КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 02.03.2011                                                                                           № 36/76

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Гарник Л.Л.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -Попов А.С. (довіреність від 04.01.2011р. б/н);

 від відповідача - Білюк Ю.А. (довіреність від 10.01.2011р. № 2);

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закрите акціонерне товариство "Виробничо-торгова фірма "Радосинь"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 21.09.2009

 у справі № 36/76 ( .....)

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Феонікс"

 до                                                   Закрите акціонерне товариство "Виробничо-торгова фірма "Радосинь"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   спонукання звільнити приміщення

 Склад колегії суддів змінено згідно розпорядження заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2009.

Згідно ухвал Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2009,                       від 06.10.2010 провадження у справі  № 36/76 було зупинено. Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2010, від 21.02.2011 провадження у справі поновлено.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням господарського суду міста Києва від 21.09.2009 у справі                                         № 36/76 позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Феонікс” до Закритого акціонерного товариства „Виробничо-торгова фірма „Радосинь” про спонукання звільнити приміщення задоволено; зобов’язано Закрите акціонерне товариство „Виробничо-торгова фірма „Радосинь” звільнити нежитлове приміщення літера „А”, яке розташоване за адресою: місто Київ, проспект Маяковського, буд. 6, загальною площею 2 911,60 кв. м; присуджено до стягнення  85,00 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Закрите акціонерне товариство „Виробничо-торгова фірма „Радосинь” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (дві апеляційні скарги аналогічного змісту),     в якій просить скасувати оскаржене рішення та прийняти нове рішення, яким позов залишити без задоволення.

Скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права.

Наголошуючи на порушенні місцевим господарським судом частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначає що судом першої інстанції помилково визнано преюдиційними фактами обставини, встановлені у постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2008 у справі № 12/172 та постанові Вищого адміністративного суду України від 21.10.2008 у справі № 18/181.

В апеляційній скарзі йдеться також про невідповідність вимогам чинного законодавства покладених в основу оскарженого рішення акту про реалізацію предмету іпотеки, виданого Товариству з обмеженою відповідальністю „Компанія Феонікс” свідоцтва про право власності на нерухоме майно, навколо обставин користування яким склалися спірні правовідносини сторін.

Крім того, скаржник зазначає, що місцевим господарським судом несвоєчасно надіслано ухвалу про призначення справи до розгляду.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник Закритого акціонерного товариства „Виробничо-торгова фірма „Радосинь” висловився за задоволення апеляційної скарги, представник Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Феонікс” - за її відхилення з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія Феонікс” (далі по тексту – позивач) пред’явлено позов до Закритого акціонерного товариства „Виробничо-торгова фірма „Радосинь” про зобов’язання звільнити нежитлове приміщення літера „А”,                   розташоване за адресою: місто Київ, проспект Маяковського, буд. 6, загальною площею 2 911,60 кв. м.

Причиною спору є намагання позивача захистити правомочності власника спірного нерухомого майна.

Як встановлено місцевим господарським та підтверджується наявними матеріалами справи, згідно складеного головним державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в місті Києві акту про продаж нерухомого майна від 22.04.2008, 16.04.2008 за адресою: м. Київ, вул. Московська,               буд. 45/1 ТОВ «Мультисервіс» було проведено прилюдні торги з реалізації нежитлової будівлі літера «А», яка розташована за адресою: місто Київ, проспект Маяковського,            буд. 6 загальною площею 2911,60 кв. м.

Згідно складеного ТОВ «Мультисервіс» протоколу № 2 про проведення прилюдних торгів по реалізації майна, а саме: нежитлової будівлі літера «А» загальною площею 2911,60 кв. м, яка належала Закритому акціонерному товариству „Виробничо-торгова фірма „Радосинь”, переможцем торгів визнано Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія Феонікс”.

23.04.2008 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 на підставі названого акту видано Свідоцтво про придбання арештованого нерухомого майна з публічних торгів (реєстр. № 1831), згідно якого позивачу належить право власності на майно, яке складається з нежилої будівлі загальною площею 2911,60 кв. м, що розташована за адресою: м. Київ, проспект Маяковського,            буд. 6. Згідно вчиненого на свідоцтві реєстраційного напису, 25.12.2008 відповідне право власності зареєстроване Комунальним підприємством „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна”.

За результатами встановлення фактичних обставин справи, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що з моменту реалізації спірної будівлі як заставного майна відповідач як колишній її власник втратив будь-які права на неї згідно частини 1 статті 346 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів з висновком місцевого господарського суду не погоджується з наступних підстав.

Як встановлено, постановою Вищого господарського суду України від 03.11.2010                    у справі № 31/204 за позовом Закритого акціонерного товариства „Виробничо-торгова фірма „Радосинь” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мультсервіс”,              Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві визнано недійсними результати торгів, проведені Відділом державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві та Товариством з обмеженою відповідальністю “Мультисервіс” з реалізації належного Закритому акціонерному товариству “Виробничо-торгова фірма “Радосинь” майна –нежитлової будівлі площею 2911,6 кв.м., літ. “А”, що знаходиться за адресою: місто Київ, пр.-кт Маяковського, 6,             та оформлені протоколом № 2 від 16.04.2008р.

