ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2011 р.                                                           Справа № 59/361-10  

                                               Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Івакіна В.О. , суддя  Черленяк М.І.

при секретарі Криворученко О.І.

за участю представників сторін:

позивача за первісним позовом: Кебал І.В.,  довіреність № 141 від 08.02.2010 року,  Тритеніченко П.М., довіреність № 233 від 24.02.2011 року, Косьмін Д.В., довіреність № 234 від 24.02.2011 року,  Шульга А.В., довіреність  № 232 від 24.02.2011 року.   

відповідача за первісним позовом: Лиска П.О., довіреність № 1623 від 28.10.2010 року.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційні скарги позивача за первісним позовом (вх. № 299Х/1-38) та відповідача за первісним позовом (вх. № 52Х/1-38) на рішення господарського суду Харківської області від  20 грудня 2010 року по справі № 59/361-10

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська лізингова компанія”, м. Київ   

до Приватної агрофірми “Обрії”, с.Петропілля, Лозівського району, Харківської області   

про стягнення 182128,97 грн.

та зустрічним позовом Приватної агрофірми “Обрії”, с.Петропілля, Лозівського району, Харківської області  

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська лізингова компанія”, м. Київ  

про стягнення 243419,73 грн., визнання частково недійсним договір,

                                                     ВСТАНОВИЛА:

 Позивач, ТОВ “Українська лізингова компанія”, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив суд стягнути з ПА “Обрії” на користь ТОВ “Українська лізингова компанія” заборгованість за договором фінансового лізингу № 01-93/08-обл від 21.05.2008р. в сумі 182128,97 грн., в т.ч. 22178,14 грн. простроченої заборгованості по оплаті лізингових платежів, 368,49 грн. інфляційних втрат, 32,34 грн. 3% річних, 159550,00 грн. штрафу.

  Приватна агрофірма “Обрії” звернулась до господарського суду Харківської області із зустрічним позовом, в якому просила суд визнати недійсним пункт 3.9. статті 3 Додатку № 4 (Загальні умови фінансового лізингу) до договору фінансового лізингу № 01-93/08-обл від 21.05.2008р., укладеного між ПА „Обрії” та ТОВ „Українська лізингова компанія”; визнати ПА „Обрії” такою, що виконала в повному обсязі зобов’язання по сплаті лізингових платежів та умов договору фінансового лізингу № 01-93/08-обл від 21.05.2008р.р.; стягнути з ТОВ " Українська лізингова компанія" на користь ПА " Обрії" 243419,73 грн. зайво перерахованих грошових коштів по договору фінансового лізингу № 01-93/08-обл від 21.05.2008 р.

       Рішенням господарського суду Харківської області від 20 грудня 2010 року по справі № 59/361-10 (суддя Бринцев О.В.) у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено частково. Визнано недійсним пункт 3.9. статті 3. Додатку № 4 "Загальні умови фінансового лізингу" до договору фінансового лізингу № 01-93/08-обл від 21.05.2008р., укладеного між ПА „Обрії” та ТОВ „Українська лізингова компанія”. Стягнуто з ТОВ „Українська лізингова компанія” на користь ПА „Обрії” 243419,73 грн. зайво перерахованих  грошових коштів по договору фінансового лізингу № 01-93/08-обл від 21.05.2008р.; 2520,00 грн. державного мита; 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. В задоволені решти позовних вимог –в частині визнання ПА „Обрії” такою, що виконало в повному обсязі зобов’язання по сплаті лізингових платежів та умов договору фінансового лізингу № 01-93/08-обл від 21.05.2008р., укладених між ПА „Обрії” та ТОВ  „Українська лізингова компанія” –відмовлено.

Позивач за первісним позовом з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права та висновки суду не відповідають обставинам справи.  Просить рішення господарського суду Харківської області від 20.12.2010 р. скасувати в частині визнання недійсним п. 3.9 договору та прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити.

     Відповідач за первісним позовом з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 20.12.2010 р. скасувати в частині відмови ПА “Обрії” в задоволенні вимоги щодо визнання ПА “Обрії” такою, що виконала в повному обсязі зобов’язання по сплаті лізингових платежів та умов договору фінансового лізингу № 01-93/08-обл від 21.05.2008 року, укладеного між ПА „Обрії” та ТОВ „Українська лізингова компанія” та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції незаконне та необґрунтоване.

