РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"09" березня 2011 р. Справа № 16/1626
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючої судді Олексюк Г.Є.
суддів Сініцина Л.М.
суддів Гудак А.В.
при секретарі судового засідання Юрчук Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Тех-Сервіс" на рішення господарського суду Житомирської області від 11.01.11 р.
у справі № 16/1626 (суддя Гансецький В.П. )
позивач Фізична особа-підприємець ОСОБА_1
відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Тех-Сервіс"
про стягнення 17831,00 грн.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_2.,ОСОБА_3.( довіреність в справі)
відповідача - адвоката ОСОБА_4 ( довіренусть в справі )
Судом роз’яснено представникам сторін права та обов’язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Житомирської області від 11 січня 2011 року у справі № 16\1626 (суддя Гансецький В.В.) задоволено позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( м.Бердичів Житомирської області) та стягнуто на його користь з товариства з обмеженою відповідальністю "Тех-Сервіс" ( м.Бердичів Житомирської області) 20335,00 грн. збитків, 203,35 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Тех-Сервіс" , не погодившись із рішенням суду першої інстанції, оскаржило означене рішення в апеляційному порядку. Апелянт вважає рішення господарського суду Житомирської області у даній справі незаконним та необґрунтованим. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції порушив ст. 692 ЦК України, в силу якої на покупця покладено обов»язок оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Ухвалюючи рішення, місцевий господарський суд не звернув уваги на ту обставину, що наявність у позивача видаткової накладної та талонів на відпуск палива не свідчать про оплату позивачем придбаних нафтопродуктів. Вказує, що позивач не надав суду жодного документа, яким підтверджено факт сплати ним коштів за паливо, на яке були видані талони. На думку позивача, задовольняючи позов та стягуючи збитки, суд першої інстанції безпідставно вийшов за межі позовних вимог, адже предметом позову у даній справі було стягнення попередньої оплати за пальне. Просить рішення господарського суду Житомирської області від 11 січня 2011 року у справі № 16\1626 скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Відзивом на апеляційну скаргу № 18 від 21.02.2011 року фізична особа - підприємць ОСОБА_1 проти апеляційної скарги заперечує та вважає доводи апеляційної скарги надуманими, а рішення суду першої інстанції у даній справі законним та обґрунтованим. Вказує, що видаткова накладна № 2071 від 22.12.2008 року у відповідності до положень ст.2, 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» , Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України та інших чинних нормативних актів являється розрахунковим документом та підтверджує оплату придбаного пального. На час укладення договору купівлі-продажу нафтопродуктів - 22.12.2008 року, не існувало обмежень у розрахунках за нафтопродукти готівкою, що спростовує доводи апеляційної скарги про необхідність оплати придбаних нафтопродуктів виключно через установу банку. Наявні у позивача видаткова накладна № 2071 від 22.12.2008 року та спеціальні талони, видані відповідачем на певну кількість пального, дають йому право вимагати та отримувати пальне на АЗС відповідача, хоча таке право безпідставно ігнорується відповідачем. Означені обставини та докази суд першої інстанції вірно оцінив у їх сукупності, а апеляційна скарга містить лише власні та помилкові уявлення та трактування відповідачем висновків суду. Просить залишити рішення суду у даній справі без змін, а скаргу без задоволення.
Представник товариства з обмеженою відповідальністю "Тех-Сервіс" у судовому засіданні апеляційного суду апеляційну скаргу підтримав з мотивів, що у ній викладені. Додатково пояснив, що так як позивачем не оплачено вартість пального, на яке видані талони, у червні 2010 року йому припинено подальший відпуск палива. Вважає, що місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржуване рішення, на вказані обставини не звернув уваги та не дав належної оцінки відсутності доказів оплати пального. Просить задоволити апеляційну скаргу.
Представники фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 в ході перегляду справи в апеляційному порядку проти доводів апеляційної скарги та пояснень представника відповідача заперечували з мотивів, викладених у запереченнях на апеляційну скаргу. Додатково пояснили, що позивачем придбано пальне за готівку. Після внесення коштів, відповідачем в підтвердження оплати, видано позивачу видаткову накладну № 2071 від 22.12.2008 року та талони на кількість пального, що зазначені у видатковій накладній. З червня 2010 року відповідачем пальне по талонах позивачеві не відпускається, а претензії залишені поза увагою. Вважають, що суд обґрунтовано стягнув на користь позивача вартість неотриманого пального по цінах, які існували на час ухвалення рішення. Просять апеляційну скаргу відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
У відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Заслухавши пояснення представників сторін,обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи та не заперечувалось представниками сторін в ході судового розгляду справи у суді першої інстанції , 22 грудня 2008 року позивач придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю "Тех-Сервіс" (відповідач) талони на отримання бензину А-92 в кількості 1000 л., А-95 в кількості 2000 л. та дизпалива в кількості 2000 л., всього на загальну суму 23850,00грн., що підтверджується видатковою накладною №2071 від 22.12.08, виданою ТОВ "Тех-Сервіс" (а.с.30).