Крім того, рішенням господарського суду міста Києва від 01.10.2010 у справі              № 46/289, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2010, позов Закритого акціонерного товариства „Виробничо-торгова фірма „Радосинь” до Головного управління юстиції в м. Києві в особі Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в м. Києві, Товариства з обмеженою відповідальністю „Мультисервіс”, Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Феонікс”, Комунального підприємства „Київське міське бюро технічної інвентаризації            та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна” задоволено частково; визнано недійсним правочин з передачі Товариству з обмеженою відповідальністю „Компанія Феонікс” підрозділом примусового виконання рішень Головного управління юстиції в           м. Києві, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю „Мультисервіс” нежитлової будівлі (літера „А”) загальною площею 2 911,6 кв. м, розташованої за адресою: м. Київ, проспект Маяковського, будинок 6, що був оформлений протоколом № 2 про проведення прилюдних торгів від 16.04.2008р. та актом державного виконавця від 22.04.2008р.                 про продаж нерухомого майна на прилюдних торгах; скасовано свідоцтво про придбання Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія Феонікс” майна з прилюдних торгів серії ВКК № 401639 від 23.04.2008р., видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 на об’єкт нерухомості – нежитлову будівлю (літера „А”) загальною площею 2 911,6 кв. м, розташовану за адресою: м. Київ, проспект Маяковського, будинок 6; зобов’язано Комунальне підприємство „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна” скасувати державну реєстрацію права власності на зазначену будівлю; визнано           за Закритим акціонерним товариством „Виробничо-торгова фірма „Радосинь” право власності на зазначену будівлю; зобов’язано Комунальне підприємство „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна” зареєструвати право власності Закритого акціонерного товариства „Виробничо-торгова фірма „Радосинь” на зазначену будівлю; у іншій частині позову відмовлено.

Як зазначено, ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2009, від 06.10.2010 провадження у справі № 36/76 зупинялося до вирішення господарським судом міста Києва справи № 31/204 та вирішення Київським апеляційним господарським судом справи № 46/289 відповідно.

Вищий господарський суд України, залишаючи постановою від 24.12.2010 винесену у даній справі ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2009 без змін, погодився з висновком апеляційного господарського суду про те, що справа № 46/289 не може бути розглянута до вирішення пов’язаної з нею справи № 31/204, яка розглядається іншим судом, оскільки предмети спорів цих справ є пов’язаними між собою, а факти, що будуть встановлені у справі № 31/204, мають преюдиційне значення для справи № 36/76. Відповідно  до  частини 2  статті 35  Господарського процесуального кодексу України   факти,  встановлені  рішенням  господарського  суду  міста   Києва  у  справі № 46/289, не повинні  доводитися  знову  при вирішенні  спору  у  даній справі.

В контексті викладеного, оцінивши зібрані у справі докази в сукупності, колегія суддів доходить висновку про те, що позивач втратив право власності на спірне нежитлове приміщення (літера „А”) загальною площею 2 911,6 кв. м, розташоване за адресою: м. Київ, проспект Маяковського, будинок 6.

Відповідно до статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Частиною 2 статті 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Враховуючи те, що відповідач не є власником спірного майна, колегія суддів не вбачає цивільного інтересу позивача, який підлягає правовому захисту і у цьому зв’язку  може вважатись законним.

Згідно статті 1 Господарського процесуального кодексу України позивачами є підприємства та організації, що подали позов про захист свого порушеного                            чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.                                    Юридична заінтересованість позивача у судовому процесі зобов’язує його довести                як наявність спірних матеріальних правовідносин, так і ту суб’єктивну обставину,                      що його права порушені і на відповідача має бути покладено відповідальність                              на передбачених законом підставах.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року           N 18-рп/2004 у справі N 1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Згідно з частиною другою статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України і, відповідно, до застосуваннями судами загальної юрисдикції при вирішенні підвідомчих їм спорів.

Відповідно до частини третьої статті 16 Цивільного кодексу України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу, згідно з частиною третьою якої не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Позивачем не доведено наявності правових підстав для задоволення заявленого позову.

Враховуючи наведене, рішення господарського суду міста Києва                                від 21.09.2009р. у справі № 36/76 підлягає скасуванню з прийняттям відповідно до вимог пункту 2 статті 103 Господарського процесуального кодексу України нового рішення про залишення позову без задоволення.

Колегія суддів відхиляє клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Феонікс” про відкладення розгляду справи для надання йому можливості представити суду докази відкриття провадження Верховним Судом України з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 03.11.2010 у справі № 31/204 та доказів відкриття господарським судом міста Києва провадження з перегляду за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва від 01.10.2010     у справі № 46/289. Зважаючи на те, що постанова Вищого господарського суду України від 03.11.2010 у справі № 31/204, рішення господарського суду міста Києва                           від 01.10.2010 у справі № 46/289 в установленому порядку набрали законної сили, викладені у клопотанні Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Феонікс” обставини не перешкоджають розгляду даної справи та не можуть бути підставою для застосування статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України,  Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Виробничо-торгова фірма „Радосинь” задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 21.09.2009 у справі № 36/76  скасувати.

Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Феонікс”.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Феонікс” на користь Закритого акціонерного товариства „Виробничо-торгова фірма „Радосинь”               42,50 (сорок дві грн. 50 коп.) витрат з оплати державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Видачу наказу із зазначенням реквізитів сторін доручити господарському суду міста Києва.

Справу № 36/76  повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 09.03.11 (відправлено)