Апеляційні скарги ТОВ „Українська лізингова компанія” та ПА “Обрії”  об’єднанні в одне провадження.

   ПА “Обрії” у відзиві на апеляційну скаргу позивача за первісним позовом зазначає, що рішення суду в частині оскарження ТОВ „Українська лізингова компанія” законне, обґрунтоване, прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а апеляційна скарга безпідставна. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

     Дослідивши  матеріали справи, а також викладені в апеляційних скаргах доводи позивача та другого відповідача, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам та повторно розглянувши справу  у відповідності  до вимог статті 101         Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційні скарги позивача і відповідача не підлягають задоволенню, у зв"язку  із наступним.

  21.05.2008р. між Приватною агрофірмою „Обрії" (Лізингоодержувач) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" (Лізингодавець) був укладений Договір фінансового лізингу № 01-93/08-обл.

   На виконання укладеного Договору ПА „Обрії" було передано у тимчасове володіння та користування наступне майно (предмет лізингу): зернозбиральний комбайн САSЕ ІН АЕХ 8010, модель САSE АFХ ЗОЮ, рік випуску -2007 -1 шт., № шасі (кузову, рами) НОМЕР_1. За розрахунком позивача заборгованість становить в сумі 182128,97 грн.

    Відповідно до пункту 1.1. статті 1. Договору Лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язується набути у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування майно (предмет лізингу), найменування, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого наведені в специфікації і умовах передачі предмета лізингу (додаток № 2 до договорів), а Лізингоодержувач зобов»язався прийняти предмет лізину та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору.

  Відповідно до підпунктів 3.1.1., 3.1.2. пункту 3.1 статті 3. Договору Лізингоодержувач виплачує Лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку та умов статті 3. "Загальних умов". Лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу, який включає суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмета лізингу, а також чергових лізингових платежів, кожен з яких включає: суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмета лізингу; винагороду (комісію) Лізингодавцю за отриманий у лізинг предмет лізингу (винагорода).

     Відповідно до пункту 3.9. статті 3 " Загальних умов фінансового лізингу" на дату сплати, визначену пунктом 3.5. додатку № 4  до договору фінансового лізингу, лізинговий платіж (крім авансового лізингового платежу та останнього чергового лізингового платежу), який підлягає сплаті згідно графіку та загальних умов, коригується на суму винагороди, яка визначається за формулою: V1 = Sо * k -Sо, де Sо -сума чергового лізингового платежу за договором на дату сплати; k -коефіцієнт, який визначається, як відношення курсу гривні до долару США, встановленого НБУ за 5 (п'ять) календарних днів до сплати чергового лізингового платежу, згідно пункту 3.5 Загальних умов, та збільшеного на 0,59% до курсу гривні до долару США, за яким АКІБ "УкрСиббанк" по дорученню лізингодавця фактично здійснив продаж (конвертування у гривні) коштів у іноземній валюті (валютного кредиту, що підтверджується відповідною довідкою банку, або завіреною копією банківської виписки, отриманих Лізингодавцем для придбання предмета лізингу та його подальшої передачі Лізиногоодержувачу у фінансовий лізинг. Якщо значення коефіцієнта k менше одиниці, то сума V1 не розраховується; якщо курс гривні до долара США, за яким банк по дорученню Лізингодавця фактично здійснив купівлю доларів США на міжбанківському валютному ринку, що підтверджується  відповідною довідкою  банку,   або  завіреною  копією  банківської виписки, перевищує більш, ніж на 0,6 %  відсотка курс гривні до долара США, встановлений НБУ, який використовується для розрахунку коефіцієнта k, вказаного в цьому пункті, то Лізингодавець направляє Лізингоодержувачу повідомлення про коригування лізингового платежу на суму винагороди, яке виникло внаслідок такого перевищення. Суму такого коригування лізингового платежу Лізингоодержувач зобов'язаний сплатити протягом трьох робочих днів з моменту отримання такого повідомлення.

    За підрахунками позивача у відповідача утоворилась заборгованість за договором фінансового лізингу №01-93/08-обл від 21.05.2008р. в сумі 22178,14 грн. по оплаті лізингових платежів.

