У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 16 лютого 2011 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого                 Пшонки М.П.,

суддів:                            Гончара В.П.,                         Євграфової Є.П.,

                                        Мартинюка В.І.,                     Юровської Г.В.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про усунення перешкод у праві власності шляхом виселення та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання угоди дійсною, визнання права власності за касаційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 14 липня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 11 жовтня 2010 року,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2008 року позивачі звернулися до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вони є співвласниками квартири АДРЕСА_1. На умовах усної домовленості між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 квартира передана останній в якості найму. Однак ОСОБА_7 зробила у квартирі ремонт і на вимогу виселитися відповіла відмовою, тому ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 просили усунути перешкоди в користуванні спірною квартирою шляхом виселення відповідачки.

ОСОБА_7 подала зустрічний позов про визнання дійсною угоди у вигляді договору купівлі-продажу спірної квартири та визнання права власності на неї.

Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від          14 липня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 11 жовтня 2010 року, у задоволенні позовів відмовлено.

    У касаційній скарзі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 просять скасувати судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення ОСОБА_7 і членів її родини та в цій частині задовольнити їхні вимоги, мотивуючи свою вимогу порушенням судами в цій частині норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У решті – судові рішення не оскаржуються.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При вирішенні справи суди виходили із того, що в спірну квартиру ОСОБА_7 поселилась з дозволу ОСОБА_4, яка добровільно передала їй ключі. Рішенням про виселення ОСОБА_7 на даний час може бути порушено її право на стягнення з власників житла витрат на ремонт.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно із свідоцтвом про право власності на житло ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9 належить квартира АДРЕСА_1 (а. с. 5).

Відповідно до ст. 150 ЖК УРСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

У позовній заяві зазначено, що за сімейними обставинами за згодою ОСОБА_4 у квартиру поселилася ОСОБА_7., яка передала у рахунок оплати квартирної плати 500 доларів США.

Норми ст. 158 ЖК УРСР передбачають, що наймач користується жилим приміщенням у квартирі, що належить громадянинові на праві приватної власності, відповідно до договору найму жилого приміщення, що укладається у письмовій формі з наступною реєстрацією у виконавчому комітеті місцевої ради народних депутатів або в органі управління, що ним утворюється.

Однак суд у порушення ст. ст. 10, 221-214 ЦПК України не звернув уваги на ці норми закону, цим обставинам не дав належної оцінки, не встановив дійсний характер спірних правовідносин.

Висновок суду про те, що ОСОБА_7. понесла видатки на ремонт квартири, тому не може бути виселена, є передчасним.

Ні судом першої, ні судом апеляційної інстанції не враховано положення ст. 391 ЦК України про те, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначене має значення для правильного вирішення спору, а тому ухвалене судом рішення без з’ясування цих обставин та належної їх оцінки є помилковим.

Таким чином, судом допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, і відповідно до    ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та передачі справи на новий розгляд.

Оскільки зазначене порушення, допущене судом першої інстанції, не було усунене апеляційним судом, справу в частині відмови в задоволенні позовних вимог про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення ОСОБА_7 слід передати на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 339, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

          Касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від        14 липня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від         11 жовтня 2010 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення       ОСОБА_7 скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий М.П. Пшонка

Судді: В.П. Гончар

Є.П. Євграфова

В.І. Мартинюк

Г.В. Юровська