ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
09.03.11 Справа № 9/73-987
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого-судді: Бойко С.М.,
суддів: Бонк Т.Б.,
Марко Р.І.,
при секретарі судового засідання Томкевич Н.
з участю представників:
від скаржника (позивача) – не з’явився,
від відповідача – не з’явився,
розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “ПоліАгроПром”, м.Дніпропетровськ
на рішення господарського суду Тернопільської області від 14.04.2006 року
та на додаткове рішення господарського суду Тернопільської області від 22.05.2006 року, суддя Кропивна Л.В.
у справі №9/73-987
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ПоліАгроПром”, м.Дніпропетровськ
до відповідача: приватного підприємства “Яйце-Райце”, с.Петриків Тернопільської області
про стягнення 49 920,43 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 14.04.2006 року позов ТзОВ «ПоліАгроПром»задоволено частково, стягнено з ПП «Яйце-Райце»на користь ТзОВ «ПоліАгроПром»: 28600 грн. –заборгованості, 491,20 грн. –інфляційних втрат, 80,35 грн. – 3% річних.
Додатковим рішенням від 22.05.2006 року господарський суд Тернопільської області доповнив судове рішення від 14.04.2006 року по справі № 9/73-987 пунктами 3 та 4: зазначивши про відмову в частині стягнення 11280 грн. пені і 5000 грн. боргу та про припинення провадження у в частині стягнення 4000 грн. боргу за відсутності предмету спору.
В ході розгляду справи в суді першої інстанції позивачем уточнювались позовні вимоги (арк. справи 22 –23 т. І), а саме позивач просив стягнути з відповідача - 49920,43 грн., з яких: 37600 грн. –основний борг, 508 ,88 грн. –пеня, 11280 грн. –штраф, 451,20 грн. –інфляційні, 80,45 грн. –3% річних.
Рішення суду мотивоване тим, що згідно умов договору № 06 від 04.01.2006 року позивачем поставлено відповідачу товар, вартість якого визначена в п. 5 договору - 37 600 грн. і не може бути змінена в іншому порядку, а тому така сума підлягає сплаті згідно вимог ст. ст. 334, 664, ч. 1 ст. 692 ЦК України з врахуванням інфляційних та 3% річних. Щодо стягнення 4000 грн. –провадження у справі припинено, в зв’язку із сплатою відповідачем боргу в цій частині в ході розгляду справи судом, а у стягненні 5000 грн. –судом відмовлено, з огляду на те, що станом на момент подання позову (07.03.2006р.) майнові права позивача в цій частині не були порушені. Відмовляючи у стягненні пені та штрафу суд посилається на те, що відповідальність покупця передбачена розділом 7 договору №06 від 04.01.2006 року, на підставі якого і пред’явлено вимоги та застосовується у разі порушення строку розрахунків передбаченого розділом 5 договору. Проте, п.2 додатку №1 від 04.01.2006 року до вказаного договору передбачено інший порядок розрахунків.
Приймаючи додаткове рішення суд вказує, що вимоги, які були розглянуті і зазначені у мотивувальній частині рішення, у резолютивній частині повного тексту свого відображення не знайшли, а відтак враховуючи положення ч.1 ст.88 ГПК України, суд вирішив доповнити судове рішення.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду та додатковим рішенням, ТзОВ ПоліАгроПром»подало апеляційну скаргу та доповнення до апеляційної скарги (від 06.06.2006 року, арк. справи 82 – 84 т. І), в яких просить скасувати рішення господарського суду Тернопільської області від 14.04.2006 року та додаткове рішення від 22.05.2006 року в частині відмови у позові, прийняти нове рішення, яким позов задоволити, стягнути з ПП «Яйце-Райце»на користь ТзОВ «ПоліАгроПром»: 35349,20 грн., 11280 грн. –штрафу, 508,88 грн. –пені, 451,20 грн. –інфляційних, 80,35 грн. –3% річних та судові витрати. Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції помилково зроблено висновок щодо безпідставності збільшення вартості товару, оскільки п.1 п. 1 додатку до договору №06 від 04.01.2006 року передбачено, що кількість товару, яка має бути поставлена покупцю складає 20,00 тонн +/-20% , тому поставка позивачем товару у кількості 23,59 т на суму 44349 грн. не суперечить п.1 додатку до договору. Поряд з цим, на думку скаржника, судом неправомірно відмовлено у стягненні пені та штрафу, які передбачені п.7.3 та п.7.5 договору, а метою укладення додатку №1, на який посилається суд відмовляючи у стягненні штрафу та пені, була конкретизація відповідних умов договору купівлі-продажу № 6 від 04.01.2006 року.