     У зв"язку з цим ,на думку позивача, відповідач повинен погасити зазначений борг з інфляційними витратими - 348,49 грн. і 3% річних- 32,34 грн. Крім того  за невиконання пункту 7.2.1. статті  7 "Загальних умов фінансового лізингу", а саме за неподання лізингоодержувачем лізингодавцю щоквартальної інформації про стан і місцезнаходження предмета лізингу (зокрема неподання такого звіту за другий  і перший квартал) відповідач повинен сплатити штраф в розмірі 159550 грн. (п. 4.2.5. ст. 4 договору № 01-93/08- обл).

    Відповідач вважає, що п. 3.9. "Загальних умов фінансового лізингу" порушує його права, заборгованість по лізингових платежах відсутня.

    Обгрунтовуючи свої доводи ПА "Обрій" зазначила, що пункт 3.9 статті  3 "Загальних умов фінансового лізингу" суперечить  вимогам статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст.ст. 99,117 Конституції України, ч. 2 ст. 98 Господарського кодексу України, п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.1998 р. № 1998 "Про удосконалення порядку формування цін", ч. 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", а отже відповідно до ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України є недійсним.У зв"язку з недійсністю пункту  3.9. статті 3 "Загальних умов" відповідач за первісним позовом вважає, що ТОВ "Українська лізингова компанія" повинна повернути зайво перераховані грошові кошти, оскільки підстав для  їх одержання не було.

      ТОВ „Українська лізингова компанія" заперечує проти доводів ПА "Обрій" з посиланням на те, що формула коригування лізингових платежів, що встановлена п. 3.9. ст. 3. Додатку № 4 (Загальні умови фінансового лізингу) до Договору фінансового лізингу відповідає вимогам законодавства, зокрема, ст. 16 Закону України „Про фінансовий лізинг", а тому підстав для визнання недійсним цієї частини правочину не вбачається. Стверджує, що наявність у договорі пункту 3.9. Загальних умов є іншими витратами лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу (п. г ) ч. 2 ст. 16 ЗУ „Про фінансовий лізинг" ) та зумовлюється використанням грошових коштів, отриманих в кредит від АКІБ „УкрСиббанк", для надання предмету лізингу ПА „Обрії".

      Згідно з пунктом 3.1.ст. 3 договору фінансового лізингу відповідач зобов"язався сплачувати на користь позивача лізингові платежі відповідно до Графіку (додаток № 1 до договору) та вимог ст. 3 "Загальних умов фінансового лізингу" (додаток № 4).

      Належний графік додано до листа скаржника №  250 від 28.02.2011 р.

   Лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу, а також чергових лізингових платежів.

   До матеріалів справи надано  акт приймання-передачі предмету лізингу від 27.06.2008 р.

     Таким чином, враховуючи вказану дату та положення п. 3.5 ст. 3 "Загальних умов" відповідач повинен був оплачувати лізингові платежі кожного двадцятого числа місяця.

   Матеріали справи сідчать, що відповідач здійснював платежі своєчасно, відповідно до умов п. 3.5. статті 3  "Загальних умов фінансового лізингу", що підтверджується платіжними дорученнями:від 23.05.2008р., 18.07.2008р., 18.08.2008р., 17.09.2008р., 16.10.2008р., 20.11.2008р., 17.12.2008р., 19.01.2009р., 18.02.2009р., 20.03.2009р., 16.04.2009р., 20.05.2009р., 19.06.2009р., 17.07.2009р., 20.08.2009р., 17.09.2009р., 20.10.2009р., 18.11.2009р., 18.12.2009р., 19.01.2010р., 17.02.2010р., від 18.03.2010р., 19.04.2010р., 19.05.2010р., від 18.06.2010р., 20.07.2010р., 19.08.2010р.

   Відтак, загальна сума сплачених лізингових платежів згідно з наданими платіжними дорученнями по договору № 01-93/08-обл дорівнює 2222293,23 (два мільйони двісті двадцять дві тисячі двісті дев'яносто три грн. 23 коп.) гривень. Графіком сплати лізингових платежів загальний розмір лізингових платежів (відшкодування частини вартості лізинг/ + винагорода (комісія)) складає 1978873,50 (один мільйон дев'ятсот сімдесят вісім тисяч вісімсот сімдесят три грн. 50 коп.) гривень.Отже лізингоодержувач сплатив лізингодавцю більшу суму ніж було передбачекно  в Графіку.

