у справі № 2а-1225/10/1206 -залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя І.А.Васильєва
Судді В.Г.Яманко
Е.Г.Казначеєв