В судове засідання представники сторін не з’явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання.
Оскільки явка представників сторін не визнавалась обов’язковою, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.
Суд, розглянувши доводи апеляційної скарги та доповнення до неї, дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
04.01.2006 року між ТзОВ "ПоліАгроПром" (в тексті договору –продавець) та ПП "Яйце-Райце" (в тексті договору –покупець) укладено договір купівлі - продажу №06, умовами якого передбачено, що продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупцю жмих соєвий (в тексті договору –товар), а покупець прийняти та оплатити його в кількості, за ціною та у строки, зазначені у додатку до вказаного договору, що є його невід’ємною частиною (п.1.1 договору).
ПП «Яйце-Райце»одержало у ТзОВ «ПоліАгроПром»товар –жмих соєвий у кількості 23 590 т. на суму 44349,20 грн. з ПДВ, на підставі довіреності серії ЯЛИ №530118 від 06.01.2006 року (а.с. 27 т.І)), виданої ОСОБА_1 на отримання товару від ТзОВ "ПоліАгроПром", згідно накладної б/н від 06.01.2006 року (а.с. 28 т.І), яка підписана представниками сторін.
Розділом 5 договору передбачено, що оплата за товар проводиться покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (100% авансовий платіж) по наданому рахунку. Кінцевий розрахунок за поставлений товар проводиться протягом одного банківського дня з моменту підписання акту приймання-передачі.
Додатком №1 до договору купівлі-продажу № 6 від 04.01.2006 року (а.с. 11) визначено, що на виконання п. 1.1. договору продавець зобов'язується поставити покупцю жмих соєвий на умовах: кількість 20,00 тон +/- 20% , ціною з ПДВ за 1 т. 1880 грн., загальною вартістю 37 600 грн.
У п.п.2,3 додатку №1 до договору купівлі-продажу передбачено, що покупець зобов’язується провести оплату грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця по встановленій ціні протягом 14-ти банківських днів по факту поставки товару. Поставка товару здійснюється за рахунок продавця автомобільним транспортом за адресою: Тернопільська область, с.Петриків, вул.Тернопільська,43.
Таким чином, як відзначено судом додатком №1 визначено інший порядок розрахунків.
Поряд з цим, в матеріалах справи наявний акт здачі-приймання, в якому відображено факт поставки позивачем відповідачу жмиху соняшника в кількості 23,590 т загальною вартістю 37600 грн., проте, такий не підписано зі сторони відповідача, однак, скріплено відтиском печатки останнього.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку, а згідно ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає товар у власність другої сторони (покупця), а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар (ст.655 ЦК України).
Згідно із ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч.1 ст.334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст.664 ЦК України встановлено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Матеріалами справи встановлено, що передача у власність товару покупцю відбулась 06.01.2006 року, а відтак відповідач повинен був здійснити оплату за товар впродовж 14 банківських днів, починаючи від 06.01.2006 року.
Подаючи позов ТзОВ «ПоліАгроПром»просить стягнути з відповідача 37600 грн. –основного боргу.
Як встановлено господарським судом в ході розгляду справи, до подання позову ТзОВ «ПоліАгроПром», відповідачем частково проведено оплату за отриманий товар –в сумі 5000 грн., згідно платіжного доручення №214 від 20.02.2006 року, а відтак суд першої інстанції правомірно відмовив у стягненні боргу в сумі 5000 грн.