   Разом з тим, за розрахунком лізингодавця за відповідачем  утворилась заборгованість внаслідок застосування формули коригування лізингових платежів за п. 3.9. ст. 3 "Загальних умов фінансового лізингу".

   Відповідно до ч. 2 статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено,перелік платежів,які можуть включати в себе лізингові платежі:

       а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмету лізингу;

       б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

       в) компенсацію відсотків за кредитом

    г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов"язані з виконанням договору лізингу.

     Пунктом 3.1. "Загальних умов" визначено, що лізингоодержувач має сплачувати платежі, передбачені  в Графіку та "Загальних умовах".

    Лізингові платежі складаються з суми, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмету лізингу (пункт 3.1.1. договору, Графік (додаток № 1) і винагороду лізингодавцю за отриманий в лізинг предмет лізингу (п. 3.1.2. договору, п. 3.6. "Загальних умов фінансового лізингу"; Графік сплати лізингових платежів) суми, передбаченої п. 3.9. "Загальних умов фінансового лізингу".

  Пунктом 3.9. "Загальних умов" передбачено платіж також визначений як винагорода, та обрахований за формулою V1=So*К-So;So-сума чергового лізингового платежу, К-коефіціент, що  є відношенням курсу гривні до долару США, встановленого НБУ за 5 календарних днів до дати сплати чергового лізингового платежу та збільшеного на 0,59 % до курсу гривні до доларуСША, за яким АКІБ "Укрсиббанк" за дорученням лізингодавця фактично здійснив продаж(конвертування) коштів у іноземній валюті, що підтверджується довідкою банку.

   Отже, суд першої інстанції зробив вірний висновок, що платежі, передбачені пунктом 3.6. і пунктом 3.9. статті  3 Загальних умов фінансового лізингу є двома різними платежами.

    Один платіж-це винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно (п.3.6. ст. 3 "Загальних умов" та четверта графа Графіка сплати лізингових платежів). Даний платіж відповідає вимогам ч. 2 ст. 16 Закону України "Про

фінансовий лізинг".

    Другий платіж підлягає сплаті виключно внаслідок збільшення курсу долара США по відношенню до гривні (п. 3.9. ст. 3 "Загальних умов").

    Аналізуючи зміст зазначеного пункту 3.9. додатку № 4,  судова колегія  враховує, що даний платіж спрямований на компенсацію можливих фінансових втрат лізингодавця за кредитним договором, укладеним між лізингодавцем  та АКІБ "Укрсиббанком" для купівлі предмета лізингу. Така думка підтверджується змістом спірного пункту, поясненнями представника позивача за первісним позовом (Третиніченка П.М.) в судовому засіданні 03.03.2011 р. (під звукозапис) та письмовими поясненнями позивача.

    Але такі можливі фінансові  втрати лізингодавця за кредитним договором підлягають окремому доказуванню і не можуть бути визначені заздалегідь в договорі.

    Їх розмір залежить не тільки від коливань курсу долару США, а  і від того, чи були внесені зміни до кредитного договору, чи поніс лізингодавець реальні збитки у певній сумі. Фіксування таких виплат в договорі є корисним для лізингодавця і порушує інтереси лізингоодержувача, який позбавляється права заперечувати проти певних сум платежу, визначених лізингодавцем з мотивів їх непідтвердження

фінансовими витратами лізингодавця.

     Так за змістом  п. 3.9. додатку № 4  до договору лізингу передбачений ним платіж має бути сплачений відповідачем протягом трьох календарних днів на підставі одержаного від лізингодавця повідомлення про коригування лізингового платежу на суму винагороди.

      Отже "винагорода", визначена  в п. 3.9 додатку № 4  до договору лізингку не є винагородою лізингодавця за передане у лізинг майно, як  передбачає ч. 2 статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", оскільки має компенсаційний характер, але не є також "іншими витратами", оскільки такі витрати можуть визначатись тільки  у певній  сумі реально понесених лізингодавцем витрат.

   Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільного права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

     Стаття 20 Господарського кодексу  України передбачає можливість визнання правочину недійсним з підстав, передбачених законом з метою захисту прав і законних інтересів суб"єкта господарювання.