Відповідно до статей 173,174 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Статтею 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статей 655, 692 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду дії сторін (ТзОВ "Тех-Сервіс" та фізичної особи- підприємця ОСОБА_1) по постачанню та отриманню продукції були направлені на набуття цивільних прав та обов'язків, про що сторонами підписана означена видаткова накладна, в якій визначений предмет правочину, кількість товару, істотна умова договору – ціна. На виконання умов правочину відповідачем передано позивачу талони на дану кількість пального, а також частково передавалося пальне. Відтак, у позивача та відповідача виникли права та обов’язки, притаманні покупцю та продавцю товару, що передбачені загальними положеннями про купівлю-продаж глави 54 Цивільного кодексу України.
Частиною 1 ст.706 ЦК України на покупця покладено обов»язок оплатити товар за ціною, оголошеною продавцем у момент укладення договору, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті зобов'язання
Апеляційний господарський суд не може погодитися із висновком суду першої інстанції про те, що позивач міг отримати талони лише після сплати вартості нафтопродуктів зазначених у цих талонах , а видача позивачу відповідачем видаткової накладної № 2071 від 22.12.08р. на суму 23850,00 грн. свідчить про те, що талони на цю суму видані та повністю оплачені.
Так, відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з пунктом 2 статті 20 Господарського суду України кожний суб’єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Порядок захисту прав суб’єктів господарювання та споживачів визначається Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законами.
За приписами статей 1 та 2 Господарського процесуального кодексу України звертаючись з позовами до господарських судів, підприємства, установи, організації реалізують надане їм право захищати в судовому порядку свої порушені або оспорюванні права та охоронювані законом інтереси у спосіб, передбачений, зокрема, статтею 16 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що до обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування - це сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача і заперечень відповідача. У предмет доказування включається також факт приводу для позову, який являє собою обставини, що підтверджують право на звернення до суду, тобто факти порушення суб'єктивного права позивача.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 цього Кодексу).
Суд першої інстанції не звернув уваги на положення частини 2 статті 1087 ЦК України ( в редакції, яка діяла на час укладення правочину), якими передбачено, що розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом.
Згідно п.10 "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.97р. (в редакції чинній на час здійснення покупки позивачем талонів), розрахунки з покупцями за придбані ними нафтопродукти, інші товари провадяться за готівку в національній валюті, в безготівковому порядку, за кредитними картками або в іншому порядку відповідно до законодавства. Під час продажу нафтопродуктів за готівку продавець зобов'язаний видати споживачеві розрахунковий документ встановленої форми, що засвідчує факт купівлі, з позначкою про дату продажу.
Пунктом 1.4 Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженої Постановою правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004р., встановлено, що безготівкові розрахунки – це перерахування певної суми грошових коштів з рахунків платника на рахунки одержувачів грошових коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств, різних фізичних осіб, грошових коштів внесених готівкою в касу банка на рахунки одержувача грошових коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному виді, а розрахунковий документ - документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця, а місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.
Пунктом 4.4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги) затвердженого наказом N 614, 01.12.2000 року Державної податкової адміністрації України передбачено, що реєстрація продажу товару (оплати послуги) через РРО проводиться одночасно з розрахунковою операцією. Розрахунковий документ повинен видаватися покупцеві не пізніше завершення розрахункової операції. Розрахункова операція вважається проведеною через РРО, якщо дані про її обсяг уведені в режимі реєстрації.
Пунктом 3.1 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом N 614, 01.12.2000 року ДПА України встановлено, що касовий чек на товари (послуги) - це розрахунковий документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги). Пункт 3.2 цього положення передбачає обов»язкові реквізити, що повинен містити касовий чек.
Видаткова накладна № 2071 від 22.12.2008 року не містить обов»язкових реквізитів розрахункового документу (позначення форми оплати (готівкою, карткою, у кредит, чеками тощо) та суму коштів за даною формою оплати).
Наведене дає підстави стверджувати, що наявні у позивача видаткова накладна № 2071 від 22.12.2008 року та талони на пальне не можуть слугувати беззаперечними доказами оплати позивачем нафтопродуктів, вказаних у видатковій накладній.
Поряд з тим, в силу статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", пункту 2.4 Положення про документарне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, видаткова накладна є лише первинним документом, яка підтверджує факт проведення господарської операції та факт встановлення договірних відносин.
Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
У матеріалах справи відсутні належні докази проведення позивачем розрахунків, як в безготівковій так і готівкою, за придбані по видатковій накладній № 2071 від 22.12.08 року, нафтопродукти.
За таких обставин апеляційний господарський суд відхиляє доводи заперечень на апеляційну скаргу та вважає за необхідне оскаржуване рішення скасувати ,як таке , що прийнято з порушенням норм матеріального права та у зв"язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи, та прийняти нове- про відмову у задоволенні позову.
У відповідності до ч.2 п.10 статті 105 ГПК України із фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Тех-Сервіс" підлягає стягненню 102 грн. державного мита за подачу апеляційної скарги .
Керуючись ст.ст. 99,101,103,104, 105 ГПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю " Тех-Сервіс" задоволити.
Рішення господарського суду Житомирської області від 11 січня 2011 року у справі № 16/1626 скасувати.
Прийняти нове рішення.
" В задоволенні позову фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю " Тех-Сервіс" про стягнення 20335 грн. відмовити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Тех-Сервіс" державне мито за подачу апеляційної скарги в розмірі 102 грн( сто дві).
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку .
Головуюча суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Сініцина Л.М.
Суддя Гудак А.В.