Поряд з цим, судом припинено провадження у справі на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України в частині стягнення 4000 грн. –основного боргу, враховуючи те, що відповідачем сплачено вказану суму боргу платіжним дорученням №258 від 27.03.2006 року, після порушення провадження у справі.
Одночасно, колегією суддів відзначено, що в матеріалах справи наявна заява представника ТзОВ «ПоліАгроПром»від 01.06.2006 року (арк. справи 35 т.ІІ), в якій останній зазначає про сплату відповідачем суми основної заборгованості та штрафних санкцій, проте, із тексту вказаної заяви вбачається, що сплата відповідачем заборгованості проведена після прийняття оскаржуваного рішення. Крім того, в підтвердження наведеного у заяві позивачем не подано належних доказів.
З огляду на наведене вище, судом першої інстанції правомірно стягнено з відповідача на користь позивача – 28600 грн. суми основного боргу.
Позивач просив також про стягнення з відповідача 451,20 грн. –інфляційних та 80,45 грн. –3% річних, нарахованих за період з 26.01.2006 року по 20.02.2006 року.
Колегія суддів перевіривши правильність нарахування інфляційних та 3% річних, враховуючи положення ст.625 ЦК України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, вважає правомірними стягнення інфляційних та 3% річних.
Разом з тим, суд першої інстанції у рішенні зазначає про відсутність підстав для нарахування штрафних санкцій передбачених розділом 7 договору купівлі-продажу №06 від 04.01.2006 року та задоволення позову щодо стягнення пені в сумі 11280 грн., нарахованої за період з 25.01.2006 року по 20.02.2006 року, з огляду на те, що відповідальність покупця, визначена у цьому розділі договору, пов’язана з порядком розрахунків, що передбачений розділом 5 попереднього договору, проте, сторони п.2 додатку №1 до договору змінили строки та порядок проведення розрахунків за поставлений товар.
Слід зазначити, що господарський суд Тернопільської області зазначаючи в мотивувальній частині оскаржуваного рішення про відмову у стягненні 5000 грн. заборгованості і штрафних санкцій та припинення провадження у справі в частині 4000 грн. боргу не вказує про наведене у резолютивній частині рішення від 14.04.2006 року.
Разом з тим, при зазначенні розміру пені судом помилково вказано суму –11280 грн., які позивачем нараховано як штраф на підставі п.7.5 договору купівлі-продажу. Згідно уточненої позовної заяви ТзОВ «ПоліАгроПром»просило про стягнення 508,88 грн. –пені, нарахованої згідно п.7.3 договору.
Статтею 88 ГПК України передбачено, що господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо: з якоїсь позовної вимоги, яку було розглянуто в засіданні господарського суду, не прийнято рішення. Додаткове рішення, ухвала можуть бути оскаржені в установленому порядку.
Враховуючи вказане вище, 22.05.2006 року господарським судом прийнято додаткове рішення, яким доповнено судове рішення від 14.04.2006 року по справі №9/73-987 пунктами 3 та 4, а саме про відмову в частині стягнення пені і 5000 грн. боргу та про припинення провадження у справі в частині стягнення 4000 грн. боргу за відсутності предмету спору.
Проте, з огляду на помилку допущену у додатковому рішенні господарського суду, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що додаткове рішення слід змінити, зазначивши у резолютивній частині останнього про відмову у стягненні 11280 грн. –штрафу та 508,88 грн. –пені.
Таким чином, доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду в іншій частині є безпідставними. В решті рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає, а додаткове рішення господарського суду слід змінити.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “ПоліАгроПром” частково задоволити.
Додаткове рішення господарського суду Тернопільської області від 14.04.2006 року №9/73-987 змінити, виклавши абзац 2 пункту 1 додаткового рішення в наступній редакції:
«В частині стягнення 11280 грн. –штрафу, 508,88 грн. –пені та 5000 грн. боргу –відмовити».
В решті рішення господарського суду Тернопільської області від 14.04.2006 року по справі №9/73-987 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий -суддя: С. М. Бойко
Судді: Т.Б.Бонк
Р. І. Марко