   Підставою недійсності правочину є недодержання  в момент  вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п"ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України (ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

     Згідно  з ч. 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

  За таких обставин суд прешої інстанції зробив вірний висновок про невідповідність п. 3.9. додатку №  4 статті  16 Закону України "Про фінансовий лізинг" та порушення прав та інтересів відповідача.

      Доводи скаржника-лізингодавця про те, що відносини між АКІБ "Укрсиббанк" і лізингодавцем не стосуються лізингоодержувача, у зв"язку з чим розмір винагороди може вільно визначатися сторонами (пояснення в  судовому засіданні  09.03.2011 р. представника Кебал І.В,) не можуть бути прийняті до уваги, оскільки пункт 3.9. додатку № 4 базується саме на цих відносинах, отже вони стосуються лізингоодержувача.

     Судова колегія  не приймає до уваги посилання позивача за первісним позовом на принцип свободи договору (ст. 6 Цивільного кодексу України), оскільки вони грунтуються на неправильному тлумаченні норм права, зокрема статті 627 Цивільного кодексу України, адже у вказаній нормі зазначено, що сторони є вільними у визначенні умов договору, проте, укладаючи договір та формуючи його умови, сторони повинні враховувати вимоги цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства ( в тому числі спеціального закону-Закону України "Про фінансовий лізинг", положень глав 54,58  Цивільного кодексу України), звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості (ст. 3 Цивільного кодексу України).

    Посилання позивача за первісним позовом на норму статті 533 Цивільного кодексу України не може бути прийнято до уваги, оскільки обов"язковою умовою для її застосування є встановлення у зобов"язанні при розрахунках грошового еквіваленту в іноземній валюті, який, сторонами спірного договору не встановлений.Більш того, положення п. 3.9. ст. 3 "Загальних умов фінансового лізингу" передбачають сплату лізингових платежів у випадку зменшення курсу долара США до гривні (якщо коефіцієнт менше  "1" з чого також вбачається відсутність саме еквіваленту-рівнозначності у методиці визначення.

     Безпідставними також є посилання другого відповідача на положення статті 632 Цивільного кодексу України, оскільки дана норма є загальною, розміщена в розділі ІІ Цивільного кодексу України (Загальні положення про договір) в главі 52 (поняття та умови договору), а відносини, що виникають у сфері фінансового лізингу регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найма (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом (ч. 1 статті 2 Закону України "Про фінансовий лізинг") Крім того, відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов"язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, і тільки якщо вона не встановлена в договорі і не може бути визначена, застосовується ст. 632 Цивільного кодексу України. Сторони в спірному договорі ціну визначили. В судовому засіданні 03.03.2001 р.  представник  позивача  Кебал І.В.  (звукозапис)  пояснила суду,  що

п. 3.9. додатку № 4 не пов"язаний із п. 3.2. договору, отже не впливає на ціну договору, у зв"язку з чим, стаття 632 Цивільного кодексу України не може бути застосована у спірних правовідносинах.

     На підставі викладеного, суд  першої інстанції дійшов  вірного висновку про задоволення зустрічного позову в частині визнання п. 3.9. ст. 3 додатку № 4 недійсним.

    Даний висновок виключає можливість задоволення позовних вимог за первісним позовом, оскільки, як стверджував лізингодавець, прострочення сплати за зобов"язаннями виникло у лізингоодержувача внаслідок застосування     формули коригування  лізингових платежів (п. 3.9 ст. 3 додатку № 4), у зв"язку з чим суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 22178,14 грн. боргу по сплаті лізингових платежів.

     Враховуючи відсутність прострочення сплати суми боргу відстуні підстави для стягнення  за первісним позовом  інфляційних втрат (368,49 грн.) та 3% річних (32,34 грн.).

     Стосовно позовних вимог ТОВ "Українська лізингова компанія" про  стягнення штрафу  в  сумі 159550 грн. судова колегія вважає за необхідне зазначити насупне.

     ТОВ "Українська лізингова компанія" вважає , що ПА "Обрії" в порушення вимог п. 7.2.1. п 7.2. ст. 7  Загальних умов фінансового лізингу не надсилав звіти щоквартально про стан та місцезнаходження предмету лізингу на адресу лізингодавця і тому відповідно до п.п. 4.25 п. 4.2. ст. 4  договору повинен сплатити штраф в розмірі п"яти відсотків від загальної вартості предмету лізингу  за кожен випадок порушення.

    Відповідно до п. 7.2. ст. 7. Загальних умов фінансового лізингу, лізингоодержувач зобов'язаний щоквартально письмово інформувати лізингодавця про стан та місцезнаходження Предмету лізингу шляхом направлення лізингодавцю звіту у формі, встановленій сторонами (Додаток №3 до Договору).

    Відповідно до пп. 4.2.5. п. 4.2. ст. 4. Договору, за порушення умов п. 9.2   Договору та умов пунктів 2.2., 6.7., 6.8., 6.10.-6.12., 7.2., 9.6. " Загальних умов" - лізингоодержувач сплачує лізингодавцю штраф у розмірі 5 (п'ять) відсотків від загальної вартості предмета лізингу, вказаної в Специфікації, за кожен випадок такого порушення.

   Судова колегія вважає обгрунтованими доводи суду першої інстанції за оскаржуваним рішенням  про наявність доказів надіслання відповідачем позивачу за первісним позовом  інформації про технічний стан предмету лізингу (описи вкладення у цінний лист від 02.07.2010 р та від 02.10.2010 р.) на адресу лізингодавця.

      Крім того,  суд першої інстанції обгрунтовано врахував завершення ПА "Обрії" платежів за договором лізингу.

      Відповідно до п. 10.2. "Загальних умов" до лізингоодержувача переходить право власності не раніше передостаннього лізингового платежу та не пізніше останнього за Графіком.

    Враховуючи зазначені обставини, своєчасність сплати лізингових платежів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог про стягнення штрафу.

     Щодо зустрічних позовних вимог про стягнення безпідставно перерахованих сум, слід зазначити наступне.

   Наданими ПА "Обрій" платіжними дорученнями підтверджено здійсненя лізингових платежів на суму 222293,23 грн. За Графіком сплаті підлягали платежі-1978873,58 грн., Враховуючи  недійсність п. 3.9. статті 3 Загальних умов фінансового лізингу відповідач за первісним позовом повністю виконав  свої зобов"язання зі сплати лізингових платежів, переплативши при цьому зайво позивачу за первісним позовом  243419,79 грн.  

     Позивач за первісним позовом не спростував даних обставин.

    Відповідно до ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України позивач за первісним позовом  повинен повернути зайво перераховані кошти по договору

№ 01-93/08 -обл від 25.05.2008 р. відповідачу в сумі 243419,73 грн.

   Враховуючи , що лізингодавець не повернув зазначені  кошти лізингоодержувачу на його вимогу за листом від 05.10.2010 р., суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив зустрічний позов про стягнення  з відповідача за зустрічним позовом  243419,73 грн.

     Щодо вимог ПА "Обрії" про визнання  її такою що виконала в повному обсязі зобов"язання по оплаті лізингових платежів та умов договору фінансового лізингу № 01-93/08-обл від 25.05.2008 р., укладеного між сторонами по справі, як за зустрічним позовом, так і за апеляційною скаргою, судова колегія приходить до висновку про невідповідність вимог позивача за зустрінчим позовом  способу захисту порушеного права, визначеному в ст. 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, у зв"язку з чим суд першої інстанції обгрунтовано відмовив  в задоволенні даних позовних вимог.

     Судові витрати за подання позовних вимог було розподілено судом першої інстанції відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

     Державне мито за подання апеляційних скарг покладається на обох скаржників.

  Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 20 грудня 2010 року по справі № 59/361-10 прийняте  при належному з"ясуванні обставин, що мають значення для справи та  у відповідності до норм чинного законодавства  і підстави для його скасування відсутні, у зв"язку з чим апеляційні скарги позивача за первісним  позовом та відповідача за первісним позовом задоволенню не підлягають.

        Керуючись статтями 99, 101, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

                                                    ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська лізингова компанія”     залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу  Приватної агрофірми “Обрії”  залишити без задоволення.

    Рішення господарського суду Харківської області від 20 грудня 2010 року по справі № 59/361-10 залишити без змін.

   Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя                        (підпис)                              Медуниця О.Є.

Суддя                                               (підпис)                              Івакіна В.О.  

Суддя                                               (підпис)                              Черленяк М.І.  

      Постанову складено в повному обсязі 09.03.2011 р.

Згідно з оригіналом

секретар суду                                                    Мухіна Н.Ю.